Рішення № 101647182, 02.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5586/21

02 грудня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Білецької сільської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області від 28.07.2021 №131920-13/2797-2021 про усунення порушень законодавства в частині пункту 1 щодо забезпечення відшкодування на користь Білецької сільської ради матеріальної шкоди (втрати) у сумі 573490,65 грн та пункту 4 щодо притягнення до відповідальності у порядку, встановленому законодавством, працівників, що допустили виявлені ревізією порушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Програми ревізії бюджету Білецької об`єднаної територіальної громади та окремих питань фінансово-господарської діяльності Білецької сільської ради за період з 01.07.2018 по 30.04.2021, проведено ревізію Білецького сільського бюджету. Ревізію проведено з 18.05.2021 по 09.07.2021, за результатами якої Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області складено Акт від 16.07.2021 №20-22/5, згідно якого зазначено, що ревізією нарахування та виплати посадовим особам сільської ради матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки встановлено, що в порушення вимог статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-111 (із змінами), - за період з 01.07.2018 по 30.04.2021, посадовими особами Білецької сільської ради (за розпорядженнями сільського голови) проводилось нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, що перевищує посадовий оклад, що призвело до переплати виплаченої допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки разом з нарахуваннями на суму 573486,82 грн.

Білецькою сільською радою отримано вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про усунення порушень законодавства від 28.07.2021 №131920-13/2797-2021, в пункті 1 якої відповідач вимагає забезпечити відшкодування на користь Білецької сільської ради матеріальної шкоди (втрат) в сумі 573490,65 грн, заподіяної внаслідок виплати посадовим особам сільської ради матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, що перевищує посадовий оклад, в тому числі із врахуванням норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України, а в пункті 4 вимагає - розглянути матеріали ревізії та питання про притягнення до відповідальності у порядку, встановленому законодавством, працівників, що допустили виявлені ревізією порушення.

Сільська рада вважає пункт 1 та як наслідок пункт 4 даної вимоги безпідставними та таким, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки вважає, що при нарахуванні матеріальної допомоги на оздоровлення Білецька сільська рада діяла відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці», якою встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань, в спірному періоді - на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами) якою передбачено право керівника надавати працівникам матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Ухвалою від 06.09.2021, суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

21.09.2021, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач зазначив, що ревізією нарахування та виплати посадовим особам сільської ради матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки встановлено, що на порушення статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (із змінами), за період з 01.07.2018 по 30.04.2021 посадовим особам Білецької сільської ради за розпорядженнями сільського голови проводилось нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, що перевищує посадовий оклад, що призвело до переплати допомоги разом з нарахуваннями на суму 573486,82 грн.

Відповідач вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, на яку покликається позивач, в частині визначення розміру допомоги на оздоровлення посадовим особам місцевого самоврядування в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, суперечить статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», яка має вищу юридичну силу, а тому, застосуванню підлягає саме норма статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (арк. справи 71-81).

21.09.2021 на адресу суду від представника відповідача також надійшло клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 22.09.2021, суд відмовив у задоволенні клопотання Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про розгляд справи №500/5586/21 за позовом Білецької сільської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, у судовому засіданні з повідомленням сторін з підстав його необґрунтованості.

28.09.2021, позивачем подано відповідь на відзив, у якій, окрім іншого, зазначено, що право на надання матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі середньомісячної заробітної плати в періоді, за який проводилась перевірка, підтверджується листами Мінсоцполітики від 16.10.2009 №620/13/84-09, від 19.07.2010 №671/13-84-10, від 11.09.2013 №10212/0/14-13/13, від 12.06.2018 №1006/0/101-18, листах Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 №3511-06/22904- 09 та від 02.10.2020 №3511 -06/59835-07. Хоч позивач погодився з тим, що вказані листи-роз`яснення не є нормативно-правовими актами та не можуть встановлювати нові правові норми, - на його переконання, існуюче нормативне регулювання питання виплати матеріальної допомоги при наданні щорічної відпустки посадовим особам місцевого самоврядування, а також відповідні роз`яснення з цього питання, - свідчать про неоднозначність такого регулювання, що, як наслідок, впливає на визначення правової поведінки суб`єктами таких правовідносин (арк. справи 92-96).

04.10.2021 відповідачем на адресу суду подано заперечення на відповідь на відзив у яких відповідач зазначив, що розмір допомоги на оздоровлення (посадовий оклад) чітко визначений нормою Закону (частиною п`ятою статті 21 Закону України «Про служби в органах місцевого самоврядування»), яку позивача зобов`язано застосовувати згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, відтак відповідач вважає необґрунтованим твердження позивача про правову невизначеність у спірному в межах даної судової справи питанні.

Поряд з цим, відповідач, з покликанням на усталену практику Верховного Суду, зазначає про те, що збитки щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною (арк. справи 103-106).

Частиною п`ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної судової справи здійснено з урахуванням строку перебування головуючої судді у даній справі у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

У період з 18.05.2021 по 09.07.2021 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено ревізію сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Білецької сільської ради Тернопільської області за період з 01.07.2018 по 30.04.2021.

За результатами проведеної ревізії, 16.07.2021 складено акт №20-22/5.

Серед іншого вказаною ревізією встановлено, що, в порушення статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовим особам Білецької сільської ради в період з 01.07.2018 по 30.04.2021 проводилося нарахування виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, тоді, як вимогами статті 21 зазначеного Закону передбачено надання щорічної відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

На думку ревізорів, це призвело до необґрунтованого використання коштів сільського бюджету на виплату допомоги на загальну суму 573490,65 грн.

У зв`язку з нанесеними збитками сільській раді, відповідачем на адресу позивача направлена вимога щодо усунення виявлених порушень 28.07.2021 №131920-13/2797-2021, відповідно до якої Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області вимагає:

1. Забезпечити відшкодування на користь Білецької сільської ради матеріальної шкоди (втрат) в сумі 573490,65 грн, заподіяної внаслідок виплати посадовим особам сільської ради матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, що перевищує посадовий оклад, в тому числі із врахуванням норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372 із змінами, відшкодовану переплату заробітної плати та ЄСВ, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, як відшкодування за попередні бюджетні періоди, перерахувати до сільського бюджету.

2. Забезпечити відшкодування до Білецького сільського бюджету недоотриманих доходів від пайової участі на загальну суму 20840,00 грн відповідно до норм Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-УІ (в редакції, яка діяла до 01.01.2020).

3. Забезпечити відшкодування завданої Білецькому сільському бюджету матеріальної шкоди (втрат) на загальну суму 41667,95 грн, заподіяної внаслідок завищення обсягів виконаних робіт ТзОВ БК «ВСЯ УКРАЇНА» та, відповідно, зайвою оплатою послуг з проведення технічного нагляду інженером технічного нагляду ОСОБА_1 .

4. Розглянути матеріали ревізії та питання про притягнення до відповідальності у порядку, встановленому законодавством, працівників, що допустили виявлені ревізією порушення.

Окрім цього, у вказаній вимозі зазначено, що вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області до 03.09.2021.

Наголошено, що відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються (арк. справи 8-9).

Сільська рада вважає пункт 1 та пункт 4 вказаної вимоги безпідставними, з огляду на що звернулася із даним позовом в суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 цього Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 (далі - Порядок №550).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За приписами пункту 3 Порядку №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Іншими словами, акт ревізії лише фіксує обставини, встановлені під час проведення ревізії і факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не порушує законодавство. Тобто, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, так як не спричиняє порушення прав для осіб робота (діяльність) яких перевірялася і не обов`язковим для виконання, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43), Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пунктів 45, 46 Порядку №550, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Підпунктами 16, 23 пункту 6 Положення №43 встановлено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 50 Порядку №550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями підпунктів 7, 10, 13 статті 10 Закону України №2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються (частина друга статті 15 Закону).

Згідно з пунктом 3 Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2010 №1163 протягом 10 робочих днів з дати реєстрації акта ревізії, а у разі наявності заперечень (зауважень) до акта - з дати надання письмового висновку щодо таких заперечень (зауважень) контролюючий орган складає вимогу до розпорядника бюджетних коштів про повернення до відповідного бюджету використаної ним не за цільовим призначенням суми субвенції або вимогу до одержувача бюджетних коштів про повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в сумі, що використана ним не за цільовим призначенням (далі - вимога). Форми вимоги затверджуються Мінфіном.

Відповідно до пункту 10 Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2010 №1163 у разі невиконання одержувачем бюджетних коштів вимоги контролюючий орган звертається в установленому порядку до суду щодо стягнення з одержувача бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету коштів у сумі, яка була використана ним не за цільовим призначенням.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідач як орган державного фінансового контролю має повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, а у разі виявлення порушень законодавства - пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов`язковою до виконання. В той же час, що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, однак вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом формування такої вимоги. Суд зазначає, що такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході ревізії (перевірки) підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

Так, з аналізу пунктів 1, 4 спірної вимоги відомо, що вони є взаємопов`язаними та свідчить про необхідність підконтрольної установи забезпечити відшкодування шкоди, яка завдана в результаті неправильного нарахування і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні відпустки, провести перерахунок єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а пункт 4 вимагає, розглянути матеріали ревізії та питання про притягнення до відповідальності у порядку, встановленому законодавством, працівників, що допустили виявлені ревізією порушення.

Отже, оскаржувані пункти вимоги направлені на погашення збитків, спричинених місцевому бюджету.

Однак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги суб`єкта владних повноважень про усунення недоліків, - протиправною.

За таких обставин справи, доводи позивача щодо суті порушень не можуть бути перевірені в межах предмета доказування у цій справі.

Така позиція суду відповідає висновкам, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16, а правовій позиції, що викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, від 29 липня 2019 року, від 27 листопада 2019 року, а також в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-40а14, № 21-63а14, від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 18 вересня 2014 року №21-332а14 та від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, питання щодо наявності збитків та їх розміру має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просить в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Так, у пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно частини першої статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог частини першої та другої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з`ясувавши обставини у даній справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області до задоволення не підлягають.

Відповідно до частини першої статі 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування пунктів 1 та 4 вимоги від 28.07.2021 №131920-13/2797-2021, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Білецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Молодіжна, 19, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707, код ЄДРПОУ: 14029160);

відповідач: - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ: 40913637).

Головуючий суддя Мірінович У.А.