Рішення № 101647038, 06.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2021 року м. Рівне №460/15318/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Гоц О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув,

відповідача: представник Мельник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача зняти арешт з усього майна, що належить позивачу, який було накладено в межах виконавчого провадження № 41658857 відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 41658857 від 23.01.2014 року та внести відомості про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на час звернення до суду, позивач не є боржником за жодним виконавчим провадженням. Також позивач зазначив, що він звертався до відповідача з клопотанням про скасування арешту, однак відповідач відмовив у зв`язку із відсутністю правових підстав. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що в межах виконавчого провадження № 41658857 на виконання рішення суду у справі № 2а/1770/3088/2012 від 16.10.2012, була винесена постанова про накладення арешту на майно боржника від 23.01.2014. 29.04.2014 виконавче провадження завершене у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Правових підстав для зняття арешту у відповідності до норм чинного законодавства немає, а лист податкової служби не дає чіткої відповіді про те, що борг позивачем сплачений в повному обсязі. Просить у позові відмовити.

Позовна заява надійшла до суду 09.11.2021.

15.11.2021 ухвалою суду позов залишений без руху.

30.11.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи приписи наведеного положення права, суд здійснює розгляд справи за відсутності позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві з тих же підстав.

З`ясувавши доводи та аргументи наведені у позовній заяві, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

На виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 41658857 за виконавчим документом - виконавчий лист № 2а/1770/3088/2012 від 16.10.2012, виданий Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення з позивача податкового боргу в сумі 483783,29грн.

Арешт майна був накладений згідно постанови державного виконавця від 23.01.2014.

29.04.2014 року постановою державного виконавця виконавче провадження № 41658857 закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявна інформація про обтяження на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

21.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив зняти арешт з його майна.

19.10.2021 за № 147492 відповідачем направлено повідомлення щодо розгляду заяви. У своєму повідомленні відповідач зазначив, що підстави для зняття арешту з його майна згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент повернення виконавчого документа) відсутні. Також відповідач зазначив, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (Закон № 606, зараз і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 6 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч. 2 ст. 57 Закону № 606).

В той же час, ч. 3 ст. 57 Закону № 606 зазначено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною першою статті 30 Закону № 606 визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 48 Закону № 606, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 50 Закону № 606, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Із наведеного слідує, що саме на державного виконавця покладався обов`язок у разі винесення ним постанови про повернення виконавчого провадження, зокрема, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606, крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, якщо у такому виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, зазначити у постанові про повернення виконавчого провадження про скасування арешту, накладеного на майно боржника, та вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення такого обтяження шляхом направлення до реєстратора заяви встановленого зразка.

Однак, всупереч наведених положень права та безпосередньо вказаної постанови, відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на зняття арешту з майна позивача.

Суд також враховує наступне.

Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах держави виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25 грудня 2008 року, чинного до 19 липня 2017 року (далі - Порядок), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік.

Відповідно до пункту 9.10 Порядку, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями; номенклатуру справ приватного виконавця (далі - Правила).

Відповідно до розділу XI Правил, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Таким чином із викладеного вбачається, що знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Як зазначив відповідач в судовому засіданні, виконавче провадження було знищено. Інших відкритих виконавчих проваджень відносно позивача немає.

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру боржників за параметрами запиту боржника - фізична особа; ПІБ - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та РНОКПП - НОМЕР_1 інформація відсутня.

Відповідно до інформації Державної податкової служби України, розділ «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера», наявної у вільному доступі та отриманого безпосередньо судом, ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 станом на 05.12.2021 року не має податкового боргу.

Отже, суд констатує як відсутність виконавчих проваджень про стягнення боргів з ОСОБА_1 , так і відсутність податкового боргу станом на 05.12.2021 року. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

05.10.2016 набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016р.

Положенням ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 1404 встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1).

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2).

Підстави для зняття арешту визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із частиною п`ятою статті 59 Закону № 1404, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

При цьому, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, державним реєстратором є державний, приватний виконавець у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Отже, відповідно до чинного законодавства, державний виконавець у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження із зазначенням у ній про скасування (зняття) накладеного арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також у разі отримання відповідної обґрунтованої заяви, наділений повноваженнями, діючи як державний реєстратор у розумінні приписів п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», самостійно вчинити реєстраційні дії щодо внесення до Державного реєстру прав запису про припинення такого обтяження (зняття арешту тощо).

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позаяк позивачем сплачений судовий збір у сумі 908грн згідно квитанції від 24.11.2021 4, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору.

Враховуючи те, що Рівненський міський відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) є структурним підрозділом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке, в свою чергу, є головним розпорядником бюджетних коштів по відношенню до своїх структурних підрозділів, то судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову в сумі 908грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження № 41658857 відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 41658857 від 23 січня 2014 року та внести відомості про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. Шашкевича, 1, ЄДРПОУ 43317547), судовий збір у сумі 908грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби в м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Шпак О.М. (вул. Замкова, 22 А,м. Рівне,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Повний текст рішення складений 06 грудня 2021 року.

Суддя Т.О. Комшелюк