Рішення № 101646092, 03.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/11107/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби в Полтавській області в особі Миргородського відділу про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Миргородського відділу про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною відмову викладену в листі від 01.09.2021 за вих. №Ф-15/6/5332-21/5332/16-21 Управління ДМС України в Полтавській області в особі Миргородського відділу в оформленні і видачі позивачу нового паспорта громадянина України у формі книжечки замість паспорта громадянина України, що підлягає обміну у зв`язку з його непридатністю для користування відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без надання згоди на обробку персональних даних;

- зобов`язати відповідача оформити та видати позивачу новий паспорт громадянина України, що підлягає обміну у зв`язку з його непридатністю для користування відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без надання згоди на обробку персональних даних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що орган міграційної служби протиправно відмовляє їй у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки. Наполягає на тому, що на сьогодні діють дві самостійні групи нормативно-правових актів стосовно видачі паспорта громадянина України, як у вигляді паспортної книжечки (Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ), так і у вигляді паспортної картки (Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI). Відтак, позбавлення позивача, як громадянки України, права вибору форми документа, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України, є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів останньої.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11107/21; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву від 26.10.2021 відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні. Зазначають, що 10.08.2021 позивач звернулася до Миргородського МРВ, із заявою щодо обміну паспорта громадянина України у формі ID-карти у зв`язку з непридатністю на паспорт у формі книжечки зразка 1994 року. 01.09.2021 позивачу було надано відповідь та роз`яснено порядок обміну непридатного паспорта. Відповідачем зазначено, що у особи, яка отримала паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, відсутні правові підстави для обміну такого паспорта на паспорт у формі книжечки, оскільки ні постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІ, ні Тимчасовий порядок оформлення паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС № 456 від 06.06.2019, не регулюють питання обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки. Відповідно до постанови КМУ від 25.03.2015 №302 від 01.11.2016 замість непридатного до використання паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм оформлюється лише новий паспорт у формі ID-карти.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.08.2021 позивач звернулася до Миргородського міського відділу Управління ДМС України у Полтавській області із заявою про відкликання згоди на обробку персональних даних та знищення їх в ЄДДР.

10.08.2021 звернулась до відповідача із заявою про обмін паспорта громадянина України в якій просила обміняти паспорт громадянина України у формі пластикової карти типу ID-1 на паспорт книжечку зразка 1994 року.

У листі на заяву позивача Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (Миргородський відділ) від 05.08.2021 № Ф-14/6/5332-21/5332/15-21 зазначено, що проведено перевіркою встановлено, що за інформацією яка міститься в Єдиному демографічному реєстрі відомчої інформаційно-телекомунікаційній системи ДМС України, 11.05.2021 позивач звернулася до Миргородського МРВ УДМС України у Полтавській області із заявою про видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм на заміну втраченого паспорта № НОМЕР_1 у вигляді ID картки, виданого Лохвицьким РС УДМС України в Полтавській області, під час оформлення якого позивачу було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі – УНЗР). 04.09.2017 оформлений на заміну втраченого паспорта № НОМЕР_2 позивачем отримано – 17.07.2019. Зазначено, що на момент оформлення паспорта громадянина України на заміну втраченого 11.05.2019 у позивача було відсутнє право отримати паспорт громадянина України у вигляді книжечки та відповідне рішення суду, вимоги пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ дотримано в повному обсязі. Крім того, додатковою перевіркою встановлено, що 11.05.2019 позивач особисто вчинила власноручний підпис в заяві-анкеті про внесення інформації до ЄДДР про оформлення паспорта громадянина України у зв`язку із втратою паспорта. У зв`язку з чим територіальним підрозділом в ІП «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України» ЄІАС. УМП було сформовано заяву-анкету та оформлено паспорт громадянина України у вигляді картки № НОМЕР_2 та перенесений до нього уже наявний у позивача УНЗР. Указано, що паспорт позивач отримала особисто – 17.07.2019. Таким чином, позивач вчинила добровільне волевиявлення та була проінформована щодо обробки її персональних даних відповідно до сформованої мети їх обробки, висловивши згоду у письмовій формі.

Листом Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (Миргородський відділ) від 01.09.2021 № Ф-15/6/5332-21/5332/16-21 зазначено про розгляд заяви позивача та указано, що Тимчасовий порядок визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року засвідчене у встановленому законодавством порядку. Враховуючи те, що відносно позивача відсутнє рішення суду, що набрало законної сили про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене у встановленому законодавству порядку, підстави для подачі позивачем документів для оформлення паспорта громадянина України, відповідно до пункту 2 розділ ІV Тимчасового порядку відсутні.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI), постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон » від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (далі Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302).

Звертаючись з позовною заявою, позивач зазначила про протиправну відмову відповідача у обміні її паспорта у формі ID картки на паспорт у формі книжечки.

Законом України №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.21 Закону України №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2, 6 Порядку №302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, непридатності паспорта для подальшого використання.

Матеріали справи підтверджують, що позивачем своє право щодо оформлення та отримання паспорта громадянина України у формі ID картки попередньо реалізовано 2017 році.

Зазначене свідчить, що станом на 2017 рік позивач не вбачала жодних перешкод щодо реалізації свого права на документування паспортом громадянина України у формі ID картки згідно приписів Закону України №5492-VI та Порядку №302.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст.4 Закону України №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно ст. 13 Закону України №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:

1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до ст. 10 Закону України №5492-VI, зокрема, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону №2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 Закону №2297).

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Наведене правове регулювання та фактичні обставини справи свідчать, що при попередньому зверненні щодо оформлення паспорта громадянина України у формі ID картки /22.08.2017 та 11.05.2019/ позивач безумовно надавала згоду на обробку її персональних даних.

Позивачем не заперечується отримання паспорта громадянина України у формі ID картки 22.08.2017 та 11.05.2019.

Зазначене підтверджено заявою-анкетою №923864 від 22.08.2017 щодо ОСОБА_1 та заявою-анкетою від 11.05.2019 №3283834 про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.

Суд зазначає, що оскільки в даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача здійснити обмін свого паспорта у формі пластикової картки ID на паспорт у формі книжечки, дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.

Положенням п. 21 ч. 1 статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Відповідно до п. 22 ч. 1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

При цьому, ч. 3 статті 291 КАС України вказано, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.

Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018 року належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Отже, обставини, за наявності яких слід застосовувати висновки зазначені у зразковій справі пов`язуються із встановленням факту ненаданням особою згоди на обробку її персональних даних, що спростовано в рамках розгляду даної справи №440/11107/21.

Суд зазначає, що обмін паспорта у формі ID картки на паспорт у формі книжечки жодним чином не забезпечить захист приватного життя позивача, оскільки дозвіл на його втручання в контексті правовідносин щодо видачі паспорта громадянина України нею був наданий ще у 2017 році.

На думку суду, особисте ініціювання позивачем процедури оформлення її паспортом громадянина України згідно приписів Закону України №5492-VI та Порядку №302 має наслідком застосування норм саме вказаних правових актів, в тому числі, під час обміну паспорта громадянина України у формі ID картки в зв`язку з неможливістю його подальшого використання.

Суд погоджується з доводами відповідача, що Порядком №302 не передбачено можливість обміну паспорта громадянина України у формі ID картки на паспорт у формі книжечки.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до положень ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Управління державної міграційної служби в Полтавській області в особі Миргородського відділу (вул. Я. Усика, 34, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 37829297) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Петрова