Ухвала суду № 101644945, 03.12.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19774/21

Провадження №: 2/755/9047/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2021 р. м.Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В., вивчивши на відповідність вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України матеріали позовної ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на 1/6 частки в житловому будинку в порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и л а:

24.11.2021 року до Дніпровського районного суду міста Києва в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся адвокат Ємець М.В. з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на 1/6 частки в житловому будинку в порядку спадкування за законом.

26.11.2021 року, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана позовна заява передана у провадження судді Коваленко І.В.

Виходячи з предмету спору, позивачем пред`явлену вимогу до відповідача майнового характеру, а саме про: визнання за ним права власності на 1/6 частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У відповідності до п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За приписами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з визначеною у ньому дійсною вартістю майна, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Разом з тим, ураховуючи майновий характер спірних правовідносин, зміст позовної заяви не містить визначення позивачем ціни позову, яка має бути визначена дійсною вартістю нерухомого майна станом на день звернення з даною позовною заявою до суду, а саме: вартістю спірного нерухомого майна: будинку АДРЕСА_1 , щоб підтверджувалось звітом про оцінку цього майна, який не повинен перевищувати шестимісячного терміну дії на день звернення з позовною заявою до суду, ураховуючи коливання вартості майна на ринку нерухомості, - що є вимогою п. 2 ч. 3 ст. 175 та п. 9 ч. 1 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено у 2021 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2 270 гривні.

За вказаних обставин, з огляду на відсутність у матеріалах позовної заяви відомостей, що підтверджують дійсну вартість майна станом на день звернення до суду з цим позовом, суддя позбавлений можливості визначити суму судового, що підлягає сплаті позивачем, у зв`язку з чим позивачу необхідно надати суду відповідні докази щодо дійсної вартості спадкового майна та виходячи з цього, з урахуванням пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», сплатити судовий збір про що надати суду відповідні підтверджуючі документи або ж надати суду документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо на момент пред`явлення позову неможливо встановити точну його ціну, то судом попередньо, у відповідності до вимог ч.2 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», визначається розмір судового збору, що підлягає до сплати позивачем, - 11 350,00 грн, що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - №UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Отже, при зверненні з даним позовом до суду, позивач не визначив ані ціну позову, ані суму судового збору, розмір якого має становити 1% від ціни позову майнового характеру, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відсутність ціни позову та судового збору пов`язує з коефіцієнтом зносу будинку в цілому, у тому числі за його технічним станом на сьогоднішній день, з урахуванням того, що майно побудоване у 1950 році, а також на те, що розмір спірної 1/6 частки будинку є незначним і становить всього 09,45 кв.м, а тому і ринкова вартість, на думку позивача, даної частки є взагалі незначною.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, позивач має уточнити ціну позову за звітом про оцінку спірного майна, строк якого не перевищує шести місяців з дня такої оцінки, та доплатити судовий збір з урахуванням ціни позову та вже оплаченої суми судового збору відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, при вивченні змісту позовної заяви та її обґрунтування, суд звертає увагу на наступне.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно позивачем у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України.

Належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

п о с т а н о в и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на 1/6 частки в житловому будинку в порядку спадкування за законом, залишити без руху.

Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попереджаю, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

С у д д я І.В.Коваленко