Рішення № 101644471, 06.12.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5831/20

Провадження № 2/727/235/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Заверусі Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці у порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, надавши його в серпні 2020 року в новій редакції, до відповідачів ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 18.08.2018 року приблизно о 05.00 год. по вулиці Шевченка м. Снятин Івано-Франківської області відбулось зіткнення автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням з автомобілем марки «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2

18.08.2018 року він керував технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen Passat» та рухався по вулиці Шевченка м. Снятин, зі сторони центру вказаного міста в напрямку м. Чернівці, на ближньому світлі фар зі швидкістю приблизно 50-60 км/год., посередині смуги, що в його напрямку. В салоні його автомобіля ні пасажирів ні вантажу не було.

На одній із ділянок вказаної автодороги він побачив, що в зустрічному йому напрямку рухається автомобіль на ближньому світлі фар, в межах своєї смуги, швидкість якого також не перевищувала 60 км/год. В той момент інших транспортних засобів на даній ділянці дороги ні в попутному йому напрямку чи зустрічному не було. Як тільки вони почали зближатись з вказаним автомобілем і відстань між ними складала біля 50 м., він побачив, що інший автомобіль змістився в межах своєї смуги вправо, а потім вліво, відносно свого напрямку руху, і так прямо продовжував рух на його смугу. Виявивши небезпеку для руху він застосував гальмування та намагався зманеврувати кермом вправо, однак чи встиг цього зробити чи ні не може вказати, оскільки в той момент відбулось зіткнення. Зустрічний автомобіль контактував своєю передньою правою частиною з передньою правою частиною його автомобіля, від чого автомобіль «Lexus» по траєкторії свого руху виїхав вправо за межі дороги, відносно його напрямку, а його автомобіль розвернуло на дорозі, тому стався боковий занос задньої частини його автомобіля по часовій стрілці до центру проїзної частини.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди йому спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого наколінника, перелому 10 ребра справа, синців правого плеча, правої гомілки, які викликали тривалий розлад здоров`я та які відповідно до висновку №95 від 19.09.2018 року судового медичного експерта відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

По вказаному факту слідчим відділенням Снятинського ВП ГУНП в Івано-Франківській області 18.08.2018 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018090230000215, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

21.10.2019 року слідчим Снятинського ВП ГУНП в Івано-Франківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та виділено матеріали в патрульну поліцію для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26.02.2020 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22.05.2020 року, вищевказану постанову від 26.02.2020 року скасовано, а провадження у справі відносно нього закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, постановою доведено винуватість в даній дорожньо-транспортній пригоді водія ОСОБА_2 .

Після дорожньо-транспортної пригоди він тривалий час перебував на лікуванні, було проведено дві складні операції та витрачено кошти на лікування в сумі 55919,35 грн.

На момент даної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «СК «Провідна».

Відповідно до вимог п.24.1 ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів, а тому саме з ПрАТ «СК «Провідна» необхідно стягнути майнову шкоду за витрати на лікування в сумі 55919,35 грн.

Крім того, для захисту своїх прав та інтересів він змушений був звернутись за правничою допомогою адвоката, у зв`язку з чим між ним та адвокатом Бандуровським Б.П. укладено договір про надання юридичних послуг від 10.12.2019 року, згідно додатку №1 до даного договору встановлено, що вартість юридичних послуг становить 51192,80 грн., які він сплатив адвокату.

Також, в результаті дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я. На даний час у нього постійні болі у лівому наколіннику, тому він не може довго ходити, оскільки відчуває біль в нозі та втому, через денне навантаження на ногу він не може спати вночі. Він переживає постійні стреси, душевні хвилювання та моральні страждання. Постійно перебуває у страху за своє здоров`я, а їдучи на автомобілі боїться бути учасником дорожнього руху, як в якості пішохода, так і в якості пасажира. Його повноцінне життя було вимушено порушене, він, перебуваючи на лікарняному, не міг працювати та заробляти кошти для своєї родини, що також спричинило йому сильні душевні хвилювання та моральні страждання, які супроводжувались непорозуміннями та сварками в сім`ї.

Внаслідок пошкодження транспортного засобу і неможливості його використовувати, порушились його життєві зв`язки та порушився його звичайний життєвий ритм. Він працює керівником на підприємстві, яке здійснює міжнародні пасажирські перевезення, вищевказаний автомобіль він використовував для роботи на місці та переміщення на великі відстані для підписання договорів та інших необхідних документів в інтересах підприємства, однак через довготривалий розлад здоров`я та пошкодження автомобіля, він не мав фізичної можливості забезпечити нормальну роботу підприємства.

Його душевні страждання тривають досить довгий період часу, вже майже два роки він не може добитись справедливості та відновити свої порушені відповідачем ОСОБА_2 права та інтереси.

Моральну шкоду він оцінює в 200000 грн., вказана сума необхідна для того, щоб хоч якимось чином загоїти отримані душевні страждання та моральні переживання, які він отримав, відновити психічний та душевний стан.

А тому просив стягнути з відповідача ПрАТ «Страхова група «Провідна» на його користь майнову шкоду за витрати на лікування в розмірі 55919,35 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 200000 грн., судовий збір в сумі 4102 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 51192,80 грн. та витрати, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в сумі 4236 грн.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 серпня 2020 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачам надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у письмових поясненнях. В останнє судове засідання представник відповідача не з`явилась, надала суду клопотання, в якому просила розглянути справу в її відсутності.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Провідна» в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не звертався до них із заявою про отримання страхового відшкодування, а також просив розглянути справу в його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 18.08.2018 року приблизно о 05.00 год. по вулиці Шевченка м. Снятин Івано-Франківської області відбулось зіткнення автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобіля марки «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .

По вказаному факту слідчим Снятинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області 18.08.2018 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018090230000215, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.14).

21.10.2019 року слідчим Снятинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та копії матеріалів направлено до Снятинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.57-58).

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26.02.2020 року (а.с.74-75) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22.05.2020 року (а.с.76-77), постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26.02.2020 року скасовано, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В мотивувальній частині постанови міститься посилання на висновки експерта від 11.10.2018 року та від 03.10.2019 року щодо обставин, на якій смузі руху відбулось зіткнення, та що винуватцем є водій іншого автомобіля - ОСОБА_2 .

Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до висновку експерта №4.2-574/18 від 11.10.2018 року (а.с.27-33), зіткнення автомобіля марки «Lexus RX 350» та автомобіля марки «Volkswagen Passat» відбулось на смузі, призначеній для руху в м. Чернівці.

Згідно з висновком експертів №3330 комісійної транспортно-трасологічної експертизи від 03.10.2019 року (а.с.46-52), місце зіткнення автомобіля марки «Lexus RX 350» під керуванням водія ОСОБА_2 з автомобілем марки «Volkswagen Passat» під керуванням водія ОСОБА_1 розташоване в межах правої смуги проїзної частини вулиці Шевченка у м. Снятин Івано-Франківської області, по напрямку руху до м. Чернівці (смуга руху автомобіля марки «Volkswagen Passat»).

Протокол щодо порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України в момент дорожньо-транспортної пригоди не складався, постанов про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності або про відсутність складу адміністративного правопорушення не виносилось.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов про відшкодування шкоди, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц.

Тобто, постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 22.05.2020 року, яка набрала законної сили, та яка встановлює відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є обов`язковою для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Суд вважає, що висновок експертного дослідження за результатами проведення інженерно-транспортного дослідження за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження механізму та обставин ДТП» і 10.4. «Транспортно-трагологічні дослідження» від 21.01.2020 року (а.с.63-73), на який посилається позивач, не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на наступне.

Так, статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Відповідно до ч.6 ст.106 ЦПК України, експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч.5 ст.106 ЦПК України, у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновку експертного дослідження 21.01.2020 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, а тому вказаний висновок не є належним та допустимим доказом.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/1029/18.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3172283 (а.с.20), на день ДТП, тобто 18.08.2018 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «СК «Провідна», розмір ліміту відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров`ю складає 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну складає 100000 грн., розмір франшизи становить нуль грн.

Суд вважає, що посилання представника відповідача ПрАТ «СК «Провідна» у відзиві на позов на те, що позивач не звертався до них із заявою про отримання страхового відшкодування, а тому відсутні підстави для виплати страхового відшкодування, є безпідставним з огляду на таке.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п.36.1. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування у відповідності до п.37.1.4. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У системному зв`язку зі статтею 36, вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика (або МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №465/4287/15 та від 19.06.2019 року у справі №465/4621/16-к.

Як встановлено судом, позивач 10.07.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.1), звернувся до суду з позовом про страхове відшкодування, пов`язане із шкодою заподіяною здоров`ю потерпілого, тобто в межах встановленого п.37.1.4. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» трьохрічного строку з моменту вчинення дорожньо-транспортної пригоди (18.08.2018 року).

Згідно з ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками в свою чергу є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п.24.1. ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до висновку експерта №95 від 19.09.2018 року (а.с.23-24), у позивача ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого наколінника, перелому 10 ребра справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та синців правого плеча, правої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

20.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шведсько-Українська клініка Енгельхольм» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання платних медичних послуг (а.с.78), однак в п.4.1 вказаного договору не зазначено суму вартості наданих медичних послуг. Крім того, в даному договорі відсутній його номер, а в п.6 адреси сторін, зокрема в графі пацієнта вказано, що паспорт не надано.

Також, позивачем надано документ (а.с.79, 222), в якому зазначено прізвище, ім`я та по батькові позивача, аванс 11000 грн., 20.08.2018 року та міститься відтиск печатки «сплачено». Вказаний документ є неналежним доказом, оскільки він не містить інформацію про те, які послуги надавались позивачу, за що та кому були сплачені дані кошти, не містить підписів та печатки підприємства, установи чи організації, якій сплачувались кошти.

Як вбачається з медичних документів та виписки з історії хвороби (а.с.80-85), позивач проходив обстеження, перебував на лікуванні, у зв`язку з чим поніс витрати, пов`язані з лікуванням, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.84, 86-87) та оригіналами квитанцій (а.с.223-226).

Відповідно до квитанцій (а.с.223-226), позивачем витрачено на лікування і придбання ліків кошти в загальній сумі 44919,35 грн., які, відповідно до п.24.1. ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає, підлягають відшкодуванню з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» на користь позивача, оскільки вказані витрати пов`язані з лікуванням позивача внаслідок вчиненої дорожньо-транспортної пригоди, задовольнивши частково в цій частині позовні вимоги.

Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що позивачу спричинено моральні страждання, які полягали у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, він переживає постійні стреси, перебуває у страху за своє здоров`я, його повноцінне життя було вимушено порушене, змінився його звичайний життєвий ритм, він не міг працювати та заробляти кошти для своєї родини, що призвело до непорозумінь та сварок в сім`ї.

Враховуючи засади розумності і справедливості, суд вважає, що розмір визначеної позивачем у грошовому виразі моральної шкоди в сумі 200000 грн. є завищеним та підлягає зменшенню, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди суму 10000 грн.,задовольнивши частково в цій частині позовні вимоги.

Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судових витрат в розмірі 51192,80 грн., суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача ОСОБА_2 не заявлялося клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Як встановлено судом, 15.06.2020 року між адвокатом Бандуровським Б.П. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг (а.с.88, 124).

Згідно з актом виконаних робіт (а.с.90-92), сума витрат на правничу допомогу за час розслідування кримінального провадження за ч.1 ст.286 КК України в період з 04.10.2018 року по 30.11.2019 року становить 25148 грн.; сума витрат на правничу допомогу за час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП становить 19267,20 грн.; сума витрат на правничу допомогу за час розгляду цивільної справи про відшкодування шкоди становить 6777,60 грн., яка складається з попередньої консультації клієнта та визначення правової позиції, підготовки позовної заяви, виготовлення та завірення додатків до заяви.

Відповідно до копій квитанцій до прибуткового касового ордера №3 від 15.06.2020 року, №7 від 10.12.2019 року та №1 від 04.10.2018 року (а.с.177-179), позивачем сплачено адвокату Бандуровському Б.П. витрати на правничу допомогу в сумі 51192,80 грн.

Суд вважає, що витрати на правничу допомогу за час розслідування кримінального провадження в сумі 25148 грн. та витрати на правничу допомогу за час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП в сумі 19267,20 грн. не підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 , оскільки вказані витрати не пов`язані з даною справою та надавалися адвокатом позивачу по іншим справам, відповідно до укладених інших договорів про надання послуг від 04.10.2018 року(а.с.25-26) та від 10.12.2019 року (а.с.59-60).

Враховуючи засади пропорційності та співмірності до ціни позову; складність справи; часом, витраченим на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та те, що ні відповідачем ОСОБА_2 ні його представником не заявлялось клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правничу допомогу, яка надавалась по даній справі, в розмірі 6777,60 грн.

Що стосується витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в сумі 4236 грн., то в цій частині необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо оплати вказаних витрат.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в частині моральної шкоди в сумі 100 грн.

Крім того, позивач мав сплатити за позовну вимогу в частині стягнення майнової шкоди кошти в сумі 840,80 грн., однак сплатив кошти в сумі 2102 грн., а тому кошти в сумі 1261,20 грн. (2102 - 840,80) необхідно повернути позивачу як зайво сплачені.

Також, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ПрАТ «Страхова група «Провідна» на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в частині майнової шкоди в сумі 675,41 грн. (від суми 840,80 грн. станом на 2020 рік)

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.129-1 Конституції України, ст.ст.22, 24, 35, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.22, 23, 1167, 1188 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 78, 81, 82, 89, 106, 137, 141, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду за витрати на лікування в розмірі 44919 (сорок чотири тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 100 (сто) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6777 (шість тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 675 (шістсот сімдесят п`ять) гривень 41 (сорок одна) копійка.

Повернути ОСОБА_1 зайво сплачену суму судового збору в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок відповідно до квитанції №0.0.1762052546.1 від 09.07.2020 року.

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Чернівецькій області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , зайво сплачені кошти судового збору в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривні 20 (двадцять) копійок, сплачені на номер рахунку НОМЕР_3 згідно з квитанцією №0.0.1762052546.1 від 09.07.2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 10 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: