Рішення № 101644165, 10.11.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/466/21

Провадження № 2/712/1183/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді - Токової С.Є.,

при секретарі - Тітовій О.І.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди та сплати пені, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, просить стягнути з АТ КБ " Приватбанк" на його користь 90,56 грн 3 % річних; 32 601,60 грн пені в розмірі 3 % вартості послуги з акожних день прострочення, відповідно до ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», 600 000 моральної шкоди та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 20.08.2019 року фермерським товариством ТОВ «Оратівлатінвест» позивачу були перераховані грошові кошти у розмірі 3450,00 грн орендної плати за користування земельним паєм, яка була перерахована на транзитний рахунок АТ КБ «Приватбанк». 14.11.2019 позивач звернувся до Банку з заявою, в якій просив зарахувати на отриману ним картку ддля виплат в АТ КБ Приватбанк № НОМЕР_1 або виплатити у інший спосіб, залишок перерахованих йому грошових коштів у сумі 3019,00 грн. 20.01.2020 він отримав відмову у поверненні грошових коштів. Свою відмову Банк мотивував тим, що ним було здійснено списання грошових коштів на погашення простроченої заборгованості, яка обліковується в АТ КБ Приватбанк. Такі дії Банку він оскаржив до суду, в результаті чого Соснівським районним судом м. Черкаси винесено рішення, яким визнано протиправними дії АТ КБПриватбанк щодо списання грошових коштів у розмірі 3018,75 грн, перерахованих ОСОБА_1 ТОВ «Оратівлатінвест» відповідно до платіжного доручення № 17921882 від 20.08.2019. Зобовязано АТ КБ Приватбанк повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3018,75 грн. шляхом перерахування на банківських рахунок ОСОБА_1 .

Зазначив, що вказане рішення відповідачем не виконується в частні повернення йому грошових коштів, чим продовжується порушення його прав.

06.01.2021 він повторно звернувся до АТ КБ Приватбанк з вимогою про повернення йому коштів/сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Проте, на час подання позову вказане рішення суду Банком не виконано, а кошти не повернуті.

Зазначив, що 3 % річних за 2020 рік, виходячи з простроченої суми 3018,75 грн складає 90,56 грн, розмір пені, на думку позивача, становить 32 601,60 грн.

Крім того, вказує, що такими діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, виникненням стресових ситуацій. Моральну шкоду позивач оцінює в 600 000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та та призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача скерував до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, враховуючи те, що право вимоги по перерахуванню коштів у позивача виникло ще 20 серпня 2019 року, проте з даним позовом позивач звернувся 04 лютого 2021 року, тобто з пропущенням строку позовної давності. Просив відмовити у позові з цих підстав.

15 березня 2021 року позивач подав заяву, в якій просив залишити заяву АТ "Приватбанк" про застосування строків позовної давності без задоволення.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі. Просив відмовити у позові в повному обсязі.

Суд, заслухавши доводи позивача, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено що 11.11.2019 року позивач звернувся із заявою до АКБ « Приватбанк» про зарахування на його картку для виплат грошових коштів в розмірі 3019 грн. перерахованих йому фермерським господарством ТОВ « Оратівлатінвест» , оскільки банком було зараховано лише 431 грн. із перерахованої господарством суми.( а.с. 10).

03.08.2020 року ОСОБА_1 звертався до АКБ " Привтабанк» із запитом про надання інформації про відкриття на його ім`я поточного рахунку та поідомити його про рух коштів по цьому рахунку ( а.с.11).

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2020 року визнано протиправними дії АТ КБ « Приватбанк» щодо списання грошових коштів в розмірі 3018 ,75 грн., перерахованих ОСОБА_1 ТОВ « Оратівлатінвест» в сумі 3450 грн. відповідно до платіжного доручення № 17921882 від 20.08.2019 року та відомості № 190821РВ000006491886.

Зобов`язано АТ КБ « Приватбанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3018,75 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок на ім`яОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , рахунок отримувача НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

06.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до банку з вимогою про зарахування коштів на його картку для виплат або виплатити 3018,75 грн. в інший спосіб. Сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також трьох процентів річних від вказаної суми .

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (стаття 1066 ЦК України).

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (стаття 1068 ЦК України).

Згідно зі статтею 1070 цього Кодексу за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта визначено статтею 1073 цього Кодексу.

Невиконання або неналежне виконання зобов`язань банку за договором банківського рахунка, зокрема відмова виконати розпорядження клієнта з видачі йому відповідних сум з рахунка, має наслідком настання відповідальності банку, встановленої договором або законом. ( Правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-36цс15, від 2 березня 2016 року у справі № 6?2861цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-302цс16) .

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що уразі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з банку пеню в розмірі 3%вартості послуги за кожен день прострочення відповідно до частини 5 статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів « з розрахунку за повний 2020 рік.

В той же час, у позові вказує і на невиконання банком рішення суду від 29.09.2020 року, які підставу для нарахування пені.

В судовому засіданні позивач наполягав на стягненні пені за повний 2020 рік, визначивши його шляхом множення суми боргу на3 % та 360 днів.

Розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач звернувся із позовом з пропуском встановленого річного строку

Так, згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Згідно зістаттею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити за весь час прострочення, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про захист прав споживачів`споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачуєтьсяпеня урозмірі трьохвідсотків вартостіроботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) зробила висновок, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

В той же час, відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями , строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Як встановлено в судовому засіданні, на час розгляду справи банк не повернув позивачув кошти в розмірі 3019 грн.

Право вимоги у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту перерахування йому Фермерським господарством ТОВ « Оратівлатінвест» коштів, тобто 20.08.2019 року , в той час як із позовом про стягнення пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення, нарахованої на суму не повернутих коштів , він звернувся лише 18.01.2021 року ( а.с.1) , тобто з пропуском річного строку позовної давності, визначеного п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в позові у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

При цьому, суд звертає увагу і на ту обставину, що позивач не заявляє вимогу про стягнення пені за невиконання рішення суду від 29.09.2020 року, яке набрало законної сили 17.12.2020 року, а вказує лише, що зазначеним рішенням визнано протиправними дії банку щодо відкриття технологічного рахунку на його ім`я , та посилається на нього як на доказ в розумінні статті 81 ЦПК України.

Більше того, зазначене рішення суду набрало законної сили 17.12.2020 року, виконавчий лист на його виконання видано судом 08.04.2021 року, а виконавче провадження відкрито 15.07.2021 року, тобто не охоплюється навіть періодом за який просить стягнути пеню позивач за повний 2020 рік.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Що стосується стягнення з відповідача 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Зокрема, частиною 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт безпідставного списання коштів з рахунку позивача перерахованих йому 20.08.2019 року Фермерським господарством ТОВ " Оратівлатінвест" встановлений преюдиційним рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.09. 2020 року року. В той же час, позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 90 грн. 56 коп. за повний 2020 рік, тобто за період до постановлення судового рішення, а тому не може вважатись простроченням грошового зобов"язання.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у вимозі позивача про стягнення з банку пені та 3 % річних , у задоволенні похідної - стягнення компенсації моральної шкоди, також суд відмовляє.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст.610, 1066,1068,1070,1073 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, відшкодування моральної школи та сплати пені відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 листопада 2021 року

Головуючий :