Рішення № 101644037, 02.12.2021, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2120/21

Провадження № 2-а/697/21/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Євтушенко Б.В.,

за участі секретаря судового засідання Дашковської Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бовшика М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2021 адвокат Бовшик М.Ю. звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до Відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій поліцейського та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 387061 від 23.09.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП.

В обгрунтування позову вказав, що 23.09.2021 під час керування позивачем транспортним засобом ВАЗ 21009, його було зупинено працівниками патрульної служби поліції. На прохання ОСОБА_1 вказати причину зупинки, поліцейський відмовився відповідати. Надалі ОСОБА_1 пред`явив поліцейському посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс. Перевіривши документи, поліцейський побажав щасливої дороги та він разом з дружиною поїхав додому. Проте, 08.10.2021 на адресу позивача надійшов лист з постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 387061 від 23.09.2021 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що підставою для накладення адміністративного стягнення є порушення підпункту г пункту 2.1. Правил Дорожнього руху, що містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. В постанові вказано, о 29.09.2021 о 13:25 ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099 та легковим причіпом НОМЕР_1 без полісу обов`язкового страхування. Натомість при спілкуванні з поліцейським Бовшик Г.М. пред`явив йому поліс страхування лише на автомобіль ВАЗ 21099, оскільки він керував автомобілем без причіпу.

Просить суд визнати дії поліцейського СРПП відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Осадчого Романа Васильовича протиправними та скасувати постанову серії БАВ № 387061 від 23.09.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.11.2021 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, замінено відповідача - Відділ поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області на належного відповідача - Головне

управління Національної поліції в Київській області, відкладено розгляд справи на 02.12.2021.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Бовшик М.Ю. у судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у ньому. Позивач пояснив, що керував автомобілем без причіпа, в день зупинки поліцейський щось перевіряв у електронній базі даних, проте постанову отримав по пошті, а причіп належить його сину, щодо наявності чи відсутності у сина поліса страхування на причіп, йому невідомо, усі документи на автомобіль, у тому числі поліс страхування на автомобіль, мав при собі та одразу пред`явив поліцейському.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Київській області явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на адміністративний позов до суду не надав, будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступні обставини.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України "Про Дорожній рух", Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» судам необхідно враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Судом встановлено, що згідно з постановою серія БАВ № 387061 від 23.09.2021, винесеної поліцейським СРПП відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Осадчим Романом Васильовичем, позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України за те, що він 23.09.2021 о 13:25 керував автомобілем ВАЗ 21099 та легковим причіпом ПР-КРД 050100 без полісу обов`язкового страхування, чим порушив п.п. 2.1 г ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. l ст. 126 КУпАП України.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 1 ст. 126 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно з вимогами п.2.1 ґ) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

На підставі складеної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КпАП України і накладено штраф в розмірі 425,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення - про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі порушення, передбачені статтею 126 КУпАП.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, в тому числі, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Відповідно до положень п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 1 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Слід зазначити, що Законом України від 14.07.2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення. При цьому, не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з показів ОСОБА_2 , то ОСОБА_1 23.09.2021 керував автомобілем ВАЗ 21099 без причіпу, вона була тоді пасажиром, сам причіп знаходився у сина, який є його власником.

Копія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АР/4873913 від 03.02.2021 на автомобіль ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , виданий ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_1 , долучена до матеріалів справи ( а.с. 12).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 13), причіп легковий КРД-050100, д.н.з. НОМЕР_4 зареєстрований за ОСОБА_3 .

Лише постанова про накладення адміністративного стягнення не може вважатись беззапереченим доказом вчинення адміністративного правопорушення, таке рішення повинно бути обґрунтованим доказами, коли позивач вказує на протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Статтями 31, 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 N 580-VIII визначено, що поліція може застосовувати як превентивний захід застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису для забезпечення публічної безпеки і порядку з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону N 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів, якими було б зафіксовано порушення позивачем ч. 1 ст. 126 КУпАП. Посилання на здійснення відеофіксації порушення оскаржувана постанова не містить, як і не зазначено в постанові свідків даного правопорушення.

Суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанови серії БАВ № 387061 від 23.03.2021 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право; 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Даний перелік можливих судових рішень є вичерпним, і не передбачає право суду визнавати дії суб`єкта владних повноважень протиправними у даній категорії справ.

Крім цього, ефективним способом захисту є заявлена позивачем вимога щодо скасування оскаржуваної постанови, що відповідає положенням ч. 3 ст. 286 КАС України, і додаткові вимоги щодо визнання дій протиправними щодо винесення оскаржуваної постанови не підлягають задоволенню в даному випадку, оскільки охоплюються вимогами щодо скасування самої ж постанови.

Таким чином позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає до задоволення частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, з відповідача необхідно стягнути на користь держави 454 грн. судового збору, що підлягав сплаті позивачем при подачі позову про скасування постанови, однак який від сплати на підставі Закону звільнений.

Керуючись ст.ст. 251, 245, 258 КУпАП, ст.ст.9, 139, 241-246, 250, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським СРПП відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Осадчим Р.В., серії БАВ № 387061 від 23.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. - скасувати.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616; м. Київ, вул Володимирська, 15) на користь держави/отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783;банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106/ судовий збір в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Б . В . Євтушенко