Рішення № 101642206, 23.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року справа № 380/3344/21

17 год 38 хв м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Качур Р.П., за участі секретаря судового засідання Лубоцька Н.І., представниці позивача Мигаль Х.О., представниці відповідача та третьої особи Слиш Г.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керівника Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни, у якій просить визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати пункт 2 наказу Генерального прокурора № 7к від 12.01.2021, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 380/6662/20 в частині, допущеній до негайного виконання. Проте відповідач, на думку позивача, не є уповноваженим суб`єктом для виконання вказаного рішення, оскільки боржником у виконавчому документі вказано керівника Київської обласної прокуратури. Крім цього, наказом № 7к від 12.01.2021 ОСОБА_1 поновлено в неіснуючому органі прокуратури та на неіснуючій посаді. Відтак вважає, що пункт 2 оскаржуваного наказу не ґрунтується на вимогах закону, суперечить резолютивній частині судового рішення та перешкоджає його належному виконанню, відтак він звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 17.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керівника Київської обласної прокуратури.

Ухвалою суду від 05.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представниця позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх. № 9774ел від 16.09.2021 та вх. № 68622 від 21.09.2021) та заяві про доповнення позову юридичними підставами (вх. № 68624 від 21.09.2021). Зазначила, що оскаржуваний наказ прийнятий не уповноваженим суб`єктом владних повноважень - з перевищенням наданих йому повноважень, а саме відсутність у Законі України «Про прокуратуру» норми, що уповноважує Генерального прокурора на видання відповідних наказів щодо призначення (поновлення) на адміністративних посадах в регіональній прокуратурі (посада заступник прокурора Київської області - це адміністративна посада, регіональної прокуратури, що була передбачена Законом України «Про прокуратуру» до 25.09.2019, до внесення змін на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019 (далі Закон № 113-ІХ). На підставі цього Закону з 25.09.2019 виключено із системи органів прокуратури регіональні прокуратури та всі адміністративні посади, які були передбачені у регіональних прокуратурах. Прокурори, які працювали на цих посадах, тимчасово продовжували виконувати свої обов`язки до 11 вересня 2020 року. Аналогічно, як зазначає представниця, на час видання оскаржуваного наказу, зупинено дію норм, які передбачали повноваження Генерального прокурора щодо призначення на посаду заступника керівника обласної прокуратури: абзацом 3 пп. 6 п. 22 Розділу ІІ Закону України № 113-ІХ установлено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року призначення на адміністративні посади, передбачені пунктами 7-15 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру», здійснюється керівником обласної прокуратури щодо адміністративних посад прокурорів у відповідній обласній прокуратурі. Крім того, із зазначених підстав, Генеральний прокурор не був визначений Львівським окружним адміністративним судом в якості відповідача за вимогою про поновлення ОСОБА_1 на роботі (відповідачем була Київська обласна прокуратура), та, відповідно не був боржником у виконавчому листі.

Також зазначила, що прийняття оскаржуваного наказу Генеральним прокурором відбулося поза межами установлених йому законом повноважень, передбачених статтею 9 Закону України «Про прокуратуру» і порушено при його прийнятті ч. 9 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру» та абзацу 2 п. 3 розділу ІІ Закону № 113-ІХ. Вважає, що відсутність повноважень у Генерального прокурора на прийняття оскаржуваного рішення щодо позивача породжує незаконність цього рішення. Просила позов задовольнити.

Представниця відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 41206 від 08.06.2021). Зазначила, що згідно з положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі Закон № 1697-VІІ) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі Закон № 113-ІХ), звільнення з посади заступника прокурора здійснювалося Генеральним прокурором. Чинним законодавством керівник обласної прокуратури не наділений повноваженнями скасовувати накази Генерального прокурора та поновлювати зазначену категорію працівників на посадах. Вважає твердження позивача про перевищення Генеральним прокурором повноважень при виданні наказу від 12.01.2021 № 7к необґрунтованим та безпідставним. Також зазначила, що поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію на рівнозначній посаді в органах прокуратури усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представниця третьої особи проти заявлених позовних вимог заперечила повністю, зазначила, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду в частині поновлення позивача на посаді та прийнято в цій частині нове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 04.08.2020. При цьому зазначила, що відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухав пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті та встановив таке.

Львівським окружним адміністративним судом 15.10.2020 прийнято рішення у справі № 380/6662/20, яким задоволено позов ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури та керівника Київської обласної прокуратури.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 380/6662/20 суд:

- визнав протиправним та скасував рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №7н від 16.07.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо ОСОБА_1 та виданий на його підставі наказ Генерального прокурора №195к від 27.07.2020, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Київської області та з органів прокуратури;

- поновив ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020, стягнувши з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020 судом допущено до негайного виконання.

Також судом видано виконавчий лист № 380/6662/20, в якому зазначено: поновити ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020. допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020. Боржником відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 380/6662/20 про виправлення описки у виконавчому листі зазначено керівника Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, Бульвар Лесі Українки, буд 27/2, код ЄДРПОУ 02909996.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 16.11.2020 відкрито виконавче провадження та здійснюється примусове виконання судового рішення на підставі виконавчого листа № 380/6662/20 (виконавче провадження № 63630018).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 року виправлено помилку, допущену при оформленні виконавчого листа № 380/6662/20від 15.10.2020 про поновлення ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020, і зазначено боржником керівника Київської обласної прокуратури.

Постановою головного державного виконавця ВП № 6360018 від 04.12.2020 внесено зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження і замість назви: Офіс Генерального прокурора зазначено Київську обласну прокуратуру.

Постановою головного державного виконавця ВП № 6360018 від 04.12.2020 виправлено помилку у постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2020 і зазначено вірну назву боржника: Київська обласна прокуратура.

Пунктом 2 Наказу Генерального прокурора від 12.01.2021 № 7к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни ВП № 63630018 від 27.10.2021 накладено штраф на Київську обласну прокуратуру за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 380/6662/20.

Позивач вважає пункт 2 наказу Генерального прокурора № 7к про поновлення ОСОБА_1 на роботі таким, що не ґрунтується на вимогах закону, суперечить резолютивній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 380/6662/20 та прийнятим суб`єктом владних повноважень з перевищенням наданих йому повноважень, тому звернувся із позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII).

Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 визначено 11 вересня 2020 року днем початку роботи обласних прокуратур. Відповідне рішення Генерального прокурора опубліковане у газеті «Голос України». Публікація рішення Генерального прокурора про день початку роботи обласних прокуратур стала підставою для вступу в дію відповідної норми Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури» (далі Закон № 113-ІХ) відповідно до якої Генеральний прокурор тимчасово до 01.09.2021 втрачає право призначати керівника обласної прокуратури.

Зокрема, абзацом 3 пп. 6 п. 22 Розділу ІІ Закону України № 113-ІХ установлено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року призначення на адміністративні посади, передбачені пунктами 7-15 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру», здійснюється керівником обласної прокуратури щодо адміністративних посад прокурорів у відповідній обласній прокуратурі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру» заступник керівника обласної прокуратури є адміністративною посадою в обласних прокуратурах і рівнозначною посадою заступника керівника прокуратури Київської обласної прокуратури.

Як встановлено судом з матеріалів справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 380/6662/20 позивача поновлено в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020 і допущено рішення в цій частині до негайного виконання.

Також Львівським окружним адміністративним судом 15.10.2020 видано виконавчий лист, в якому боржником зазначено Офіс Генерального прокурора.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 виправлено помилку у виконавчому листі від 15.10.2020 № 3806662/20 і вказано боржником у справі керівника Київської обласної прокуратури (а.с. 90).

Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни від 04.12.2020 ВП № 63630018 виправлено у постанові про відкриття виконавчого провадження боржника і зазначено боржником Київську обласну прокуратуру (а.с. 102).

Наказом Генерального прокурора № 7к від 12.01.2021 поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року.

Офіс Генерального Прокурора листом від 15.01.2021 № 07/1/1-43вих-21 повідомив державному виконавцю про виконання судового рішення від 15.10.2020 у справі № 380/6662/20, зазначив, що наказом Генерального Прокурора від 12.01.2021 № 7к скасовано наказ Генерального прокурора від 27.07.2020 № 195 к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області та поновлено на вказаній посаді з 04.08.2020.

У справі, що розглядається, предметом позову є наказ Генерального прокурора про поновлення позивача на роботі за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Вказаний наказ прийнято відповідно до статті 9 Закону України «Про прокуратуру».

Як визначено статтею 9 Закону України «Про прокуратуру» генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Як вже зазначено судом, абзацом 3 пп. 6 п. 22 Розділу ІІ Закону України № 113-ІХ установлено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року призначення на адміністративні посади, передбачені пунктами 7-15 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру», здійснюється керівником обласної прокуратури щодо адміністративних посад прокурорів у відповідній обласній прокуратурі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру» заступник керівника обласної прокуратури є адміністративною посадою в обласних прокуратурах і рівнозначною посадою заступника керівника прокуратури Київської обласної прокуратури.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що Генеральний прокурор у період з 11.09.2020 до 01.09.2021 втратив право на призначення заступників керівника обласної прокуратури.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що боржником у виконавчому листі № 380/6662/20, з урахуванням виправленої ухвалою суду від 04.11.2020 помилки, зазначено керівника Київської обласної прокуратури.

Також суд зазначає про те, що боржник у виконавчому провадженні ВП № 63630018 звертався до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення судового рішення. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.12.2020 відмовив у задоволенні заяви керівника Київської обласної прокуратури про роз`яснення рішення суду у справі № 80/6662/20 від 15.10.2020.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З наведеної норми слідує, що боржник, визначений у виконавчому документі виконує судове рішення шляхом видання наказу про поновлення стягувача на роботі.

У виконавчому документі, виданому Львівським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали про виправлення помилки від 04.11.2020, боржником вказано керівника Київської обласної прокуратури, а не Офіс Генерального прокурора.

Відповідач вважає, що приймаючи оскаржуваний наказ від 12.01.2020 № 7к Генеральний прокурор не перевищив повноважень зважаючи на те, що чинним законодавством керівник обласної прокуратури не наділений повноваженнями скасовувати накази Генерального прокурора та поновлювати зазначену категорію працівників на посадах. Звертає увагу суду на те, що звільнення з посади заступника прокурора області здійснювалося Генеральним прокурором відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113 ІХ.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на те, що позивач підлягав поновленню на роботі за судовим рішенням і саме керівник Київської обласної прокуратури визначений судом як боржник у справі.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також суд критично оцінює доводи відповідача про те, що оскільки звільнення позивача з посади заступника прокурора області здійснювалося Генеральним прокурором в силу приписів Закону України № 113-ІХ, то і поновлення на посаді повинно здійснюватися Генеральним прокурором, а керівник Київської обласної прокуратури таких повноважень немає, виходячи з наведених вище положень абзацу 3 пп. 6 п. 22 Розділу ІІ Закону № 113-ІХ про призупинення права призначення Генеральним прокурором заступників керівника обласної прокуратури до 01.09.2021.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України «Про прокуратуру» не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення. Суд звертає увагу на те, що позивача поновлено на посаді за рішенням суду і таке поновлення не вимагає врегулювання нормами спеціального законодавства.

Враховуючи вищенаведене та те, що у Генерального прокурора були відсутні повноваження на призначення заступника керівника обласної прокуратури відповідно до Закону України № 113-ІХ, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ прийнято Генеральним прокурором не на підставі та поза межами повноважень, визначених статтею 9 Закону України «Про прокуратуру» та з порушенням вимог абзацу 3 пп. 6 п. 22 Розділу ІІ Закону України № 113-ІХ та статті 15, 65 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо доводів позивача про прийняття оскаржуваного рішення не на підставі закону суд зазначає таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 380/6662/20 позивача поновлено в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020 та допущено до негайного виконання в цій частині.

Отже, вказаним рішенням ОСОБА_1 поновлено в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020.

Наказом Генерального прокурора № 7к від 12.01.2021 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020 року.

Як вже зазначено судом, оскаржуваний наказ містить підставу: рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 380/6662/20 та постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 63630018 від 16.11.2020 у справі № 380/6662/20.

Зі змісту наказу № 7к від 12.01.2021 слідує, що ОСОБА_1 поновлено позивача на іншій посаді, ніж тій, яка вказана у судовому рішенні.

Отже, зміст оскаржуваного наказу не відповідає резолютивній частині рішення суду від 15.10.2021 у справі № 380/6662/20, на виконання якого його прийнято.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Суд зазначає, що у процесі виконання судового рішення та при видачі наказу про поновлення позивача на посаді відповідач не вирішує питань про те, чи необхідно поновляти позивача на посаді, на якій саме посаді та з якого числа, оскільки ці питання були вирішені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 380/6662/20, яке є обов`язковим до виконання.

Наказ про поновлення на роботі спрямований саме на виконання судового рішення про поновлення особи на посаді та являється необхідною (обов`язковою) переумовою для подальшого фактичного допуску цієї особи до роботи (до виконання посадових обов`язків).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.05.2020 у справі 813/2143/18.

Відповідач заперечуючи проти позову також вказує про те, що прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом, при цьому покликається на п. 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Відтак позивач не може бути поновлений на рівнозначній посаді в органах прокуратури як такий, що неуспішно пройшов атестацію.

Суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на таке.

Як визначено приписами пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві Закон № 113-ІХ, на який покликається відповідач, Положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які звільнені з органів прокуратури у зв`язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у томі числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. Проте, вказана відповідачем редакція цього пункту набрала чинності 15.06.2021 і не була чинною на момент прийняття оскаржуваного наказу від 12.01.2021.

Доводи відповідача про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року у справі № 380/6662/20 виконане в повному обсязі, у спосіб та порядку, визначеному чинним законодавством також не найшли свого підтвердження, оскільки Постановою від 27.10.2021 ВП № 63630018 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни накладено штраф на боржника - Київську обласну прокуратуру, за невиконання рішення суду у справі № 380/6662/20.

Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправним п. 2 наказу Генерального прокурора № 7к від 12.01.2021 з моменту прийняття суд зазначає таке.

Згідно пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг. Який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до п. 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 суд зазначив, що визнання індивідуального правового акта протиправним хоча і є окремим способом захисту проте є передумовою для застосування інших способів захисту - «скасування» або визнання нечинним акта, причому, на думку суду, ці два способи захисту не можуть застосовуватися одночасно. Скасування «застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття»; визнання акта нечинним означає, що акт «втрачає чинність з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта».

Виходячи з наведеного, для індивідуального акта скасування призводить до неможливості застосування його з моменту його видання (прийняття).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 12.01.2021 № 7к не породжує жодних наслідків з моменту його прийняття.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу Генерального прокурора на відповідність критеріям, визначним статтею 2 КАС України, суд дійшов висновку, що таке останнім не відповідає, оскільки приймаючи оскаржуваний наказ відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. на підставі квитанції № 42293 від 04.03.2021, відтак вказана сума судового збору підлягає стягненню з Офісу генерального прокурора за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 90, 134, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295, 371 підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керівника Київської обласної прокуратури (01601 м. Київ бульвар Лесі Українки 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати пункт 2 наказу Генерального прокурора № 7к від 12.01.2021, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04.08.2020.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2021.

Суддя Р.П. Качур