Ухвала суду № 101642033, 03.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/22945/21

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

03 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 до Міністерства Юстиції України про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 (80760, Львівська область, Золочівський район, с. Богутин, вул. Шевченка, 307; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства Юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) з вимогою:

- визнати незаконним та скасувати п.4 Наказу Міністерства Юстиції України від 22.11.2021 №4184/5 «Про задоволення скарги» у відповідності до якого Державному реєстратору Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Станом на 03.12.2021 провадження у справі не відкрито.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована 02.12.2021 за вх. №90279. У поданій заяві про забезпечення позову, Державний реєстратор Глинянської міської ради Львівського району Львівської області Кіріченко В.В. просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії п. 4 Наказу Міністерства Юстиції України від 22.11.2021 №4184/5 «Про задоволення скарги» у відповідності до якого Державному реєстратору Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

В обгрунтування поданої заяви, позивач зазначає, що на його думу, в даному випадку очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення його прав, свобод або інтересів, таким рішенням, дією чи бездіяльністю. Крім цього, зазначає, що відповідач притягнув до дисциплінарної відповідальності позивача у формі тимчасового блокування доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці без належної та всебічної оцінки дисциплінарного проступку при неповно з`ясованих обставинах, а також вказує, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності поза межами строку, протягом якого, державний службовець (посадова особа органу місцевого самоврядування) може бути притягнутий до такої відповідальності.

З огляду на наведене просить суд заяву про забезпечення позову задоволити.

Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, вирішуючи питання щодо доцільності задоволення заяви про забезпечення позову, керується таким.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС).

З врахуванням викладеного, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду може бути істотно ускладнено або унеможливлено; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Предметом позову у даній справі є питання правомірності наказу Наказу Міністерства Юстиції України від 22.11.2021 №4184/5 «Про задоволення скарги».

Суд враховує, що оскаржуваним наказом заблоковано строком на три місяці доступ Державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначила, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд враховує положення п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008, згідно з яким застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

З позиції суду, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову фактично буде вирішено спір без розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, що суперечить принципам законності, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин справи, та є, з погляду суду, неприпустимим та передчасним.

Встановлення цих обставин і їх оцінка повинна бути надана судом виключно за результатами судового розгляду справи по суті, з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення, та пояснень інших учасників справи.

Також, з позиції суду, невжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не ускладнить чи не унеможливить виконання рішення суду, адже у разі скасування рішенням суду спірного наказу, доступ державного реєстратора до Державного реєстру речових прав буде відновлено.

Таким чином, на переконання суду, позивачем не представлено переконливих доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Судом також не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів позивача при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Поряд з цим суд зазначає, що подібні правові позиції висловлені Верховним Судом в постановах від 18.10.2018 у справі № 808/2432/18, від 15.08.2019 у справі № 840/3275/18 та від 01.10.2019 у справі 420/912/19, від 21.11.2019 у справі № 420/1065/19.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість таких, відтак не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області Кіріченко Віталія Васильовича про забезпечення позову у справі №380/22945/21- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сподарик Н.І.