Ухвала суду № 101641983, 06.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/18598/21

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

06 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в письмовому порядку заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 380/18598/21 за його позовом до Дрогобицької міської ради про визнання протиправним та скасування підпункту рішення , -

в с т а н о в и в:

28.10.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Дрогобицької міської ради (площа Ринок, 1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100, код ЄДРПОУ – 04055972) в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати підпункт 1.2 пункту 1 рішення ХІІІ сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради № 641 від 23.09.2021 року “Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, яким відмовлено ОСОБА_1 , в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 600 кв.м у кварталі індивідуальної забудови на АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.(не укладено договір пайової участі по об`єкту “Будівництво інженерно - транспортної інфраструктури будинків котеджного типу на АДРЕСА_2 ” з комунальним підприємством “Управління капітального будівництва” Дрогобицької міської ради, відповідно до вимог Положенню про порядок виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території в районі вулиці парковій у місті Дрогобичі, затвердженому рішенням сесії Дрогобицької міської ради від 03.10.2017 №871);

визнати протиправним та скасувати підпункт 1.2. пункту 1 рішення XIII сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради № 594 “Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_2 ” яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 , прож. м. Дрогобич, на земельну ділянку орієнтовною площею 600 кв. м. у кварталі індивідуальної забудови на АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (діл. № 55);

зобов`язати Дрогобицьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у кварталі індивідуальної забудови на АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 600 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (ділянка № НОМЕР_2 );

зобов`язати Дрогобицьку міську раду, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

03.12.2021 представник позивача подав заяву про забезпечення позову, просить суд вжити такі заходи забезпечення позову:

заборонити Дрогобицькій міській раді вчиняти будь – які дії та приймати будь – які рішення щодо земельної ділянки площею 0,06 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) під кадастровим номером 4610600000:01:015:0130 зокрема, але не виключно, передавати у приватну власність чи користування будь – яким особам, будь – яким чином розпоряджатися земельною ділянкою, змінювати її конфігурацію, межі, змінювати цільове призначення, змінювати склад угідь, змінювати кадастровий номер, вчиняти дії щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки, вчиняти інші дії до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заява обґрунтована тим, що 01.12.2021 позивач отримав інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку і з якої дізнався, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 , на яку заявник претендує, ще з 07.07.2020 була сформована і їй був присвоєний кадастровий номер 4610600000:01:015:0130. Тому позивач вважає, що на підставі оскражуваного рішення №594 від 09.09.2021 ОСОБА_2 було розроблено проект документації із землеустрою та спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що в свою чергу може бути наслідком, за певних умов набуття та державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці вказує на те, що до кінця розгляду справи земельна ділянка може бути передана у власність ОСОБА_2 або іншим третім особам. Невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суду, а саме прийняте рішення не зможе відновити порушені права заявника і ускладнить відновлення його порушених прав, оскільки Дрогобицька міська рада може затвердити матеріали з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку ОСОБА_2 або іншій третій особі і заявнику для захисту свого порушеного права потрібно буде звертатися до суду щоб визнавати протиправними ці рішення та скасовувати право власності.

Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Відповдіно до ч.6 ст.151 КАС України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийнятого відповідачем підпункту 1.2 пункту 1 рішення ХІІІ сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради № 641 від 23.09.2021 року “Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, яким відмовлено ОСОБА_1 , в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 600 кв.м у кварталі індивідуальної забудови на АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.(не укладено договір пайової участі по об`єкту “Будівництво інженерно - транспортної інфраструктури будинків котеджного типу на АДРЕСА_2 ” з комунальним підприємством “Управління капітального будівництва” Дрогобицької міської ради, відповідно до вимог Положенню про порядок виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території в районі вулиці парковій у місті Дрогобичі, затвердженому рішенням сесії Дрогобицької міської ради від 03.10.2017 №871); а також правомірність прийнятого відповідачем підпункт 1.2. пункту 1 рішення XIII сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради № 594 “Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_2 ” яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 , прож. м. Дрогобич, на земельну ділянку орієнтовною площею 600 кв. м. у кварталі індивідуальної забудови на АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (діл. № 55).

Заяву про забезпечення позову мотивовано утрудненням виконання рішення суду, а саме вважає, що прийняте рішення не зможе відновити порушені права заявника і ускладнить відновлення його порушених прав, оскільки Дрогобицька міська рада може затвердити матеріали з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку ОСОБА_2 або іншій третій особі і заявнику для захисту свого порушеного права потрібно буде звертатися до суду щоб визнавати протиправними ці рішення та скасовувати право власності.

Згідно з ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/1545/19 наголосив на тому, що підстави забезпечення позову є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також із зазначенням висновку про те, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

У постанові від 25 березня 2020 року у справі №240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч. 2 ст. 150 КАС України.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суду, а саме прийняте рішення не зможе відновити порушені права заявника і ускладнить відновлення порушених прав заявника, оскільки Дрогобицька міська рада може затвердити проект землеустрою і передачі земельну ділянку АДРЕСА_2 у приватну власність ОСОБА_2 і заявнику для захисту порушеного права потрібно буде звертатися до суду, щоб визнати протиправним ці рішення та скасовувати право власності.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна із передбачених цією статтею обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Виходячи з суті прийнятого відповідачем підпункту 1.2 пункту 1 оскаржуваного рішення сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради №641 від 23.09.2021р., підпункту 1.2. пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради № 594, правових наслідків, які виникають внаслідок прийняття цих рішень, а також визначеного позивачем предмету спору, правової природи спірних правовідносин, суд вважає відсутніми правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Дрогобицькій міській раді вчиняти будь – які дії та приймати будь – які рішення щодо земельної ділянки площею 0,06 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) під кадастровим номером 4610600000:01:015:0130, оскільки всі наведені позивачем обставини у позовній заяві потребують доказуванню, крім того, їх не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі або свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень.

Також позивачем не доведено, що невжиття визначених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Додатково суд зазначає, що оскаржувані рішення Дрогобицької міської ради є актами індивідуальної дії, які породили певні права та обов`язки у третіх осіб, які не є учасниками справи, а тому заборона вчиняти певні дії по своїй суті є втручанням у права та інтереси таких осіб, що є не припустимим та неправомірним.

При цьому вжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову - шляхом заборони Дрогобицькій міській раді вчиняти будь – які дії та приймати будь – які рішення щодо земельної ділянки площею 0,06 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) під кадастровим номером 4610600000:01:015:0130 зокрема, але не виключно, передавати у приватну власність чи користування будь – яким особам, будь – яким чином розпоряджатися земельною ділянкою, змінювати її конфігурацію, межі, змінювати цільове призначення, змінювати склад угідь, змінювати кадастровий номер, вчиняти дії щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки, вчиняти інші дії до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов`язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Також суд зазначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 125, 126 Земельного кодексу України). Реєстрація такого права здійснюється уповноваженими суб`єктами, перелік яких визначений приписами Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

В межах спірних правовідносин позивачем не заявлялося вимог до суб`єктів, які наділені правом вчиняти відповідні реєстраційні дії.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів на даній стадії розгляду справи суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Згідно ч. 8 ст. 154 КАС України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна