Рішення № 101641408, 06.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5273/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Статівки Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 27 вересня 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Статівки Олександра Євгеновича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;

2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум та з нарахуванням і виплатою компенсації втрат частини доходу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що позивачу з 31 грудня 2004 року призначена пенсія за вислугу строків служби (за вислугу років) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач 03 лютого 2021 року звернувся до відповідача із заявою про надання документів з його пенсійної справи: копії перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року за пенсійною справою № ФЕ56380, копії протоколу по пенсійній справі від 31 грудня 2004 року № ФЕ56380, копії довідки про розмір його грошового забезпечення, виданої Луганським обласним військовим комісаріатом у березні 2018 року, копії розрахунку на пенсію за вислугу років по пенсійній справі від 31 грудня 2004 року № ФЕ56380, копії грошового атестату та копії довідки про розмір грошового забезпечення, що враховувалося для перерахунку пенсії.

З листа відповідача від 01 березня 2021 року № 637-485/М-01/8-1200/21 слідує, що основний розмір пенсії позивача ОСОБА_1 станом на 01 січня 2007 року в сумі 1567,81 грн, встановлений у розмірі 71 % від сум грошового забезпечення на загальну суму 2208,18 грн (вислуга років 27 років). Пенсія позивачу обчислена у розмірі 71 % від наступних сум грошового забезпечення на загальну суму 2208,18 грн, а саме: посадовий оклад -171,00 грн, оклад за військове звання - 130,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 40 % -120,40 грн, грошове забезпечення збільшено на 100 % - 421,40 грн, надбавка за очікувану пенсію - 29,07 грн, надбавка за безперервну службу 90 % - 784,68 грн, премія 33,3% -551,63 грн.

Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі - Луганський ОТЦКтаСП) листом від 15 липня 2021 року № ВПД-563 направив до ГУПФУ в Луганській області оригінал довідки від 15 липня 2021 року № ФЕ56380 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_1 . На підставі зазначеного позивач 09 серпня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії.

Листом від 02 вересня 2021 року № 3522-3574/М-02/8-1200/21 відповідач, посилаючись на вимоги Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені' з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а також посилаючись на рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі № 826/3858/18, відмовив у задоволенні вищевказаної заяви позивача з другого питання щодо здійснення з 05 березня 2019 року перерахунку та виплати йому пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з урахуванням раніше проведених виплат та з нарахуванням і виплатою компенсації втрат частини доходу, та роз`яснив, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено ГУПФУ в Луганській області у 2019 році у розмірі 75 % суми підвищення пенсії згідно вимог динного законодавства.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо виплати перерахованого розміру пенсії відповідно до пункту 2 Постанови № 103 з поступовим збільшенням, оскільки така Постанова фактично зменшує розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку, здійсненого в 2018 та 2019 роках, звужує права позивача та є втручанням в право на мирне володіння майном.

Позивач вважає, що у відповідача відсутні законні підстави для виплати перерахованої пенсії не в повному розмірі, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою від 30 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 69-70).

Ухвалою від 12 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 79-80).

Від ГУПФУ в Луганської області 21 жовтня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 91-94).

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Починаючи з 01 січня 2017 року законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат. Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів № 103 від 21.02.2018) та пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, перерахунок пенсій, призначених на умовах Закону № 2262-ХІІ, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з надходженням довідки Луганського обласного військового комісаріату від 17 березня 2018 року № ФЕ56827 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, ГУПФУ в Луганській області зроблено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій здійснено поетапно.

Відповідач зауважує, що нормативний підхід до розуміння норм права, що регулюють відносини перерахунку і виплати пенсій на умовах норм Закону № 2262-ХІІ, дає можливість відповідачу зробити висновок, що зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Постанова Кабінету Міністрів України № 103 на час здійснення перерахунку пенсії та виплат була чинною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пунктів 1 та 2 Постанови № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин ці норми Постанови № 103 були чинними та правомірно застосовувались відповідачем.

Зважаючи на наявність у Кабінету Міністрів України повноважень на визначення порядку та умов перерахунку пенсії, які призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, на те, що до 05 березня 2019 року чинними нормами Постанови № 103 було передбачено поступову виплату підвищень, відповідач вважає, що дії, які полягали у врахуванні положень норм статті 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 103 при перерахунку та виплаті пенсії, є правомірними.

Від представника позивача 20 жовтня 2021 року електронною поштою надійшла відповідь на відзив, не скріплена електронним цифровим підписом представника позивача, у зв`язку з чим цьому документу надано статус «Інформаційний» (арк. спр. 85-89).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пенсійного посвідчення встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом № 2262-ХІІ (арк. спр. 38-41).

Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01 грудня 2017 року ОСОБА_1 призначена пенсія із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 171,00 грн, оклад за військове звання - 130,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (40 %) - 120,40 грн, грошове забезпечення збільшено на 100 % - 421,40 грн, надбавка за очікувану пенсію - 29,07 грн, надбавка за безперервну службу (90 %) - 784,68 грн, премія (33,3 %) - 551,63 грн, всього 2208,18 грн. Основний розмір пенсії: 71 % грошового забезпечення (вислуга років 27) у розмірі 1567,81 грн, підсумок пенсії (з надбавками) - 1567,81 грн (арк. спр. 44).

З розрахунку пенсії за вислугу років станом на 01 січня 2018 року слідує, що позивачу з 01 січня 2018 року проведений перерахунок розміру пенсії із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 5920,00 грн, оклад за військове звання - 1410,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50 %) - 3665,00 грн, всього - 10995,00 грн. Основний розмір пенсії: 70 % грошового забезпечення (вислуга років 27) у розмірі 7696,50 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 7696,50 грн, з урахуванням попередньої суми пенсії 2693,73 грн та підвищення 2501,39 грн (50 % від 5002,77 грн). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 103 підвищення складає 5002,77 грн, з них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення - 2501,39 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення - 3752,08 грн, з 01.01.2020 щомісячно 100 % від підвищення - 5002,77 грн (арк. спр. 45).

Позивач звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою від 09 серпня 2021 року за здійсненням з 05 березня 2019 року перерахунку пенсії в розмірі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та виплатою перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум (арк. спр. 49-57).

На заяву про перерахунок пенсії отримано лист ГУПФУ в Луганській області від 02 вересня 2021 року № 3522-3574/М-02/8-1200/21, в якому повідомлено, що ГУПФУ в Луганській області ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року проведено перерахунок пенсії. На дату проведення перерахунку розмір підвищення пенсії встановлено з урахуванням визначених Постановою № 103 відсоткових значень. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ та перерахованих з 01 січня 2018 року, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704, має здійснюватися у 2019 році в розмірі 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року. Надалі з 01 січня 2020 року розмір зазначеного підвищення визначений з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплат пенсій окремим категоріям громадян», а саме 100 % суми підвищення пенсій, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Тобто перерахунок пенсії позивачу проведено згідно з вимогами чинного законодавства (арк. спр. 58-60).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Статтею 55 Закону № 2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 45), згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).

Відповідно до пункту 4 Постанови № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 5 Постанови № 45 визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового , сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу; встановлено схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року (пункт 2 Постанови № 103).

Аналізуючи зазначені вище норми, суд зазначає, що з набранням чинності Постановою № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу перерахунок пенсії проведено на підставі пункту 1 Постанови № 103, виплату якої здійснено згідно з положеннями пункту 2 цієї Постанови, який передбачав поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, 05 березня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в справі № 826/3858/18 набрало законної сили і, відповідно, з 05 березня 2019 року пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 є нечинними.

За правилами частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак, пункт 2 Постанови № 103 щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії є нечинним на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, а тому військовослужбовці мають право на отримання пенсії, розрахованої відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100 % виплати підвищення пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в рішенні від 06 серпня 2019 року в зразковій справі № 160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що із набранням 05 березня 2019 року законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яким скасовано пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність постанови Кабінету Міністрів України про встановлення умов та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103, оскільки, як вже вищевказано, порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393». Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року і є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Водночас, 14 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - Постанова № 804, набрала чинності з 04 вересня 2019 року), якою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі № 640/19133/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» неправомірними; визнано постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» протиправною та нечинною повністю.

Отже, Постанова № 804 є нечинною з 31 березня 2020 року.

З огляду на ту обставину, що Постанова № 804 набрала чинності 04 вересня 2019 року, виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року включно.

Щодо строків звернення до суду, суд зазначає, що строки перерахунку призначених пенсій визначаються статтею 51 Закону № 2262-ХІІ.

Згідно з частиною третьою статті 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Пунктами 1, 2 Постанови № 103 були врегульовані строки виплати пенсій. Питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».

За приписами частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».

Оскільки в даному випадку позивач не отримував належну йому суму пенсії з вини відповідача, то він має право на отримання недонарахованих сум без обмеження будь-яким строком.

Що стосується дотримання позивачем строку звернення до суду, то позивач звернувся до суду із дотриманням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня отримання відповіді ГУПФУ в Луганській області на заяву про перерахунок пенсії.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовляє позивачу в перерахунку та виплаті пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року в розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.

Як наслідок, суд вважає за необхідне такі дії відповідача визнати протиправними та зобов`язати ГУПФУ в Луганській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року в розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.

При вирішенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу пенсію минулих періодів з нарахуванням і виплатою компенсації втрат частини доходу, суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до статті 7 Закону № 2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року в справі № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року в справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року в справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу 100 % суми підвищення пенсії в період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини пенсії.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року по справі № 240/186/20.

Як слідує з матеріалів справи, позивач в заяві про перерахунок пенсії одночасно заявляв про виплату перерахованої суми пенсії з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу. Тобто, судом встановлено, що позивачем дотримано визначеної Законом № 2050-III умови щодо звернення до відповідача із заявою про виплату відповідної компенсації.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 04 жовтня 2021 року № 5393 (арк. спр. 36).

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а також, що вимоги позивача у переважній більшості є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується витрат позивача на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Представником позивача в позовні заяві вказано, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6810,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат надано копії таких документів: договору від 05 серпня 2021 року № 05/08-21-2 про надання правової допомоги, акта прийому-передачі наданої правової допомоги від 22 вересня 2021 року (арк. спр. 61-64).

Дослідженням укладеного між Статівкою О.Є. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) договору від 05 серпня 2021 року № 05/08-21-2 про надання правової допомоги встановлено, що Адвокат зобов`язався надавати Клієнту правову допомогу по представництву інтересів та захисту прав Клієнта, що стосується здійснення ГУПФУ в Луганській області перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та здійснення виплати перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум та з нарахуванням і виплатою компенсації втрат частини доходу, а Клієнт зобов`язався сплатити Адвокату гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором (пункт 1.1).

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору Сторони домовилися, що для надання правничої допомоги Адвокатом буде затрачено не менше 6 годин, у зв`язку з чим за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар в фіксованому розмірі 6810,00 грн, який розрахований у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2021 - 2270,00 грн) за одну годину роботи, тобто у розмірі 1135,00 грн за 1 годин роботи; оплата здійснюється в строк протягом 5 робочих днів з дня виплати ГУПФУ в Луганській області суми підвищення пенсії на підставі, зокрема, можливого рішення суду, яким буде задоволено позовну заяву, та підтверджуватиметься квитанцією на вказану суму, засвідчену підписом та печаткою Адвоката.

В акті від 22 вересня 2021 року прийому-передачі наданої правової допомоги вказано, що Клієнт прийняв надану адвокатом станом на 22 вересня 2021 року наступну правову допомогу (адвокатські послуги) на загальну суму 6810,00 грн: 05.08.2021 консультація, тривалість 1 год., вартість 1135,00 грн; 09.08.2021 складання проекту заяви позивача до ГУПФУ в Луганській області, тривалість 1,5 год., вартість 1702,50 грн; 21.09.2021 визначення законів та інших нормативно-правових актів, що підлягали застосуванню до спірних відносин, тривалістю 0,5 год., вартість 567,50 грн; 22.09.2021 підготовка та складання позовної заяви, тривалість 3 год, вартість 3405,00 грн; загальна тривалість 06 год., загальна вартість 6810,00 грн.

Також суд вважає зауважити, що матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем заяви про перерахунок пенсії, складання та підписання Адвокатом позовної заяви, оформлення та подання разом з позовною заявою доказів, якими позивач та його представник обґрунтовують позовні вимоги.

Отже, суд вважає, що обставини надання адвокатом правничих послуг ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами.

Проте, як вже вищевказано, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з того, дана категорія справ є поширеною, в якій існує усталена судова практика, суд погоджується з наведеними у відзиві на позовну заяву твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що підготовка позовної заяви та вжиття інших процесуальних дій по справі не вимагали від адвоката значних витрат часу, застосування спеціальних професійних навичок з правових питань, оскільки дана справа є справою незначної складності та типовою до зразкової справи № 160/3586/19, розглянутої Верховним Судом.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що предметом спору в даній справі є дії відповідача щодо нездійснення позивачу протягом 2019 року виплати підвищення до перерахованої пенсії у 100 % розмірі, замість здійснених 75 %. Тобто в даній справі йдеться про щомісячну недоплату відповідачем 25 % підвищення пенсії. Згідно з розрахунками пенсії за вислугу років, внаслідок здійсненого відповідачем з 01 січня 2018 року перерахунку пенсії, підвищення склало 5002,77 грн, відповідно 25 % від такого підвищення складає 1250,69 грн. Отже сума недоотриманого в період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року підвищення орієнтовно складає 7504,14, грн, яка майже дорівнює сумі витрат позивача на правничу допомогу адвоката. При цьому, лише частина від заявлених вимог є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а саме за період з 05 березня по 03 вересня включно 2019 року.

Відповідно, суд погоджується з твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу не відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Луганській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн, що, на думку суду, є співмірною сумою для даної справи.

Таким чином суд дійшов висновку, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Статівки Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо здійснення з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року включно виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії у розмірі 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року в розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова