Рішення № 101641387, 06.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6168/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати період роботи в Кіровському відділі робітничого постачання виробничого об`єднання «Стахановвугілля» з 01.12.1982 по 01.12.1995 до загального стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Кіровському відділі робітничого постачання виробничого об`єднання «Стахановвугілля» з 01.12.1982 по 01.12.1995 до загального стажу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 08.10.2021 № 4052/4087/ф-02/8-1200/21, на її звернення з питання зарахування стажу роботи, яке зареєстровано в Головному управлінні за № 4087/ф-1200-21 позивачу роз`яснено, що зарахувати період роботи в Кіровському відділі робітничого постачання виробничого об`єднання «Стахановвугілля» з 01.12.1982 по 01.12.1995 до загального стажу на підставі лише трудової книжки відсутні законні підстави, оскільки запис не відповідає вимогам Інструкції про ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства прані України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме: в записі № 13 нечитабельна печатка підприємства, тобто міститься неточний запис, який необхідно підтверджувати документально.

До звернення позивачем додано копії архівних довідок, виданих управлінням організаційно-документального забезпечення м. Кіровська, а саме: довідки № 14-2-7535 від 08.09.2021 про період роботи з 16.06.1981 по 26.03.1982 в Кіровському відділі робітничого постачання виробничого об`єднання «Стахановвугілля»; довідки від 08.09.2021 № 14-2-7537 про період роботи з 01.12.1982 по 01.12.1995 в Кіровському відділі робітничого постачання виробничого об`єднання «Стахановвугілля»; довідки від 08.09.2021 № 14-2-7536 про нарахування заробітної плати за 1981-1982 роки; довідки про нарахування заробітної плати за 1987-1995 роки; довідки від 08.09.2021 № 14-2-7540 про нарахування заробітної плати за 1987-1995 роки; довідки відсутність на зберіганні наказів з особового складу Кіровського відділу робітничого постачання виробничого об`єднання «Стахановвугілля» за 1995-1996 роки.

Відповідачем повідомлено, що врахувати для обчислення пенсії довідки, які створені будь-якими органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території України, відсутні законні підстави.

Такі дії відповідача вважає протиправними, та, з посиланням на норми Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

15.11.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (арк. спр. 37-40) в якій відповідач заперечує проти позову та зазначає, що 05.07.2021 позивач звернулась до відділу обслуговування громадян №9 (сервісного центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області рішенням №121630007857 від 13.07.2021 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.

15.09.2021 за вх. 4087/Ф-1200/21 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшла заява позивача щодо зарахування до загального стажу період роботи в Кіровському відділі робітничого постачання виробничого об`єднання «Стахановвугілля» з 01.12.1982 по 01.12.1995 оформленою відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.06.1981 позивач працювала в Кіровському відділі робочого постачання виробничого об`єднаним «Стахановвугілля» з 01.12.1982 по 01.12.1995. Запис про звільнення завірена нечіткою печаткою, що є порушенням Інструкції 58, тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області період роботи не зараховано до страхового стажу.

Страховий стаж позивача складає 20 років 01 місяць 03 дні, що не дає право на призначення пенсії за віком.

Додані копії довідок до заяви від 15.09.2021 не враховані.

Просить суд відмовити у задоволені позову.

Ухвалою суду від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 32-33).

Ухвалою суду від 17.11.2021 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області; розгляд справи розпочато спочатку (арк. спр. 83).

Ухвалу суду від 17.11.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області отримало 17.11.2021 в електронному кабінеті (арк. спр. 85, 87).

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Другим відповідачем не подано відзиву на позов, тому суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), 05.07.2021 звернулась із заявою про призначення пенсії, зареєстрованою за № 5252 (арк. спр. 43-44), додавши документи зазначені в розписці повідомлені.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13.07.2021 № №121630007857 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу (арк. спр. 69).

Зі змісту рішення вбачається, що страховий стаж позивача складає 20 років 01 місяць 03 днів. До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи у Кіровському відділі робочого постачання виробничого об`єднаним «Стахановвугілля» з 01.12.1982 по 01.12.1995, оскільки не читабельна печатка організації на записі про звільнення, з 01.08.1997 по 31.12.1998 в АП «Кіровський винзавод», оскільки є виправлення в даті про прийом на роботу, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 видана 15.06.1981 (арк. спр. 17-21, 45-53) позивач (у межах предмету позову) працювала:

Кіровський відділ робочого постачання виробничого об`єднаним «Стахановвугілля»:

запис 4. 01.12.1982 прийнята на посаду повара 4 розряду їдальні № 2;

запис 5. 18.05.1983 переведена на посаду повара 5 розряду їдальні № 2;

запис 6. 09.11.1983 переведена на посаду завідувача виробництвом їдальні № 2;

запис 7. 04.06.1985 переведена на посаду повара 5 розряду їдальні № 2;

запис 8. 12.08.1988 переведена на посаду завідувача виробництвом їдальні № 2;

запис 9. 18.03.1991 Кіровський відділ робочого постачання виробничого об`єднаним «Стахановвугілля» перейменовано в Кіровське торгівельно-виробниче підприємство Луганського торгівельно-виробничого концерну з обслуговування робітників вугільної промисловості «Луганськвугілляторгобслуговування»;

запис 10. 17.02.1993 Кіровське ТВП перейменовано в Кіровське комерціалізоване торгівельно - виробниче об`єднання «Луганськвугілляторгобслуговування»;

запис 11. 20.12.1994 Кіровське КТВ об`єднання «Луганськвугілляторгобслуговування» перейменовано в Кіровське орендоване торгівельно-виробниче підприємство;

АП «Кіровський винзавод»:

запис 16. 01.08.1997 прийнята продавцем фірмового магазину, АП «Кіровський винзавод» перейменований на ДП винзавод «Алко - Прима»;

запис 17. 01.10.2001 звільнена відповідно ст. 36 п. КЗпП України;

Згідно з протоколом призначення пенсії № 1216300007857 від 12.07.2021 страховий стаж позивача складає 20 років 01 місяць 03 дні, до якого зараховано періоди: 01.09.1978 - 24.02.1981, 16.06.1981 - 26.03.1982, 01.12.1995 - 26.07.1997, 01.01.1999 - 01.10.2001, 18.10.2001 - 12.10.2002, 08.11.2002 - 31.12.2003, 01.01.2004 - 31.05.2008, 01.06.2008 - 20.03.2014 (арк. спр. 42).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1999 - 2014 роки за формою ОК-5 від 05.07.2021 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_2 ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб, зокрема: з січня 1999 року по жовтень 2001 року щодо сплати ДП винзавод «Алко - Прима» внесків (арк. спр. 61-65).

16.09.2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою від 15.09.2021 (арк. спр. 70) надавши архівні довідки видані адміністрацією міста Кіровськ ЛНР (арк. спр. 22-29, 71-78).

В архівних довідках від 08.09.2021 № 14.-2-7535 - 14.-2-7540 наявні відомості про періоди роботи позивача, які відповідають записам трудової книжки, а також відомості про нарахування заробітної плати.

Листом від 08.10.2021 № 4052/4087/ф-02/8-1200/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомлено про не прийняття наданих довідок (арк. спр. 9-11).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV визначено, що за цим Законом призначаються пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника.

Згідно зі 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

На момент звернення позивача (05.07.2021) позивачу виповнилось повних 61 рік, що не заперечується сторонами.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Суд зазначає, що станом на час внесення деяких спірних записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), положення якої подібні положенням Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 №683/737/17.

Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, відмовляючи в зарахуванні записів трудової книжки, посилається на Інструкцію №58.

Суд не приймає вказані доводи, оскільки позивачем надано необхідні документи.

На думку суду, відповідач отримавши документи про призначення пенсії належним чином не надав оцінку записам та відомостям трудової книжки, які в сукупності дають підстави для зарахування записів трудової книжки до страхового стажу позивача.

Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці здійснені у хронологічній послідовності, а також чітко зазначені номери та дати наказів.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області частково зараховує до страхового стажу період з 01.01.1999 по 01.10.2001, в період роботи позивача з 01.08.1997 по 01.10.2001 (записи 16-17).

Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області позивачу зараховано без спірних періодів страховий стаж 20 років 01 місяць 03 дні, та не зараховано 13 років 00 місяців 01 день (період роботи з 01.12.1982 по 01.12.1995) та 01 рік 05 місяців 01 день (період роботи з 01.08.1997 по 31.12.1998), тобто 14 років 05 місяців 02 дні.

З наведеного розрахунку, суд дійшов висновку про наявність у позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії страхового стажу понад 28 років.

На підставі викладеного у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відсутні правові підстави щодо незарахування до страхового стажу позивача спірні період роботи та записи трудової книжки в цілому.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи відповідно до записів трудової книжки, а тому рішення про відмову в призначенні пенсії від 13.07.2021 № 121630007857 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що позивач є особою похилого віку та відноситься до незахищеної версти населення.

Відповідно до статті 22 Основного Закону держави, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Частина 3 статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

Отже, за наслідками судового розгляду судом встановлено, що органом Пенсійного фонду при вирішенні питання призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 05.07.2021, невірно обчислено страховий стаж.

Суд не приймає посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про не прийняття архівних довідок наданих позивачем 16.09.2021, та зазначає.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Суд приймає до розгляду зазначені довідки.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала таку довідку.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подані позивачем довідки містять відомості, які підтверджуються записи трудової книжки позивача за спірні періоди, суд дійшов висновку, що у відповідачів відсутні підстави їх не враховувати.

Разом з цим, суд наголошує, що записи трудової книжки позивача містять відомості щодо призначення та звільнення позивача за спірні періоди, що є підтвердженням трудової діяльності позивача.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі №П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог, та вважає за необхідне:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13.07.2021 № №121630007857 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 05.07.2021 зареєстрованою за номером 5252, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні вимог щодо визнання неправомірними дії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати період роботи в Кіровському відділі робітничого постачання виробничого об`єднання «Стахановвугілля» з 01.12.1982 по 01.12.1995 до загального стажу, слід відмовити, оскільки правові наслідки для позивача створює саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13.07.2021 № №121630007857.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 13 від 22.10.2021

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь позивача судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ідентифікаційний код 21295057, місцезнаходження: вул. 28 армії, буд. 6, м. Херсон, 73036) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13.07.2021 № 121630007857 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 05.07.2021, зареєстрованою за номером 5252, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Смішлива