Рішення № 101639463, 06.12.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/16815/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії на підставі оновленого грошового атестату від 30.04.2021 №9/376 та довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 30.04.2021 №9/377, виданих Житомирським обласним центром комплектування та соціальної підтримки МОУ на виконання рішення суду від 18.12.2020 у справі №240/12683/20 про розмір грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача перерахувати позивачу пенсію на підставі оновленого грошового атестату від 30.04.2021 №9/376 та довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 30.04.2021 №9/377, виданих Житомирським обласним центром комплектування та соціальної підтримки МОУ на виконання рішення суду від 18.12.2020 у справі №240/12683/20 про розмір грошового забезпечення, починаючи з 18.12.2020.

В обґрунтування позову вказує, що на виконання рішення суду у справі №240/12683/20, Житомирським обласним центром комплектування та соціальної підтримки МОУ видано новий грошовий атестат за вих.№9/376 від 30.04.2021 та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону №2262. Зазначає, що у червні 2021 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак отримав відмову, як вважає протиправною. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 30.09.2021. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що на даний час урядом будь-яких законодавчих актів щодо грошового забезпечення не було прийнято, тому підстави для здійснення перерахунку відсутні. Окрім того, у відзиві відповідач зазначає про необґрунтованість витрат на правову допомогу.

У період із 13.09.2021 по 24.09.2021 головуюча суддя перебувала у відпустці, а із 01.11.2021 по 05.11.2021 – у відрядженні.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справа № 240/12683/20 ухвалено: "Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2019 по 14.09.2019 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VІІІ від 23.11.2018 на 01.01.2019, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти".

На виконання рішення суду у справі №240/12683/20 Житомирським обласним центром комплектування та соціальної підтримки видано новий грошовий атестат на ім`я ОСОБА_1 від 30.04.2021 № 9/376 та нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для обчисдення пенсії відповідно до ст.. 43 Закону №2262 від 30.04.2021 № 9/377.

У червні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії до якої додав оригінали документів: грошового атестату від 30.04.2021 №9/376 та довідку від 30.04.2021 № 9/377.

Листом від 15.07.2021 відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії на підставі документів, виданих на виконання рішення суду від 18 грудня 2020 року у справа № 240/12683/20, оскільки зазначеним судовим рішенням не покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області будь-яких зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії згідно наданих ОСОБА_1 документів.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також 46 статтею Конституції передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України № 2262-XII від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-XII).

Статтею 63 Закону № 2262-XII визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.

Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Тобто, даною нормою Закону № 2262-XII, чітко визначено, що якщо пенсіонер подасть додаткові документи, які дають право на підвищення його пенсії, то у нього виникає право на перерахунок.

Судом встановлено, що на підставі рішення суду, Житомирським обласним центром комплектування та соціальної підтримки видано позивачу грошовий атестат на ім`я ОСОБА_1 від 30.04.2021 № 9/376 та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для обчисдення пенсії відповідно до ст.. 43 Закону №2262 від 30.04.2021 № 9/377.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.06.2021 про перерахунок пенсії.

Однак, Пенсійний орган відмовив у такому перерахунку, чим порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст.1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" однією із функцій Пенсійного фонду є здійснення перерахунку пенсій.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, відповідач зобов`язаний був здійснити перерахунок пенсії позивача, оскільки таку функцію прямо покладено на цей державний орган Законом.

Згідно ст. 51 Закону № 2262-XII при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже, правомірною є вимога позивача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням у складових грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, основних та додаткових видів грошового забезпеченпя відповідно до оновлених: грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення, виготовлених Житомирським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Щодо дати з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази коли саме позивачу призначено пенсію.

Разом з тим, позивачем до суду надано копію заяви про перерахунок пенсії, яка датована 07.06.2021.

Згідно ст. 51 Закону № 2262-XII при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Суд відмічає, що довідку та грошовий атестат, які датовано 30.04.2021 видано на підставі рішення суду яким, серед іншого, визнано протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2018 по 14.09.2019 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Видача Житомирським обласним центром комплектування та соціальної підтримки (Житомирським обласним військовим комісаріатом) на виконання судового рішення у справі №240/12683/20 грошового атестату від 30.04.2021 № 9/376 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону №2262 від 30.04.2021 № 9/377 є свідченням того, що довідка та грошовий атестат, що видавались позивачу при звільненні, містили складові, обраховані без урахування величин, визначених у судовому рішенні. Тобто не відповідали нормам чинного законодавства.

Отже, належним захистом порушених прав позивача є зобов"язання відповідача здійснити перерахунок пенсії 07.06.2021 (дата звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, до якої додано грошовий атестат від 30.04.2021 та довідку від 30.04.2021), а не із 18.12.2020, - дати рішення у справі №240/12683/20, як помилково вважає позивач.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною четвертою ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6статті 134 КАС України).

Частиною 7статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процессуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатом Дмитренком В.В. укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 18.05.2021, відповідно до якого сторони обумовили, що адвокат приймає на себе зобов"язання на ведення справи та представництво інтересів і надання правничої допомоги, зокрема і у адміністративних справах.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданих послуг №2 до Договору від 18.05.2021 адвокатом надано позивачу правничу допомогу у адміністративній справі в наступному обсязі:

- адвокатський запит - 500,00 грн;

- судове вирішення питання щодо перерахунку пенсії - підготовка процесуальних документів по справі - 3500,00 грн (написання позовної заяви з додатками та відповіді на відзив). Всього 4000,00 грн.

Однак, на підтвердження оплати послуг, вказаних у Акті від 18.05.2021, позивачем надано до суду копію прибуткового касового ордеру №30-07-2021 від 18.05.2021 у якому вказано суму 5000,00 грн

Проте, суд акцентує увагу на тому, що при вирішення витання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі № 520/8489/19.

Окрім того, відповідно до статті 12 КАС України дана категорія справи відноситься до незначної складності.

Судом враховується і те, що адвокатом не реалізоване право на надання відповіді, на відзив, про яку зазначено у Акті приймання - передачі наданих послуг №2 до Договору від 18.05.2021.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки складання адвокатського запиту до Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підготовка додатків до позовної заяви у кількості 11 (одинадцять) аркушів (копія паспорту позивача на двох аркушах, копія картки платника податку на 1 аркуші, копія адвокатського запиту, копія довідки , копія грошового атестату на 2 арк., копія заяви, копія відповіді на заяву, копія відповіді на адвокатський запит ) не вимагало значних зусиль адвоката, оскільки дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, заперечення відповідача щодо суми відшкодування гонорару адвоката, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (5000 грн) є надмірним.

На думку суду, аналіз фактичних обставин справи, збір доказів та узгодження правової позиції не має безпосереднього впливу на результат та входить до процесу складення позовної заяви. Саме тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою і п`ятою статті 134 та частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу які підлягають стягненню з відповідача до 2000,00 грн.

Окрім того, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.139, 205, 241-246, 250 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з урахуванням грошового атестату від 30 квітня 2021 року №9/376 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону №2262 від 30.04.2021 № 9/377.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 07 червня 2021 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням грошового атестату ОСОБА_1 від 30 квітня 2021 року №9/376 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для обчислення пенсії відповідно до ст.. 43 Закону №2262, виготовлених Житомирським обласним центром комплектування та соціальної підтримки МОУ, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 2908 (дві тисячі дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук