Рішення № 101638886, 23.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 р. Справа№200/11328/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Масловій К.С.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення № 054450003070 від 06.07.2021 року, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 054450003070 від 06.07.2021 року, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06 липня 2021 року № 054450003070 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 червня 2021 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.1981 року по 22.12.1999 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Пенсійного фонду № 054450003070 від 06.07.2021 року їй відмовлено в призначені пенсії, у зв`язку із недостатністю страхового стажу. Позивачу не було зараховано до її страхового стажу період роботи з 01.10.1981 року по 22.12.1999 року, оскільки дата заповнення дублікату трудової книжки - 05 січня 2000 року.

Отже, позивач вважає що її права були порушенні таким рішенням відповідача, у зв`язку із чим вона звернувся до суду.

07 вересня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2021 року замінено спрощене провадження на засідання для розгляду по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники сторін до судового засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії вік ОСОБА_1 становив 50 років. При розгляді доданих до заяви документів встановлено, що період роботи ОСОБА_1 з 01.10.1981 року по 22.12.1999 року не зараховано до страхового стажу, оскільки трудова книжка серії НОМЕР_1 заповнена 05.01.2000 року, а перший запис про трудову діяльність внесено 01.10.1981 року. Тобто трудова книжка видана пізніше від дати першого запису в ній. Відповідачем 1 зазначено, що для зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу Позивачу необхідно надати уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів підприємством, на якому працювала ОСОБА_1 . Отже, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає, що згідно наданих документів страховий стаж позивача складає 19 років 4 місяця 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України № 1058. З огляду на наведене, рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято правомірно, на підставі вимог чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, а тому скасуванню не підлягає.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області не скористався своїм правом та не надав суду відзив на позовну заяву.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, заявив клопотання про заміну неналежного відповідача, ухвалою суду від 23.11.2021 року було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

24 червня 2021 року ОСОБА_1 надала анкету на автоматичне призначення пенсії через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

01 липня 2021 року в автоматичному режимі сформована заява про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви ОСОБА_1 здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

06 липня 2021 року за результатами заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 054450003070.

В спірному рішенні зазначено, що страховий страж ОСОБА_1 становить 19 років 4 місяці 16 днів. Період з 01.10.1981 року по 22.12.1999 року не зараховані до трудового стажу, оскільки трудова книжка видана 05.01.2000 року, тобто пізніше першого запису про трудову діяльність.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV).

Спірним питанням даної справи є саме не зарахування до страхового стажу позивача період її роботи з 01.10.1981 року по 22.12.1999 року, оскільки трудова книжка видана 05.01.2000 року, тобто пізніше першого запису про трудову діяльність.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.

Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

05 січня 2000 року ОСОБА_1 виданий дублікат трудової книжки, в якому були відновлені записи про попередні місця роботи.

Так, дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 містить наступні записи:

- № 1 01.10.1981 року прийнята до «Кураховского филиала АПО «ДЭСТкасиром рахунків управління;

- № 2 12.07.1982 року переведена бухгалтером розрахункового відділу;

- № 3 22.07.1985 року призначена головним бухгалтером;

- № 4 13.11.1985 року переведена бухгалтером;

- № 5 17.06.1993 року призначена головним бухгалтером;

- № 6 22.12.1999 року звільнена по догляду за дитиною за власним бажанням;

- № 7 02.12.2002 року УПФК «Энергосельхозпром» прийнята бухгалтером;

- № 8 02.01.2004 року звільнена за власним бажанням;

- № 9 01.11.2011 року прийнята бухгалтером на приватне підприємство «Энергосельхозпром».

Крім того, позивачу також була видана довідка, з якої вбачається що ОСОБА_1 дійсно працювала в «строительном управлении Кураховской ГРЭС» з 01.10.1981 року по 22.12.1999 року на посаді бухгалтера.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, щодо несплати позивачем страхових внесків.

Підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.10.1981 року по 22.12.1999 року є те, що дублікат трудової книжки виданий 05.01.2000 року, тобто пізніше першого запису про трудову діяльність.

Розділом 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівників.

Так, приписами п. 5.1 Інструкції № 58 передбачено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.

Відповідно до п. 5.2 цієї Інструкції дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Згідно п. 5.3 Інструкції № 58, якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти

працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Приписами п. 5.4 Інструкції № 58 визначено, що не зазначаються у підсумованому загальному стажі роботи, а записуються окремим рядком із посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, крім відомостей, що передбачені у пункті 2.18 цієї Інструкції, такі записи: а) про час перебування у народному ополченні та партизанських загонах із зазначенням дати зарахування і дати звільнення із служби; б) про роботу як члена артілі промислової кооперації.

Отже, аналізуючи норми Інструкції № 58 вбачається, що дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 оформлений у відповідності до вимог законодавства, а саме дублікат містить інформацію стосовно дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де позивач працювала, а також посада, на яку вона була прийнята, також зазначені накази, на підставі яких ОСОБА_1 приймалась на роботу та звільнялась.

При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить з того, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи мають застосовуватися лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Трудова книжка позивача, копія якої наявна в матеріалах справи та яка надавалась відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, в розділі «Відомості про роботу» містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких порушень внесення зазначених записів відповідачем під час розгляду питання про призначення пенсії позивачу не встановлено.

Слід зазначити, що відповідно до Інструкції № 162 щодо порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 убачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що в трудовій книжці роботодавцем заповнено із порушенням.

Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів в трудовій книжці.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що зазначене не може бути підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки (дублікату), оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці ОСОБА_1 носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

На підставі викладеного вище, суду вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправним.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи вказаних в трудовій книжці ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, трудова книжка позивача НОМЕР_1 щодо спірних періодів роботи, містить усі необхідні записи про періоди роботи, посилання на накази про призначення та звільнення, печатки та підписи відповідальних осіб.

Таким чином, ураховуючи наявність належних та достовірних записів про спірні періоди роботи у трудовій книжці позивача та архівній довідці, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині та зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.10.1981 року по 22.12.1999 року.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки рішення саме Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області визнано протиправним та саме цей Пенсійний орган повинен повторно розглянути заяву позивача, а стосовно відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. (квитанція № 0.0.2249363148.1 від 31.08.2021 року).

Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача судові витрати у розмірі 800,00 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення № 054450003070 від 06.07.2021 року, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) від 06 липня 2021 року № 054450003070 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 24.06.2021 року із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.1981 року по 22.12.1999 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 23 листопада 2021 року.

Повний текст рішення виготовлений 02 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко