Рішення № 101638557, 06.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Справа № 160/17993/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2020 року та перерахувати розмір його пенсії з 01 грудня 2020 року з урахування страхового стажу за період роботи у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2020 року з врахуванням роботи у шкідливих умовах праці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 13 грудня 1976 року до 01 жовтня 2020 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року по адміністративній справі №160/6567/19, серед іншого, зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з 01 грудня 2018 року з урахуванням страхового стажу за період роботи у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2017 року по 01 грудня 2018 року з урахуванням роботи у шкідливих умовах праці. У лютому 2021 року позивач звертався до відповідача із заявою щодо перерахунку раніше призначеної пенсії із урахуванням періоду з 01 вересня 2019 року по 01 жовтня 2020 року (1 рік 1 місяць 0 днів), проте отримав відмову про не врахування цього періоду роботи позивача до його страхового стажу, оскільки Публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод» не сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вважає такі дії пенсійного органу незаконними, що порушують конституційні права позивача на отримання пенсії в повному розмірі з урахуванням усього страхового стажу що впливає на розмір його пенсії, чим порушено право на належний та гарантований державою рівень пенсійного та соціального забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 листопада 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву щодо повного заперечення проти позовних вимог. Так, відповідач вказує, що ОСОБА_1 з червня 2005 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію на пільгових умовах за Списком № 1. Позивач має загальний страховий стаж 77 років 9 місяців 4 дні (зараховано по 31 серпня 2019 року), у тому числі за Списком № 1 – 29 років, його індивідуальний коефіцієнт страхового стажу – 0,77750. На момент звернення позивача до відповідача у лютому 2021 року, по Публічному акціонерному товариству «Дніпропетровський трубний завод» наявний борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі по спірному періоду роботи позивача. Оскільки підприємство має борги перед Пенсійним фондом, до стажу його найманих працівників зараховується виключно той період, за який страхувальник розрахувався з Пенсійним фондом у повному обсязі. З питання нарахування та сплати єдиного внеску ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рекомендувало позивачеві звертатися до страхувальника та до органів державної податкової служби, які наділені повноваженнями контролювати сплату такого внеску та стягувати його з платників. Отже, у відповідача відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу роботи позивача період з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2020 року через несплату роботодавцем страхових внесків.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на пенсійному обліку з 29 червня 2005 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В подальшому між сторонами виник спір з підстав не зарахування пенсійним органом періоду роботи позивача на Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2017 року по 01 грудня 2018 року, у зв`язку із чим ОСОБА_1 оскаржив незгоду ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку його пенсії у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року по адміністративній справі №160/6567/19 (набрало законної сили 16 вересня 2019 року) визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2017 року по 01 грудня 2018 року, а також зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з 01 грудня 2018 року з урахуванням страхового стажу за період роботи у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2017 року по 01 грудня 2018 року з урахуванням роботи у шкідливих умовах праці.

25 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру його пенсії з урахуванням пільгового стажу з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2020 року станом на день звільнення з ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» – по 01 жовтня 2020 року, оскільки несплата працедавцем страхових внесків не може бути перерахунку пенсії. Також просив внести у свій особистий кабінет Пенсійного фонду України відомості про індивідуальний коефіцієнт заробітку.

Листом №10245-5729/Ш-01/8-0400/21 від 31 березня 2021 року відповідач повідомив позивача про проведення перерахунку його пенсії по заявці від 10 грудня 2020 року, згідно частини 4 статті 42 Закону № 1058. Після перерахунку розмір пенсії позивача обчислено із загального страхового стажу 77 років 9 місяців 4 дні (зарахованого по 31 серпня 2019 року), у тому числі робота за Списком № 1 – 29 років. На дату звернення за перерахунком пенсії в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків за вказаний період. По Публічному акціонерному товариству «Дніпропетровський трубний завод» наявний борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, після зникнення якого працівникам зарахується страховий стаж у повному обсязі.

17 серпня 2021 року позивач знову звернувся до відповідача з вимогою щодо перерахунку розміру його пенсії на підставі заяви від 10 грудня 2020 року з урахуванням періоду роботи з вересня 2019 року по вересень 2020 року.

14 вересня 2021 року листом № 32115-25727/Ш-01/8-0400/21 відповідач рекомендував позивачеві звертатися до страхувальника та до органів державної податкової служби, які наділені повноваженнями контролювати сплату такого внеску та стягувати його з платників. Додатково позивачеві повідомлено, що відповідно до даних, що формуються на центральному рівні, по Публічному акціонерному товариству «Дніпропетровський трубний завод» наявна наступна інформація про сплату внесків: за період з 01 січня 2004 року по 31 липня 2017 року, з 01 грудня 2017 року по 31 серпня 2019 року. Якщо підприємство має борги перед Пенсійним фондом, до стажу його найманих працівників зараховується виключно той період, за який страхувальник розрахувався з Пенсійним фондом у повному обсязі.

Тобто відповідач фактично відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії.

З такими діями відповідача позивач не погоджується, вважає їх протиправними, що й стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спір між сторонами виник з приводу не зарахування до страхового стажу при обчисленні розміру пенсії (перерахунку) періоду роботи позивача у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2020 року у зв`язку з відсутністю у відповідача даних про сплату страхових внесків.

Згідно із преамбулою Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частинами 2, 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII застосовується з 01 жовтня 2017 року).

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1 статті 21 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно дозакону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 Закону №1058-IV).

Частинами 6 - 6, 9, 10, 12 статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, – календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у спірний період з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2020 року позивач працював у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» як застрахована особа. та йому нараховувалася заробітна плата, а тому обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на вказане підприємство, яке здійснило нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Так, позивач двічі звертався до відповідача із заявами щодо перерахунку раніше призначеної йому пенсії, з урахуванням періоду роботи з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2020 року у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод», проте єдиною відмовою у зарахуванні такого періоду та здійснення перерахунку пенсії була несплата працедавцем страхових внесків.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

За викладених обставин, внаслідок невиконання Публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

Отже, суд доходить висновку, що наявність заборгованості Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Таким чином, оскільки з наявних у справі індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2020 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період його роботи.

Крім того, відповідно до статті 254 Кодексу законів про працю України несплата підприємством, установою, організацією внесків на соціальне страхування не позбавляє працівника виплати за цим страхуванням, зокрема, виплати пенсії.

Суд вважає, що оскільки страхові внески позивача відраховувались працедавцем із заробітної плати, тому час роботи ОСОБА_1 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2020 року підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник, тобто підприємство, в якому працює (працював) позивач.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2020 року та зобов`язання перерахувати розмір його пенсії з 01 грудня 2020 року з урахуванням страхового стажу за період роботи у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2020 року з врахуванням роботи у шкідливих умовах праці, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року із урахуванням страхового стажу за період роботи у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський трубний завод» з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2020 року, з врахуванням роботи у шкідливих умовах праці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса