Ухвала суду № 101638268, 30.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 листопада 2021 року Справа №160/12358/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Юркова Е.О.,

розглянувши матеріали адміністративної справи № 160/12358/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії з вирішення питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року установлено для Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк для надання до суду звіту про виконання судового рішення у даній адміністративній справі № 160/12358/20 (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 160/12358/20) – 30 днів з моменту отримання даної ухвали.

05.11.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі № 160/12358/20, в якому викладено клопотання про надання нового строку для подання звіту про виконання судового рішення у даній адміністративній справі № 160/12358/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 року призначено справу № 160/12358/20 для розгляду питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень до розгляду у судовому засіданні на 30 листопада 2021 року.

У судове засідання 30.11.2021 року сторни по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, не прибули; позивачем подано до суду клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.

За таких обставин, враховуючи норми ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 67/03-07/26 від 30.01.2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 р. по 01.01.2019 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.12.2018 року № 7-371-С, виходячи з розміру 86% від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за період з 04.12.2018 р. по 01.01.2019 р., та виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Вказане рішення набрало законної сили 14 січня 2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року установлено для Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк для надання до суду звіту про виконання судового рішення у даній адміністративній справі № 160/12358/20 (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 160/12358/20) – 30 днів з моменту отримання даної ухвали.

05.11.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі № 160/12358/20, в якому викладено клопотання про надання нового строку для подання звіту про виконання судового рішення у даній адміністративній справі № 160/12358/20. Клопотання обґрунтовано тим, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 160/12358/20 виконано частково, нараховано суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 р. по 01.01.2019 р. у розмірі 12979,13 грн. Обсяги асигнувань з Державного бюджету визначені Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік” та “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду”. Повне виконання рішення суду можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок державного бюджету. Пенсійний фонд України порушив питання перед Міністерством соціальної політики України про збільшення асигнувань з державного бюджету (бюджетна програма за КПКВК 2506080 “Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами та дефіциту коштів Пенсійного фонду”) на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у 2021 році та щодо повторного відкриття для Пенсійного фонду України окремої бюджетної програми “Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду”.

Також, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 15473-12162/С-01/8-0400/21 від 12.05.2021 року, ОСОБА_1 повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 160/12358/20 проведено перерахунок пенсії з 04.12.2018 року. Заборгованість за рішенням суду буде виплачена після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду. Також повідомлено, що пунктом 3 статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний, повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Оскільки на посаді судді заявник працював з 10.09.1997 по 31.08.2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді. Розрахунковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку складає: 214404,00 х 50% = 107202,00 грн.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зокрема, в постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд вказує, що поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі № 160/12358/20 є таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на момент розгляду звіту повної виплати перерахованої суми довічного грошового утримання судді у відставці здійснено не було.

Водночас стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 160/12358/20 суд вказує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України коштом Державного бюджету України.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій та довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.

Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.12.2018 року № 7-371-С, виходячи з розміру 86% від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за період з 04.12.2018 р. по 01.01.2019 р., та повідомлено позивача про розмір доплати, який буде виплачений.

Таким чином, відповідач в особі керівника Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 160/12358/20.

Фактична невиплата нарахованої суми зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19.

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.

Суд також зазначає, що стаття 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Приписи статті 117 Конституції України визначають, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови та розпорядження.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2021 рік» від 17 лютого 2021 року № 126 обмежує органи Пенсійного фонду України певним фінансуванням.

Порядок виплати пенсій за рішенням суду встановлено Законом “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, де зазначено, що бюджетні асигнування на погашення заборгованості за рішеннями суду визначаються Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік. Органи Пенсійного фонду при виконанні рішення суду зобов`язані виконувати Бюджетний Кодекс України та Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 160/12358/20, суд доходить до висновку про передчасність застосування до начальника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області штрафу за несвоєчасне виконання судового рішення.

Також, Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 160/12358/20 на момент подання відповідачем звіту виконано не в повному обсязі, отже поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звіт від 05.11.2021 року є таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Установити для Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк для надання до суду звіту про виконання судового рішення у даній адміністративній справі № 160/12358/20 (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 160/12358/20) – 30 днів з моменту отримання даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Е.О. Юрков