Рішення № 101637890, 24.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/8430/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Нечая Ю.М.,

представника відповідачів Соколова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці, відповідач1), Управління Держпраці у Волинській області (далі - Управління, відповідач2) про визнання протиправними та скасування наказів від 20.07.2021 №91-кт, від 20.07.2021 №248-к, поновлення на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 02.03.2012 по 20.07.2021 перебував на державній службі в Управлінні Держпраці у Волинській області, при цьому з 26.07.2016 був призначений на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області, як такий, що пройшов відбір на посаду. Наказом Держпраці від 20.07.2021 № 91-кт ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. На підставі наказу Держпраці від 20.07.2021 №91-кт Управлінням було видано наказ про його звільнення №248-к від 20.07.2021.

Позивач зазначає, що з наказів Держпраці від 20.07.2021 № 91-кт та Управління №248-к від 20.07.2021 вбачається, що він перебував на лікарняному за листками тимчасової непрацездатності, в зв`язку з чим не з`явився на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності

ОСОБА_1 вважає дані накази незаконними та такими, що порушують його права та суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки листками непрацездатності, які вказані як підстава його звільнення у спірному наказі Держпраці від 20.07.2021р. № 91-кт, а саме: АКА №520844 від 10.08.2020; АКА №562393 від 16.09.2020; АДМ №344296 від 17.12.2020; АДМ №344694 від 25.01.2021; АДФ №202254 від 01.03.2021; АДМ №345187 від 15.03.2021; АДФ №344694 від 02.03.2021; АКА №610253 від 30.03.2021; АКА №611556 від 09.04.2021; АДФ №134580 від 20.04.2021; АДФ №202641 від 21.05.2021; АКА №612609 від 14.06.2021 не підтверджується факт його нез`явлення на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Посилається на те, що у відповідача не було законних підстав для припинення державної служби з підстав, визначених ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою судді від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а.с.18).

У відзиві на позов відповідач1 позовні вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити (а.с.23-27). В обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 , звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» на підставі погодження Мінекономіки від 10.07.2021 №2202-14/37385 та листків непрацездатності. Зазначає, що до Держпраці надійшов лист Управління від 16.06.2021 №2704/01-02 «Про вирішення питання щодо припинення державної служби з ОСОБА_1 », в зв`язку з тим, що станом на 17.06.2021 може настати 150 календарний день, нез`явлення на службі (роботі) протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, та лист від 30.06.2021 № 2814/01-02 як доповнення до листа від 16.06.2021 №2704/01-02 в якому надані копії листів непрацездатності (далі-ЛН) а саме: ЛН серія АКА №520844 від 10.08.2020 з 10.08.2020 - 19.08.2020 року включно, стати до роботи 20.08.2020 року. (10 календарних днів); ЛН серія АКА №562393 від 16.09.2020 з 16.09.2020 - 05.10.2020 року включно, стати до роботи 06.05.2020 (20 календарних днів); ЛН серія АДМ №344296 від 17.12.2020 з 17.12.2020 - 24.12.2020 включно, стати до роботи 25.12.2020 (8 календарних днів); ЛН серія АДМ №344694 від 25.01.2021 з 25.01.2021 - 05.02.2021 року включно, стати до роботи 05.02.2021 (12 календарних днів); ЛН серія АДФ №202254 від 01.03.2021 з 08.02.2021 - 01.03.2021 включно, стати до роботи 02.03.2021 (22 календарних днів); ЛН серія АДМ №345187 від 02.03.2021 з 02.03.2021 - 12.03.2021 включно, стати до роботи 13.03.2021 (11 календарних днів); ЛН серія АДФ №134542 від 15.03.2021 з 15.03.2021 - 29.03.2021 включно, стати до роботи 30.03.2021 (15 календарних днів); ЛН серія АКА №610253 від 30.03.2021 з 30.03.2021 - 08.04.2021 включно, стати до роботи 09.04.2021 (10 календарних днів); ЛН серія АКА №611556 від 09.04.2021 з 09.04.2021 - 19.04.2021 включно, стати до роботи 20.04.2021 (11 календарних днів); ЛН серія АДФ №134580 від 20.04.2021 з 20.04.2021 - 30.04.2021 включно, стати до роботи 01.05.2021 (11 календарних днів); ЛН серія АДФ №202641 від 21.05.2021 з 05.05.2021 - 21.05.2021 включно, стати до роботи 22.05.2021 (17 календарних днів); ЛН серія АКА №612609 від 612609 14.06.2021 - 18.06.2021 включно, стати до роботи 02.03.2021 (5 календарних днів). Загальна кількість календарних днів протягом року з 10.08.2020 - 20.07.2021 становить 152 дні тимчасової непрацездатності.

Також, в підтвердження законності оскаржуваного наказу посилається на лист Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській та Рівненській областях від 10.06.2021 №173/02-02/21, в якому зазначено, що дні тимчасової непрацездатності у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службі протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади), слід розраховувати з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі.

Так, робочий рік ОСОБА_1 слід відраховувати з дати призначення на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області, тобто з 26 липня 2016 року. З огляду на зазначене, представник відповідача1 вважає наказ Управління Держпраці у Волинській області від 20.07.2021 № 248-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ Державної служби України з питань праці від 20.08.2021 №91-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » законними, тобто прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про державну службу».

У відзиві на позовну заяву відповідач2 із вимогами, викладеними в адміністративному позові, не погодився, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки підставою для винесення оскаржуваного наказу стали листи непрацездатності позивача, за якими загальна кількість днів перебування позивача на лікарняному становить 152 дні. Так, з листків непрацездатності вбачається, що загальне захворювання зазначено у всіх 12-ти листках тимчасової непрацездатності позивача.

Крім того, вказані періоди тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 підтверджуються також табелями обліку робочого часу, починаючи з серпня 2020 року по червень 2021 року включно. Стверджує, що робочий рік ОСОБА_1 в цьому конкретному випадку слід відраховувати з дати призначення його на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області, тобто з 26 липня календарного року починаючи з 2016 року. Таким чином, в період з 26.07.2020 протягом робочого року загальна кількість днів тимчасової непрацездатності нез`явлення на службу ОСОБА_1 станом на день звільнення - 20.07.2020 року, становить 152 календарних дні, що сукупно становить більше ніж 150. З огляду на що підстави для видачі оскаржуваних наказів та формулювання причини звільнення є законними (а.с.68-79).

Ухвалою суду від 03.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.141).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що листків непрацездатності АДМ №345187 від 15.03.2021 та АДФ №344694 від 02.03.2021, які покладені в основу спірного наказу Держпраці від 20.07.2021 №91-кт, не існує, а за іншими листками непрацездатності, які зазначені як підстава для винесення спірного наказу, кількість днів непрацездатності є меншою 150 календарних днів, з огляду на що даний наказ є протиправним.

Представник відповідачів в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзивах, та додатково вказав, що в дійсності у наказі Держпраці від 20.07.2021 №91-кт допущено описку у зазначенні номерів листків непрацездатності, однак дана описка не спростовує той факт, що позивач протягом року перебував на листку непрацездатності більше 150 календарних днів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом Держпраці від 25.07.2016 №100-кт ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області з 26.07.2016, як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір на цю посаду. Присвоєно ОСОБА_1 6 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби (а.с.82).

На підставі вказаного наказу Управління видало наказ від 26.07.2016 №164-к, згідно з яким ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області 26.07.2016 (а.с.83).

Наказом Держпраці від 20.08.2021 №91-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач звільнений з посади заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області 20.07.2021 відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із нез`явленням на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

Як підставу звільнення у даному наказі зазначено листки непрацездатності АКА №520844 від 10.08.2020; АКА №562393 від 16.09.2020; АДМ №344296 від 17.12.2020; АДМ №344694 від 25.01.2021; АДФ №202254 від 01.03.2021; АДМ №345187 від 15.03.2021; АДФ №344694 від 02.03.2021; АКА №610253 від 30.03.2021; АКА №611556 від 09.04.2021; АДФ №134580 від 20.04.2021;АДФ №202641 від 21.05.2021; АКА №612609 від 14.06.2021, лист Міністерства економіки України від 19.07.2021 №2202-14/37385-03 (а.с.16).

20.07.2021 Управління на підставі наказу Держпраці від 20.08.2021 №91-кт видало наказ №248-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивач звільнений 20.07.2021 з посади заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із нез`явленням на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (а.с.17)

Надаючи правову оцінку правомірності звільнення його зі служби, суд приходить до таких висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст. 43 Конституції України визначено).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №889 цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до статті 21 Закону №889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Частиною першою статті 83 Закону №889 визначені підстави для припинення державної служби, зокрема, відповідно до пункту 4 державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

За приписами частини другої статті 87 Закону №889 підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

Отже, нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, а також нез`явлення державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

При цьому, наявність таких підстав припинення державної служби обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу.

З наведених приписів законодавства слідує, що до періоду тимчасової непрацездатності зараховуються всі календарні дні звільнення від роботи за листком непрацездатності, у тому числі святкові, неробочі і вихідні дні, які припадають на такий період.

Відтак, при визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється безперервно, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність. У такому разі, вихід державного службовця на службу до закінчення зазначеного періоду (120 календарних днів) - перериває такий строк та, у наступному, цей період тимчасової непрацездатності не враховується при визначенні наявності підстав припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

При визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється не підряд, а сумарно протягом року, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність. Також у цьому разі, вихід державного службовця на службу не є тією обставиною, яка перешкоджає суб`єкту призначення реалізувати його право на припинення державної служби за його ініціативою.

Відтак, при визначенні наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку із нез`явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, облік часу нез`явлення на службі здійснюється сумарно протягом року та має становити 151 календарний день і більше з першого дня тимчасової непрацездатності.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2020 у справі №808/3576/16.

Водночас, наведені законодавчі приписи обумовлюють здійснення розрахунку саме зважаючи на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності у період перебування у трудових відносинах (проходження служби), а не кількість календарних днів тимчасової непрацездатності, які припадають на робочі дні.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для винесення оскаржуваних наказів стали листки непрацездатності позивача, а саме:

АКА №520844 від 10.08.2020 - період тимчасової непрацездатності з 10.08.2020 по 19.08.2020 - 10 днів;

АКА №562393 від 16.09.2020 - період тимчасової непрацездатності з 16.09.2020 по 05.10.2020 - 20 днів;

АДМ №344296 від 17.12.2020 - період тимчасової непрацездатності з 17.12.2020 по 24.12.2020 - 8 днів;

АДМ №344694 від 25.01.2021 - період тимчасової непрацездатності з 25.01.2021 по 05.02.2021 - 10 днів;

АДФ №202254 від 01.03.2021 - період тимчасової непрацездатності з 08.02.2021 по 01.03.2021 - 22 дні;

АДМ №345187 від 02.03.2021 - період тимчасової непрацездатності з 02.03.2021 по 12.03.2021 - 11 днів;

АДФ №134542 від 15.03.2021 - період тимчасової непрацездатності з 15.03.2021 по 29.03.2021 - 15 днів;

АКА №610253 від 30.03.2021 - період тимчасової непрацездатності з 30.03.2021 по 08.04.2021 - 10 днів;

АКА №611556 від 09.04.2021 - період тимчасової непрацездатності з 09.04.2021 по 20.04.2021 - 11 днів;

АДФ №134580 від 20.04.2021 - період тимчасової непрацездатності з 20.04.2021 по 30.04.2021 - 11 днів;

АДФ №202641 від 21.05.2021 - період тимчасової непрацездатності з 05.05.2021 по 21.05.2021 - 17 днів;

АКА №612609 від 14.06.2021 - період тимчасової непрацездатності з 14.06.2021 по 18.06.2021 - 5 днів (а.с.86-97), за якими сукупна непрацездатність ОСОБА_1 становить 152 календарних дні.

Факт нез`явлення ОСОБА_1 на службі у період перебування на вказаних вище листках непрацездатності також підтверджується табелями обліку використання робочого часу за період з серпня 2020 року по червень 2021 року (а.с.98-110).

При цьому відповідач1 робочий рік ОСОБА_1 відраховував з дати призначення його на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області, тобто з 26 липня 2016 року.

Так, законодавством про державну службу не визначено поняття «робочий рік».

Разом з тим статтею 75 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Отже, робочий рік - це період часу, який за тривалістю рівний календарному року (12 місяців), але на відміну від календарного року обчислюється для кожного державного службовця не з 1 січня, а з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі.

Таким чином, дні тимчасової непрацездатності у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службі протягом більш як 150 календарних днів протягом року (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади), слід розраховувати протягом робочого року державного службовця, тобто з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 по справі №420/6311/18, від 17.02.2021 по справі №826/6746/17.

Наведена позиція узгоджується з листом Національного агенства України з питань державної служби від 20.09.2017 року №7891/13-17 (а.с.113).

Відтак, робочий рік ОСОБА_1 слід розраховувати з дати його призначення на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області, тобто з 26.07.2016.

При цьому, у період з 26.07.2020 по 26.07.2021 року (останній робочий рік ОСОБА_1 ) загальний період тимчасової непрацездатності позивача становив 152 календарних дні.

Доказів на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять.

Таким чином, у відповідача були наявні правові підстави для звільнення позивача на підставі частини другої статті 87 Закону №889 у зв`язку із нез`явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу зазначені листки непрацездатності, яких не існувало, а саме: АДМ №345187 від 15.03.2021, АДФ №344694 від 02.03.2021, оскільки матеріалами справи підтверджено факт перебування позивача на листках непрацездатності 152 календарних дні протягом року, а допущені в наказі про звільнення описки у зазначені дат та номерів таких листків не можуть слугувати підставою для його скасування.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень довели суду належними та допустимими доказами правомірність та законність прийняття наказів від 20.07.2021 №91-кт, від 20.07.2021 №248-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну службу», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 03 грудня 2021 року.