Рішення № 101637531, 06.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 грудня 2021 р. Справа № 120/4992/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Алмар" до Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання неправомірними дій , визнання протиправною та скасування постанови і зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Алмар" (далі - ФГ "Алмар", позивач) до Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (далі - Мурованокуриловецький РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), відділ, відповідач ) із позов про :

- визнання неправомірними дії щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 31 687, 49 грн. від 27.04.2021 р. в межах виконавчого провадження №65283343;

- визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 31 687, 49 грн. від 27.04.2021 р. в межах виконавчого провадження №65283343.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження про стягнення з позивача заборгованості на користь ТОВ - підприємство "Авіс" . Дане виконавче провадження повернуто стягувачеві на підставі його заяви, отже жодних дій виконавцем не вчинялось, відтак, і виконавчий збір не підлягає стягненню.

Однак, 30.04.2021 р. відкрито виконавче провадження про стягнення за ФГ "Алмар " виконавчого збору, що є безпідставним. А отже, дії щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанова є неправомірними, що і стало підставою для звернення до суду.

24.05.2021 р. ухвалою суду відкрито виконавче провадження та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

08.06.2021 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що на виконанні у виконавчій службі перебував наказ господарського суду №902/1269/20 щодо стягнення з фермерського господарства заборгованості на користь ТОВ - підприємство "Авіс". Одночасно із відкриттям виконавчого провадження прийнято рішення про стягнення виконавчого збору. В подальшому, виконавчий документ повернуто стягувачеві за його ж заявою. Проте виконавчий збір підлягає стягненню в окремому виконавчому провадженні.

Ухвалою від 29.06.2021 р. позов залишено без руху.

15.07.2021 р. витребувано додаткові докази.

Ухвалою від 27.07.2021 р. позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 р. скасовано ухвалу від 27.07.2021 р. та справу повернуто для продовження розгляду.

17.11.2021 р. прийнято рішення про продовження розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступне.

27.04.2021 р. головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження №65283343 про стягнення з ФГ "Алмар" на користь ТОВ - підприємство "Авіс" 198000 грн. основного боргу, 63 494,78 - 10% річних, 45 771, 17 - інфляційного збільшення, 4608,99 грн.-витрат зі сплати судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3 даної постанови визначено стягнути з боржника й виконавчий збір в сумі 31 687, 49 грн.

Одночасно 27.04.2021 р. державним виконавцем винесено постанову №65283343 про стягнення з ФГ "Алмар" виконавчого збору в розмірі 31 687, 49 грн.

29.04.2021 р. постановою №65283343 виконавчий документ повернуто стягувачу з підстав подання останнім відповідної заяви.

30.04.2021 р. головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження №65311110 про стягнення з ФГ "Алмар" виконавчого збору в сумі 31 687, 49 грн.

Не погоджуючись із діями та постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).

Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Із процитованого видно, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню з боржника. Постанов про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.

При вирішені цього спору судом не беруться до уваги посилання позивача на постанову ВП ВС від 11 березня 2020 року у аналогічній, як він вважає, справі, виходячи з наступного.

Як видно зі змісту судового рішення ВП ВС на час його прийняття стаття 27 Закону № 1404-VІІІ викладена була у наступній редакції:" Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.".

В постановах ВС у справах №761/11524/15-ц та №910/1587/13, стаття 27 даного Закону також викладена наступним чином: "Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби і стягується з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу за виконавчим документом".

Отже, як видно при ухваленні судових рішень у справі №2540/3203/18, №761/11524/15-ц , суд касаційної інстанції дійшов висновку, що виконавчий збір підлягав стягненню у розмірі 10% суми, що фактично стягнута з боржника за виконавчим документом .

Проте, на час відкриття виконавчого провадження №65283343 та на дату прийняття спірної постанови, стаття 27 Закону № 1404-VІІІ притерпіла змін та викладена у наступній редакції:

"Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.".

Отже, станом на 27.04.2021 р. Законом встановлювалось, що виконавчий збір підлягає стягненню у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від фактично стягнутої суми.

При цьому, суд акцентує увагу, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, що виключає здійнення виконавчих дій на момент прийняття спірної постанови.

За таких обставин, враховуючи вищепроцитоване, суд дійшов висновку, що спірна постанова винесена за навявності на те правових підстав, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Окремо, суд вказує й на те, що підставою для стягнення органом державної виконавчої служби у примусовому порядку виконавчого збору є постанова, яка може бути оскаржена.

Отже, оцінка дій відповідача щодо правомірності винесення постанови про стягнення виконавчого збору досліджується в межах прийняття самої постанови і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак, не створюють підстав для їх захисту.

За таких обставин позовні вимоги в досліджуваній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів/підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволенні позову судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:Фермерське господарство "Алмар" (вул. Центральна, 57, с. Котюжани, Муровано-Куриловецький район, Вінницька область).

Відповідач:Мурованокуриловецький районний відділ державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький ) (вул. Соборна, 57, смт. Муровані - Курилівці, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34867743).

Повний текст рішення сформовано :06.12.2021 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна