Постанова № 101636048, 02.12.2021, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1349/21

Провадження № 2-а/385/20/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 року м. Гайворон

Гайворонськийрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді - Венгрина М. В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи) в залі суду в м. Гайворон адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови серії БАА №893783 від 03.10.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність у відповідача доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, порушення порядку проведення розгляду справи.

Ухвалою від 19.10.2021 ОСОБА_1 поновлено за його заявою строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою від 19.10.2021позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.

Ухвалою від 08.11.2021 залучено у справі співвідповідача - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області.

В поданому відзиві представник відповідача - Департаменту патрульної поліції Колісник О. В. просила відмовити в позові до ДПП, оскільки такий не є належним відповідачем в справі, так як оскаржувану постанову винесено працівником підрозділу ГУНП в Кіровоградській області, яке і є належним відповідачем.

В поданому відзиві представник відповідача ГУ НП в Кіровоградській області Тарасенко Я. І. позов не визнав, в обґрунтування заперечень покликався на те, що що позивач не надав суду доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві. Зазначив, що 03.10.2021 при здійсненні патрулювання екіпажем поліції було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, про що складено постанову, яку той зараз оскаржує. Вказав, що при винесенні постанови йому було роз`яснено права та обов`язки, передбачені в ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Просив в позові відмовити.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч. 5 ст. 262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.10.2021 інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області Сотніченком О. Ю. винесено постанову серії БАА №893783 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 3400,00 грн.

При цьому, в постанові вказано, що 03.10.2021 позивач керував автомобілем ВАЗ 2105 номерний знак НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар в темну пору доби (п. 31.6б ПДР), не був пристебнутий ремнем безпеки (п. 2.3в), при зміні напрямку руху не увімкнув показника повороту відповідного напрямку (п. 9.2б ПДР), при зупинці працівником поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію (п.9.9 б), керував транспортним засобом будучи особою, яка не отримувала посвідчення водія категорії В (п. 2.1а ПДР), внаслідок чого вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 121, ч.5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, 125, ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Однак, суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), є необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обгрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до принципу презумпції невинності обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відтак, суд відхиляє дані зазначені у постанові, оскільки при винесенні постанови не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема відсутні посилання на відеодокази, повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, в такій поліцейський обмежився лише описом скоєного, на його думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

В поданих відзивах відповідачі не навели посилання на будь-які докази, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, таких доказів суду не надали, тобто не довели правомірність оскаржуваної постанови.

Більше того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.

Разом з тим, позивач в позовній заяві не заперечив вчинення ним інкримінованих адміністративних правопорушень.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та вважає, що дану постанову слід скасувати, направивши справу на новий розгляд з підстав наведених вище.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Верховний Суд в постанові ВС КАС від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17 підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тому, враховуючи, що оскаржувану постанову складено інспектором СРПП ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області, суд приходить до висновку, що Департамент патрульної поліції не є належним відповідачем, а тому в задоволенні позову до цього відповідача слід відмовити.

Крім того, відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, з належного відповідача підлягають пропорційному стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись статтею 286 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709) задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Сотніченка О. Ю. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №893783 від 03.10.2021, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, 125, ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 3400,00 гривень

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч.5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, 125, ч. 2 ст. 126 КУпАП направити на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Кіровоградськійобласті.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 227 (двісті двадцять сім) грн 00 коп судових витрат на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М. В. Венгрин

Дата документа 02.12.2021