Ухвала суду № 101632986, 26.11.2021, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1331/21

Провадження № 2-а/131/10/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2021м. Іллінці

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Балтака Д. О. розглянувши в м. Іллінці позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області, старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Лозенка Юрія Івановича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.11.2021 р. № 2108-ДК/0678По/08/01/-21,-

встановив:

До Іллінецького районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із позовною заяву до Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області, старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Лозенка Ю.І. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.11.2021 р. № 2108-ДК/0678По/08/01/-21.

До позовної заяви долучено клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, яке аргументоване змістом частини 4 статті 288 КУпАП та правовими позиціями, наведеними у змісті постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 р. у (провадження № 21-1410а16) та постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 р. у справі № 653/2075/15-а.

Ознайомившись із вказаною позовною заявою та клопотанням про звільнення позивача від сплати судового збору, суд вважає, що у задоволені зазначеного клопотання необхідно відмовити, а зазначену позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Змістом частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В свою чергу, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України № 3674-VІ.

За статтями 1, 2 Закону України № 3674-VІ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 Закону № 3674-VІ містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається КУпАПта іншими законами України.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається КУпАПта іншими законами України (стаття 246 КУпАП).

За статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Разом з тим, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини 1 статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви. За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною 4 статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 р. № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 р. набрав чинності Закон № 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом № 3674-VI .

Прийняття Закону України № 3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною 2 статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 р. № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі № 3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Крім того, Законом України від 19 вересня 2013 р. № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору.

Так, статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з приписами частини 7 статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 4 Закону № 3674-VI). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.

Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

Аналогічні правовий висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 р. у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18).

У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначеного у задоволені клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви слід відмовити.

Згідно частини 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене з метою вирішення судом питання про відкриття провадження у справі позивачу слід усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду належні докази сплати судового збору, у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 (чотириста двадцять гривень 40 коп.) грн.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд -

постановив:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області, старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Лозенка Юрія Івановича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.11.2021 р. № 2108-ДК/0678По/08/01/-21 – залишити без руху.

Надати строк для усунення зазначених в описовій частині недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали. У випадку їх не усунення позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя: