Рішення № 101632949, 06.12.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/30/2021

130/2806/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області,

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

з участю секретаря судових засідань Буга Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4812759 від 24 вересня 2021 року,-

приходить до такого.

Позиція позивача

Позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому зазначив, що 24 вересня 2021 року приблизно 11-45 год у місті Трускавець Львівської області він на автомобілі "Volkswagen Passat" проїжав перехрестя з круговим рухом по вулиці Дрогобицька, зайнявши ліву вільну смугу і рухався прямо, де в цей самий час по правій смузі, за декілька метрів попереду, рухався автомобіль "Volkswagen Transporter", який, проїхавши дорожній знак 5.21.1 «Кінець додаткової смуги руху», увімкнув лівий покажчик повороту і почав з`їжджати на ліву смугу, не пропустивши автомобіль позивача. Такими діями водій автомобіля "Volkswagen Transporter" створив аварійну ситуацію, через що позивач був вимушений, для запобігання бокового зіткнення з даним автомобілем, перетнути вузьку суцільну лінію, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.

Зі сторони зустрічної смуги знаходились поліцейські, які, побачивши дану ситуацію, наздогнали позивача та звинуватили його в порушенні пункту 8.5.1 ПДР, керуючись частиною першою статті 122 КУпАП склали на нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4812759. У зв`язку з цим на позивача накладено штраф в сумі 340 грн.

Позивач зазначив, що постанову складено з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху та без з`ясування обставин справи. Вважає, що вищевказана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та не обґрунтованою. Просив скасувати дану постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Позиція відповідача

Відповідач свою позицію не виклав.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило. Позовна заява надійшла до суду 4 жовтня 2021 року (а.с.1-5).

Ухвалою суду від 5 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статей 257, 269, 286 КАС України. Вказаною ухвалою відповідачеві запропоновано надати в строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на адміністративний позов (а.с.26).

Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за адресою, що вказана в позові. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення уповноважена особа Головного управління Національної поліції у Львівській області особисто отримала надіслані їм судом документи 19 жовтня 2021 року (а.с.28).

Відзив на позовну заяву відповідачем не надано. Суд ухвалює це рішення по спливу 10 днів після спливу строку для надсилання відзиву, враховуючи, що відзив міг бути направлений поштою (або електронною поштою).

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги КАС України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставу своїх позовних вимог вказав, що його права були порушені тим, що відповідач неправомірно виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення. Предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.

24 вересня 2021 року на вул. Дрогобицькій в м. Тускавець поліцейським винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4812759, якою ОСОБА_1 визнано виним у вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Підставою ухвалення вищевказаної постанови стало те, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги горизонтальної розмітки, чим порушив пункт 8.5.1 ПДР України (а.с. 9)

Відеозапис від 24 вересня 2021 року з відеореєстратора, встановленому в автомобілі позивача, що міститься на оптичному носії - DVD-R диску, підтверджує факт, що автомобіль "Volkswagen Transporter", який проїхавши дорожній знак 5.21.1 «Кінець додаткової смуги руху», увімкнув лівий покажчик повороту і почав з`їжджати на ліву смугу, не пропустивши автомобіль позивача, тим самим порушивши вимоги пункту 10.3 ПДР України. Такими діями водій автомобіля Volkswagen Transporter створив аварійну ситуацію через, що позивач був вимушений, для запобігання бокового зіткнення з даним автомобілем, перетнути вузьку суцільну лінію, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (а.с 23).

Оцінюючи вищевказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 90 КАС України, суд згідно з положеннями статей 73, 74, 75, 76 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Позивач стверджує, що ним не було допущено порушення ПДР та він не здійснював обгін на відрізку дороги, який зазначено в постанові.

Порушення водіями Правил дорожнього руху фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинно бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною першою статті 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Незважаючи на зазначений обов`язок, відповідачем не надано суду необхідних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова.

Згідно з вимогам статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений, тому таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема відеозапис події тощо.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Проте відповідачем не надано жодних доказів відповідно до переліку вимог статті 251 КУпАП, які б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення або що інспектором здійснено під час розгляду адміністративної справи заходи щодо збирання та оцінки цих доказів, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні статті 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Висновки суду

Таким чином, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, судом перевірено та встановлено, що в даному випадку відповідач прийняв оскаржувану постанову необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такої постанови; небезсторонньо (упереджено); недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Таким чином, суд вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані, а тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, таким чином, позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 454 гривні.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову і позивачем сплачено судовий збір при подачі позовної заяви (а.с.6), то сума судового збору в розмірі 454 грн має бути йому компенсована за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким являється Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Також позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі 2000 гривень, які просив стягнути з відповідача .

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 132 КАС України).

Частинами першою-третьою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Ковалишиною Л.І. надано: копію договору від 1 жовтня 2021 року про надання правничої допомоги (а.с.15-17), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.18), ордер серії ВН №176889 від 4 жовтня 2021 року (а.с.19), квитанцію №ПН4174425 від 1 жовтня 2021 року на суму 2000 грн (а.с.20), Акт приймання-передачі наданих послуг від 4 жовтня 2021 року; попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с.22)

Суд, з огляду на умови договору про надання правничої допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн є реальними, підтвердженими належними, допустимими доказами та співмірними із виконаною адвокатом роботою.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 19, 62 Конституції України, статтями 6, 73-77, 90, 242-245, 246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 122, 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд -

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4812759 від 24 вересня 2021 року - задовольнити повністю.

Визнати неправомірною та скасувати постанову патрульної поліції у Львівській області серії ЕАО № 4812759 від 24 вересня 2021 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП закрити.

Судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн та витрати за надання правової допомоги в розмірі 2000 (дві тисячі) грн стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його винесення.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівської області, пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 40108833.

Головуючий суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ