Рішення № 101632811, 06.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3949/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б до Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш», 61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299 простягнення 141 683,46 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” про стягнення суми боргу за невиконання пункту 4.1. договору у розмірі 141 564,00 грн., пені за прострочення оплати у розмірі 10,85 грн. та 1 % річного у розмірі 108,61 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 217-03/21 від 15.04.2021 року.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3949/21. Клопотання позивача викладене у 1 пункті прохальної частини позовної заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження – задоволено. Розгляд справи № 922/3949/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Позивачу надати до суду письмові пояснення щодо Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш”, а саме знаходження відповідача у стані припинення з 17.09.2021 року та розгляду вимог кредиторів до 17.11.2021 року. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на повну заяву не скористався. З наявного у матеріалах справи поштового повідомлення вбачається, що ухвалу суду від 04.10.2021 року про відкриття провадження у справі № 922/3949/21 відповідачем отримано 07.10.2021 року. Враховуючи вищевикладене, відповідач обізнаний про наявність позовної заяви, та розгляд справи у суді.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 15.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Завод “Електроважмаш» (замовник) було укладено договір № 217-03/21 (а.с. 14-20). Також позивач зазначає, що Державне підприємство «Завод “Електроважмаш» з 26.08.2021 року у зв`язку із реорганізацією шляхом перетворення, змінило організаційно – правову форму на Акціонерне товариство “Завод “Електроважмаш”.

Відповідно до пункту 14.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2022 року (а.с. 18).

Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність замовника продукцію. А замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію і оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Найменування, номенклатура, кількість і ціна за одиницю продукції, вказані в специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.4. договору).

Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що постачальник здійснює передачу продукції замовнику протягом 7 календарних днів з моменту направлення письмової заявки.

Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору, загальна вартість продукції за цим договором складає 670 192,26 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 111 698,71 грн.

Розрахунок проводиться шляхом 100% оплати за продукцію протягом 60 календарних днів з моменту постачання і приймання її за якістю та кількістю (пункт 4.1. договору)( а.с. 15).

Рахунок на оплату виставляється постачальником протягом 3 робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно пункту 1.4. цього договору (пункт 4.2.).

15.04.2021 року сторонами було підписано додаток № 1 до договору, специфікація (а.с. 21-22).

За твердженнями позивача, останнім на виконання умов договору, було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 141 564, 00 грн., що підтверджується:

- рахунком – фактурою № КІ-00002762 від 01.06.2021 року на суму 66 778,80 грн.;

- видатковою накладною № КІ-02103746 від 01.06.2021 року на суму 66 778,80 грн.;

- довіреністю № 193 від 01.06.2021 року;

- товарно – транспортною накладною від 02.06.2021 року № КІ-02103746;

- податковою накладною від 01.06.2021 року;

- рахунком – фактурою № КІ-00003991 від 26.07.2021 року на суму 74 785,20 грн.;

- видатковою накладною № КІ-0205562 від 26.07.2021 року на суму 74 785,20 грн.;

- довіреністю № 329 від 26.07.2021 року;

- товарно – транспортною накладною від 28.07.2021 року № КІ-02105562;

- податковою накладною від 26.07. 2021 року (а.с. 23-38).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору не сплатив суму у розмір 141 564,00 грн.

03.08.2021 року позивачем на адресу відповідача, було направлено претензію № 1-03.08.2021 про сплату заборгованості за договором, у якій позивач вимагав від відповідача протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії, сплатити суму у розмірі 66 778,80 грн. з урахуванням індексу інфляції (а.с.40-45).

Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 217-03/21 від 15.04.2021 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 141 564, 00 грн. є обґрунтованими, та доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем було нараховано: пеню за прострочення оплати у розмірі 10,85 грн. та 1 % річного у розмірі 108,61 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 10-12).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у пункті 10.5. договору визначено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних втрат (а.с. 17).

Перевіривши правильність нарахування 1% річних відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 10-12) у розмірі 108,61 грн. за період:

- видатковою накладною № КІ-02103746 від 01.06.2021 року на суму 66 778,80 грн., строк оплати з 02.06.2021 року по 02.08.2021 року відповідно до пункту 4.1. договору за період 03.08.2021 року по 27.09.2021 року нараховано суму у розмірі 102,46 грн.;

- видатковою накладною № КІ-0205562 від 26.07.2021 року на суму 74 785,20 грн. строк оплати з 27.07.2021 року по 24.09.2021 року відповідно до пункту 4.1. договору за період 25.09.2021 року по 27.09.2021 року нараховано суму у розмірі 6,15 грн.

Судом встановлено, що позивачем при здійсненні нарахування за видатковою накладною № КІ-0205562 від 26.07.2021 року на суму 74 785,20 грн. невірно визначено період.

Враховуючи вищевикладене, останній строк плати за видатковою накладною № КІ-0205562 від 26.07.2021 року на суму 74 785,20 грн. припадає на 26.09.2021 року, у зв`язку із чим, період нарахування 1% річних з 27.09.2021 року.

Судом здійснено власний розрахунок суми 1% річного за видатковою накладною № КІ-02103746 від 01.06.2021 року на суму 66 778,80 грн. (період нарахування з 03.08.2021 року по 27.09.2021 року) та встановлено, що сума яка нарахована позивачем 102,46 грн. - арифметично вірна, у зв`язку із чим, підлягає задоволенню.

Судом здійснено власний розрахунок суми 1% річного за видатковою накладною № КІ-0205562 від 26.07.2021 року на суму 74 785,20 грн. відповідно до встановленого періоду нарахування з 27.09.2021 року, та встановлено, що сума яка підлягає задоволенню становить 2,05 грн.

В частині стягнення 1 % річних у розмірі 4,10 грн. - відмовити.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені у розмірі 10,85 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 10-12), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10.4. договору за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми (а.с. 17).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано пеню за:

- видатковою накладною № КІ-02103746 від 01.06.2021 року на суму 66 778,80 грн., строк оплати з 02.06.2021 року по 02.08.2021 року відповідно до пункту 4.1. договору за період 03.08.2021 року по 27.09.2021 року нараховано суму у розмірі 10,24 грн.;

- видатковою накладною № КІ-0205562 від 26.07.2021 року на суму 74 785,20 грн. строк оплати з 27.07.2021 року по 24.09.2021 року відповідно до пункту 4.1. договору за період 25.09.2021 року по 27.09.2021 року нараховано суму у розмірі 0,61 грн.

Судом здійснено власний розрахунок суми нарахованої позивачем пені за видатковою накладною № КІ-02103746 від 01.06.2021 року на суму 66 778,80 грн. (період нарахування з 03.08.2021 року по 27.09.2021 року) та за видатковою накладною № КІ-0205562 від 26.07.2021 року на суму 74 785,20 грн. відповідно до встановленого періоду нарахування з 27.09.2021 року, та встановлено, що відповідні нарахування здійснено арифметично вірно, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 141 564,00 грн., 1 % річних у розмірі 104,51 грн., пені у сумі 10,85 грн.

В частині стягнення 1 % річних у розмірі 4,10 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) у розмірі 2 269,93 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” (61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299, ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, ЄДРПОУ 25394112) суму боргу у розмірі 141 564,00 грн., 1 % річних у розмірі 104,51 грн., пеню у сумі 10,85 грн. та судовий збір у розмірі 2 269,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1 % річних у розмірі 4,10 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, ЄДРПОУ 25394112);

відповідач: Акціонерне товариство “Завод “Електроважмаш” (61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299, ЄДРПОУ 00213121).

Повне рішення складено "06" грудня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова