Рішення № 101632662, 24.11.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 листопада 2021 року м. ТернопільСправа № 921/388/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Антоновича, 127, м. Київ в особі філії АТ “Укрексімбанк” в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства “Продекспорт”, вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості за Кредитним договором в загальній сумі 43 707 547,72 грн

За участі представників:

Позивача: Грицика А. П.

Відповідача: Осіва П. В.

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ “Укрексімбанк” в м. Тернополі, надалі – позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства “Продекспорт”, надалі – відповідач, про стягнення заборгованості за Кредитним договором в загальній сумі 43 707 547,72 грн, з яких: 17 007 966,16 грн – сума несплачених відсотків за період з 01.10.2015 по 31.08.2018; 3 769 354,75 грн – сума комісії за управління кредитом (0,3%); 210 000 грн – сума комісії за управління кредитом (щомісячна фіксована сума), 3 142 358,24 грн – сума 3% річних за прострочення сплати основного боргу; 1 659 454,20 грн – сума 3% річних за прострочення сплати процентів; 298 787,32 грн – сума 3% річних за прострочення сплати комісії; 10 661 888,73 грн – сума втрат від інфляції за прострочення сплати основного боргу; 5 559 856,15 грн – сума втрат від інфляції за прострочення сплати процентів; 818 469,73 грн – сума втрат від інфляції за прострочення сплати комісії; 468 855,86 грн – сума пені за прострочення сплати процентів; 104 722,25 грн – сума пені за прострочену комісію (0,3%); 5 834,33 грн – сума пені за прострочену комісію (фіксована сума).

Підставою позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору № 6607К23 від 05.11.2007.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Антоновича, 127, м. Київ, в особі філії АТ “Укрексімбанк” в м. Тернополі №066-03/1283 від 27.09.2018 (вх. №496 від 28.09.2018) було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

16.10.2018 (згідно з відтиском штемпу поштового відділення на конверті) позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 03.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2018 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/388/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14:30 год. 19.11.2018; запропоновано сторонам по справі надати суду додаткові документи.

13.11.2018 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов б/н від 13.11.2018 (вх. № 20879).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2018 підготовче засідання було відкладено на 15:00 год. 03.12.2018, запропоновано сторонам надати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань (при наявності).

30.11.2018 позивачем до матеріалів справи долучено відповідь на відзив за № 066-03/1497 від 27.11.2018 із долученням до неї додаткових доказів (згідно переліку).

В підготовчому судовому засіданні 03.12.2018 було оголошено перерву до 09:15 год. 12.12.2018, про що постановлено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання та належним чином (під розписку) повідомлено представників сторін.

10.12.2018 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 10.12.2018 із долученням до них додаткових доказів (згідно переліку).

В підготовчому засіданні 12.12.2018 було оголошено перерву до 10:30 год. 09.01.2019, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, про що постановлено та занесено до протоколу судового засідання відповідні ухвали, а повноважних учасників справи повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 09.01.2019 задоволено клопотання відповідача б/н від 09.01.2019 про витребування у позивача оригіналів письмових доказів; витребувано у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" оригінали доданих до позовної заяви № 066-03/1283 від 27.09.2018 документів; підготовче засідання відкладено на 09:40 год. 17.01.2019; запропоновано учасникам судового процесу до дати проведення судового засідання подати (надіслати) суду заяви з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 частково задоволено клопотання Приватного підприємства "Продекспорт" б/н від 17.01.2019 (вх. № 1003); призначено у справі № 921/388/18 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Січових Стрільців, 4, м. Тернопіль). На вирішення експерта поставлено наступні питання:

"- Чи відповідає сума 17 007 966,16 грн боргу по відсотках за користування кредитом фактичній сумі заборгованості за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 Приватного підприємства "Продекспорт" перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" по Кредитному договору № 6607К23 від 05.11.2007?

- Яка сума боргу по відсотках за користування кредитними коштами за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 Приватного підприємства "Продекспорт" перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" по Кредитному договору № 6607К23 від 05.11.2007 підтверджена бухгалтерськими документами та даними обліку станом на 31.08.2018?"

Згідно з супровідним листом за №921/388/18/63/2019 від 29.01.2019 для проведення судової експертизи матеріали справи №921/388/18 було направлено Тернопільському відділенню КНДІСЕ.

18.02.2019 на адресу суду надійшло клопотання Тернопільського відділення КНДІСЕ за вих. № 115/19-22 від 07.02.2018 про погодження строку проведення судово-економічної експертизи. Зокрема, експертна установа просила суд погодити строк проведення експертизи понад три місяці, в порядку черговості. В обґрунтування клопотання посилалася на велику експертну завантаженість експертів-економістів ТВ КНДІСЕ. Крім того, доводила до відома про направлення на адресу відповідача рахунку на оплату витрат за проведення судово-економічної експертизи у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2019 судове засідання для розгляду клопотання Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за вих. № 115/19-22 від 07.02.2019 про погодження термінів виконання та оплату за проведення судової експертизи було призначено на 09:30 год. 06.03.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2019 клопотання Тернопільського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз задоволено, погоджено строк проведення судової експертизи у справі № 921/388/18 у строк понад 90 календарних днів.

04.04.2019, згідно з супровідним листом за № 115/19-22 від 03.04.2019 (вх. №5922), матеріали судової справи №921/388/18 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області, з огляду на не задоволення клопотання про оплату за проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2019 провадження у справі №921/388/18 було поновлено та призначено підготовче засідання на 10:00 год. 22.04.2019.

В підготовчому засіданні 22.04.2019, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд оголосив перерву до 17:00 год. 23.04.2019 та зобов`язав Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надати докази надіслання згідно клопотання № 115/19-22 від 07.02.2019 на адресу Приватного підприємства “Продекспорт”, вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль рахунку на оплату судової економічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2019 на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/388/18 на тридцять днів; матеріали справи №921/388/18 направлено до Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для дачі висновку згідно з поставленими в п. 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 питаннями зобов`язано Приватне підприємство "Продекспорт" здійснити оплату за проведення призначеної ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 експертизи, згідно з пред`явленим експертною установою рахунком і докази такої оплати зобов`язано надати суду; провадження у справі № 921/388/18 зупинено на час проведення призначеної згідно з ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 судової експертизи.

25.04.2019, згідно з супровідним листом за №921/388/18/292/2019, матеріали справи №921/388/18 було направлено Тернопільському відділенню КНДІСЕ для проведення судової експертизи.

10.05.2019 на адресу суду надійшло клопотання Тернопільського відділення КНДІСЕ за вих. № 550/19-22 від 03.05.2019 про погодження строку проведення судово-економічної експертизи. Зокрема, експертна установа просила суд погодити строк проведення експертизи понад три місяці, в порядку черговості.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019 зазначене вище клопотання Тернопільського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз задоволено; погоджено строк проведення судової експертизи у справі № 921/388/18 у строк понад 90 календарних днів.

06.12.2019, згідно з супровідним листом за №549/1386/1387/1388/1389/19-22 від 28.11.2019, матеріали судової справи №921/388/18, із долученням висновку експертів №549/1386/1387/1388/1389/19-22 від 28.11.2019 за результатами проведення судово-економічної експертизи, повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2019 провадження у справі №921/388/18 було поновлено, підготовче засідання призначено на 09:15 год. 27.12.2019 та запропоновано учасникам справи надати суду додаткові обґрунтування позовних вимог/відзив на позов з врахуванням висновку експертів №549/1386/1387/1388/1389/19-22 від 28.11.2019.

26.12.2019 на адресу суду надійшов відзив на позов б/н від 26.12.2019, згідно з яким відповідач, зокрема, просив суд викликати в судове засідання у справі №921/388/18 судового експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для надання усних пояснень щодо Висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи за №549/1386/1387/1388/1389/19-22 від 28.11.2019. Вказане клопотання обґрунтовував відсутністю у зазначеному висновку відомостей про документи, на підставі яких проводилось експертне дослідження. Поряд з цим, заявник просив суд при дослідженні та оцінці доказів не брати до уваги докази, які подані позивачем із заявою про усунення недоліків у справі №921/388/18 (заява №066-03/1327 від 16.10.2018) згідно п. 1, 2 додатку.

В підготовчому засіданні 27.12.2019, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд оголосив перерву до 11:30 год. 08.01.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, а учасників справи повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

28.12.2019 від позивача на адресу суду надійшли додаткові обґрунтування позовних вимог за № 066-03/2696 від 26.12.2019 (вх. №23737).

В підготовчому засіданні 08.01.2020, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд оголосив перерву до 15:00 год. 13.01.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, а учасників справи повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

09.01.2020 відповідачем подано доповнення до відзиву на позов б/н від 03.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у задоволенні клопотання ПП "Продекспорт", заявленого у п. 2 відзиву на позов б/н від 26.12.2019 (вх. №23650 від 26.12.2019), про те, щоб докази, які подані позивачем до матеріалів справи заявою про усунення недоліків за №066-03/1327 від 16.10.2018, при дослідженні та оцінці доказів у справі №921/388/18 не бралися до уваги - відмовлено; провадження у справі № 921/388/18 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16.

23.01.2020 на адресу суду від відповідача у справі – ПП "Продекспорт" надійшла заява б/н від 20.01.2020 (вх. №68 від 23.01.2020) про відвід судді Гирили І.М. від розгляду справи №921/388/18.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2020 провадження у справі №921/388/18 було поновлено для розгляду заяви ПП "Продекспорт" б/н від 20.01.2020 (вх. №68 від 23.01.2020) про відвід судді; визнано необґрунтованим відвід судді Гирили І.М. у справі №921/388/18, викладений ПП "Продекспорт" у заяві б/н від 20.01.2020 (вх. №68 від 23.01.2020), та, відповідно, зупинено провадження у справі №921/388/18 до вирішення питання щодо розгляду заяви про відвід судді Гирили І.М. складом суду, який визначається у порядку ст. 32 ГПК України.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020, в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України, заяву про відвід судді Гирили І.М. у даній справі передано на розгляд судді Стадник М.С.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.01.2020 (суддя Стадник М.С.) в задоволенні заяви ПП "Продекспорт" б/н від 20.01.2020 (вх. №68 від 23.01.2020) про відвід судді Гирили І.М. у справі №921/388/18 відмовлено.

Ухвалою суду від 29.01.2020, за наслідками вирішення питання про відвід, провадження у справі №921/388/218 було поновлено та, у зв`язку із наявністю станом на 29.01.2020 обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №921/388/18, згідно з ухвалою суду від 13.01.2020, зупинено провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16.

30.01.2020, у зв`язку із надходженням апеляційної скарги ПП "Продекспорт" на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020, справу №921/388/18 згідно з супровідним листом за №921/388/18/65/2020 направлено на адресу Західного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі №921/388/18 залишено без змін, апеляційну скаргу ПП "Продекспорт" – без задоволення.

12.06.2020 справа №921/388/18 надійшла на адресу Господарського суду Тернопільської області із апеляційної інстанції.

19.11.2020 через канцелярію Господарського суду Тернопільської області позивач звернувся до суду із заявою за № 0660300/26725-20 від 18.11.2020 (вх. №8454) про поновлення провадження у справі № 921/388/18 з огляду на те, що Великою Палатою Верховного Суду закінчено перегляд в касаційному порядку справи № 912/1120/16.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2020 провадження у справі №921/388/18 поновлено; продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/388/18 на тридцять днів, на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; підготовче засідання у справі №921/388/18 призначено на 11:00 год. 02.12.2020; запропоновано сторонам у справі надати суду письмово викладену позицію щодо позовних вимог з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

02.12.2020 відповідачем через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи письмові пояснення б/н від 02.12.2020 (вх. №8826), в яких останнім наведено позицію щодо наявності у позивача права на нарахування відсотків після 30.04.2013, у т.ч. за період з 01.10.2015 по 31.08.2018.

Також 02.12.2020 позивач звернувся до суду з клопотанням за №0660300/27577-20 від 01.12.2020 (вх. №8832), згідно з яким просив долучити до матеріалів справи розрахунки позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих за прострочення сплати процентів та комісії за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007, стягнутих з відповідача на користь позивача рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3.

В підготовчому засіданні 02.12.2020, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, за усними клопотаннями останніх, з метою надання їм можливості ознайомитись із вказаними вище письмовими поясненнями відповідача б/н від 02.12.2020 (вх. №8826) та клопотанням позивача за №0660300/27577-20 від 01.12.2020 (вх. №8832 від 02.12.2020), суд оголосив перерву до 12:30 год. 09.12.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про підготовче засідання 09.12.2020 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

09.12.2020 від позивача надійшло клопотання за №0660300/28206-20 від 09.12.2020 (вх. №9092), згідно з яким останній просив суд долучити до матеріалів справи виписки по рахунках Позичальника по 8-ми кредитних договорах: №18105К15/2102 від 13.07.2005, №6605К48 від 13.07.2005, №6606К35 від 19.07.2006, №6606К38 від 27.07.2006, №6606К44 від 06.09.2006, №6607К23 від 05.11.2007, №6609К5 від 01.06.2009, №6609К9 від 01.07.2009.

Ухвалами суду, які занесені до протоколу судового засідання від 09.12.2020, задоволено клопотання представників сторін про продовження строку підготовчого провадження у справі №921/388/18 на тридцять днів на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оголошено перерву до 15:00 год. 21.12.2020. Учасників справи про підготовче засідання 21.12.2020 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

21.12.2020 від відповідача надійшли заперечення проти приєднання доказів б/н від 21.12.2020 (вх. №9385).

В підготовчому засіданні 21.12.2020, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд задоволив усне клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оголосив перерву до 09:30 год. 12.01.2021, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Про підготовче засідання 12.01.2021 представників сторін повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

11.01.2021 позивачем через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи спростування заперечень відповідача проти приєднання доказів №0660300/622-21 від 06.01.2021 (вх. №128).

12.01.2021 повноважний представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної судової економічної експертизи б/н від 12.01.2021 (вх. №193). Вказане клопотання обґрунтовував відсутністю у наявному в матеріалах справи висновку експертів, за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.11.2019 №549/1386/1387/1388/1389/19-22, інформації про матеріали, які використані експертом.

12.01.2021 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до закінчення перегляду в апеляційному порядку та касаційному порядку (у випадку подання касаційної скарги) рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3 за апеляційною скаргою Намисняк В.С.

В підготовчому засіданні 12.01.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, представником відповідача заявлено усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про виклик судового експерта.

Ухвалами суду, які занесені до протоколу судового засідання від 12.01.2021, сторонам надано можливість навести свою позицію щодо поданих суду 12.01.2021 клопотань; зобов`язано відповідача надати письмово викладене клопотання про залишення без розгляду клопотання про виклик експерта та оголошено перерву до 16:00 год. 25.01.2021. Повноважних представників сторін про підготовче засідання 25.01.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

20.01.2021 позивач через відділ діловодства господарського суду долучив до матеріалів справи письмово викладену позицію щодо клопотання відповідача про призначення повторної експертизи №0660300/2357-21 від 20.01.2021 (вх. №505), згідно з якою АТ "Укрексімбанк" не заперечив проти проведення повторної експертизи, за умови її оплати відповідачем.

25.01.2021 відповідачем через відділ діловодства господарського суду подано заяву б/н від 25.01.2021 (вх. №610), згідно з якою останній просив клопотання про виклик у судове засідання у справі №921/385/18 судового експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для надання пояснень щодо Висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.11.2019 №549/1386/1387/1388/1389/19-22 залишити без розгляду. Окрім того, вказав, що не заперечує проти зупинення провадження у справі з підстав, наведених позивачем у поданому в підготовче засідання 12.01.2021 клопотанні.

В підготовчому засіданні 25.01.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, враховуючи наявність вказаних вище заяв та клопотань сторін, позиції їх представників щодо черговості розгляду останніх, суд оголосив перерву до 09:30 год. 28.01.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про підготовче засідання 28.01.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2021 клопотання ПП "Продекспорт", заявлене у відзиві на позов б/н від 26.12.2019 (вх. №23650 від 26.12.2019), про виклик в судове засідання судового експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз залишено без розгляду; в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ “Укрексімбанк” в м. Тернополі за №0660300/27577-20 від 01.12.2020 (вх. №8832 від 02.12.2020) про долучення до матеріалів справи розрахунків позовних вимог та клопотання №0660300/28206-20 від 09.12.2020 (вх. №9092 від 09.12.2020) про долучення до матеріалів справи виписок по рахунках Позичальника по 8-ми кредитних договорах відмовлено; долучені до зазначених клопотань документи до розгляду не прийнято та повернуто останні позивачу.

В підготовчому засіданні 28.01.2021 було оголошено перерву до 12:00 год. 03.02.2021, про що постановлено та занесено про протоколу судового засідання відповідну ухвалу, повноважних представників сторін повідомлено під розписку (в матеріалах справи). Окрім того, сторонам запропоновано, у строк до 02.02.2021, надати пояснення з приводу доцільності призначення у справі експертизи.

02.02.2021 відповідач через відділ діловодства господарського суду долучив до матеріалів справи заяву з процесуальних питань б/н від 02.02.2021 (вх. №920), згідно з якою ПП "Продекспорт" клопотання б/н від 12.01.2021 про призначення у справі повторної судової експертизи з наведених у ньому підстав підтримав в повному обсязі. Стверджував, що в силу приписів ч. 2 ст. 107 ГПК України існує об`єктивна необхідність для її призначення. Проведення повторної судової експертизи пропонував доручити Львівському інституту судових експертиз. Щодо призначення у даній справі нової експертизи заперечував. Вважав, що проведення такої, за наявності підстав для проведення повторної судової експертизи, на дослідження якої не можуть подаватись нові об`єкти дослідження, є неможливим.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2021 призначено у справі № 921/388/18 повторну судову економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено наступні питання:

"- Чи відповідає сума 17 007 966,16 грн боргу по відсотках за користування кредитом фактичній сумі заборгованості за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 Приватного підприємства "Продекспорт" перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" по Кредитному договору № 6607К23 від 05.11.2007?

- Яка сума боргу по відсотках за користування кредитними коштами за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 Приватного підприємства "Продекспорт" перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" по Кредитному договору № 6607К23 від 05.11.2007 підтверджена бухгалтерськими документами та даними обліку станом на 31.08.2018?". Провадження у справі № 921/388/18 зупинено.

Згідно з супровідним листом №921/388/18/92/2021 від 18.02.2021 для проведення судової експертизи матеріали справи №921/388/18 направлено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

29.03.2021 на адресу суду надійшли клопотання Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 307-19-21 від 22.03.2021 про погодження строку проведення експертизи та б/н від 22.03.2021 про надання додаткових матеріалів. Зокрема, ВВ ЛНДІСЕ просило суд погодити строк проведення експертизи. Стверджувало, що експертизу може бути розпочато у ІІІ кварталі 2021 року. В обґрунтування посилалось на значну завантаженість експертів ВВ ЛНДІСЕ. Також доводило до відома суду про направлення на адресу відповідача рахунку на оплату витрат за проведення судово-економічної експертизи у даній справі. Окрім того, експерт просив суд надати додаткові матеріали.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.03.2021 провадження у справі № 921/388/18 поновлено; призначено судове засідання для розгляду клопотань Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 307-19-21 від 22.03.2021 про погодження строку проведення експертизи та б/н від 22.03.2021 про надання додаткових матеріалів на 11:00 год 12.04.2021; зобов`язано Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надати суду письмові пояснення, із долученням підтверджуючих документів (при наявності), щодо підстав виконання призначеної Господарським судом Тернопільської області у справі № 921/388/18 судової експертизи, враховуючи доручення проведення останньої згідно ухвали від 03.02.2021 Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; запропоновано учасникам судового процесу надати суду: письмово викладену позицію щодо клопотань Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 307-19-21 від 22.03.2021 про погодження строку проведення експертизи та б/н від 22.03.2021 про надання додаткових матеріалів.

08.04.2021 та 16.04.2021 Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на виконання умов ухвали на електронну адресу суду та поштою, відповідно, надіслало лист за № 378-19-21 від 08.04.2021 (вх. №3019), згідно з яким долучило до матеріалів справи копію супровідного листа ЛНДІСЕ № 878/19-2021 від 01.03.2021 щодо організації виконання експертиз.

В підготовчому засіданні 12.04.2021, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд відклав останнє до 10:00 год. 22.04.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважного представника позивача про підготовче засідання 22.04.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача - відповідною ухвалою.

З огляду на хворобу судді Гирили І.М., підготовче засідання 22.04.2021 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2021 строк підготовчого провадження у справі №921/385/18 продовжено на 60 днів на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; судове засідання для розгляду клопотань Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 307-19-21 від 22.03.2021 про погодження строку проведення експертизи та б/н від 22.03.2021 про надання додаткових матеріалів було призначено на 10:00 год 24.05.2021 та повторно запропоновано учасникам судового процесу надати суду: письмово викладену позицію щодо клопотань Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 307-19-21 від 22.03.2021 про погодження строку проведення експертизи та б/н від 22.03.2021 про надання додаткових матеріалів.

24.05.2021 ПП "Продекспорт" через відділ діловодства господарського суду подано письмові пояснення б/н від 24.05.2021 (вх. №4228).

В підготовчому засіданні 24.05.2021, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд оголосив перерву до 14:30 год. 07.06.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про підготовче засідання 07.06.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В підготовчому засіданні 07.06.2021, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, зважаючи на клопотання відповідача б/н від 04.06.2021 (вх. №4719), суд відклав останнє до 10:00 год. 30.06.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представника позивача про підготовче засідання 30.06.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи), відповідача - відповідною ухвалою.

24.06.2021, згідно з супровідним листом за № 588-19-21 від 17.06.2021 (вх. №5332), матеріали судової справи №921/388/18 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області з огляду на неоплату станом на 17.06.2021 виставленого експертною установою рахунку за проведення призначеної ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2021 експертизи.

В підготовчому засіданні 30.06.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, враховуючи вказані вище обставини та наведені повноважним представником відповідача твердження про те, що на адресу підприємства рахунок на оплату вартості призначеної ухвалою суду від 03.02.2021 повторної судової економічної експертизи не надходив, суд оголосив перерву до 11:00 год. 28.07.2021. Ухвалами суду, які занесені до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання представника відповідача та на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод продовжив строк підготовчого провадження у даній справі на два місяці.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.06.2021 зобов`язано Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надати суду докази надіслання на адресу Приватного підприємства “Продекспорт”, вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль рахунку на оплату за проведення повторної судової економічної експертизи №49 від 22.03.2021, призначеної ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2021.

20.07.2021 Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області долучило до матеріалів справи: копію листа про направлення рахунку вартості проведення судової експертизи за № 310-19-21 від 22.03.2021; копію рахунку за № 49 від 22.03.2021; копію титульного аркуша та аркуша 96 журналу реєстрації вихідних документів Волинського відділення ЛНДІСЕ; копію титульного аркуша та аркуша 2 журналу обліку рахунків Львівського НДІСЕ Волинського відділення.

В підготовчих засіданнях 28.07.2021, 11.08.2021 та 31.08.2021, які відбулись за участі повноважних представник сторін, суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за клопотанням останніх, з метою надання їм можливості врегулювати спір в позасудовому порядку, оголосив перерви до 10:00 год. 11.08.2021, до 09:30 год. 31.08.2021 та, відповідно, до 09:30 год. 15.09.2021, відповідні ухвали занесено до протоколів судових засідань; учасників справи про останні повідомлено під розписки (в матеріалах справи).

15.09.2021 через канцелярію суду відповідач подав заяву б/н від 14.09.2021 (вх. №7544), згідно з якою підтримав клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи. Однак, зважаючи на можливість врегулювання спору, проведення такої вважав передчасним.

В підготовчому засіданні 15.09.2021, яке відбулось за участі повноважних представник сторін, за клопотання відповідача, суд оголосив перерву до 09:30 год. 29.09.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Учасників справи про судове засідання 29.09.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

28.09.2021 відповідач подав заяву б/н від 28.09.2021 (вх. №7984), згідно з якою повідомив, що ПП "Продекспорт" пропонувало позивачу розглянути можливість врегулювання спору за участі судді відповідно до глави 4 ГПК України. Одночасно зазначив, що підтримує клопотання про призначення у справі повторної судової економічної експертизи. Однак, зважаючи на можливість врегулювання спору, і надалі проведення такої вважає передчасним.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі № 921/388/18 повторної судової економічної експертизи; закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/388/18 до судового розгляду по суті на 14:45 год. 11.10.2021.

В судовому засіданні 11.10.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово учасників справи та оголосив перерву до 15:30 год. 01.11.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про судове засідання 01.11.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В судовому засіданні 01.11.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті зі стадії з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, відмовив у задоволенні заявленого представником відповідача в даному судовому засіданні клопотання про небрання до уваги документів поданих із заявою про усунення недоліків та оголосив перерву до 12:15 год. 10.11.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про судове засідання 10.11.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В судовому засіданні 10.11.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, за клопотаннями відповідача, на підставі Конвенції про захист прав та основоположних свобод продовжив строк розгляду справи по суті та оголосив перерву до 16:00 год. 11.11.2021, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про судове засідання 11.11.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В судовому засіданні 11.11.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та, за клопотанням відповідача, для надання можливості підготуватись до судових дебатів оголосив перерву до 15:00 год. 24.11.2021.

В судовому засіданні 24.11.2021, яке відбулося за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд спору по суті, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримуєв повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до неї документи. Зауважує, що факт неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору №6607К23 від 05.11.2007, зокрема щодо своєчасного та повного повернення суми кредитних коштів та сплати визначених договором платежів, встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3, згідно з яким з Позичальника (відповідача) стягнуто існуючу станом на 17.10.2013 заборгованість по тілу кредиту в сумі 35 898 615,25 грн, відсотках за кредитом в сумі 5 001 716,63 грн; несплаченій комісії за управління кредитом в сумі 507 732,32 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 1 724 287,68 грн та комісії за зміну умов договору в сумі 240,00 грн. Стверджує, що зазначене судове рішення набрало законної сили, оскільки при відкритті апеляційного провадження (25.11.2019) за апеляційною скаргою Намисняк В.С. Західним апеляційним господарським судом не зупинено дію останнього. Окрім того, в судовому засіданні 10.11.2021 повноважний представник позивача пояснив, що при проведені нарахувань та заявленні до стягнення 1 659 454,20 грн 3% річних та 5 559 856,15 грн інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 взято до уваги прострочені відповідачем станом на 01.10.2015 відсотки в сумі 5 822 805,41 грн, які включали в себе суму нарахованих відсотків за період з 01.09.2014 по 31.08.2015 за ставкою 2,5% річних; 26.10.2015 Банк збільшив суму прострочених зобов`язань по відсотках на суму 5 392 271,14 грн, яка включала в себе суму відсотків, нарахованих за вересень місяць 2015 року в розмірі 478 648,20 грн та відсотки в сумі 4 913 622,94 грн, нараховані за період з 01.09.2014 по 31.08.2015 за ставкою 13,5% річних, строк сплати яких настав 25.10.2015. В подальшому нарахування проводиться на відсотки, нараховані з 01.10.2015. Також пояснив, що пеня, інфляційні та річні на відсотки і комісію нараховані на суми, які підлягали сплаті станом на вересень місяць 2015 року та на відповідні суми, які банк нараховував починаючи з жовтня місяця 2015 року. Стягнуті рішенням суду від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3 суми відсотків та комісії до вказаного розрахунку не ввійшли.

Повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає. В задоволенні позову просить відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов, наданих суду додаткових поясненнях. Вважає, що після закінчення строку кредитування – 30.04.2013, позивач втратив право на нарахування як відсотків за користування кредитом, так і комісії та, відповідно, пені. Щодо заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу, вважає, що остання не доведена належними доказами. Стверджує, що оскільки апеляційною інстанцією при відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3 відновлено строк для подання апеляційної скарги, зазначене судове рішення в силу приписів чинного процесуального законодавства не може вважатись таким, що набрало законної сили. Окрім того, вважає, що господарським судом безпідставно відкрито провадження у даній справі, оскільки і в позовній заяві, і в заяві Банку про усунення недоліків зазначено ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", а не повне найменування – Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк", а долучені до позовної заяви та заяви про усунення недоліків описи вкладення не містять штрихкодового ідентифікатора поштового відправлення, що, в свою чергу, не може бути доказом надіслання вказаних заяв та доданих до них документів відповідачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке:

05.11.2007 між ВАТ "Укрексімбанк", правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" (статут - в матеріалах справи), в подальшому має місце зміна найменування юридичної особи на АТ "Укрексімбанк" (сформований судом витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ – в матеріалах справи), як Банком, з однієї сторони, та ПП "Продекспорт", як Позичальником, з іншої сторони, укладено Кредитний договір №6607К23 (надалі – Кредитний договір), за умовами п. 3.1, пп. 3.2.1-3.2.5 п. 3.2 якого передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит у сумі 2 160 000,00 євро на фінансування інвестиційного проекту по вул. Братів Бойчуків – 15 Квітня, зокрема, будівництво торгових площ для здачі в оренду, проведення оздоблювальних робіт та закупівля обладнання для торгового центру (цілі кредиту) під 11% річних до введення об`єкту по вул. Братів Бойчуків – 15 Квітня в експлуатацію, 10,5% річних після введення об`єкту по вул. Братів Бойчуків – 15 Квітня в експлуатацію; розмір плати управління кредитом складає – 0,03% від ліміту заборгованості; кінцевий термін погашення кредиту – 05.11.2012.

У подальшому між сторонами до Кредитного договору було підписано Додаткові угоди: №6607К23-1 від 18.08.2008, №6607К23-2 від 07.10.2008, №6607К23-3 від 30.10.2008, №6607К23-4 від 25.11.2008, №6607К23-5 від 28.11.2008, №6607К23-6 від 22.12.2008, №6607К23-7 від 05.01.2009, №6607К23-8 від 12.01.2009, №6607К23-9 від 03.03.2009, №6607К23-10 від 06.05.2009, №6607К23-11 від 08.10.2009, №6607К23-12 від 30.10.2009, №6607К23-13 від 30.11.2009, №6607К23-14 від 19.01.2010, №6607К23-15 від 22.07.2010, №6607К23-16 від 02.08.2010, №6607К23-17 від 13.01.2011, №6607К23-18 від 27.12.2011, №6607К23-19 від 12.01.2012, №6607К23-20 від 29.02.2012, №6607К23-21 від 27.06.2012, №6607К23-22 від 28.09.2012, №6607К23-23 від 26.10.2012, №6607К23-24 від 24.12.2012, №6607К23-25 від 29.05.2013, №6607К23-26 від 17.10.2013, №6607К23-27 від 09.12.2013, №6607К23-28 від 31.01.2014, №6607К23-29 від 20.02.2014, №6607К23-30 від 20.01.2015.

Так, Додатковими угодами № 6607К23-1 від 18.08.2008, № 6607К23-3 від 30.10.2008, № 6607К23-14 від 19.01.2010, № 6607К23-15 від 22.07.2010, № 6607К23-17 від 13.01.2011, № 6607К23-18 від 27.12.2011, № 6607К23-21 від 27.06.2012, №6607К23-23 від 26.10.2012 змінено валюту кредитування, ліміт кредиту, розмір кредиту, процентну ставку, порядок нарахування та сплати процентів: валюта: євро, долари США та гривні; ліміт кредитної лінії: для заборгованості у євро - 2 160 000,00; для заборгованості у доларах США - 758 076,55; для заборгованості у гривні 6 426 406,27, при цьому сума заборгованості за Договором у гривневому еквіваленті не може перевищувати 36 962 406,15 грн; процентна ставка за кредитом: 4 % річних з 01.01.2011 по 30.04.2011, 4,5 % річних з 01.05.2011 по 30.06.2011, 5 % річних з 01.07.2011 по 31.07.2011, 5,5 % річних з 01.08.2011 по 31.08.2011, 6 % річних з 01.09.2011 по 30.09.2011, 7 % річних з 01.10.2011 по 31.10.2011, 8 % річних з 01.11.2011 по 30.11.2011, 9 % річних з 01.12.2011 по 31.12.2011; з 01.01.2012 за кредитом у євро – 12 % річних; за кредитом у доларах США – 11 % річних; за кредитом у гривні – 18 % річних; з 01.11.2011 по 26.06.2012 – 7 % річних; з 27.06.2012 за кредитом у євро – 12 % річних; за кредитом у доларах США – 11 % річних; за кредитом у гривні – 18 % річних; з 27.06.2012 по 30.09.2012 – 7 % річних.

Додатковою угодою №6607К23-22 від 28.09.2012 змінено кінцевий термін погашення кредиту – 30.04.2013.

Додатковою угодою №6607К23-26 від 17.10.2013 змінено валюту кредиту на національну валюту України (гривню) та встановлено ліміт кредитної лінії 35 898 615,25 грн, проценти за користування кредитом у розмірі: 0,1% річних на період з 01.09.2013 по 30.11.2013, 16% річних на період з 01.12.2013. При цьому нового терміну погашення кредиту не встановлено.

П. 3.5.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту, які банк нараховує щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту та підлягають сплаті кожного місяця.

Згідно з п. 3.2.6 Кредитного договору Позичальник сплачує плату за управління кредитом – 0,03% від ліміту заборгованості.

П. 3.7.4 Кредитного договору сторони погодили порядок здійснення платежів у випадку, якщо сума, що вноситься на погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших плат недостатня для їх оплати.

Відповідно до п. 6.2 (б) Кредитного договору, у разі невиконання зобов`язань по договору, які викладені у розділі 6.1 договору, банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, інші платежі підлягають достроковому поверненню протягом 10-ти банківських днів з моменту одержання повідомлення.

За невиконання зобов`язань передбачених умовами договору п. 3.4.1 (сплата кредиту згідно з графіком погашення), п. 3.5.1 (сплата процентів) та п. 4.1 (сплата платежів за управління кредитом, зміну умов договору) позичальник сплачує банку пеню, штраф та відшкодовує збитки (п.п. 7.1-7.4 Кредитного договору);

Згідно з п. 8.1 Кредитного договору останній набуває чинності з дати його підписання та залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

16.07.2013, у зв`язку невиконанням Позичальником взятих на себе зобов`язань, спливом терміну (строку) кредитування (30.04.2013) та неповерненням Позичальником у встановлений договором термін (строк) суми кредиту, відсотків та інших платежів, Банк звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за Кредитними договорами № 6606К35 від 19.07.2006, № 6606К38 від 27.07.2006, № 6606К44 від 06.09.2006, № 6607К23 від 05.11.2007, № 6609К5 від 01.06.2009, № 6609К9 від 01.07.2009, № 18105К15/2102 від 13.07.2005, № 6605К48 від 13.07.2005 та договорами поруки № 18105Р1 від 13.07.2005 та № 6605Р8 від 13.07.2005.

Зокрема, згідно із розрахунками позивача, долученими до позовної заяви, станом на 01.07.2013 та станом на 17.10.2013, Банком заявлено до стягнення заборгованість за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007, з врахуванням Додаткової угоди від 17.10.2013, в сумі 35 898 615,25 грн по тілу кредиту; в сумі 5 001 716,63 грн по відсотках за кредитом; в сумі 507 732,32 грн по несплаченій комісії за управління кредитом; в сумі 1 724 287,68 грн по пені за несвоєчасне виконання зобов`язань та в сумі 240,00 грн по комісії за зміну умов договору.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3 задоволено позов Банку та встановлено належне виконання ним, зокрема, умов Кредитного договору №6607К23 від 05.11.2007, порушення Позичальником умов договору щодо своєчасного перерахування нарахованих Банком станом на 17.10.2013 коштів. Зокрема, за твердженням позивача, судовим рішенням у справі №921/730/13-г/3 з відповідача за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007 стягнуто: 35 898 615,25 грн тіла кредиту; 5 001 716,63 грн відсотків за кредитом; 507 732,32 грн - несплаченої комісії за управління кредитом; 1 724 287,68 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань та 240,00 грн комісії за зміну умов договору.

15.11.2013 на виконання зазначеного вище рішення суду Господарським судом Тернопільської області відповідний наказ.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.11.2015 відкрито виконавче провадження ВП №49424873 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області №921/730/13-г/3 від 15.11.2013, яке на даний час, відповідно до наявної на сайті Міністерства юстиції України "автоматизована система виконавчого провадження" інформації, не закінчено.

За наведеними повноважним представником позивача у судових засіданнях твердженнями, рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3 виконане частково по чотирьох кредитних договорах із восьми задоволених судом. При цьому заборгованість за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007 боржником не погашена. Зазначені обставини не заперечені і представником відповідача.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимогу Банку про стягнення з ПП "Продекспорт" 43 707 547,72 грн заборгованості за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007, з якої: 17 007 966,16 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01.10.2015 по 31.08.2018, нараховані на суму кредиту в розмірі 35 898 615,25 грн, 3 769 354,75 грн - комісія за управління кредитом (0,3%), нарахована за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 та 210 000 грн - комісія за управління кредитом (щомісячна фіксована сума), нарахована за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 на суму кредиту в розмірі 35 898 615,25 грн; 1 659 545,20 грн – 3% річних та 5 559 856,15 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів, за період з 01.10.2015 по 31.08.2018, нараховані Банком на прострочені Позичальником відсотки за період з 01.09.2014 по 27.08.2018; 3 142 358,24 грн – 3% річних та 10 661 888,73 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати основного боргу за період з 01.10.2015 по 31.08.2018, нараховані на суму кредиту в розмірі 35 898 615,25 грн; 298 787,32 грн – 3% річних, 818 469,73 грн – інфляційні втрати, за прострочення сплати комісії за період з 01.10.2015 по 31.08.2018, нараховані Банком за прострочення сплати комісії з 01.10.2015 по 08.08.2018; 468 855,86 грн – пеня за прострочення сплати процентів, строк сплати яких настав з 26.10.2017, нарахована за період з 01.11.2017 по 31.08.2018; 104 722,25 грн – пеня за прострочену комісію (0,3%) та 5 834,33 грн – пеня за прострочену комісію (фіксована сума), строк сплати якої настав з 26.10.2017, нарахована за період з 01.11.2017 по 31.08.2018.

Ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Ст. 345 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13 дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів ст. 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке: "Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки викладено також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч. 1 ст. 36 Закону).

Правовий висновок у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц Великою палатою Верховного суду здійснено у порядку передбаченому ч. 5 ст. 302 ГПК України та забезпечує формування єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В судовому засіданні встановлено, що умовами Кредитного договору №6607К23 від 05.11.2007, з врахуванням Додаткових угод, які є невід`ємними його частинами, кінцевий термін (строк) кредитування Позичальника встановлений до 30.04.2013. Інший термін кредитування, порядок та строки повернення суми кредиту поза межами терміну кредитування сторонами не встановлювався.

Укладені поза межами строку дії Кредитного договору Додаткові угоди, в яких немає умов про суму та термін кредитування, на думку суду, не мають юридичної сили.

16.07.2013, тобто після спливу встановленого Кредитним договором кінцевого терміну (строку) кредитування, Банк звернувся з позовом до суду про стягнення повної суми заборгованості, яка виникла за вказаним правочином. Відповідно на час звернення з таким позовом до суду строк виконання договору є таким, що настав.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3 встановлено факт невиконання Позичальником (ПП “Продекспорт”) основного зобов`язання по Кредитним договорам у встановлений термін (строк) кредитування, та, як стверджує позивач, стягнуто повну суму неповернутого кредиту, зокрема за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007 станом на 17.10.2013.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 17 007 966,16 грн процентів, нарахованих за період з 01.10.2015 по 31.08.2018, тобто поза межами встановленого договором строку кредитування (30.04.2013) та після припинення строку дії договору суперечать ст. 1050 ЦК України та не підлягають до задоволення.

З огляду на наведене, безпідставними, на думку суду, є і заявлені Банком вимоги про стягнення з відповідача 3 769 354,75 грн плати за управління кредитом (0,3%) та 210 000 грн плати за управління кредитом (щомісячна фіксована сума), нарахованої Банком за період з 01.10.2015 по 31.08.2018.

За даних обставин, в задоволенні позову в частині стягнення з ПП "Продекспорт" 17 007 966,16 грн процентів, 3 769 354,75 грн плати за управління кредитом (0,3%) та 210 000 грн плати за управління кредитом (щомісячна фіксована сума), які нараховані Банком за період з 01.10.2015 по 31.08.2018, суд відмовляє.

Судом враховано, що аналогічна правова позиція, зокрема щодо відсутності у Банку права нараховувати відсотки та комісію за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007 поза межами строку кредитування, встановленого договором – 30.04.2013 та після припинення строку дії договору відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наведена і Верховним Судом у постанові №921/1015/15-г/7 від 05.12.2019.

Зважаючи на те, що вимоги про стягнення з відповідача: 1 659 454,20 грн 3% річних, 5 559 856,15 грн втрат від інфляції та 468 855,86 грн пені за прострочення сплати процентів; 298 787,32 грн 3% річних, 818 469,73 грн втрат від інфляції, 104 722,25 грн пені за прострочену комісію (0,3%) та 5 834,33 грн пені за прострочену комісію (фіксована сума) є похідними від вимог про стягнення процентів та комісії, нарахованих за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 та, які, за твердженнями повноважного представника позивача, нараховані на заборгованість, яка виникла після 30.04.2013, в задоволенні позову в даній частині суд відмовляє.

Разом із тим, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 142 358,24 грн 3% річних та 10 661 888,73 грн втрат від інфляції за прострочення сплати основного боргу, нарахованих за період з 01.10.2015 по 31.08.2018.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування – спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову – "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Як вже зазначалось вище, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на невиконання Позичальником взятих на себе зобов`язань та неповернення у встановлений Кредитним договором, з врахуванням Додаткової угоди №6607К23-22 від 28.09.2012, термін/строк (30.04.2013) суми кредиту, звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007 та наявність судового рішення від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3, яким з відповідача стягнуто, зокрема, основний борг за вказаним правочином станом на 17.10.2013 в сумі 35 898 615,25 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Порядок набрання рішенням господарського суду законної сили (на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у справі №921/730/13-г/3) визначався приписами ст. 85 ГПК України, в редакції станом на 11.08.2013.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, в редакції на момент прийняття рішення суду у справі №921/730/13-г/3, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Як вже зазначалось вище, 15.11.2013 на виконання вказаного вище судового рішення Господарським судом Тернопільської області був виданий відповідний наказ.

20.11.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження №49424873 по примусовому виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/730/13-г/3 від 15.11.2013.

Разом із тим, в судовому засіданні встановлено, що у листопаді місяці 2019 року на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3 ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апелянту відновлено строк для подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 у справі №921/730/13-г/3.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 зупинено апеляційне провадження у справі № 921/730/13-г/3 до перегляду постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 та ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 в порядку касаційного провадження; матеріали справи №921/730/13-г/3 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 08.11.2021 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Продекспорт" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі № 921/730/13-г/3 та у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 921/730/13-г/3 відмовлено.

Станом на день розгляду даного спору в суді апеляційний розгляд скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 у справі №921/730/13-г/3 не завершився.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 254 ГПК України).

Ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк визначений судом, не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними.

Із наведених норм процесуального закону вбачається те, що у разі, коли на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили із закінченням встановленого ст. 256 ГПК України строку, подано апеляційну скаргу, і суд апеляційної інстанції відновив цей строк та прийняв скаргу до провадження, то таке рішення місцевого господарського суду до завершення апеляційного розгляду не вважається таким, що набрало законної сили (зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №917/1622/16 та від 24.07.2019 у справі №912/4262/16).

За даних обставин, суд погоджується із твердженнями представника відповідача про те, що станом на день розгляду даного спору в суді рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3 не вважається таким, що набрало законної сили.

Окрім того, зважаючи на те, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі №921/730/13-г/3, яке оскаржено ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції, є рішенням про присудження, тобто підлягає примусовому виконанню, твердження позивача про те, що вказане судове рішення є таким, що набрало законно сили, зважаючи не те, що апеляційною інстанцією не зупинено його дію, суд вважає безпідставними (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 20.01.2021 у справі №466/5766/13-ц ).

Поряд із цим, факт укладення між сторонами у справі Кредитного договору №6607К23 від 05.11.2007 встановлено судовим рішенням у справі №921/1015/15-г/7 та підтверджено долученими до позовної заяви доказами.

Доказів визнання недійсним вказаного правочину сторонами не надано, а судом не здобуто.

Факт наявності у відповідача 35 898 615,25 грн простроченої заборгованості за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007 підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунках № НОМЕР_1 за період з 01.10.2015 по 07.04.2017, № НОМЕР_2 за період з 07.04.2017 по 11.12.2017 та №20637000001691 за період з 11.12.2017 по 31.08.2018, клієнт ПП "Продекспорт".

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, далі – Положення, передбачено, що Банк здійснює операції протягом операційного дня з обов`язковим формуванням оборотно-сальдового балансу/оборотно-сальдової відомості, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні. Операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані (п. п. 14, 15 Положення).

Відповідно до п. 42 Положення підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій (п. 44 Положення).

П. п. 55, 57 Положення визначено, що Банк має забезпечити безперервність процесу збору, оброблення та зберігання первинних документів, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку. Відповідна інформація має бути цілісною, достовірною і несуперечливою.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. п. 60, 62 Положення).

З огляду на наведене, долучені позивачем до матеріалів справи та вказані вище виписки є первинними документами, а відповідно приймаються судом як належні і допустимі докази.

Поряд із цим, банківські виписки, долучені позивачем до позовних матеріалів в підтвердження факту існування у відповідача заборгованості по відсотках і комісії, нарахованих за період з 01.10.2015 по 31.08.2018, суд до уваги не приймає, оскільки, як зазначено вище, після закінчення строку кредитування - 30.04.2013, нарахування таких та, відповідно, відображення в бухгалтерському обліку Банку, є безпідставним.

Відповідач належними та допустимими доказами встановлених судом обставин щодо існування у ПП "Продекспорт" заборгованості за Кредитним договором №6607К23 від 05.11.2007 не спростував.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено та зазначено вище, що за умовами укладеного Кредитного договору №6607К23 від 05.11.2007, з врахуванням Додаткових угод, які є невід`ємними його частинами, кінцевий термін (строк) кредитування Позичальника встановлений до 30.04.2013. Інший термін кредитування, порядок та строки повернення суми кредиту поза межами терміну кредитування сторонами не встановлювався.

Станом на день проведення даного судового засідання в матеріалах справи відсутні, а сторонами не надані докази добровільного, своєчасного та повного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів в сумі 35 898 615,25 грн.

Наведені обставини, на думку суду, є підставою для застосування Банком приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".

Судом розглянуто проведені позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції за прострочення сплати основного боргу (тіла кердиту) та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно з проведеним судом перерахунком, нарахування 3% річних в сумі 3 142 358 грн 24 коп. за прострочення сплати основного боргу за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 є обґрунтованим, правомірним, а позов в даній частині таким, що підлягає до задоволення.

Згідно з проведеним судом перерахунком заявленої до стягнення суми втрат від інфляції за прострочення сплати основного боргу, за період з 01.10.2015 по 31.08.2018 правомірним є нарахування такої в сумі 12 274 089,08 грн. Однак, зважаючи на диспозитивність судового процесу, а також те, до суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат визначена позивачем – 10 661 888 грн 73 коп. (проведений судом перерахунок – в матеріалах справи).

Твердження відповідача, наведені повноважним представником в судових засіданнях, про безпідставне відкриття провадження у даній справі, зважаючи на те, що у позовній заяві та заяві Банку про усунення недоліків зазначено його неповне найменування (ПАТ, а не Публічне акціонерне товариство), суд вважає безпідставними, з огляду на те, що обидва документа містять штамп Банку, на якому відображено повне найменування юридичної особи - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк".

Відсутність на долучених до позовної заяви та заяви про усунення недоліків описах вкладення штрихкодових ідентифікаторів не свідчить про неотримання відповідачем позовної заяви та заяви про усунення недоліків. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов скористався. Свої заперечення щодо позову виклав.

Окрім того, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують наведених вище висновків суду.

У справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 194 773 грн 66 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд покладає на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12-14, 73-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Продекспорт”, вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30047671, на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Антоновича, 127, м. Київ, ідентифікаційний код 00032112, в особі філії АТ “Укрексімбанк” в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 22607369, 10 661 888 грн 73 коп. інфляційних втрат, 3 142 358 грн 24 коп. 3% річних та 194 773 грн 66 коп. в повернення судового збору.

3. В решті позову – відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.12.2021

Суддя І.М. Гирила