Рішення № 101632448, 29.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3078/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (просп. Шевченка, 12, м. Одеса, 65058)

до відповідача: Комунального підприємства Татарбунарської міської ради “Джерело Святої Покрови” (вул. Джерельна, 4а, с. Баштанівка, Татарбунарський район, Одеська обл., 68111)

про стягнення 29072,55 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Лех А.О.;від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства Татарбунарської міської ради “Джерело Святої Покрови”, в якій просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 29072,55 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач зазначив про завдання відповідачем шкоди державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, шляхом самовільного використання водних ресурсів з каналу Кілійського міжрайонного управління водного господарства без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

26.11.2021 від відповідача до суду надійшла заява (а.с.67-68, т.1), згідно з якою відповідач позовні вимоги позивача визнав та просить суд розглянути справу за відсутності його представника.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2021 позовну заяву Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3078/21; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "11" листопада 2021 о 14:00.

11.11.2021 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 29 листопада 2021 о 10:40.

29.11.2021 у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

04.12.2019 Державною екологічною інспекцією в Одеській області було видано направлення №443нр на проведення у період з 06.12.2019 по 19.12.2019 планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством “Джерело Святої Покрови”, за адресою: вул. Джерельна, 4а, с. Баштанівка, Татарбунарський район, Одеська обл., 68111, код ЄДРПОУ 36714267 (а.с.13, т.1).

За результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, посадовими особами органу державного нагляду був складений акт №81/14 з додатком (а.с.14-31, т.1). Перевірка була проведена за участю керівника відповідача Гаджилєєва С.О., при цьому акт, складений за результатами перевірки, підписаний відповідачем без зауважень. Так, згідно даних акту, під час перевірки було виявлено, що на території села Баштанівка Татарбунарського району Одеської області з 2002 року будується водозабірна мережа для забезпечення питною водою з Кілійського водогону, водночас, не зважаючи на те, що водозабірна мережа не добудована та не прийнята в експлуатацію, КП «Джерело Святої Покрови» експлуатує дану споруду для забезпечення водою мешканців села, при цьому дозвіл у відповідача на спецводокористування на воду, яка подається з Кілійського водогону відсутній. За результатом перевірки було встановлено, зокрема, порушення відповідачем вимог ст. 44 Водного кодексу України, а саме відсутність у КП «Джерело Святої Покрови» дозволу на спецводокористування води, яка подається з Кілійського водогону (Розділ VI акту - опис виявлених порушень).

Згідно з наданої КП «Джерело Святої Покрови» інформаційної довідки від 11.12.2019 №11 (а.с.32, т.1), всього відповідачем з Кілійського водогону за період червень 2017 – листопад 2019 було відібрано 7799 куб.м. води.

У зв`язку з виявленими порушеннями, 12.12.2019 Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено протокол про адміністративне порушення відносно керівника відповідача (а.с.33-34, т.1) та винесено постанову від 19.12.2019 (а.с.35-36, т.1), якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 136,00 грн. Як вбачається з наданої позивачем до матеріалів справи квитанції від 20.12.2019 №39 (а.с.37, т.1), штраф у розмірі 136,00 грн керівником відповідача ОСОБА_1 був оплачений.

28.01.2020 Державною екологічною інспекцією в Одеській області було направлено на адресу відповідача претензію від 27.01.2020 №399/14 (а.с.38-42, т.1), в якій останньому було запропоновано в добровільному порядку відшкодувати збитки, завдані державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, у розмірі 29072,55 грн, обґрунтований розрахунок яких був долучений до претензії.

Як вбачається з наявного у справі рекомендованого поштового повідомлення (а.с.42, т.1), вищевказану претензію відповідач отримав 31.01.2020, водночас, нараховану Державною екологічною інспекцією суму збитків в розмірі 29072,55 грн відповідач на користь державного бюджету не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, пояснення позивача та визнається відповідачем у поданій до суду заяві.

Відповідно до наказу голови Державної екологічної інспекції України від 22.12.2020 №502 (а.с.11, т.1) припинено здійснення повноважень та функцій Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області та Державною екологічною інспекцією в Одеській області, визначених відповідними положеннями, а датою початку здійснення відповідних повноважень і функцій Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська обл.) встановлено 23.12.2020.

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку завданої державі шкоди в розмірі 29072,55 грн позивач був вимушений звернутись до господарського суду з відповідним позовом, що розглядається в межах цієї справи.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За змістом ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов`язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

За змістом статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно з ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

За змістом ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) (далі – Методика) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),

де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Пунктом 255.5. статті 255 Податкового кодексу України встановлено, що ставки рентної плати за спеціальне використання підземних вод Одеської області становить 101,8 грн за 10 куб.м.

Відповідно до пункту 255.7. статті 255 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

За змістом статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, утримання і використання зелених насаджень; складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом; пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до п. 1 Розділу І Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230 (далі – Положення) державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани. Розподіл функцій на морському середовищі здійснюється на підставі наказу Держекоінспекції та положення щодо кожної окремої Інспекції. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Інспекцій та сприяють їм у виконанні покладених на них завдань.

Згідно з п.2 Розділу ІІ Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, в тому числі щодо наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

За змістом п.п.9-11 Розділу ІІ Порядку Інспекція: складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з п.1 ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Позиція суду

Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення з останнього шкоди в сумі 29072,55 грн, завданої державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, шляхом самовільного використання водних ресурсів з каналу Кілійського міжрайонного управління водного господарства без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

Так, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У даних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено судом, за результатом проведеної позивачем планової перевірки дотримання відповідачем при здійсненні господарської діяльності вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, позивачем була встановлена обставина порушення відповідачем вимог ст.44 Водного кодексу України, а саме здійснення спеціального водокористування без отримання відповідного дозволу. Виявлені позивачем порушення зафіксовані у акті, складеному за результатом проведеної перевірки за участю відповідача та останнім не заперечуються.

На підставі отриманих від відповідача даних щодо спожитого обсягу води, використаного без дозвільних документів та з урахуванням положень Методики, позивачем було здійснено розрахунок суми збитків, спричинених державі внаслідок вищевказаних протиправних дій відповідача. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми збитків судом встановлено його вірність та обґрунтованість, при цьому відповідачем визначений позивачем розмір збитків визнається.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що в межах цієї справи позивачем доведена наявність усіх елементів складу правопорушення у діях відповідача, що також визнається відповідачем, а тому позовні вимоги Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), заявлені до Комунального підприємства Татарбунарської міської ради “Джерело Святої Покрови” про стягнення збитків у розмірі 29072,55 грн слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За змістом ч.3 ст. 201 ГПК України розгляд справи по суті розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим.

Приймаючи до уваги, що позов позивача задоволено в повному обсязі, а також враховуючи, що відповідачем заяву про визнання позову було подано на стадії розгляду справи по суті, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви в сумі 2270,00 грн, покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Татарбунарської міської ради “Джерело Святої Покрови” (вул. Джерельна, 4а, с. Баштанівка, Татарбунарський район, Одеська обл., 68111, код ЄДРПОУ 36714267) до Державного бюджету України (на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Татарбунарської міської ТГ номер UA428999980333189331000015732, код ЄДРПОУ 37607526, банк – Казначейство України (ЕАП), одержувач – ГУК в Од.обл./м.Татарбун./24062100.) шкоду в розмірі 29072 /двадцять дев`ять тисяч сімдесят дві/грн 55 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства Татарбунарської міської ради “Джерело Святої Покрови” (вул. Джерельна, 4а, с. Баштанівка, Татарбунарський район, Одеська обл., 68111, код ЄДРПОУ 36714267) на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (просп. Шевченка, 12, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 43879780) судовий збір в сумі 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06 грудня 2021 р.

Суддя Д.О. Бездоля