Рішення № 101632347, 15.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021 справа № 914/2793/21

За позовом: Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів,до відповідача:Галицької митниці Держмитслужби, м. Львів,про: стягнення заборгованості в розмірі 34 871,33 грнСуддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання А.П. Полянський

За участю представників сторін:

від позивача: В.І. Федунь – представник;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського обласного центру зайнятості до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення заборгованості в розмірі 34 871,33 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Через канцелярію суду, 30.09.2021 (вх. №22898/21) позивачем надіслано клопотання від 28.09.2021 №17-5014/21 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін), в якій просить провести розгляд справи за позовом Львівського обласного центру зайнятості до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення заборгованості в розмірі 34 871,33 грн в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 01.11.2021 розгляд справи по суті призначено на 18.10.2021. В подальшому розгляд справи відкладено на 15.11.2021.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ст.ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Так, враховуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №380/3905/20 поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС з 23.04.2020. Позивач просить стягнути з відповідача 34 871,33 грн виплаченої допомоги по безробіттю та покласти на відповідача судові витрати.

В судове засідання 15.11.2021 представник відповідача не з`явився, через відділ документообігу суду 12.11.2021 (вх. №26840/21) подав клопотання від 11.11.2021 №7.4-10/14/11839, в якому просить здійснити розгляд справи №914/2793/21 без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами. В поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог відповідач посилається на те, що на час розгляду справи №380/3905/20 Відповідачу не було відомо про звернення ОСОБА_1 до Сокальської районної філії Львівського обласного центру зайнятості, де 20.05.2020 вона набула статусу безробітної і їй було виплачено допомогу по безробіттю.

Як зазначає відповідач, він не мав змоги повідомити Сокальську районну філію Львівського обласного центру зайнятості про винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 в митних органах. При цьому, Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 у суд першої інстанції не подавалась довідка про виплату їй допомоги у зв`язку із безробіттям. Таким чином, на думку Відповідача, даний спір виник через умисне невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків.

Також, відповідач зазначає, що враховуючи фактичну виплату Галицькою митницею Держмитслужби ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнення матеріального забезпечення, виплаченого в розмірі 34871,33 грн. має стягуватися саме з ОСОБА_1 . Відтак Відповідач вказує, що обов`язок повернути незаконно виплачені кошти покладається на особу, якій були виплачені кошти, тобто на ОСОБА_1 .

У поданій 12.10.2021р. за вх. №23791/21 Відповіді на відзив від 08.10.2021р. вих. №17-5197/21 Позивач зазначає, що підставою для утримання Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття із роботодавця виплаченого безробітному забезпечення, у тому числі допомоги по безробіттю, є факт поновлення його на роботі за рішенням суду.

Позивач зазначає, що звернувся з позовною заявою до відповідача про стягнення коштів у сумі 34871,33 грн у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду. Оскільки, ОСОБА_1 поновлено на роботі наказом Львівської митниці ДФС від 31.05.2021р. № 59-0 «По особовому складу», а допомога по безробіттю виплачувалась з 20.05.2020 по 17.05.2021, то Львівський обласний центр зайнятості не вимагає відшкодування з Відповідача коштів по виплаті допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період після поновлення на роботі.

Позивач зазначає, що розмір отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю мав бути врахований при розрахунку їй оплати за час вимушеного прогулу під час розгляду справи Львівським окружним адміністративним судом у справі про поновлення на роботі. Сплата Відповідачем відповідної суми коштів за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №380/3905/20 не є підставою для звільнення його від виконання вимог статей 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а наслідки такої сплати врегульовані відповідним процесуальним законодавством.

В судовому засіданні 15.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Львівський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд), що діє від імені Фонду відповідне до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення».

Наказом Львівського обласного центру зайнятості від 21.12.2017 №294 «Про створення Сокальської районної філії Львівського обласного центру зайнятості та затвердження її Положення» створено Сокальську районну філію Львівського обласного центру зайнятості (надалі - Сокальська РФ ЛОЦЗ).

Сокальська РФ ЛОЦЗ є структурним підрозділом Львівського обласного центру зайнятості та діє відповідно до законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та Положення про Сокальську РФ ЛОЦЗ.

Сокальською РФ ЛОІДЗ 20.05.2020 зареєстрована як така, що шукає роботу, ОСОБА_1 , яка звільнена з роботи Львівською митницею ДФС відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення чисельності) з 17.04.2020. На підставі поданих ОСОБА_1 заяв, ОСОБА_1 було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», залежно від страхового стажу в розмірі 60% середньої заробітної плати (доходу).

Допомога по безробіттю виплачувалась ОСОБА_1 з 20.05.2020 по 17.05.2021.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №380/3905/20 визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов`язки Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 No217-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС з 23.04.2020. На виконання рішення суду Львівською митницею ДФС 31.05.2021 видано наказ №59-о «По особовому складу», про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 23.04.2020.

За період перебування на обліку у Сокальській РФ ЛОЦЗ з 20.05.2020 по 17.05.2021 ОСОБА_1 отримала 34871,33 грн допомоги по безробіттю.

В порядку досудового врегулювання спору Сокальською РФ ЛОЦЗ 25.06.2021 надіслано роботодавцю Львівській митниці ДФС претензію №01-373/21 про відшкодування виплаченої ОСОБА_1 суми матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю).

Галицька митниця Держмитслужби утворена відповідно до Постанови КМУ від 02.10.2019 за №858 в результаті реорганізації Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської митниць ДФ С шляхом їх приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань містяться відомості про перебування Львівської митниці ДФ С в процесі припинення.

На підставі вищенаведеного, сума матеріального забезпечення (допомога по безробіттю) у розмірі 34871,33 грн, виплачена поновленій на роботі ОСОБА_1 , на думку позивача, підлягає стягненню з Галицької митниці Держмитслужби.

Станом на дату подання позовної заяви кошти Галицькою митницею Держмитслужби не повернуто, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально – правовою вимогою про стягнення 34 871,0 33 грн виплаченої допомоги по безробіттю та покладення на відповідача судових витрат.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п.8 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Відповідно до п.10, 11 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Нормами ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи (ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.3 вказаної статті допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Приписами ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Згідно п.2 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно п.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як вже зазначалось, Сокальська РФ ЛОЦЗ є структурним підрозділом Львівського обласного центру зайнятості та діє відповідно до законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та Положення про Сокальську РФ ЛОЦЗ.

Обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Як встановлено судом у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №380/3905/20 визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов`язки Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 No217-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС з 23.04.2020. На виконання рішення суду Львівською митницею ДФС 31.05.2021 видано наказ № 59-о «По особовому складу», про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 23.04.2020.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За період перебування на обліку у Сокальській РФ ЛОЦЗ з 20.05.2020 по 17.05.2021 ОСОБА_1 отримала 34871,33 грн допомоги по безробіттю.

Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення га вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Із наведеного вбачається, що підставою для утримання Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття із роботодавця виплаченого безробітному забезпечення, у тому числі допомоги по безробіттю, є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

При цьому, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі №902/291/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2018р. у справі №914/1875/17, від 20.04.2018р. у справі №914/154/17, від 22.03.2018р. у справі №914/913/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.09.2021р. у справі №640/755/19, від 01.09.2021р. у справі №540/677/18, від 20.07.2021р. у справі №826/3465/18, від 30.06.2021р. у справі №640/7825/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі №511/370/20, що рішення про поновлення працівника на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Разом з тим, суд відхиляє викладені у відзиві на позовну заяву заперечення Відповідача проти позову з підстав вчинення ОСОБА_1 умисного невиконання своїх обов`язків, а саме, не повідомлення Позивача про поновлення її на роботі за рішенням суду, а також фактично подвійної виплати йому коштів та зазначає, що розмір отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю мав бути врахований при розрахунку їй оплати за час вимушеного прогулу під час розгляду справи №380/3905/20 Львівським окружним адміністративним судом. Сплата Відповідачем відповідної суми коштів за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №380/3905/20 не є підставою для звільнення Відповідача від виконання вимог статей 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а наслідки такої сплати врегульовані відповідним процесуальним законодавством.

Право Позивача звертатись із позовом до роботодавців прямо визначено законодавством і виникає з моменту поновлення безробітного на роботі, незалежно від того чи провів роботодавець оплату за вимушений прогул. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/12913/17.

Окрім того, з врахуванням наказів Позивача від 20.05.2020 №НТ200520, від 25.05.2021 №НТ200525, від 29.12.2020 № НТ201229, від 17.05.2021 №НТ210517, якими визначено період, протягом якого ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю, наказу Відповідача від 31.05.2021 №59-о «По особовому складу», яким фактично виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №380/3905/20 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі №380/3905/20, суд зазначає про безпідставність доводів Відповідача про отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю після поновлення на роботі, а відтак, вчинення ОСОБА_1 умисних дій, внаслідок яких виникав би її обов`язок з повернення Позивачу виплачених коштів.

З врахуванням встановлених судом обставин, беручи до уваги надані пояснення та подані докази, суд дійшов висновку про те, що сума матеріального забезпечення (допомога по безробіттю) у розмірі 34871,33 грн, виплачена поновленій на роботі ОСОБА_1 , підлягає стягненню з Галицької митниці Держмитслужби.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2270,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (79000, м.Львів, вул.Костюшка, буд.1; ідентифікаційний код: 43348711) на користь Львівського обласного центру зайнятості (79033, м.Львів, вул.Бортнянського, буд.11А; ідентифікаційний код: 03491180) кошти в сумі 34871,33 грн та 2270,00 грн відшкодування витрат судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.12.2021

Суддя Березяк Н.Є.