Ухвала суду № 101632227, 06.12.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

06 грудня 2021 року м.Харків Справа № 913/898/21

Провадження №34/913/898/21

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» від 30.11.2021 про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд», м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця Гарьковця Євгена Євгеновича, м. Рубіжне Луганської області,

про стягнення 661 860 грн. 49 коп.

Без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гарьковця Євгена Євгеновича, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 у розмірі 394 513 грн. 59 коп. та штрафні санкції у сумі 267 349 грн. 90 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.11.2019 між сторонами було укладено Договір поставки №26/11-19-1-МО, відповідно до умов якого позивач зобов`язався протягом терміну дії цього Договору постачати у власність відповідача нафтопродукти (надалі – Товар), а відповідач – приймати та оплачувати його згідно з умовами Договору.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачу 08.10.2020 та 11.12.2020 бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 на загальну суму 459 688 грн. 59 коп., що про що свідчать видаткові накладні №494, 495 від 08.10.2020 та видаткові накладні №611, 612 від 11.12.2020, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів №494, 495 від 08.10.2020 та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів №611, 612 від 11.12.2020, акцизні накладні форми «П» №14, 15 від 08.10.2020 та акцизні накладні форми «П» №26, 27 від 11.12.2020, а також податкові накладні №16, 17 від 08.10.2020 та податкові накладні №21, 22 від 11.12.2020.

В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором виконав лише частково та сплатив позивачу 65 175 00 коп. за платіжними дорученнями від 09.10.2020, 17.12.2020 та 29.03.2021, в зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 394 513 грн. 59 коп.

Також позивачем у відповідності до умов Договору поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 було нараховано відповідачу штрафні санкції у сумі 267 349 грн. 90 коп.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 справу №913/898/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Разом з позовною заявою 02.12.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» надійшла заява від 30.11.2021 про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Гарьковця Євгена Євгеновича в розмірі 661 860 грн. 49 коп., які знаходяться в банківських установах на всіх його рахунках.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що має підстави вважати, що у випадку задоволення позову виконання рішення може бути утруднене, оскільки відповідач має невиконані податкові та інші грошові зобов`язання. Також відносно нього є численні відкриті виконавчі провадження, що вбачається з інформації з Єдиного реєстру боржників та АСВП, а тому, заявник допускає, що грошові кошти може бути відчужено ним для уникнення відповідальності за господарським зобов`язанням.

Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на нерухоме майно відповідача накладено публічні обтяження, а саме арешт на все нерухоме майно, що також, на думку позивача, підтверджує наявність заборгованості відповідача перед третіми особами.

Таким чином, з огляду на ухилення відповідача від виконання свого обов`язку, а також наявність у нього заборгованості перед Державним бюджетом України та третіми особами, позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться в банківських установах на всіх його рахунках.

Відповідно до витягу з протоколу з передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2021 заяву у справі №913/898/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

За змістом п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Наведене узгоджується з позицією Верховного суду у складі Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17.

З матеріалів поданої заяви вбачається, що позивач в її обґрунтування посилається на те, що має підстави вважати, що у випадку задоволення позову виконання рішення може бути утруднене, оскільки відповідач має невиконані податкові та інші грошові зобов`язання, відносно нього є численні відкриті виконавчі провадження, а тому, заявник допускає, що грошові кошти може бути відчужено ним для уникнення відповідальності за господарським зобов`язанням. Крім того, на все нерухоме майно відповідача накладено арешт, що також, на думку позивача, підтверджує наявність заборгованості відповідача перед третіми особами.

Разом з тим, для застосування заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

До того ж, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд зауважує, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати права осіб, які не є учасниками судового процесу або встановлювати обмеження, не пов`язані з предметом спору, що відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №910/15811/17.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Однак, у поданій до суду заяві про забезпечення позову позивачем не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову у цій справі унеможливить чи істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Доказів на підтвердження вказаного не надано.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду шляхом відчуження відповідачем належного позивачу майна або коштів. Докази погіршення фінансового стану відповідача або його фінансової неспроможності також відсутні.

Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Викладене відповідає позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, наведеною у постанові від 30.07.2020 у справі №910/3836/20.

При цьому, посилання позивача на наявність у відповідача невиконаних податкових та інших грошових зобов`язань, відкриття відносно нього виконавчих проваджень та накладення арешту на його майно, на підтвердження чого були надані відомості з Єдиного реєстру боржників, АСВП та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, також вказують тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову.

В зв`язку з чим, доводи заявника на те, що грошові кошти може бути відчужено відповідачем для уникнення відповідальності за господарським зобов`язанням є лише його припущеннями.

Згідно з абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом статей 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що позивач не обґрунтував припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі, доказів на підтвердження можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення не надав, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, не містить документального обґрунтування та надання належних і допустимих доказів саме неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим в задоволенні заяви «Мітрейд» від 30.11.2021 про забезпечення позову у справі №913/898/21 слід відмовити.

Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 79, 86, 129, 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» від 30.11.2021 про забезпечення позову у справі №913/898/21 відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1 135 грн. 00 коп. покласти на заявника.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 06.12.2021 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя А.В. Іванов