Рішення № 101632104, 07.10.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/218/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комві плюс» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, офіс 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто1-Україна» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, приміщення 3)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом Приватне підприємство «Ай.Бі.Ес», (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, нежиле приміщення, 43)

про визнання права власності на нежитлове приміщення

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто1-Україна», (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, приміщення 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комві плюс» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, офіс 3)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом Приватне підприємство «Ай.Бі.Ес», (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, нежиле приміщення, 43)

про розірвання договору

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Скляренко О.П., Ніколаєнко В.О.

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Пікуль Д.С.

Від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комві плюс» (далі - ТОВ «Комві плюс»/позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто1-Україна» (далі - ТОВ «Авто1-Україна»/відповідач за первісним позовом) про визнання права власності на нежитлове приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що ним було придбано у власність нежитлове приміщення номер 3, загальною площею 368,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, укладеного між ТОВ «Комві плюс» та ТОВ «Торговий дім «Альфа Трейд» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Авто1-Україна»), посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М, зареєстрованого в реєстрі за №644 та у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним №4916073.

Як зазначає позивач за первісним позовом, всупереч наведених вище обставин щодо факту набуття ним 13.03.2012 права власності на зазначене нежитлове приміщення державним реєстратором Зазимської сільської ради Броварського району Підопригорою Т.В. вчинено запис №31122210 від 09.04.2019 про право приватної власності на спірне нежитлове приміщення за відповідачем за первісним позовом. Після чого відповідач за первісним позовом передав в іпотеку таке нежитлове приміщення за договором іпотеки від 10.06.2019 №1434, укладеним між ним та Приватним підприємством «Ай.Бі.Ес». На підставі вказаного договору іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. здійснено державну реєстрацію обтяження №31935593 у вигляді заборони на відчуження спірного нерухомого майна. Зазначені обставини, на думку позивача за первісним позовом, свідчать про порушення його права власності на нежитлове приміщення з боку відповідача за первісним позовом та посягання останнього на власність позивача за первісним позовом, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про забезпечення позову до відповідача про визнання права власності на нежитлове приміщення відмовлено ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2021.

Провадження у справі №911/218/21 за вказаними вимогами відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2021, якою постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.03.2021, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство «Ай.Бі.Ес» (далі - ПП «Ай.Бі.Ес»/третя особа), встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо.

11.03.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 01.04.2021, про що повідомлено відповідача за первісним позовом та третю особу ухвалою в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України.

19.03.2021 до Господарського суду Київської області від ТОВ «Авто1-Україна» (далі - позивач за зустрічним позовом) надійшов зустрічний позов до ТОВ «Комві плюс» (далі - відповідач за зустрічним позовом) про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, укладеного між ТОВ «Комві плюс» та ТОВ «Торговий дім «Альфа Трейд» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Авто1-Україна»), посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №644 та у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним №4916073.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідач за зустрічним позовом не виконав належним чином свої зобов`язання за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, а саме, в порушення п.5 цього договору не здійснило повної оплати вартості майна, визначеного вказаним договором, що в силу п.5.1 оскаржуваного договору є підставою для його розірвання в установленому законодавством порядку.

Після усунення позивачем за зустрічним позовом недоліків позовної заяви на вимогу ухвали Господарського суду Київської області від 24.03.2021, Господарським судом Київської області постановлено ухвалу від 07.04.2021, якою зустрічну позовну заяву ТОВ «Авто1-Україна» до ТОВ «Комві плюс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом ПП «Ай.Бі.Ес.» про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/218/21, вимоги за зустрічною позовною заявою об`єднано в одне провадження з первісним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом ПП «Ай.Бі.Ес», а також встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій, зокрема, подання відповідачем за зустрічним позовом відзиву на зустрічний позов, подання позивачем за зустрічним позовом відповіді на відзив на зустрічний позов, подання відповідачем за зустрічним позовом заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов тощо.

01.04.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 22.04.2021, про що повідомлено відповідача за первісним позовом та третю особу ухвалою в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України.

22.04.2021 та 20.05.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали з занесенням до протоколу судового засідання про перерву в підготовчому засіданні на 20.05.2021 та 10.06.2021 відповідно.

29.04.2021 до Господарського суду Київської області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ТОВ «Авто1-Україна» до ТОВ «Комві плюс» про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, в якому відповідач за зустрічним позовом заявляє про пропущення позивачем за зустрічним позовом трьохрічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, як на відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, у відзиві відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що ним, як покупцем за вказаним договором, було здійснено повний розрахунок за придбане майно на умовах, погоджених між сторонами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами у вигляді відповідних платіжних доручень та акта прийому-передачі векселя. Також відповідач за зустрічним позовом наголошує на тому, що з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012 спірне приміщення було передано останньому продавцем у володіння, користування та розпорядження, і факт реалізації цих прав підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними доказами.

В подальшому відповідач за зустрічним позовом подав до Господарського суду Київської області (27.05.2021) заяву про застосування строків позовної давності, в якій відповідач за зустрічним позовом просить суд застосувати строк позовної давності до вимог зустрічної позовної заяви ТОВ «Авто1-Україна» до ТОВ «Комві плюс» про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на приписи статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України. Доводи, на які посилається відповідач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи заяву про застосування строків позовної давності, кореспондуються з доводами, викладеними ним у відзиві на зустрічну позовну заяву.

11.05.2021 позивач за зустрічним позовом подав до Господарського суду Київської області відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій стверджує, що власнику та директору ТОВ «Авто1-Україна» не було відомо про факт укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2012 з відповідачем за зустрічним позовом, та наголошує на тому, що весь час (з моменту укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2012 по даний час) він володів, розпоряджався та користувався спірним нежитловим приміщенням.

Разом з тим, як на підставу захисту свого порушеного права, позивач за зустрічним позовом посилається на приписи статті 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, тим самим стверджуючи, що його позов являється негаторним, до якого позовна давність не застосовується. Доводи відповідача за зустрічним позовом про належне виконання ним умов договору купівлі-продажу від 13.03.2012, викладені у відзиві за зустрічну позовну заяву, позивач за зустрічним позовом відхиляє, підтримуючи власну позицію, викладену у зустрічній позовній заяві.

27.05.2021 відповідач за зустрічним позовом подав до Господарського суду Київської області заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву. Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти твердження позивача за зустрічним позовом про приналежність зустрічного позову до негаторного, а отже до позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу слід застосовувати загальну позовну давність. Проти доводів позивача за зустрічним позовом стосовно володіння, розпорядження та користування ним спірним нежитловим приміщенням відповідач за зустрічним позовом також заперечує, наголошуючи на тому, що на підтвердження вказаного позивачем не було надано жодного доказу.

10.06.2021 Господарський суд Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2021.

01.07.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про перерву у розгляді справи на 02.09.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2021, постановленої в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України, учасників спору повідомлено про призначення судового засідання для розгляду справи №911/218/21 по суті на 30.09.2021, оскільки 02.09.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку перебуванням судді Третьякової О.О. у відпустці.

30.09.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про перерву у розгляді справи на 07.10.2021.

Розглянувши подані документи і матеріали, врахувавши пояснення учасників провадження, проаналізувавши первісні і зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2012 між ТОВ«Торговий дім «Альфа Трейд» (продавець), (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Авто1-Україна») та ТОВ«Комві Плюс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення номер 3, загальною площею 368,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, за обумовленою сторонами ціною в розмірі 513 937,70 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М., зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за номером №644 та у Державному реєстрі правочинів 13.03.2012 за реєстраційним номером 4916073.

Як вбачається з доданої позивачем за первісним позовом копії протоколу №1/2011 від 16.12.2011 загальних зборів учасників ТОВ«Торговий дім «Альфа Трейд», останніми було погоджено продаж товариством нежитлових приміщень, в тому числі і нежитлового приміщення номер 3, загальною площею 368,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, та надано директору товариства повноваження для підписання відповідних договорів купівлі-продажу.

Позивач за первісним позовом зазначив про виконання ним умов договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012 в частині оплати придбаного майна за 513937,70 грн, в підтвердження чого надав до матеріалів справи копії платіжних доручень №4,5,6 від 27.06.2012, №7 від 03.07.2012, згідно з якими покупець перерахував кошти продавцю із призначенням платежу «згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.03.2012», на загальну суму 125000,00 грн. Крім того, матеріали справи містять копію акта прийому-передачі векселя від 28.11.2012, з якому зазначено, що покупець передав продавцю простий вексель АА №2588636 від 28.09.2012 на суму 388737,70 грн за пред`явленням, а також те, що сторони погодились вважати умови договору від 13.03.2012, який зареєстрований в реєстрі під номером 644, виконаними, претензій одна до одної не мають.

Також позивач за первісним позовом зазначає, що п.9 договору купівлі-продажу засвідчено факт прийняття майна покупцем. У зв`язку з наведеним позивач за первісним позовом стверджує, що з моменту укладення договору купівлі-продажу придбане у власність нежитлове приміщення постійно перебувало у його володінні та користуванні.

Однак, як стало відомо позивачу за первісним позовом, рішенням №02-19 засновника ТОВ «Торговий дім «Альфа Трейд» від 20.02.2019 було змінено найменування товариства на ТОВ«Авто1-Україна», а також змінено місцезнаходження товариства, внесено зміни до статуту товариства шляхом викладення його у новій редакції, звільнено директора та призначено нового директора товариства з 21.02.2019.

За результатом звернення ТОВ«Авто 1-Україна» 09.04.2019 до Зазимської сільської ради Броварського району з метою здійснення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення номер 3, загальною площею 368,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, Державним реєстратором Зазимської сільської ради Броварського району Підопригорою Т.В. було вчинено запис №31122210 від 09.04.2019 про право приватної власності на вказане нежитлове приміщення, а 11.04.2019 прийнято рішення №46410021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому 10.06.2019 між ТОВ«Авто1-Україна» (іпотекодавець) та ПП«Ай.Бі.Ес» (іпотекодержатель) на виконання договору позики від 10.06.2019 було укладено договір іпотеки №1434 нежилого приміщення номер 3, загальною площею 368,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14.

На підставі вказаного договору іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. здійснено державну реєстрацію обтяження №31935593 у вигляді заборони на відчуження спірного нерухомого майна.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ«Комві плюс» (позивач за первісним позовом) з позовом до ТОВ«Авто1-Україна» (відповідач за первісним позовом), як такі, що на думку позивача за первісним позовом свідчать про порушення його права власності на спірне нежиле приміщення з боку відповідача за первісним позовом та посягання останнього на власність позивача за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом в позові просить визнати право власності на спірне майно у зв`язку з тим, що таке право заперечується відповідачем за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом первісні позовні вимоги заперечує, посилаючись на відсутність підстав набуття позивачем за первісним позовом права власності на нежитлове приміщення, оскільки договір купівлі-продажу не виконаний сторонами. Також зазначає, що про відсутність у позивача за первісним позовом права власності на майно свідчать обставини, встановлені в постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №911/1659/19.

Заперечення відповідача за первісним позовом проти первісного позову викладені ним в зустрічній позовній заяві, в якій він просить розірвати договір купівлі-продажу з підстав його невиконання сторонами, чим спростувати підстави для задоволення первісного позову.

Дослідивши викладені в первісному та зустрічному позовах обставини, враховуючи пояснення сторін та надані ними докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3, 4 ст.334 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, укладений між ТОВ«Комві плюс» та ТОВ«Торговий дім «Альфа Трейд» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ«Авто1-Україна»), посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №644 та у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним №4916073.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та норми ст. 334 Цивільного кодексу України, оскільки договір купівлі-продажу від 13.03.2012 посвідчено нотаріально та здійснено його державну реєстрацію, такий договір є підставою для виникнення у покупця (позивача за первісним позовом) права власності на придбане майно: нежитлове приміщення номер 3, загальною площею 368,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012 укладений між сторонами із дотриманням всіх необхідних вимог закону, зокрема, норм Цивільного кодексу України, був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій, а також зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, в судовому порядку недійсним не визнаний, за згодою сторін або в судовому порядку не розірваний.

Крім того, сторони за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012 вчинили реальні дії на виконання цього договору, зокрема, покупець здійснював оплату вартості майна за договором та отримав спірне приміщення у фактичне володіння, а продавець приймав виконання договору і сплачені кошти не повернув, з претензіями або вимогами до покупця не звертався.

Про факт реального виконання договору та передачі приміщення у володінні покупця свідчать докази фактичного користування та розпорядження спірним майном, що підтверджують, зокрема, здійснення утримання та обслуговування позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) спірного нежитлового приміщення, зокрема, копії договору, укладеного позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) з ПАТ «Київобленерго» на постачання електричної енергії №22005767 від 26.11.2012 (який в подальшому був подовжений додатковою угодою № 2 від 18.01.2017), договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення №796 від 23.12.2014, укладеного з КП «Вишнівськводоканал», а також докази сплати позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) податку на нерухоме майно за спірне нежитлове приміщення, починаючи з 2015 року.

Відтак, вказаний договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012 є підставою для набуття права власності на спірне нежитлове приміщення за позивачем за первісним позовом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.182 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (згідно з ч.1 ст.1 Закону, в редакції чинній на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, зокрема, права власності на нерухоме майно.

Така ж норма була передбачена пунктом 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке діяло на момент укладення сторонами спірного договору купівлі-продажу (втратило чинність з 01.01.2013).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, за змістом наведених норм законодавства державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/10987/18 від 24.01.2020, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

У зв`язку з чим, суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) щодо відсутності права власності з підстав непроведення його державної реєстрації згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо тверджень відповідача за первісним позовом, що відсутність у позивача за первісним позовом права власності визначено постановою Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №911/1659/19 за позовом ТОВ«Комві плюс» до ТОВ«Авто1-Україна» та ПП«Ай.Бі.Ес» за участю третіх осіб: державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Підопригори Т.В. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса А.Є., про визнання недійсним укладеного між ТОВ «Авто1-Україна» та ПП«Ай.Бі.Ес» договору іпотеки нежитлових приміщень від 10.06.2019, застосування наслідків його недійсності та скасування рішень про державну реєстрацію, судом встановлено, що у такій справі вирішувався спір про оскарження договору іпотеки і позивачеві відмовлено в задоволенні позову з підстав непідтвердженості наявності у нього права власності на майно. Натомість, спір у справі №911/218/21 стосується безпосередньо встановлення факту наявності у позивача за первісним позовом права власності на майно. Таким чином, за послідовністю встановлення цивільно-правових фактів, судове рішення у справі №911/1659/19 не може мати преюдиційного значення для вирішення справи №911/218/21.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 09.04.2019 відповідач звернувся до Зазимської сільської ради Броварського району з метою здійснення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення номер 3, загальною площею 368,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, зазначивши про втрату свідоцтва про право власності на вказане приміщення.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для реєстрації Зазимською сільською радою Броварського району 09.04.2019 за відповідачем права власності на спірне майно зазначено втрачене свідоцтво про право власності б/н від 08.12.2011.

Однак, як вбачається з наявної у справі відповіді (на запит позивача за первісним позовом) Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М., оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.12.2011, яке було надано продавцем - ТОВ«Торговий дім «Альфа Трейд» нотаріусу у зв`язку з посвідченням договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного між сторонами спору 13.03.2012, знаходиться в нотаріальній справі.

Факт укладення договору купівлі-продажу та його виконання, зокрема, повного розрахунку, також підтверджують свідки у своїх показах, які викладені у відповідних нотаріально посвідчених заявах колишніх учасників ТОВ«Торговий дім «Альфа Трейд» ОСОБА_2, ОСОБА_1 та директора ОСОБА_3, долучених до справи позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом).

За викладених у зустрічній позовній заяві обставин ТОВ«Авто1-Україна» (позивач за зустрічним позовом) просить розірвати укладений з ТОВ«Комві плюс» (відповідач за зустрічним позовом) договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом, посилаючись на приписи ст.651, 654 Цивільного кодексу України, які передбачають підстави та форми зміни або розірвання договору, зазначає, що відповідач за зустрічним позовом не виконав належним чином свої зобов`язання за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, адже в порушення п.5 цього договору не здійснив повної оплати вартості майна, визначеного вказаним договором, що в силу п.5.1 спірного договору є підставою для його розірвання в установленому законодавством порядку.

Позивач за зустрічним позовом посилається також на норми Закону України «Про обіг векселів в Україні», наголошуючи на тому, що згідно з вказаними положеннями законодавства акт прийому-передачі від 28.11.2012 векселя АА №2588636 від 28.09.2012 на суму 388737,70 грн, на який відповідач за зустрічним позовом посилається як на доказ виконання своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012, не може бути визнаним, на думку позивача за зустрічним позовом, належним доказом.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що на виконання п.5 договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012 ним, як покупцем, на рахунок позивача за зустрічним позовом, як продавця, були здійснені грошові платежі на загальну суму 125000,00 грн, що, власне, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №4,5,6 від 27.06.2012, №7 від 03.07.2012, відповідно до яких покупець перераховував кошти продавцю із призначенням платежу «згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.03.2012».

Стосовно оплати решти суми за спірним договором купівлі-продажу відповідач за зустрічним позовом посилається на простий вексель АА №2588636 від 28.09.2012, номіналом 388737,70 грн, який був переданий позивачу за зустрічним позовом за актом прийому-передачі векселя від 28.11.2012 та згідно з яким сторони погодились вважати умови договору від 13.03.2012, який зареєстрований в реєстрі під номером 644, виконаними, та засвідчили, що претензій одна до одної не мають.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що підписанню акта прийому-передачі векселя від 28.11.2012 передувало рішення позивача за зустрічним позовом (тоді ТОВ«Торговий дім «Альфа Трейд») про можливість прийняття оплати на виконання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012. Так, в матеріалах справи міститься копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ«Торговий дім «Альфа Трейд» № 4/2012 від 26.11.2012, яким було оформлено рішення товариства прийняти від ТОВ«Комві плюс» простий вексель, як оплату на виконання п.5 договору купівлі-продажу від 13.03.2012, який зареєстрований в реєстрі під номером 644, та вважати зобов`язання ТОВ«Комві плюс» виконаним. В подальшому, 28.11.2012 уповноваженим представником ТОВ«Торговий дім «Альфа Трейд», як векселеотримувачем, був підписаний акт прийому-передачі векселя на підтвердження виконання договору купівлі-продажу від 13.03.2012 на суму 388737,70 грн, копія якого також міститься в матеріалах справи.

З огляду на викладені обставини, в якості підстав позовних вимог за зустрічним позовом про розірвання договору купівлі-продажу, наведено факти невиконання покупцем обов`язків щодо оплати договору.

Правова позиція щодо застосування положень ст.651 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу у зв`язку з його неповною оплатою викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №194/342/15-ц, в якій визначено, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

У свою чергу, глава 54 Цивільного кодексу України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до ч.4 ст.692 Цивільного кодексу України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

У постанові від 02.06.2021 у справі №636/5261/18 (провадження № 61-5308св20) у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що такий спосіб захисту, як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав.

Зазначений висновок Верховного Суду ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми ст.692 Цивільного кодексу України, викладеному у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18 (провадження № 12-145гс19) про те, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Враховуючи зазначені висновки постанови Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №194/342/15-ц, питання виконання договору купівлі-продажу в частині його оплати відповідачем за зустрічним позовом не стосуються підстав розірвання такого договору, тому не підлягають дослідженню судом.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на п.5.1 договору купівлі-продажу, суд зазначає, що з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду та зміст ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України, не передбачено можливості зміни за домовленістю сторін відповідного правила щодо способів захисту у правовідносинах купівлі-продажу.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що його новому власнику та директору не було відомо про факт укладення договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012 з відповідачем за зустрічним позовом, судом відхиляються з огляду на наступне.

За змістом норм ст.96, 97 Цивільного кодексу України юридична особа є окремим суб`єктом цивільно-правових відносин, самостійно набуває права та несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, що не залежить від зміни її власників чи керівних органів.

Позивач за зустрічним позовом помилково застосовує до сторони правочину (юридичної особи) правоздатність фізичної особи (засновника, власника, учасника чи директора).

Так, відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Судом досліджено та встановлено, що спірний договір купівлі-продажу зі сторони продавця укладений та підписаний ТОВ«Торговий дім «Альфа Трейд» в особі повноважного на момент укладення договору директора Бондарчук Ю.Ю. Крім того, рішення про відчуження спірного нежитлового приміщення та уповноваження директора на підписання відповідного правочину прийнято загальними зборами товариства, що оформлені протоколом від 16.12.2011 №1/2011. Таке рішення загальних зборів є чинним та не було оскаржено чи визнано недійсним.

У зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом стверджує, що весь час з моменту укладення договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012 він володів, користувався та розпоряджався спірним нежитловим приміщенням, а відповідачу за зустрічним позовом вказане приміщення ніколи не передавалося.

Разом з тим, в матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би свідчив про володіння, користування та розпорядження позивачем за зустрічним позовом спірним нежитловим приміщенням. Водночас, відповідач за зустрічним позовом на підтвердження здійснення ним управління та користування спірним нерухомим майном з моменту укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2012 надав докази про сплату податку на нерухоме майно, починаючи з 2015 року, а також договори на утримання та обслуговування нерухомого майна, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема, договір укладений відповідачем за зустрічним позовом з ПАТ «Київобленерго» на постачання електричної енергії №22005767 від 26.11.2012 (який в подальшому був подовжений додатковою угодою №2 від 18.01.2017) та договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення №796 від 23.12.2014, укладений відповідачем за зустрічним позовом з КП «Вишнівськводоканал».

Таким чином, за наслідками розгляду зустрічного позову, не підтверджено наявності достатніх правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу, відтак вимоги за зустрічним позовом безпідставні та необґрунтовані, тому не підлягають задоволенню.

В разі неповної чи неналежної оплати договору купівлі-продажу відповідні обставини мають значення та підлягають дослідженню по суті у спорі щодо виконання покупцем зобов`язань з оплати придбаного майна.

У зв`язку з чим, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не спростовано факту придбання та наявності підстав набуття позивачем за первісним позовом у власність майна за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.03.2012.

Суд критично оцінює посилання позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом), що зустрічний позов є негаторним і до нього не застосовуються строки позовної давності, оскільки вимога про розірвання договору купівлі-продажу не має ознак негаторного позову.

Позовні вимоги зустрічної позовної заяви мають чіткі вимоги про розірвання договору купівлі-продажу з підстав невиконання п.5 такого договору, а тому даний позов не є негаторним, оскільки відноситься до категорії позовів щодо договірних відносин та виконання зобов`язання за таким договором. Тобто, в даному випадку мова може йди про захист прав позивача за зустрічним позовом, як продавця, лише в площині договірних правовідносин з відповідачем за зустрічним позовом, як покупцем.

Щодо заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності до зустрічного позову, суд зазначає, що сплин строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову в разі встановлення судом підстав для задоволення позовних вимог за наслідками розгляду спору по суті. В разі встановлення судом відсутності підстав для задоволення позову, сплив строку позовної давності не впливає на результат вирішення спору і не підлягає дослідженню та застосуванню судом.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом про визнання права власності на спірне нежитлове приміщення такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем за первісним позовом витрат на сплату судового збору покладається судом на відповідача за первісним позовом. Витрати на сплату судового збору позивача за зустрічним позовом відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240-241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комві плюс» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, офіс 3, ідентифікаційний код 38098058) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто1-Україна» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, приміщення 3, ідентифікаційний код 34361695) у справі №911/218/21 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом Приватного підприємства «Ай.Бі.Ес» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, нежиле приміщення, 43, ідентифікаційний код 35059367) про визнання права власності на нежитлове приміщення задовольнити.

2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Комві плюс» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, офіс 3, ідентифікаційний код 38098058) на нежитлове приміщення 3, яке знаходиться за адресою: м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Першотравнева, буд.14, загальною площею 368,7 кв.м.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто1-Україна» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, приміщення 3, ідентифікаційний код 34361695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комві плюс» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, офіс 3, ідентифікаційний код 38098058) 16576 (шістнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 32 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто1-Україна» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, приміщення 3, ідентифікаційний код 34361695) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комві плюс» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, офіс 3, ідентифікаційний код 38098058) у справі №911/218/21 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом Приватного підприємства «Ай.Бі.Ес» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, нежиле приміщення, 43, ідентифікаційний код 35059367) про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.03.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфа Трейд» (зміна назви на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто1-Україна» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, приміщення 3, ідентифікаційний код 34361695) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комві плюс» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, офіс 3, ідентифікаційний код 38098058), посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №644 та у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним №4916073.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, передбачених ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у строк, визначений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням пп.17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.12.2021.

Суддя О.О. Третьякова