Рішення № 101631990, 06.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2021Справа № 910/12910/21

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Акціонерного товариство «ТАСКОМБАНК» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30) до Фізичної особи - підприємця Рожкової Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 172 654,38 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.08.2021 на адресу Господарського суду міста Києва (далі - суд) надійшла позовна заява Акціонерного товариство «ТАСКОМБАНК» (далі - позивач, АТ «ТАСКОМБАНК») до Фізичної особи - підприємця Рожкової Юлії Володимирівни (далі - відповідач, ФОП Рожков Ю.В.) про стягнення 172 654,38 грн, та була передана 10.08.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з ФОП Рожкової Ю.В. на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 172 654,38 грн з яких: 116 250,00 грн - тіло кредиту, 0,12 грн - заборгованість по відсоткам за період з 02.10.2019 по 31.07.2021, 45 414,95 грн - заборгованість по комісії за період з 02.10.2019 по 19.07.2021, 8 390,19 грн - пеня за період з 19.01.2021 по 19.07.2021 та 2 599,12 грн - штраф за період з 19.01.2021 по 19.07.2021.

Ухвалою суду від 13.08.2021 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до інформації, яка була розміщена на офіційному сайті суду: https://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/pres-centr/novyny/1168991/ у зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва було зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв`язку.

Ухвалу суду від 13.08.2021 було направлено на адресу учасників справи 07.10.2021, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті вищевказаної ухвали.

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 13.08.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105478459226) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 13.08.2021, який направлявся на адресу відповідача ФОП Рожкової Ю.В. - АДРЕСА_1 , був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.08.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

02.10.2019 між АТ «ТАСКОМБАНК» (Банк) та ФОП Рожковою Ю.В. (Позичальник) за допомогою кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) підписано Заяву-договір № ID7078287 (далі - Договір) про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), що підтверджується та відображенням КЕП на самому Договорі.

За умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. Договору).

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК» з цільовим використанням: на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2. Договору).

Умови надання кредиту: розмір кредиту - 135 000,00 грн; валюта кредиту - гривня; вартість кредиту включає проценти - 0,0001% річних та комісійну винагороду - 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; строк кредиту - 36 місяці з дати укладення Договору. Визначено такі терміни і порядок погашення кредиту: сплата платежів по кредиту - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом; сплата процентів за користування кредитом - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цього Договору та доступний клієнту у системі «ТАС24 Бізнес» (п. 2 Договору).

Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну, визначеного в п. 2.6. цього Договору (п. 3.2. Договору).

У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.3. Договору).

Цей Договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» та Цінові параметри продукту є Кредитним договором (п. 4.1. Договору).

Умовами розділу 4 Договору передбачено, що цей Договір є договором приєднання у визначенні ст. 634 ЦК України, у зв`язку з чим: умови цього Договору визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до Договору в цілому; особа, що виявила намір укласти Договір, не може запропонувати Банку внести зміни до запропонованих умов Договору або запропонувати включення до Договору своїх умов; у випадку незгоди зі змістом та формою цього Договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти Договір, має право відмовитися від його укладення; вимоги щодо зміни або розірвання цього Договору, після набрання ним чинності, пред`являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього Договору та законодавства України.

Дата підписання Заяви-договору шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання Договору (п. 4.3. Договору).

Строк дії Договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (п. 4.4. Договору).

У додатку 1 до Договору позивачем та відповідачем шляхом використання ЕЦП погоджено графік погашення кредиту, відповідно до якого, зокрема, щомісячно має погашатися 6 436,51 грн, з яких основна заборгованість за кредитом - 3 750,00 грн, комісія за управління кредитом - 2 686,50 грн та проценти у розмірі - 0,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог Банк зокрема посилається на п. 18.2.23.8 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», відповідно до якого Банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

У п. 18.2.2.2.5 цих Правил вказано, що клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти, надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору Банк 22.02.2021 надіслав ФОП Рожковій Ю.В. повідомлення-вимогу, в якому зазначив, що вимагає достроково сплатити основний борг (75 000,00 грн), прострочений борг (41 250,00 грн), прострочену заборгованість за відсотками (0,10 грн), прострочену пеню (6 123,09 грн), прострочену комісію (29 295,95 грн) та строкову комісію (2 685,50 грн) протягом 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня його направлення Банком. В якості доказів направлення повідомлення - вимоги позивачем було надано копію опису вкладення у цінний лист № 0103277241025, копію поштової накладної за № 0103277241025 від 22.02.2021 та копію фіскального чеку від 22.02.2021.

Внаслідок невиконання відповідачем зазначеної вимоги позивач 09.08.2021 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, яка є предметом даного позову.

Доказів погашення вказаної заборгованості з повернення кредиту та сплати нарахованих процентів і комісії у зазначених розмірах матеріали справи не містять.

Правом на судовий захист відповідач не скористався, та обставин, на які посилається Банк на обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки кредитного договору.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення між АТ «ТАСКОМБАНК» та ФОП Рожковою Ю.В. кредитного договору було спрямоване на отримання останнім кредиту та виникнення обов`язку у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

У силу положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, між сторонами цього спору укладено кредитний договір шляхом вчинення КЕП.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України від 22.05.2003 № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851-ІV), електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частинами першою та другою статті 6 Закону № 851-ІV передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Положенням частини першої ст. 7 Закону № 851-ІV передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 12) ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII (далі - Закон № 2155-VIII), електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п. 23) ст. 1 Закону № 2155-VIII).

Положеннями частин четвертої-шостої ст. 7 Закону № 851-ІV передбачено, що якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з положеннями ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що позивачем доведено укладення між сторонами Договору.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, прийнявши рішення залучити для здійснення своєї підприємницької діяльності кредитні кошти за допомогою певних онлайн сервісів, відповідач самостійно несе пов`язані з цим ризики, зокрема, щодо наслідків неналежного чи неуважного ознайомлення з умовами кредитування, які в імперативному порядку висуваються відповідною кредитною установою.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін, що не вважає можливим застосовувати під час вирішення цього спору положення Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», оскільки позивач не підтвердив належними та допустимими доказами, що відповідні Правила станом на дату укладення Договору діяли (та були оприлюднені на його веб-сайті) в редакції, долученій Банком до позовної заяви.

Суд також враховує наступні висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17:

«Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору»;

«Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору».

Суд дійшов висновку, що спір стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом підлягає вирішенню, виходячи з умов кредитування, визначених Договором, а також положень законодавства.

Умовами Договору сторони визначили строк повернення кредиту - 36 місяці з дати його укладення, тобто, до 02.10.2022, у додатку 1 до Договору узгодили графік щомісячного погашення кредиту.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

При цьому, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої ст. 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і звернення до суду. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 906/310/19.

Згідно з додатком 1 до Договору ФОП Рожкова Ю.В. взяла на себе обов`язок здійснювати погашення кредиту щомісяця рівними частинами в загальній сумі 6 436,51 грн (з них 3 750,00 грн основна заборгованість та 2 686,50 грн комісія) + нараховані проценти (у сумі 0,01 грн).

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, відповідач не виконував належним чином зазначеного обов`язку.

У свою чергу, відповідач наявність простроченої заборгованості за Договором не спростовав, здійснених позивачем розрахунків не оскаржив, власного контррозрахунку не надав.

Враховуючи наведене, суд вважає, що, у зв`язку із порушенням відповідачем графіку повернення кредитних коштів у позивача виникло право вимагати повернення усієї суми кредиту достроково на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до розрахунків позивача станом на 15.07.2020 ФОП Рожкова Ю.В. за тілом кредиту сплатила 18 750,00 грн, отже, заборгованість становить: 116 250,00 грн (135 000,00 грн - 18 750,00 грн).

Таким чином, оскільки отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується, обов`язок останнього щодо погашення заборгованості за тілом кредиту своєчасно та в повному обсязі не виконано, борг перед позивачем на час ухвалення рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними в матеріалах справи документами та відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про те, що вимога АТ «ТАСКОМБАНК» про стягнення з ФОП Рожкової Ю.В. 116 250,00 грн за тілом кредиту обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 0,12 грн заборгованості по відсотках за період з 02.10.2019 по 31.07.2021 та 45 414,95 грн заборгованості за комісією з урахуванням часткових оплат за період з 02.10.2019 по 19.07.2021.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентів та комісії погоджений сторонами у Договорі, здійснений відповідачем розрахунок відповідає додатку 1 до Договору та враховує здійснені відповідачем платежі.

Разом із тим, слід взяти до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування ст. 1048 ЦК України, наведені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12: «Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Таким чином, у зв`язку із пред`явленням Банком позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту 22.02.2021 визначений Договором строк кредитування було змінено, і право Банку на нарахування визначених Договором щомісячних процентів та комісії припинилося.

Однак доказів отримання відповідачем вимоги, яку було направлено позивачем засобами поштового зв`язку за номером трекінгу 0103277241025 матеріали справи не містять.

Враховуючи, що вимога, яка була направлена Банком на адресу відповідача, містила вказівку, що оплата мала бути здійснена протягом 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня його направлення Банком.

Приймаючи о уваги викладене, відсутність в матеріалах справи відомостей про отримання вимоги ФОП Рожковою Ю.В., суд дійшов до висновку, що після спливу 45 календарних днів після направлення вимоги банком (тобто, з 09.04.2021) поведінка позичальника, який не виконав вимогу Банку, стала неправомірною, а тому до існуючої на цей момент заборгованості уже мають застосовуватися не положення Договору щодо нарахування процентів та комісії за користування кредитом, а положення ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки заборгованості за комісією з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що нарахування комісії за період з 05.04.2021 по 19.07.2021 в сумі 10 746,00 грн є неправомірним.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки заборгованості по відсотках, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку, оскільки із розрахунку позивача вбачається, що сума відсотків за період з 02.10.2019 по 31.07.2021 становить 0,18 грн, а з урахуванням часткової оплати відповідачам процентів у розмірі 0,05 грн, сума заборгованості за вказаний період має становити 0,13 грн, тоді як позивачем заявлено до стягнення 0,12 грн.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок заборгованості по відсотках, згідно з яким, з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що нарахування заборгованості по відсоткам 03.04.2021 по 31.07.2021 в сумі 0,02 грн є неправомірним.

В іншій частині розрахунки позивача є обґрунтованими та арифметично правильними, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 0,11 грн заборгованості по відсотках та 34 668,95 грн заборгованості за комісією.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та щомісячної комісійної винагороди, позивач заявив вимоги про стягнення пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості за загальний період з 19.01.2021 по 19.07.2021 у сумі 8 390,19 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено ст. 549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він здійснений не вірно та за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня нарахована на суму простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 0,01 грн, пеня нарахована на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3375,41 грн та пеня нарахована на суму простроченої заборгованості по комісії у розмірі 2264,40 грн.

Разом із тим, суд відхиляє таке обґрунтування нарахування штрафу оскільки нарахування штрафу за порушення відповідачем своїх грошових обов`язків не передбачено умовами Договору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 156 558,88 грн, з яких: 116 250,00 грн - тіло кредиту, 0,11 грн - заборгованість по відсоткам, 34 668,95 грн - заборгованість по комісії та 5 639,82 грн - пеня.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рожкової Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариство «ТАСКОМБАНК» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30; ідентифікаційний код юридичної особи: 09806443) 156 558 (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 88 коп., з яких: 116 250 (сто шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. - тіло кредиту, 0,11 грн - заборгованість по відсоткам, 34 668 (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) 95 коп. - заборгованість по комісії та 5 639 (п`ять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн 82 коп. - пеня, а також 2 348 грн (дві тисячі триста сорок вісім) грн 39 коп. судового збору.

3. В задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ