Ухвала суду № 101631860, 01.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.12.2021Справа № 910/15664/21За позовом Приватного підприємства «Дніпропетровський завод залізничного транспорту»

до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Київ-Московської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

про стягнення 2 243 626, 95 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Щербак І.І.;

від відповідача: Галуза Л.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Дніпропетровський завод залізничного транспорту» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Київ-Московської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 2 243 626, 95 грн, з яких: 1 855 012, 18 грн основний борг, 167 487, 14 грн інфляційне збільшення, 66 644, 63 грн 3% річних та 154 483, 00 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором підряду №17/18007 від 18.07.2019, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/15664/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.11.2021.

27.10.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивач не забезпечив виконання умов договору в частині надання послуг, а тому, відповідно ці послуги і не були прийняті.

У підготовче засідання 02.11.2021 з`явились представники позивача та відповідача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання в справі №910/15664/21 на 01.12.2021. У порядку ст.74 Господарського процесуального кодексу України витребувано в позивача:

- належним чином завірені копії додатків № 2 та № 3 до договору підряду №17/18-07 від 18.07.2019, зазначені в п. 1.3. договору;

- залізничні накладні відповідно до п. 3.2. договору на вагони №30544308, №30543789 та які зазначені в рахунках №№ 63, 68, 77, 79, 96, 102, 112, 113, 114;

- письмові пояснення відносно того чи складалась відомість форми ВУ-22 відповідно до п.3.3. договору;

- докази виконання п. п. 3.16., 3.18., 3.19., 3.21. та 3.23. договору після здійснення ремонту вагонів;

- докази направлення відповідачу рахунків №№ 63, 68, 77, 79, 96, 102, 112, 113, 114 після їх виставлення;

- паспорти вагонів №30544308 та №30543789 форми ВУ-4М і технічні рішення про продовження терміну служби вагонів;

- письмові пояснення відносно того, яким чином передавалися відповідачу документи передбачені п.3.18 договору після ремонту вагонів №30544308 та №30543789 у 2019 році;

- підтвердження виконання п. п. 5.1.11., 5.1.4. договору;

- пояснення відносно того чи зареєстровано податкові накладні;

- пояснення щодо того чи продовжувався строк дії договору підряду №17/18-07 від 18.07.2019;

- належним чином завірену копію договору № ОД/В-19-538 дНЮ від 01.07.2019.

У порядку ст.74 Господарського процесуального кодексу України витребувано у відповідача:

- залізничні накладні відповідно до п.3.2. договору на вагони №30544308, №30543789 та які зазначені в рахунках №№ 63, 68, 77, 79, 96, 102, 112, 113, 114;

- письмові пояснення відносно того чи складалась відомість форми ВУ-22 відповідно до п.3.3. договору;

- докази виконання п.3.17., 3.19., 3.20 та 3.21. договору після здійснення ремонту вагонів;

- письмові пояснення відносно того чи складалось повідомлення відповідно до п. 6.5. договору;

- паспорти вагонів №30544308 та №30543789 форми ВУ-4М і технічні рішення про продовження терміну служби вагонів;

- підтвердження виконання п. 5.4.4. договору;

- пояснення щодо того чи продовжувався строк дії договору підряду №17/18-07 від 18.07.2019.

- належним чином завірену копію договору № ОД/В-19-538 дНЮ від 01.07.2019.

Встановлено позивачу та відповідачу строк для надання документів та пояснень до 23.11.2021.

05.11.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла копія адвокатського запиту, що направлений на адресу відповідача з проханням надати висновок експерта №1768/119-148 від 17.03.2021.

08.11.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

24.11.2021 від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2021 надійшли письмові пояснення та документи, разом з клопотанням про допит свідка і клопотанням про призначення судової експертизи.

01.12.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1 та клопотання про допит останнього, як свідка в засіданні.

У підготовче засідання 01.12.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини першої 177 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданнями підготовчого провадження, зокрема, є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 ГПК України).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування наведеної норми ГПК України можливе лише за наявності таких умов (стосовно документів):

- документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або в разі оголошення перерви в судовому засіданні - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду без поважних причин.

Суд звертається до подібних висновків стосовно застосування цієї норми, які були викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 20.05.2019 у справі № 917/1494/17, від 23.08.2019 у справі № 910/13094/17 (пункт 7.9), від 12.09.2019 у справі № 910/498/18.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом.

Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ГПК України.

У розумінні наведених положень, залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України можливе, зокрема, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. При цьому, господарський суд має з`ясувати наявність або відсутність поважних причин неподання витребуваних доказів, яким чином неподання такого доказу перешкоджає вирішенню спору, у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, за відсутності витребуваного доказу.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Як вже було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, з-поміж іншого, зобов`язано позивача у строк до 23.11.2021 надати суду:

- належним чином завірені копії додатків № 2 та № 3 до договору підряду №17/18-07 від 18.07.2019, зазначені в п. 1.3. договору;

- залізничні накладні відповідно до п. 3.2. договору на вагони №30544308, №30543789 та які зазначені в рахунках №№ 63, 68, 77, 79, 96, 102, 112, 113, 114;

- письмові пояснення відносно того чи складалась відомість форми ВУ-22 відповідно до п.3.3. договору;

- докази виконання п. п. 3.16., 3.18., 3.19., 3.21. та 3.23. договору після здійснення ремонту вагонів;

- докази направлення відповідачу рахунків №№ 63, 68, 77, 79, 96, 102, 112, 113, 114 після їх виставлення;

- паспорти вагонів №30544308 та №30543789 форми ВУ-4М і технічні рішення про продовження терміну служби вагонів;

- письмові пояснення відносно того, яким чином передавалися відповідачу документи передбачені п.3.18 договору після ремонту вагонів №30544308 та №30543789 у 2019 році;

- підтвердження виконання п. п. 5.1.11., 5.1.4. договору;

- пояснення відносно того чи зареєстровано податкові накладні;

- пояснення щодо того чи продовжувався строк дії договору підряду №17/18-07 від 18.07.2019;

- належним чином завірену копію договору № ОД/В-19-538 дНЮ від 01.07.2019.

Суд зазначає, що представник позивача адвокат Щербак І.І. був присутній в підготовчому засіданні 02.11.2021, що підтверджується протоколом судового засідання від 02.11.2021, в якому судом повідомлялося сторонам про необхідність подання вказаних вище пояснень та документів у строк до 23.11.2021. Окрім того, ухвала суду 11.11.2021 була направлена на адресу позивача і отримана останнім, а також 05.11.2021 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 80 ГПК України).

Порядок вирішення питань, що виникають у зв`язку з поновленням та продовженням процесуальних строків визначено статтею 119 ГПК України.

Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З аналізу вказаних вище положень вбачається, що поновленню підлягає лише той процесуальний строк, який встановлено законом, тоді як процесуальний строк, визначений судом може бути продовжено.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У засіданні 01.12.2021 представник позивача зазначив, що не міг подати своєчасно витребувані судом документи, в зв`язку з тим, що перебував у відряджені, однак доказів які би підтверджували дані обставини суду не надав. При цьому з клопотанням, у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України про продовження строку на виконання вимог ухвали до суду не звертався та не навів причин неможливості повідомлення суду, в строк встановлений ухвалою, про неможливість надання таких доказів.

Також суд зауважує, що після підготовчого засідання (02.11.2021) від представника позивача на електрону адресу суду за електронним підписом надходили 05.11.2021 - копія адвокатського запиту та 08.11.2021 - відповідь на відзив. Однак представником позивача не наведено поважності причин неподання витребуваних доказів і пояснень або клопотання про продовження строку на виконання вимог ухвали аналогічним шляхом направлення на електронну адресу суду.

Позивачем не наведено та не доведено поважних причин, які об`єктивно від нього не залежали, з урахуванням конкретних обставин справи, або які унеможливлювали чи істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій щодо належного виконання вимог ухвал суду. Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів для належного виконання вимог суду, що є порушенням вимог статті 42 ГПК України, якою встановлено, зокрема обов`язок сторони щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.

Наведене на переконання суду свідчить про свідому бездіяльність позивача, у зв`язку з чим, суд визнає причини пропуску строку на подання доказів не поважними.

Суд акцентує увагу на те, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови Тендерної документації Закупівлі, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як покупця заборгованості за Договором.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Так, предметом розгляду даної справи є стягнення боргу за надані послуги з подавання/забирання вагонів і маневрові роботи, а також за виконані роботи з капітального ремонту вагонів за договором підряду №17/18007 від 18.07.2019 і нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну сплату такого боргу. Отже, при розгляді даної справи суд має встановити, по-перше, чи фактично надавалися такі послуги; по-друге, їх вартість; по-третє, настання строку оплати у відповідності до умов договору підряду №17/18007 від 18.07.2019.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказує, що позивачем не були надані послуги за договором підряду у відповідності до його умов. Позивач же, обгрунтовуючи позов, зазначає про належне надання послуг у відповідності до умов договору.

Ненадання позивачем витребуваних доказів, зокрема, документів відповідності умов договору підряду №17/18007 від 18.07.2019 позбавляє суд можливості встановити факт належного виконання позивачем умов договору підряду щодо надання послуг та, в свою чергу, встановити настання строку оплати таких послуг для перевірки розрахунків позивача наведених у позові, що перешкоджає вирішенню спору по суті з урахуванням вимог статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.

Отже, вказана бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи та свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти іспанії (№ 2809095, рішення від 28.10.1998) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв`язку із невиконанням позивачем ухвали суду про витребування належних та допустимих доказів, позивачем були створенні перешкоди для з`ясування вважливих для вирішення справи обставин. У той же час, залишення позову без розгляду відповідно до процесуального закону не є перешкодою для позивача подати такий позов повторно з дотриманням всіх вимог передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи невиконання позивачем ухвали суду від 02.11.2021, оскільки ненадання витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору по суті, суд залишає позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У той же час за змістом частини 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. 226, 232, 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Дніпропетровський завод залізничного транспорту» до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Київ-Московської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про стягнення 2 243 626, 95 грн залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена у встановленому законодавством України порядку.

Повний текст складено та підписано 06.12.2021.

Суддя Я.А.Карабань