Рішення № 101631509, 24.11.2021, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р. м. Житомир Справа № 906/217/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.,

секретар судового засідання: Ковтуненко Ю.В.,

за участю представників сторін:

прокурор: Слівінський О.О. - службове посвідчення №058857 видане 21.12.2020;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Гончаренко С.М. - ордер серії КС №909451 від 08.09.21 (в режимі в

відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави

до 1) Коростишівської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія"

про визнання недійсними договору та додаткової угоди до нього

Процесуальні дії по справі.

Керівник Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави до Коростишівської міської ради та ТОВ "Свободна енергія" про визнання недійсними укладених між ними договору встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 та додаткової угоди від 29.09.2017 № 1 до договору (з урахуванням заяви від 04.05.2020 вих. №34-10-1243 щодо доповнення підстав позову (а.с.124-131 у т.1)).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.12.2020, залишеним без змін Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2021 скасовано вищевказані постанову та рішення у справі №906/217/20, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021 справу №906/217/20 розподілено судді Прядко О.В.

Ухвалою суду від 27.07.2021 прийнято справу №906/217/20 до провадження; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання на 09.08.2021.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2021 відкладено підготовче судове засідання на 15.09.2021.

Ухвалою суду від 15.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 07.10.2021.

Ухвалою суду від 30.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/217/20 до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 24.11.2021.

В судовому засіданні 24.11.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір встановлення сервітуту та додаткова угода №1 до нього не відповідають правовій природі договору сервітуту, призводять до незаконного користування комунальним майном та водними ресурсами, а тому підлягають визнанню недійсними. Прокурор, обгрунтовуючи позовні вимоги, у заяві від 04.05.2020 щодо змін підстав позову (а.с. 124-131 т.1), посилаючись на ст. 401 ЦК України, зазначає, що ТОВ "Свобода енергія" на час укладання оспорюваного договору, не було власником (користувачем) гідроелектростанції, яка була б розташована поблизу гідротехнічної споруди, більш того, така гідроелектростанція взагалі не побудована та не введена в експлуатацію до теперішнього часу, а отже відсутня складова ознака змісту сервітуту щодо неможливості власником майна задовольнити свої потреби іншим способом, окрім як шляхом встановлення сервітуту; ТОВ мало інші можливості задовольнити потребу у користуванні нерухомим майном комунальної власності, зокрема шляхом укладення договору оренди майна чи реалізації можливостей державно - приватного партнерства. Прокурор вважає, що за змістом оспорюваних правочинів, реальним бажанням відповідача-2 є не задоволення власних потреб, обумовлених ст.404 ЦК України, а отримання права користування гідротехнічною спорудою для здійснення господарської діяльності та розміщення власних об`єктів нерухомості, тому вони є удаваними правочинами. При цьому, прокурор звертає увагу суду на те, що оспорюваний договір є договором концесії, укладеним у рамках здійснення державно-приватного партнерства, що регулюється Законами України "Про державно-приватне партнерство", "Про концесії", постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими на їх виконання, іншими нормативно-правовими актами, в яких законодавець на правовому рівні закріпив не тільки права і обов`язки сторін, але й передбачив саму можливість використання цього виду правовідносин. Зауважує, що Коростишівською міською радою передано, а ТОВ "Свободна енергія" прийнято у користування комунальне майно всупереч вимогам чинного законодавства, як наслідок, порушено процедуру укладання договору, не забезпечено конкурентність, відкритість, ефективність розпорядження комунальним майном.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви від 04.05.2020 вих. №34-10-1243 щодо доповнення підстав позову (а.с.124-131 у т.1) та письмових поясненнях до нього (а.с. 173-175, 190-192 т.2), просив суд позов задовольнити та визнати недійсним укладений між відповідачами договір встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 та додаткову угоду від 29.09.2017 № 1 до договору.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні щодо позову заперечив з мотивів, викладених у письмових поясненнях на позов (а.с.188-192 т.1, а.с.177-178 т.2), просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач-1 вказує, що відсутні будь-які підстави для визнання недійсним оспорюваного договору, адже при його укладенні сторонами дотримано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та при цьому оспорюваний договір не суперечить вимогам чинного законодавства України. Вважає, що спірний договір не містить ознак договору концесії, оскільки з оспорюваного договору чітко вбачається те, що відповідач-1 не надавав на платній та строковій основі відповідачу-2 права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об`єктом і на подальше його використання з метою задоволення громадських потреб, в свою чергу відповідно до оспорюваного договору право користування об`єктом полягає в використанні його при експлуатації належної відповідачу-2 гідроелектростанції. Звертає увагу суду на те, що сервітутний договір - це договір про встановлення речового права на чуже майно. Йдеться про те, що таким договором не річ передасться у користування (як передбачає концесія), а встановлюється право - речове право користування такою річчю. Договірним відносинам по користуванню чужим майном (сервітуту) не притаманна чітка регламентація приписів законодавства. Тому власник майна і особа, якій вказане майно необхідне для використання, мають право обумовити договором будь-який вид користування цим майном, будь-який строк користування та встановити на власний розсуд порядок здійснення оплати та її розмір. Згідно з п. 4.2 оспорюваного договору нарахування і оплата починається з початком користування об`єктом після введення в експлуатацію належної відповідачу-2 гідроелектростанції, а п.6.16 договору передбачено, що відповідач-1 сприятиме відповідачу-2 в оформленні права оренди (користування) земельною ділянкою для будівництва гідроелектростанції, та при експлуатації якої відповідачем-2 і буде використовуватись об`єкт. Отже, право користування (сервітут) встановлено для можливості здійснення відповідачем-2 робіт з будівництва гідроелектростанції в майбутньому, що не заборонено діючим законодавством. За умовами договору право такого користування визначено виключно в межах, необхідних для проведення обумовлених договором ремонтних та будівельних робіт. Майно, яке є об`єктом оспорюваного договору, залишається у користуванні відповідача-1, і відповідно територіальної громади м. Коростишів. Таким чином, оспорюваний договір укладено не з метою задоволення громадських потреб, як цього передбачає концесія, а з метою здійснення відповідачем-2 робіт з будівництва та експлуатації гідроелектростанції.

Відповідач-1 своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву у відповідності до ст.165 ГПК України не скористався, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно з наявного в матеріалах справи листа від 26.03.2020 № 03-26/687 Коростишівська міська рада просила розгляд справи проводити без їх участі (а.с. 100 т.1.)

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Коростишівської міської ради від 23.07.2015 №1030 "Про реалізацію інвестиційного проекту будівництва гідроелектростанції на р. Тетерів", яке розміщено на офіційному сайті Коростишівської міської ради, зокрема, підтримано реалізацію інвестиційного проекту будівництва гідроелектростанції на р. Тетерів в м. Коростишеві; доручено юридичному відділу виконкому підготувати проект договору встановлення сервітуту на право користування гідротехнічною спорудою (греблею) по вул. Пролетарська, 2-в; доручено міському голові Чиколаю М.К. підписати вказаний договір між Коростишівською міськрадою та ТОВ "Свободна енергія".

20.08.2015 між Територіальною громадою в особі Коростишівської міської ради (відповідач-1)/власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" (відповідач-2/користувач) укладено договір встановлення сервітуту № 256 (далі - договір встановлення сервітуту) щодо нерухомого майна - гідротехнічної споруди (далі - об`єкт), розташованої на річці Тетерів в парку м.Коростишева Житомирської області за адресою: вул. Пролетарська, 2-в, при експлуатації належної користувачу гідроелектростанції (а.с. 15-19 т.1) на умовах, визначених п.1.2 договору.

У п.2.1 договору встановлення сервітуту зазначено складові частини об`єкту за технічною документацією на нього, зокрема: гідротехнічна споруда (залізобетонний моноліт), загальна площа - 28 кв.м., площа основи (забудови) - 33,6 кв.м.; гребля (залізобетонний моноліт) площа основи (забудови) - 742,8 кв.м.; безгреблевий водозабір (земляний насип від греблі), площа основи (забудови) - 1165,3 кв.м.; оціночна вартість станом на 03.02.2015 - 1356815,00 грн; об`єкт знаходиться у власності власника на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого Реєстраційною службою Житомирського районного управління юстиції 19.06.2015.

Відповідно до п.3.1 договору встановлення сервітуту, сервітут встановлено на строк 20 (двадцять) років.

Згідно з п.4.1 договору встановлення сервітуту за користування об`єктом користувачем щорічно вноситься плата в розмірі 10% оціночної вартості, що становить 135 681, 50 грн.

За п.4.2 договору встановлення сервітуту нарахування і оплата користувачем починається з початком користування об`єктом після введення в експлуатацію належної користувачу гідроелектростанції, з врахуванням коефіцієнту індексації.

Згідно з п.6.1 договору встановлення сервітуту останній вважається укладеним з дня його підписання сторонами та скріплення печатками, а також державної реєстрації.

Відповідно до п.6.16 договору встановлення сервітуту, власник сприятиме користувачу в оформленні права оренди (користування) земельною ділянкою для будівництва гідроелектростанції, яка в своїй діяльності використовуватиме об`єкт.

Згідно з п.6.17 договору встановлення сервітуту до введення в експлуатацію належної йому гідроелектростанції користувач зобов`язується здійснити фінансування та/або виконати роботи з освітлення парку міста Коростишів, в якому розміщено об`єкт, на умовах в обсягах та в терміни, додатково погоджені сторонами.

Рішенням третьої (скликаної позачергово) сесії Коростишівської міської ради сьомого скликання від 23.12.2015 №55 "Про розгляд листа ТОВ "Свободна Енергія", яке розміщено на офіційному сайті Коростишівської міської ради, надано дозвіл ТОВ "Свободна енергія" на проведення за власний рахунок капітального ремонту (або в разі необхідності реконструкції) гідротехнічної споруди (греблі), що розташована на р. Тетерів в парку міста Коростишів за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Паперова, 2-в, без подальшого відшкодування Коростишівською міською радою витрат чи поліпшень здійснених ТОВ "Свободна енергія" на вищезазначений ремонт (або в разі необхідності реконструкції) даної споруди.

22.09.2017 між Територіальною громадою в особі Коростишівської міської ради (відповідач-1/власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" (відповідач-2/користувач) укладено додаткову угоду №1 до договору встановлення сервітуту № 256 від 20.08.2015 на виконання п. 6.17 цього договору щодо обсягу робіт з освітлення парку міста Коростишів (далі - Додаткова угода №1, а.с. 20-22 т.1).

Додатковою угодою №1 сторони погодили обсяг робіт з освітлення парку міста Коростишів (п.п. 1.1 - 1.3); орієнтовну вартість обладнання та робіт - 200000,00 грн. (п.2); строки виконання робіт - не пізніше 3-го кварталу 2018 року (п.3) та підтвердили, що користувач виконав фінансування робіт з поточного ремонту містка гідротехнічної споруди на загальну суму 9155,32 грн. (п.4).

До введення в експлуатацію гідроелектростанції, користувач виконає роботи з першої черги капітального ремонту гідроспоруди, берегоукріплення та розчищення ділянки русла р. Тетерів на орієнтовну суму 300000,00 грн. (п. 6 додаткової угоди).

Після введення в експлуатацію гідроелектростанції, що буде збудована користувачем з використанням гідротехнічної споруди, отриманої ним в користування на умовах договору, користувач виконає роботи з другої черги капітального ремонту гідроспоруди, берегоукріплення та розчищення ділянки русла р. Тетерів на орієнтовну суму 800000,00 грн. (п.7 додаткової угоди).

Згідно з п.11 додаткової угоди вона набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками і скріплена печатками сторін, є невід`ємною частиною договору та діє протягом терміну його дії.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, в розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" зазначено, що 21.09.2015 зареєстровано право користування (сервітут) строком дії до 20.08.2035 з правом пролонгації на підставі договору встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 та 23.10.2017 зареєстровано зміни до іншого речового права на підставі додаткової угоди №1 від 29.09.2017 (номер запису 11283319) (а.с. 69 т.1).

Вважаючи, що спірні правочини є незаконними та такими, що порушують інтереси держави, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними, оскільки вони не відповідають правовій природі договору сервітуту, призводять до незаконного користування комунальним майном та водними ресурсами та є удаваними правочинами.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами першою, третьою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Предметом спору є вимога прокурора про визнання недійсним договору про встановлення сервітуту, який на думку останнього фактично спрямований на передання в користування комунального майна з метою використання його для ведення своєї підприємницької діяльності по будівництву та експлуатації гідроелектростанції.

З аналізу статей 202, 203, 235 ЦК України вбачається, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов`язків, що обумовлені цим правочином. Вчинення сторонами правочину для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, не визначено підставою для визнання його недійсним. Однак удаваний правочин може бути визнаний недійсним, зокрема, у разі його невідповідності вимогам законодавства, яке регулює правовідносини щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 1 Закону України "Про концесії", який був чинним на момент укладення оспорюваних правочинів, визначено наступні терміни. Концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб`єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об`єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб`єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов`язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об`єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику. Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб`єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об`єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що затвердження переліку об`єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад (ч. 2), рішення про надання концесії на об`єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування (ч. 4), Концесія на об`єкти права комунальної власності надається з урахуванням інтересів регіону, територіальної громади в забезпеченні споживачів товарами (роботами, послугами), які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (ч. 6), у разі, коли після оголошення концесійного конкурсу на участь у зазначеному конкурсі подав заявку лише один претендент, концесійний договір може бути укладений уповноваженим органом з цим претендентом шляхом погодження з ним істотних умов договору (ч. 7).

Статтями 7 та 10 наведеного Закону встановлені основні засади проведення концесійного конкурсу та істотні умови договору концесії відповідно.

Згідно з частиною третьою статті 12 вказаного Закону концесійні платежі встановлюються у фіксованому розмірі, у відсотках від вартості наданого у концесію об`єкта за результатами його оцінки, проведеної в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, або як частка (у відсотках) чистого доходу від концесійної діяльності, отриманого концесіонером, або у вигляді передачі концесієдавцю у власність майна, що знаходиться у власності концесіонера та придбане ним відповідно до умов концесійного договору. Концесійним договором може передбачатися поєднання різних видів концесійних платежів. Методика розрахунку концесійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішенням відповідача-1 від 23.07.2015 №1030 "Про реалізацію інвестиційного проекту будівництва гідроелектростанції на річці Тетерів", яке розміщено на його офіційному сайті, зокрема, підтримано реалізацію інвестиційного проекту будівництва гідроелектростанції на річці Тетерів в м. Коростишеві.

Відповідно до п. 1.1 договору встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 року за даним договором власник, що є власником нерухомого майна, а саме: гідротехнічної споруди, що розташована на річці Тетерів в парку міста Коростишів за адресою: Житомирська обл., Коростишівський р-н, м. Коростишів", вул. Пролетарська, 2-в (надалі за текстом - "Об`єкт") встановлює щодо користувача право користування об`єктом (далі - "сервітут") в обсягах, визначених умовами даного договору, для використання об`єкту при експлуатації належної користувачу гідроелектростанції.

За умовами пунктів 6.16, 6.17 договору відповідач-1 сприятиме відповідачу-2 в оформленні права оренди (користування) земельною ділянкою для будівництва гідроелектростанції, та за умовами спірної додаткової угоди до введення в експлуатацію гідроелектростанції, що буде збудована відповідачем-2 з використанням гідротехнічної споруди, він виконає роботи з першої черги капітального ремонту гідроспоруди, берегоукріплення та розчищення ділянки русла річки Тетерів на орієнтовну суму 300 000,00 грн. (пункт 6); після введення в експлуатацію гідроелектростанції, що буде збудована відповідачем-2 з використанням гідротехнічної споруди, отриманої ним в користування на умовах договору, він виконає роботи з другої черги капітального ремонту гідроспоруди, берегоукріплення та розчищення ділянки русла річки Тетерів на орієнтовну суму 800000,00грн (пункт 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державно-приватне партнерство" (в редакції, чинній на час укладення договору), державно-приватне партнерство - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами-підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам

державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державно-приватне партнерство" на стороні приватного партнера у договорі, що укладається в рамках державно-приватного партнерства, можуть виступати декілька осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами. Відносини між приватними партнерами та порядок визначення приватного партнера для представництва інтересів інших приватних партнерів у відносинах з державним партнером визначаються умовами договору, укладеного між приватними партнерами, або умовами договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Такі особи несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, передбаченими договором, що укладається в рамках державно-приватного партнерства.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державно-приватне партнерство", у рамках здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів України можуть укладатися договори про: концесію; управління майном (виключно за умови передбачення у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства, інвестиційних зобов`язань приватного партнера); спільну діяльність; інші договори. Договір, укладений у рамках державно-приватного партнерства, може містити елементи різних договорів (змішаний договір), умови яких визначаються відповідно до цивільного законодавства України,

Відповідно до ст. 406 ГК України, концесія - форма здійснення державно-приватного партнерства, яка полягає в наданні концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об`єктом концесії, та/або падання суспільно значущих послуг в порядку та на умовах, визначених концесійним договором, і передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, який охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції. Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України між концесіонером та концесієдавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Однією із підстав виникнення права користування чужим майном законодавцем визначено договір, порядок укладення якого та його умови законом не регулюються (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

За змістом частин 1-5 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном та може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо (ч.3 ст.404 ЦК України).

Сервітутний договір - це договір про встановлення речового права на чуже майно, тобто таким договором не річ передасться у користування (як передбачає концесія), а встановлюється право - речове право користування такою річчю.

Договірним відносинам по користуванню чужим майном (сервітуту) не притаманна чітка регламентація приписів законодавства. Тому власник майна і особа, якій вказане майно необхідне для використання, мають право обумовити договором будь-який вид користування цим майном, будь-який строк користування та встановити на власний розсуд порядок здійснення оплати та її розмір.

Згідно п. 4.2 оспорюваного договору нарахування і оплата починається з початком користування об`єктом після введення в експлуатацію належної Відповідачу-2 гідроелектростанції, а п. 6.16 договору передбачено, що Відповідач-1 сприятиме Відповідачу-2 в оформленні права оренди (користування) земельною ділянкою для будівництва гідроелектростанції, яка в своїй діяльності використовуватиме об`єкт.

Із зазначеного вбачається, що право користування (сервітут) встановлено з метою будівництва відповідачем-2 гідроелектростанції та її подальшої експлуатації та визначено виключно в межах, необхідних для проведення відповідачем-2 обумовлених договором ремонтних та будівельних робіт. При цьому, майно, яке є об`єктом оспорюваного договору, залишається у користуванні відповідача-1, і відповідно територіальної громади м. Коростишів.

Отже, хоча за формальними ознаками спірний договір та додаткова угода підпадають під визначення умов концесійного договору, однак матеріалами справи не підтверджено, що оспорюваний договір укладено з метою задоволення громадських потреб, як цього вимагає концесія.

Таким чином, господарський суд не вбачає в положеннях договору про встановлення сервітуту та додаткової угоди до нього умов, які б свідчили про їх невідповідність вимогам Законів України "Про державно-приватне партнерство", "Про концесії", суперечність інтересам держави чи удаваність правочину.

Враховуючи вищевикладене, прокурором не доведено, а судом не встановлено обставин, з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського Кодексу України пов`язують можливість визнання договору недійсним, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи із встановлених судом обставин, клопотання відповідача-2 про застосування строку позовної давності не розглядається.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.12.21

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - відповідачам - рек.

4 - Коростишівська окружна прокуратура - рек.