Рішення № 101631441, 24.11.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.2021 Справа № 905/1131/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Марченко А.Є., розглянувши в судовому засіданні, матеріали справи 905/1131/21

за позовом Приватного підприємства «Виробничо – комерційна фірма «Дачія», м.Маріуполь, Донецька область

до Маріупольської міської ради м.Маріуполь, Донецька область

про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020р №7/58-5831 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.Латишева,25 в Приморському районі м.Маріуполя ПП «Виробничо–комерційна фірма «Дачія»; визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015р, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016 №831524214123, згідно з якою Маріупольська міська рада надає ПП «Виробничо – комерційна фірма «Дачія» в оренду земельну ділянку площею 0,018га кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, що розташована за адресою: вулиця Латишева,25 в Приморському районі міста Маріуполя на той самий строк на тих самих умовах, котрі передбачені вказаним договором оренди земельної ділянки та викласти її у наступній редакції,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство “Виробничо-комерційна фірма “Дачія” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020 №7/58-5831 “Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.Латишева, 25, в Приморському районі міста Маріуполя Приватному підприємству “Виробничо-комерційна фірма “Дачія” та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016р №831524214123, згідно з якою Маріупольська міська рада надає ПП «Виробничо – комерційна фірма «Дачія» в оренду земельну ділянку площею 0,0018га, кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, що розташована за адресою: вулиця Латишева,25 в Приморському районі міста Маріуполя на той самий строк на тих самих умовах, котрі передбачені вказаним договором оренди земельної ділянки та викласти її у наступній редакції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішення Маріупольської міської ради 19.10.2020 №7/58-5831, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки є неправомірним, у зв`язку з тим, що останнє прийняте з порушенням ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, крім того План зонування території м.Маріуполя, затверджений рішенням Маріупольської міської ради від 18.06.2013, на який посилається відповідач як на відмову, існував станом на момент підписання договору, а відмова від підписання додаткової угоди без обґрунтованих заперечень збоку орендодавця за наявності сумлінного виконання орендарем зобов`язання за договором оренди порушує його майнові права.

Ухвалою суду від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1131/21; визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.08.2021 року о 12:00год.

27.07.2021 від відповідача до суду надійшов відзив №9188/2021 від 23.07.2021, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що Маріупольською міською радою було дотримано вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі» і належним чином повідомлено позивача про відсутність наміру поновлювати дію договору оренди земельної ділянки, натомість позивач до закінчення строку дії договору не надіслав проекту додаткової угоди орендодавцеві, як то передбачено Законом та умовами договору.

Ухвалою суду від 10.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/1131/21 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 14.09.2021 року о 12:30 год.

03.11.2021р від позивача надійшли додаткові пояснення та уточнення позовних вимог, згідно яких позивач надав додаткове обґрунтування своїх вимог та доповнив їх і просить суд також визнати Договір оренди земельної ділянки від 14.12.2015р, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016р №12975379, подовженим на той самий строк (до 19.01.2026) на тих самих умовах.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також змінити предмет або підстави позову шляхом подання відповідної заяви. Однак, таким правом позивач може скористатися до закінчення підготовчого засідання.

Як убачається з матеріалів справи, позивач надав уточнення до позовних вимог 03.11.2021р, тобто після закриття підготовчого провадження у справі (ухвала суду про закриття підготовчого провадження від 05.10.2021р), в зв`язку з чим суд не приймає до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог і розглядає справу за первісними вимогами на підставі доказів зібраних в ході розгляду справи.

В судовому засіданні 23.11.2021р суд заслухав вступне слово учасників справи, дослідив докази та оголосив перерву в засіданні на 24.11.2021р, визнавши явку сторін необов`язковою.

24.11.2021 року представники сторін в судове засідання не з`явились.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Маріупольської міської ради №6/52-5691 від 08.09.2015 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки вул.Латишева, 25 в Приморському районі міста Приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Дачія» вирішено затвердити проект землеустрою з відведення та надати із земель житлової і громадської забудови в оренду строком на 5 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412337200:01:006:0809) площею 0,0018 га с розміром орендної плати на рівні 5% від його грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція зупинкового навісу та встановлення у комплексі з ним торгівельного павільйону) по вул.Латишева, 25 в Приморському районі міста Приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Дачія». Рішенням встановлено Приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Дачія», зокрема: надати Центру адміністративних послуг «Диалог» заявку про оформлення проекту договору оренди зазначеної земельної ділянки протягом 3 місяців з дня прийняття рішення; оформити правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку в установленому законом порядку.

14.12.2015 між Маріупольською міською радою (орендодавець, відповідач) та Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Дачія» (орендар, позивач) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від 08 вересня 2015 року №6/52-5691 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь вул.Латишева, 25 у Приморському районі міста Маріуполя, (кадастровий номер 1412337200:01:006:0809).

Згідно з п.п.2.1, 2.3 договору в оренду передається земельна ділянка площею: 0,0018га; земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

На земельній ділянці знаходиться (буде знаходитись) об`єкт нерухомого майна: а також об`єкти інфраструктури згідно документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку (п.2.2 Договору).

Договір укладено на 5 (п`ять) років з моменту державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2(два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п.п.3.1, 3.2 договору).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки на 2015 рік становить 685,59грн/м2. Грошова оцінка земель м.Маріуполя встановлена рішенням Маріупольської міської ради №5/38-6108 від 15.12.2009 року, та посвідчується довідкою (витягом) встановленого зразку. Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Земельна (і) ділянка (и) передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція зупинкового навісу та встановлення у комплексі з ним торгівельного павільйону) (п.5.1 договору). Орендар зобов`язаний зберігати земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду згідно акту приймання-передачі земельної ділянки (п.5.2 договору).

Відповідно до п.п.6.1, 6.4, 7.1 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється після розроблення документації із землеустрою, передбаченої ст.25 Закону України «Про землеустрій» та узгодження її у встановленому чинним законодавством України порядку. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 (п`яти) днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об`єкту оренди. Після припинення дії договору, орендар повертає земельну ділянку орендодавцеві у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Розділом 9 договору оренди визначено інші права та обов`язки сторін, зокрема орендар зобов`язаний, за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди звернутись до орендодавця з письмовою заявою про поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п.9.2.8).

Дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.11.3.1 договору).

Цей договір набуває чинності відповідно до ст.3, 4, 5 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після його підписання сторонами та Державної реєстрації ( п.14.2 Договору).

На виконання умов вказаного договору, за актом приймання-передачі земельної ділянки, Маріупольська міська рада передала, а Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Дачія» прийняло у користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Латишева, 25 у Приморському районі міста Маріуполя (кадастровий номер: 1412337200:01:006:0809), площею 0,0018га.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки здійснена 19.01.2016, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.01.2016.

29.03.2021р позивач зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна – основна будівля, А-1: торгівельний павільйон у комплексі із зупинковим навісом, розташований за адресою: вулиця Латишева, будинок 25, місто Маріуполь, Донецька область. Підстава виникнення права власності: декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, серія та номер: ДЦ142160780149, виданий 18.03.2016, видавник: Управління ДАБК Маріупольської міської ради Донецької області.

01.07.2020 позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою про продовження права оренди земельної ділянки з описом вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги - рішення міської ради про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Директор департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, у відповідь на вказаний лист, повідомила про відсутність наміру поновлювати дію договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (лист №26.23-39330-26.1 від 14.07.2020). У зазначеному листі не визначені підстави, з яких директор департаменту висловила таку позицію Ради , а також в листі зазначено про сплив строку дії договору 19.01.2021 року.

Рішенням Маріупольської міської ради №7/58-5831 від 19.10.2020 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.Латишева, 25 в Приморському районі міста приватному підприємству «Виробничо-комерційної фірми «Дачія» відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки. Вказане рішення мотивоване тим, що земельна ділянка розташована в територіальній зоні ТР-2 – зона транспортної інфраструктури, що не відповідає видам дозволеного використання земельної ділянки, що не відповідає генеральному плану та плану зонування м.Маріуполя, згідно з висновком Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 30.07.2020 №30.5/29799 та Плану зонування території м.Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 18.06.2013 №6/28-3210.

Листом-повідомленням від 07.10.2020 року позивач, в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі», звернувся до відповідача. У листі-повідомлені позивач висловив пропозицію подовжити строк дії договору оренди землі на тих самих умовах та на той самий строк. До листа-повідомлення позивач надав проект додаткової угоди , в редакції, яка вказана позивачем в позивної заяві. В якості доказів направлення листа-повідомлення та додаткової угоди позивачем надана копія квитанції про поштове відправлення від 8.10.2020 року.

Листом від 25.01.2021 року № 15.2-4193-26.1 директор департаменту по роботі з активами повідомила позивача про відсутність наміру подовжувати договір із посиланням на рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020 № 7/58-5831.

Також листом-повідомленням від 26.03.2021 ПП «Виробничо-комерційна фірма «Дачія» повторно звернулося до Маріупольської міської ради, в якому просило подовжити термін дії Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015 на тих самих умовах на той же строк, шляхом підписання трьох примірників додаткової угоди до договору оренди від 14.12.2015р. В даному листі позивач зазначив, що на протязі п`яти років він користувався земельною ділянкою та сумлінно виконував зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, користувався земельною ділянкою за цільовим призначенням, сплачував вчасно орендну плату і на зазначеній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно – торгівельний павільйон у комплексі з зупинковим навісом, що належить орендарю на праві приватної власності та підтверджується державною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.03.2016 №889696514123. З урахуванням викладеного та враховуючи положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» ПП «ВКФ «Дачія» має намір подовжити договір оренди землі.

На зазначене звернення директор департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради повідомила, що підстави для поновлення та підписання додаткової угоди відсутні, оскільки підприємство не зверталось з листом повідомленням про поновлення строку дії договору у встановлений законом строк, а лист від 26.03.2021р не відповідає вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі» та п.3.2 Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2005р. Крім того, відповідач зазначив у своєму листі, що у запропонованій редакції додаткової угоди замінено істотну умову, а саме п.3.1 строк дії договору оренди земельної ділянки, відтак додаткова угода не відповідає поняттю – поновлення договору оренди земельної ділянки (лист №26.6.3-10043-261 від 29.04.2021р).

Згідно з ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в даному контексті і далі по тексту в редакції чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки ) врегульовано процедуру поновлення договору оренди землі на новий строк, шляхом реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), або шляхом мовчазної згоди орендодавця (частина 6 цієї норми).

Як вбачається з наведеного вище, позивач наполягає на пролонгації строку дії договору як орендар, який належно виконував свої обов`язки за умовами договору і тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування.

Дана норма передбачає можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 Закону № 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021р у справі №903/1030/19 зазначила, що стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 зазначала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2(два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово Орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи, позивач через центр адміністративних послуг Маріупольської міської ради звернувся до відповідача із заявою від 01.07.2020 року, в якої висловив свій намір на подовження строку дії договору. До заяви, як свідчать матеріали справи, позивачем були надані документи , які включені у вичерпний перелік документів , вказаних в опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги 01.27. Рішення міської ради про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Судом встановлено, що у переліку, запропонованому центром адміністративних послуг, відсутнє посилання на проект додаткової угоди.

Відповідач, в порушення ст. 33 Закону України « Про оренду землі», не відреагував на звернення позивача в строк, встановлений ч.5 зазначеної статті.

В ході судового засідання представник відповідача наполягав на тому, що Маріупольська міська рада своєчасно відповіла на зазначене звернення позивача листом від 14.07.2020 року, підписаним директором департаменту по роботі з активами. В обґрунтування повноважень директора департаменту відповідач посилається на рішення Ради від 26.02.2019 року № 7/39-3733, зі змісту якого вбачається, що директор департаменту по роботі з активами та директор юридичного департаменту Ради уповноважені на підписання листів-заперечень стосовно наміру подовження договорів оренди.

Проаналізувавши зміст зазначеного рішення Ради, суд зауважує, що відповідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

З наданого відповідачем рішення вбачається, що воно прийнято за межами сесійного засідання, до того ж зі змісту рішення не вбачається, що Рада делегувала директорам департаментів права щодо прийняття рішень з земельних відносин. Зазначеним рішенням визначені в ньому особи уповноважені лише підписувати листи – заперечення, тобто, як розуміє це суд та не спростував в ході засідання представник Ради, на них покладено обов`язок довести до відома заінтересованих осіб рішення Ради про незгоду із подовженням договору. При цьому, зазначеним особам повноваження щодо самостійного прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин не передані.

Суд критично ставиться і до змісту зазначеного листа. Відмовляючи у подовжені договору, у листі не наведено жодного обґрунтування, за яким власник об`єкта нерухомості позбавляється прав на земельну ділянку, на якій розміщено цій об`єкт.

Виступаючи головним розпорядником земель комунальної власності, позивач є професійним орендодавцем, послідовна діяльність та реагування на запит суспільства якого повинні відповідати закону та орієнтувати суб`єктів земельних відносин на відповідну «правильну» поведінку в реалізації наданих їм прав.

Враховуючи викладене , суд зазначає, що відповідач, в порушення ч.5 ст. 33Закону України «Про оренду землі» , не відреагував на звернення позивача, яке ним було оформлено в порядку, запровадженому відповідачем через центр адміністративних послуг з наданням документів за переліком, визначеним відповідачем для отримання послуг.

Проте, зі спливом трьох місяців Маріупольською міською радою прийнято рішення за №7/58-5831 від 19.10.2020, згідно з пунктом 1 якого було відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412337200:01:006:0809) площею 0,0018га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вулиці Латишева,25 в Приморському районі міста Маріуполя. В межах цієї справи відповідач просить визнати протиправним та скасувати вказане рішення, як прийняте за межами встановленого законом строку та в умовах, які існували на час укладання договору оренди.

За своєю правовою природою рішення Маріупольської міської ради за №7/58-5831 від 19.10.2020 є актом не нормативного характеру.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч.9 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.

Місцеве самоврядування повинно здійснюватися відповідно до вимог Конституції України та законів України, має на меті вирішення питань місцевого значення, що є правом територіальної громади.

Таким чином, правові акти місцевого самоврядування не повинні суперечити Конституції і законам України

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Посилаючись на порушення строків прийняття рішень, позивач звертається до ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України. Заперечуючи проти вимог, відповідач наполягає на тому, що ч. 3 ст. 123 ЗК України не регулює відносини щодо оренди земельних ділянок. Суд погоджується з такою позицією відповідача, проте зазначає, що ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено обов`язок орендодавця у місячний строк з моменту звернення орендаря надати відповідь щодо намірів подовження відносин оренди. На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.Таким чином, помилкове посилання позивача на норми закону, порушення яких є підставою позову, не можуть бути підставою у відмові у захисті прав, в умовах існування норм, які встановлюють певні обов`язки для орендодавця.

В рішенні зазначено, що згідно плану зонування міста Маріуполя, земельна ділянка площею 0,0018га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція зупинкового навісу та встановлення у комплексі з ним торгового павільйону), розташована в територіальній зоні ТР-2 - зоні транспортної інфраструктури, на якій розміщення тимчасових споруд не є можливим.

За змістом статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Норма п. 1 ст. 1 Протоколу сформульована комбіновано: перше речення забезпечує власникові «позитивну свободу» - право на мирне володіння майном; друге - «негативну свободу», тобто свободу від втручання в його права стосовно власного майна з боку третіх осіб (насамперед держави). Гарантоване першим реченням п. 1 ст. 1 Першого протоколу «право володіти своїм майном» означає визнання за власником повноти влади на здійснення будь-яких можливих дій, які не заборонені законом і які не порушують права третіх осіб стосовно свого майна. Друге речення п. 1 і п. 2 ст. 1 Першого протоколу визначає види втручання в дане право: позбавлення майна і контроль з боку держави за його використанням, відмінності між якими неодноразово виступали у якості предмету дослідження Європейським Судом з прав людини.

Розв`язуючи спірні відносини у даному випадку, дуже важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів всіх учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку необхідно дослідити критерії контролю держави за використанням майна відповідно до спільних інтересів. Частина 2 ст. 1 Першого протоколу наділяє державу правом забезпечувати виконання таких законів, які їй представляються необхідними для здійснення контролю над використанням власності відповідно до спільних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів або штрафів. Таким чином, необхідно дослідити наступні питання: чи переслідує держава законну мету забезпечення суспільних інтересів і чи є функціонування цього законодавства і здійснюваний за його допомогою контроль пропорційними переслідуваній меті. Вимога встановлення пропорційності покликана врахувати всі фактичні обставини справи для того, щоб реалізувати ідею соціальної справедливості в демократичному суспільстві. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини під час розгляду справи «Джеймс та інші проти Об`єднаного Королівства» від 1986 року.

Як вбачається з обставин справи, підстава, на яку посилається відповідач, юридично виникла з прийняттям Рішення про план зонування міста Маріуполь, тобто 18 червня 2013 року. Поряд із цим, договір оренди земельної ділянки був укладений 14.12.2015 року. У пункті 5.1 сторони встановили цільове призначення земельної ділянки : для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина, на яку посилається відповідач, вже існувала на момент підписання ним спірного Договору.

Згідно практики Європейського Суду, наряду з критерієм пропорційності, яким повинна керуватися держава під час прийняття рішень, що стосуються мирного володіння особою своїм майном, невід`ємною частиною права на володіння майном є «правомірне очікування» щодо певного стану речей. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Проаналізувавши обставини справи крізь призму розуміння Європейським Судом права на мирне володіння своїм майном (Справа «Стретч проти Сполученого Королівства»),а також зіставивши це з чинним законодавством України, суд дійшов до наступних висновків.

Обставина, на яку посилається відповідач у якості обґрунтування, фактично не є новою обставиною на момент закінчення терміну оренди спірної земельної ділянки, вона існувала також і на момент укладення спірного договору у 2015 році, проте на момент укладення спірного Договору така обставина не була перепоною для породження орендних відносин, надання позивачеві можливості побудувати об`єкт нерухомості.

Таким чином, обставини, які існували у позивача стосовно земельної ділянки, яка стала об`єктом оренди за спірним договором, залишаються незмінними як на час укладання договору оренди, так і на час розгляду справи. Отже, позивач мав виправдані очікування щодо пролонгації строку оренди.

Крім того, відповідачем не надано жодного належного доказу розташування спірної земельної ділянки саме на території, на якій згідно з планом зонування міста не передбачено розташування споруд, зокрема не надано затвердженого Плану зонування міста. Зауваження Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 30.07.2020 року № 30.5/29799, на які міститься посилання у рішенні відповідача від 19.10.2020 року № 7/58-5831, не може бути належним доказом, адже належним доказом в даному випадку є сам План зонування із доказами належності земельної ділянки до земель ТР-2.

У відповідності до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В обґрунтування відмови у подовженні договору оренди, Маріупольська міська рада, також зазначає, що спірна земельна ділянка запроектована до відведення, необхідна для прокладення та експлуатації комунікацій комунальному підприємству «Маріупольське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства».

Проте, у спорі щодо законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення, останній повинен довести існування обставин, які зумовили прийняття ним такого рішення. Проте, доказів запроектованих робіт комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства» суду не надано.

Таким чином, суд зауважує, що Відповідач не переконав суд та не довів належними доказами знаходження спірної земельної ділянки в зоні з обмеженими можливостями використання. У зв`язку з чим суд зазначає, що у питанні законності прийнятого відповідачем рішення про відмову у пролонгації договору оренди, останній не навів мотивованих підстав для обмеження прав позивача на оренду конкретної земельної ділянки.

Рішення органів державної влади і місцевого самоврядування повинні бути прозорі та зрозумілі, особливо у випадках, що стосуються скасування попереднього рішення, за наслідками чого припиняють права відповідної особи.

Суд враховує, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно позивача, що належить йому на праві власності, а тому відмова у пролонгації строку договору оренди не відповідає критерію пропорційності, адже у будь-якому разі жодний інший орендар,крім позивача, не зможе користуватися цією земельною ділянкою, в умовах відсутності спору щодо прав власності на об`єкт нерухомості та відсутності доказів самостійного будівництва.

За змістом п. 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. по справі «Серявін та інші проти України», будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, якою це право встановлено, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

В ході розгляду справи відповідач не довів порушення суспільних інтересів існуванням орендних відносин між сторонами у тій мірі, яка повинна призвести до застосування втручання держави у права особи на мірне володіння майном в порядку ч. 2 ст. 1 Першого Протоколу.

Суд, керуючись ст.ст. 13, 14 ГПК України, зазначає, що сукупність наданих сторонами доказів, висловлених позицій, призводить до висновку про невмотивовану, незаконну відмову відповідача у подовженні строку договору оренди, яка викладена у рішенні № за №7/58-5831 від 19.10.2020.

З огляду на зазначене, суд констатує, що спірне рішення відповідача прийнято з порушенням прав позивача, як добросовісного орендаря та власника нерухомого майна, без належного обґрунтування (зокрема, наявністю суспільного інтересу, який би виправдовував позбавлення позивача права користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості, в умовах відсутності спору про право власності на нього), у зв`язку з чим позов в цієї частині підлягає задоволенню.

Враховуючи попередні висновки суду щодо відсутності повноважень директора департаменту по роботі з активами та висновки про незаконність рішення Ради №7/58-5831 від 19.10.2020, суд не приймає до уваги листи відповідача від 25.012021 № 15.2-4193-26.1 та від 29.04. 2021 № 26.6.3-10043-461, як належні докази обґрунтованої відмови у подовжені договору оренди землі.

Як убачається з матеріалів справи, позивач 08.10.2020р. направив Маріупольській міській раді лист – повідомлення про намір подовжити термін дії Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015р із проектом додаткової угоди.

У листі-повідомленні позивач висловив намір подовжити договір на той самий строк, тобто ще на п`ять років. Проте, в поданої до листа-повідомлення додаткової угоді позивач виклав пункт 3.1 договору у редакції, яка існувала при укладанні договору, зазначивши що договір укладено терміном на 5 років (з моменту державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку).

Вирішуючи питання щодо часткового задоволення позову в цієї частині суд виходить з наступного.

За змістом діючого законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду сформований стійкий принцип superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею).

У постанові від 31.08.2021р у справі №903/1030/19 ВП ВС зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 , від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42).

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (абзац перший частини другої статті 120 ЗК України).

У зазначеної Постанові Велика Палата робить висновок , на який суд спирається в межах цієї справи, а саме Велика Палата зазначає, що з урахуванням наведених приписів у разі наявності в особи права власності саме на об`єкт нерухомості відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки.

Такого висновку Велика Палата дійшла з урахуванням підходу законодавця , втіленого у новій редакції ст. 32-2,33 Закону України "Про оренду землі", ст.126-1 Земельного кодексу України, якими закріплено право орендаря на подовження договору оренди земельної ділянки, якщо на неї розташований об`єкт нерухомості.

Позивач є власником нерухомого майна: торгівельного павільйону у комплексі із зупинковим навісом, загальною площею 17,1 кв.м., який розташований за адресою: м.Маріуполь, вулиця Латишева, будинок,25. Право власності на зазначений об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. На час розгляду справи запис не скасована, право власності та законність будівництва сторонами не оскаржені. Тому суд, в межах тих обставин, які існують на даний час виходить з того, що позивач є законним власником об`єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці.

Поновлення договору оренди землі у судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків. Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17.

Відповідно до ч. 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Згідно частини 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі» відмова, а також зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Судом проаналізований зміст позивної заяви, висловлена в ході листування між сторонами позиція позивача та встановлено, що позивач висловив намір подовжити договір оренди на тих самих умовах та на той самий строк.

Враховуючи висновки Великої Палати по справі 12-4гс21, ст. 179 ГК України, лист-повідомлення позивача від 11.10.2021 року, додану до нього додаткову угоду, а також попереднє листування між сторонами (листи позивача від 1.07.2020, відповідь на лист від 14.07.2020 року), суд зазначає, про часткове задоволення вимог про визнання додаткової угоди укладеною, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (подовження договору на той же строк), а саме в частині строку дії договору протягом п`яті років. З метою уникнення незрозумілості прийнятого рішення, а також враховуючи принцип «jura novit curia» - суд знає закон та вимоги, викладені позивачем у мотивувальній частині позивної заяви , суд задовольняє вимоги у частині подовження строку дії договору на п`ять років з урахування початку перебігу такого строку від строку, встановленого п. 3.1 договору в редакції від 14.12.2015 року. Враховуючи реєстрацію договору оренди 19.01.2016 року, початком перебігу нового строку договору є 19.01.2021 року, відповідно подовження договору на той самий строк призводить до дії договірних відносин сторін до 18.01.2026 року.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача частково , а саме в частині п. 1 додаткової угоди в редакції : « 3.1. Договір укладено терміном на 5 (п`ять) років до 18.01.2026р.».

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та неузгоджену поведінку сторін у спірних відносинах, судові витрати зі сплати судового збору суд покладає на обидві сторони з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Виробничо – комерційна фірма «Дачія» до Маріупольської міської ради м.Маріуполь, Донецька область про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020р №7/58-5831 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.Латишева,25 в Приморському районі м.Маріуполя ПП «Вироничо – комерційна фірма «Дачія», визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015р, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016 №831524214123, згідно з якою Маріупольська міська рада надає ПП «Виробничо – комерційна фірма «Дачія» в оренду земельну ділянку площею 0,018га кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, що розташована за адресою: вулиця Латишева,25 в Приморському районі міста Маріуполя на той самий строк на тих самих умовах - задовольнити частково.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020р №7/58-5831 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.Латишева,25 в Приморському районі м.Маріуполя ПП «Вироничо – комерційна фірма «Дачія».

4. Визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки (площею 0,018га кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, що розташована за адресою: вулиця Латишева,25 в Приморському районі міста Маріуполя) від 14.12.2015р у наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015

м.Маріуполь, Донецька область, Україна

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження:м.Маріуполь, пр.Миру, буд.70, іменована далі Орендодавець, з одного боку, та Приватне Підприємство «Виробничо – комерційна фірма «Дачія» (ЄДРПОУ 23427103), місцезнаходження юридичної особи: м.Маріуполь, вул.Латишева,25, іменований далі «Орендар», від імені якого на підставі статуту діє директор Полковнікова Єлизавета Іванівна, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з другого боку, уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015р, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016 №12975379 про нижченаведене:

1.Пункт 3.1. викласти у наступній редакції:

« 3.1. Договір укладено терміном на 5 (п`ять) років до 18.01.2026р.

2. Усі інші пункти Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015 щодо земельної ділянки площею 0,0018га кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція зупинкового навісу та встановлення у комплексі з ним торгівельного павільйону), розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Латишева,25 у Приморському районі м.Маріуполя, залишаються без змін.

3.Цю угоду укладено у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий у орендаря, третій в органі, який провів його реєстрацію.

4. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015р, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016р №12975379.

ПІДПИСИ СТОРІН:

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

Маріупольська міська рада Приватне підприємство

М.Маріуполь, пр.Миру, буд.70 «Виробничо комерційна фірма

Код ЄДРПОУ 33852448 Дачія»

м.Маріуполь, вул.Латишева,25"

5. В іншої частині позову відмовити.

6. Стягнути з Маріупольської міської ради (87555 місто Маріуполь, Донецька область, проспект Миру,70, код ЄДРПОУ 33852448) на користь Приватного підприємства «Виробничо – комерційна фірма «Дачія» (87500 м.Маріуполь, Донецька область, вулиця Латишева,258, код ЄДРПОУ 23427103) витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00грн.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.

Суддя П.В. Демідова

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021 року.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).