Рішення № 101631406, 29.11.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2021 Справа № 905/1830/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання Костеневич К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантаніум" (місцезнаходження: 03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, кв. 31; ідентифікаційний код 39823873; електронна пошта:lantaniym@ukr.net)

до відповідача: Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (місцезнаходження: 84306, Донецька область, місто Краматорськ; ідентифікаційний код 00210602; електронна пошта:central@emss.dn.ua)

предмет позову: стягнення 977636,12 грн, у тому числі:

ь845 731,93 грн - 20% штрафу від суми неоплаченої продукції;

ь99 348,50 грн - пені;

ь19 869,71 грн - 3% річних;

ь12 685,98 грн - інфляційні збитки

за участю представників сторін:

від позивача:Колошин В.П. адвокат (в режимі відеоконференції)

від відповідача:Собченко М.В. адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантаніум" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» 977 636,12 грн, у тому числі: 845 731,93 грн - 20% штрафу від суми неоплаченої продукції; 99 348,50 грн - пені;19 869,71 грн - 3% річних; 12 685,98 грн - інфляційні збитки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання №070421 від 07.04.2021 в частині своєчасної оплати товару.

Ухвалою суду від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1830/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.10.2021 о 10:30 год.

Ухвала від 29.09.2021 була надіслана сторонам 29.09.2021 і отримана (згідно інформації, яка розміщена на сайті "Укрпошти" https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) позивачем - 02.10.2021 та відповідачем - 04.10.2021 (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

12.10.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому останній просить суд зменшити суму штрафних санкцій на 90 відсотків з посиланням на те, що заявлені до стягнення штрафні санкції у загальному розмірі 977636,12 грн є надмірно великими, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі; різкий спад виробництва, знаходження відповідача в зоні ООС та зменшення оборотних коштів підприємства.

Ухвалою суду від 25.10.2021 відкладався розгляд справи.

29.10.2021 через канцелярію суду від позивача надані письмові пояснення, в яких останній заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, оскільки вважає його безпідставним та необгрунтованим.

29.10.2021 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у відповідача, а саме: чи наявні підприємства (контрагенти Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»), строки виконання зобов`язань за договорами з якими визначені у строк, такий самий або довший ніж строк виконання зобов`язань за Договором постачання №070421 від 07.04.2021 року, але зобов`язання за якими, Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» було виконано у довший строк; якщо такі підприємства наявні, надати відомості та документальне підтвердження того, в яких сумах та у який строк Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» було виконано свої зобов`язання із контрагентами після 07.04.2021 року; якщо такі підприємства наявні та Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» також мало затримку зі сплати своїх зобов`язань за договорами, надати інформацію, на який час (кількість днів) Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» було прострочено виконання зобов`язань за договорами; надати документи, що підтверджують обіг грошових коштів по поточних рахунках Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» у період з 01.04.2021 року по 31.07.2021 року; надати інформацію, в яких розмірах працівникам Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» було встановлено та виплачувались стимулюючі надбавки після 30.09.2019 року; надати інформацію, в яких розмірах працівникам Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» було знижено стимулюючі надбавки з 01.04.2021 року; надати інформацію, в яких розмірах Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» було затримано виплату працівникам заробітної плати в період з 01.04.2021 року.

05.11.2021 від відповідача надійшли заперечення на письмові пояснення, в яких останній вважає можливим та справедливим зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % з огляду на його добросовісну поведінку, як боржника, фінансовий стан, обставини, які перебувають поза волею боржника та незначний період прострочення сплати заборгованості.

Ухвалою суду від 15.11.2021 відмовлено у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантаніум» про витребування доказів.

Ухвалою суду від 15.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи призначено на 29.11.2021 року о 12:00 год.

29.11.2021 у судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача, надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

07.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантаніум" (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір постачання №070421 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами у специфікаціях, є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п.2.1. договору).

Строки та умови постачання товару вказуються в специфікаціях. Умовами специфікацій сторони можуть передбачити постачання продукції на підставі відповідної заявки покупця. У такому разі заявка на постачання продукції буде направлятися покупцем на адресу постачальника в електронному вигляді. Датою постачання товару вважається дата його передачі покупцеві постачальником у встановленому в специфікаціях місці (п.п.5.1.,5.1.1.,5.2. договору).

Відповідно до п.6.3. договору, дата переходу права власності є дата, проставлена представником покупця в товарно - транспортній накладній (видатковій накладній), документом, що підтверджує такий перехід, є накладна (видаткова накладна).

Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікаціях, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і документа про якість, якщо інше не передбачено специфікацією. Датою оплати товару (продукції) вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.п.9.1.,9.3.,9.4. договору).

Відповідно до п.10.5. договору, при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення строків оплати більше ніж 10 днів - додатково штраф у розмірі 20% від суми неоплаченої продукції.

Згідно з п.п. 13.1., 13.2. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору, сторонами була підписана специфікація № 1 від 07.04.2021, якою сторони визначили найменування продукції, що буде поставлена - Нікель Н-1 на загальну суму 4 202 813, 21 грн та умови поставки: поставка до 23.04.2021 включно після відправки заявки покупцем з e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 на e-mail: lantaniym@ukr.net . Умови оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за видатковою накладною №221 від 21.04.2021 та товарно-транспортною накладною №221 від 21.04.2021 поставив узгоджену у вищевказаній специфікації продукцію на суму 4 228 659,65 грн з ПДВ, а відповідач її отримав, про що свідчать підпис у видатковій накладній особи, уповноваженої покупцем за довіреністю №368 від 20.04.2021.

На підтвердження поставки позивач також надав суду податкову накладну №1 від 21.04.2021 та квитанцію про її реєстрацію.

Відповідач сплатив грошові кошти за отриманий товар з простроченням строку визначеного сторонами у специфікації, що підтверджується платіжними дорученнями №132591 від 16.07.2021 на суму 1 000 000,00 грн; №132593 від 16.04.2021 на суму 1 000 000,00 грн; №132617 від 19.07.2021 на суму 1 000 000,00 грн; №132647 від 20.07.2021 на суму 600 000,00 грн; №132671 від 21.07.2021 на суму 628 659,65 грн.

Позивач, посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, звернувся до суду з позовом про стягнення 977 636,12 грн, у тому числі: 845 731,93 грн - 20% штрафу від суми неоплаченої продукції; 99 348,50 грн - пені; 19 869,71 грн - 3% річних та 12 685,98 грн - інфляційних збитків.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Дослідивши зміст договору №070421 від 07.04.2021, який укладений між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору, у позивача виник обов`язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його вартість.

Як вже встановлено судом, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 4 228 659,65 грн.

Умовами п. 9.3. договору та Специфікацією №1 від 07.04.2021 сторони погодили, що покупець здійснює оплату протягом 30 календарних днів по факту постачання продукції.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відтак, з урахуванням положень статті 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов`язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Як зазначалось, предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення 845 731,93 грн - 20% штрафу від суми неоплаченої продукції; 99 348,50 грн - пені; 19 869,71 грн - 3% річних та 12 685,98 грн - інфляційні збитки, за несвоєчасну оплату товару за договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відтак, при з`ясуванні обгрунтованості нарахування штрафу, пені, нарахувань у порядку частини другої статті 625 ЦК України судом належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено матеріалами справи, товар був поставлений і відповідно отриманий 21.04.2021, днем закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати товару є - 21.05.202, відповідно з 22.05.2021 почалося прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 10.5. договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення строків оплати більше ніж 10 днів - додатково штраф у розмірі 20% від суми неоплаченої продукції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлена до стягнення пеня із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 99 348,50 грн: розрахована на суму заборгованості 4 228 659,65 грн за період з 22.05.2021 по 15.07.2021 що складає 95579,29 грн, на суму заборгованості 2228659,65 грн за період з 16.07.2021 по 18.07.2021 що складає 2747,66 грн, на суму заборгованості 1228659,65 грн за період з 19.07.2021 по 19.07.2021 що складає 504,93 грн, на суму заборгованості 628569,65 грн за період з 20.07.2021 по 21.07.2021 що складає 516,63 грн.

Суд встановив, що позивачем невірно нараховано пеню на суму заборгованості 628569,65 грн за період з 20.07.2021 по 21.07.2021, оскільки не вірно визначено період нарахування. Відповідно до платіжного доручення №132671 від 21.07.2021, відповідачем 21.07.2021 сплачена сума заборгованості у розмірі 628659,65 грн, а отже вірним періодом нарахування пені є з 20.07.2021 по 20.07.2021, що становить 258,32 грн.

Враховуючи викладене, суд, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок пені, встановив, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 99 090,2 грн.

Позивачем нараховано штраф на підставі п.10.5. договору у розмірі 20% від суми неоплаченої продукції (4 228 659,65 грн), що становить 845 731,93 грн. Розглянувши заявлені вимоги суд вважає їх обгрунтованими, а розрахунок суми штрафу арифметично вірним.

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 19 869,71 грн суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до доданого до заяви розрахунку, заявлені до стягнення відсотки річних нараховані на суму заборгованості 4 228 659,65 грн за період з 22.05.2021 по 15.07.2021 що складають 19115,86 грн, на суму заборгованості 2228659,65 грн за період з 16.07.2021 по 18.07.2021 що складають 549,53 грн, на суму заборгованості 1228659,65 грн за період з 19.07.2021 по 19.07.2021 що складають 100,99 грн, на суму заборгованості 628659,65 грн за період з 20.07.2021 по 21.07.2021 що складають 103,34 грн.

Як було зазначено раніше, позивачем не вірно визначено період нарахування на суму заборгованості 628659,65 грн, вірним періодом нарахування 3 % річних є з 20.07.2021 по 20.07.2021 що становить 51,67 грн.

Враховуючи викладене, суд, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок 3 % річних, встановив, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 19 818,05 грн.

Також, розглянувши заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати на заборгованість 4 228 659,00 грн із застосуванням індексів інфляції за місяці прострочення червень - липень 2021 у розмірі 12 685,98 грн суд зазначає наступне.

Здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок інфляційних, судом встановлено, що він є більшим ніж за розрахунком позивача, однак, суд не виходить за межі позовних вимог, тому позовні вимоги на суму 12 685,98 грн грн визнаються судом вірними та обґрунтованими.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% суд зазначає наступне.

Приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18; від 03.10.2019 у справі №914/2202/18; від 12.09.2019 у справі №910/10427/18; від 11.09.2019 у справі №905/2149/18; від 06.09.2019 у справі №914/2252/18; від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а саме те, що сума основного боргу відповідачем погашена, період прострочення не є занадто великим, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, співвідношення між сумою зобов`язання і розміром нарахованих штрафних санкцій, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, суд вбачає наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафу.

За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу, заявленого до стягнення на 30% - до 592 012,33 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню у розмірі 592 012,33 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що в договорі було зазначено не вірний номер рахунку у зв`язку з чим він не мав можливості своєчасно здійснити оплату поставленого товару, то суд не приймає ці доводи до уваги, оскільки по-перше, в видатковій накладній міститься номер рахунку який є вірним, по-друге, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що він намагався здійснити оплату вчасно, але платіж було повернуто банком у зв`язку з неможливістю його проведення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантаніум" до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 977636,12 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, місто Краматорськ; ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантаніум» (03190, м.Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, кв. 31; ідентифікаційний код 39823873) 723606,56 грн, у тому числі: 592012,33 грн -штраф від суми неоплаченої продукції; 99 090,2 грн - пені;19 818,05 грн - 3% річних; 12 685,98 грн - інфляційних збитків та судовий збір у розмірі 14 659,89 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 29.11.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021.

Суддя Ю.С. Зельман