Ухвала суду № 101628946, 03.12.2021, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2389/21

Провадження №: 2/0343/827/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 грудня 2021 року м. Долина

Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Керніцький І.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , через свого представника - адвоката Юхименка Руслана Івановича звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просять:

-стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн;

-стягнути на користь ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн;

-стягнути на користь ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майнову шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Transporter Т4», д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 5382,83 грн;

-судові витрати, в тому числі, витрати на правову допомогу та витрати на виконання експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Transporter Т4», д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 2400,00 грн, покласти на підповідачів.

Разом з позовною заявою долучено клопотання про звільнення позивачів від сплати судового збору, оскільки позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються особами пенсійного віку та живуть виключно на пенсію, а відтак не мають фінансової можливості одразу оплатити судовий збір, так сума такого є для них значною. Також позивач ОСОБА_1 на даний час є безробітнім, у зв`язку з чим йому виплачується Долинською районною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості допомога по безробіттю, та зважаючи на це ОСОБА_1 не має можливості на даний час оплатити судовий збір.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175, 177 ЦПК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачами ставиться на розгляду суду дві вимоги майнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, поданою фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2021 року встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та становить 2270,00 гривні.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню у вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, слід розмежовувати відшкодування майнової шкоди (матеріальних збитків) та моральної шкоди. Разом із цим, як вбачається, позивачами викладено також матеріально-правову вимогу про відшкодування моральної шкоди, тобто викладено дві вимоги, за які не сплачено судовий збір.

Пунктом 3 Постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, збитки це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди. Під шкодою розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру, що узгоджується з правовою позицією, викладено в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.

А тому вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають сплаті судовому збору як за позовну вимогу майнового характеру згідно абз. 1 пп. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з викладеного, позивачам необхідно сплатити судовий збір за кожну із заявлених вимог, відповідно майнового та немайнового характеру.

Усунення вказаного недоліку можливе шляхом визначення ціни позову та сплати відповідної суми судового збору з подальшим поданням на адресу суду письмових доказів (квитанції, платіжного доручення тощо).

З приводу клопотання позивачів про звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати передбачені ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASEOFKREUZv.POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Також, зокрема, у п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOVv. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v.Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v.Poland» від 26 липня 2005 року.

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

При зверненні до суду з вимогою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору (зменшення розміру судового збору) особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору. Водночас відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Як слідує з позовної заяви, ОСОБА_7 є представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується ордерами на надання правничої (правової допомоги) №1109235, №1109236, №1109237 від 18.11.2021.

У клопотанні про відстрочення сплати судового збору, представник позивачів – адвокат Юхименко Р.І. наводить підстави для звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від сплати судового збору, посилаючись на те, що останні є пенсіонерами, живуть виключно на пенсію та не мають можливість сплатити судовий збір, проте підтверджуючих документів, зокрема пенсійних посвідчень, до матеріалів справи не долучають, а копії посвідчення особи що проживає в гірському наленому пункті не є документом, що характеризує майновий стан особи.. Також представник позивачів – адвокат Юхименко Р.І. не долучив довідки про доходи за 2021 рік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в зв`язку з чим суд не має можливості визначити, чи перевищує розмір судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивачів за попередній календарний рік.

Самі по собі посилання представника позивачів на те, що його довірителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є пенсіонерами, як на підставу для звільнення їх від сплати судового збору, суддя оцінює критично, оскільки положеннями ст.136 ЦПК України, ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», така підстава не передбачена, в той час як обставина їхнього перебування в скрутному матеріальному становищі виходячи з рівня доходів, що є істотним для вирішення питання стосовно звільнення від сплати судових витрат, жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Крім того, представник позивачів – адвокат Юхименко Р.І. як на підставу відстрочення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору посилається на те, що ОСОБА_1 на даний час є безробітнім, у зв`язку з чим йому виплачується Долинською районною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості допомога по безробіттю, та зважаючи на це він не має можливості на даний час оплатити судовий збір. Однак, будь-яких доказів на підтвердження скрутного матеріального стану ОСОБА_1 не надано.

Так, зокрема представником позивача не надано доказів про відсутність грошових коштів на рахунках ОСОБА_1 , наявність чи відсутність рухомого, нерухомого майна, тощо.

Відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено ЦПК України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, представник позивачів як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов`язок сплати судового збору.

Враховуючи, те що представник позивачів – адвокат Юхименко Р.І. не надав належних та достатніх доказів того, що майновий стан його довірителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , не дозволяє сплатити їм судовий збір у розмірі, що визначений в ст.4 ЗУ "Про судовий збір", тому підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд не вбачає.

За таких обставин, приходжу висновку, що у задоволенні клопотання представника позивачів–адвоката Юхименко Р.І. про відсторонення сплати судового збору, слід відмовити.

Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини. Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

З огляду на вищевикладене, вважаю, що позовна заява не є належним чином оформленою та подана до суду не відповідно до вимог цивільного процесуального закону, який діє на час подачі позову до суду.

Згідно зі ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подачі позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ЦПК України, а саме:

- зазначити ціну позову;

- сплати судовий збір сплатити судовий збір за кожну із заявлених вимог, відповідно майнового та немайнового характеру в розмірі, передбаченому ЗУ "Про судовий збір" за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ м.Долина/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37951998; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA508999980313171206000009610; код класифікації доходів бюджету - 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету – судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Долинський районний суд Івано-Франківської області (назва суду, де розглядається справа);

- надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи, як цього вимагає п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Якщо позивачі відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконають вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивачі не усунули недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачевачам (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

На підставі викладеного, статей 175, 176, 177 ЦПК України та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника позивачів–адвоката Юхименка Р.І. про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишити без руху та надати позивачам строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачам.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя Долинського районного суду І.І.Керніцький