Вирок № 101628925, 02.12.2021, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/781/21

02 грудня 2021 року смт Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.,

секретаря Остапишин І.Р.,

за участю прокурора Дем`яника В.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Гедзика В.М.,

обвнуваченої ОСОБА_2 ,

захисника Михайлишина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12021096120000024 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою освітою, одруженої, підприємця, не судимої;

яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.1 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 заподіяла потерпілій ОСОБА_1 умисні легкі тілесні ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинила при таких обставинах:

25 травня 2021 року близько 17 год. 50 хв. ОСОБА_2 , під час відвідин важкохворого сусіда ОСОБА_4 , у приміщенні його житлового будинку по АДРЕСА_1 , вчинила сварку з ОСОБА_1 . У ході суперечки ОСОБА_2 , перебуваючи у житловому будинку ОСОБА_4 , будучи неприязно налаштованою у відношенні до ОСОБА_1 , діючи умисно, нанесла один удар правою рукою у груди потерпілої ОСОБА_1 , другою рукою скинула з обличчя окуляри, а тоді правою ще раз вдарила потерпілу в обличчя і відштовхнула її до одвірка. Внаслідок дій обвинуваченої потерпілій було спричинено легкі тілесні ушкодження у виді синців в ділянках обох очей, лівого плеча, правого передпліччя, садна в ділянці носа зліва, нижньої повіки лівого ока, надбрівній ділянці зліва, лобній ділянці зліва та у ділянці кута нижньої щелепи справа.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.

Крім того, ОСОБА_2 органом досудового розслідування ставиться у вину вчинення крадіжки, тобто таємного викрадення чужого майна.

Зокрема ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що близько 17 год.50 хв., перебуваючи житловому будинку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , провідуючи хворого, зі столу у спальній кімнаті таємно викрала грошові кошти у сумі 2000 грн., а з ліжка - мобільний телефон марки Xiaomі Redmi 8A вартістю 2434 грн. із сім картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» вартістю 100 грн.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнала. Пояснила, що 19 років жила по сусідству із ОСОБА_4 і підтримувала з ним приязні, добросусідські стосунки, регулярно відвідували один одного, допомагали у побутових справах. Також їй відомо, що за життя ОСОБА_4 мав «натягнуті» стосунки зі своєю сестрою ОСОБА_1 . Дочка ОСОБА_4 протягом останніх років постійно проживала та працювала закордоном. В травні 2021 року вона випадково зустріла в селищі Солотвин дочку ОСОБА_4 . ОСОБА_8 , яка приїхала до батька, оскільки він тяжко захворів. Під час розмови з ОСОБА_8 пообіцяла прийти провідати її батька. При цьому у розмові ОСОБА_8 висловила свої побоювання стосовно того, що її тітка ОСОБА_1 зазіхає на майно батька після його смерті.

25.05.2021 року, повернувшись додому із роботи, вирішила навідати сусіда і близько 17 год 30 хв пішла до будинку ОСОБА_4 . Коли зайшла до хати то в будинку на той час перебувала дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , його сестра ОСОБА_1 , а також медсестра. Вона дійсно підійшла та сіла у спальні на ліжко біля ОСОБА_4 і попросила усіх вийти з кімнати, бо хотіла віч на віч поговорити з сусідом з приводу переживань його дочки щодо майна. Залишившись на кілька хвилин з ОСОБА_4 на одинці, вона з ним поспілкувалась, але тоді до кімнати увійшла ОСОБА_1 і зажадала, щоб вона вийшла. Коли в кімнату зайшла медсестра, вона встала з ліжка і вийшла до суміжної кухонної кімнати. Тоді ж між нею та ОСОБА_1 , яка стояла у дверному проході відбулась сварка під час якої ОСОБА_1 спробувала її виштовхати, а вона відмахнулась від неї руками, ймовірно відштовхнула її до одвірка та вийшла з будинку. Разом з нею з будинку вийшла також ОСОБА_8 і вони вдвох пішли до її додому. Через деякий час до її будинку прийшов ОСОБА_10 і захотів поговорити з ОСОБА_8 . Вона його в будинок не впустила, а з ОСОБА_8 поговорив надворі. Як згодом пояснила ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у розмові запитував у неї, чи не брала вона з будинку батьків телефон. За її порадою ОСОБА_8 викликала працівників поліції аби безпечно повернутись у будинок батька. Коли прибули працівники поліції то разом з ними і ОСОБА_8 вона знову пішла до будинку ОСОБА_4 . Під час перебування там разом з працівниками поліції аби уникнути провокацій вона увімкнула відеозапис на мобільному телефоні, який згодом видала поліції під час розслідування. Тоді дійсно почула від ОСОБА_4 питання: «де мій телефон?», на що відповіла, що нічого про це не знає. Жодного відношення до зникнення мобільного телефону ОСОБА_4 немала і загалом вважає сумнівним сам факт крадіжки телефону, оскільки під час перебування у будинку і розмови з ОСОБА_4 бачила у його руках телефон. Так само вважає вигаданою і заяву про крадіжку грошових коштів, яку подала ОСОБА_1 до поліції 03.06.2021 року, тобто через 9 днів після того інциденту, який відбувся між ними 25.05.2021 року. До цього часу поліція у межах провадження по заподіянню тілесних ушкоджень неодноразово проводила з ОСОБА_1 слідчі дії, отримувала від останньої письмові пояснення і в жодному з них потерпіла не згадувала про викрадення телефону чи грошей. Вважає, що звернення про крадіжку ОСОБА_1 , зробила лише з метою дискредитувати її перед сусідами та односельчанами. Просила її за пред`явленими обвинуваченнями виправдати.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що в травні 2021 року на кілька тижнів оселилась у будинку рідного брата ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 аби доглянути за важкохворим братом і жила там до дня його смерті. 25.05.2021 року близько 18 год до будинку брата зайшла ОСОБА_2 , яка безцеремонно, не питаючи нікого дозволу, зайшла до його кімнати і вмостилась на ліжку біля нього. За зовнішніми ознаками та поводженням виглядало, що вона перебувала у стані сп`яніння. ОСОБА_2 зажадала від присутніх вийти з кімнати. Вона була шокована такою поведінкою, а тому не знала як на це реагувати і вони з медсестрою вийшли з кімнати до суміжного приміщення кухні. Через кілька хвилин почула голос ОСОБА_4 , який її покликав і зайшла до кімнати. Брат попросив забрати ОСОБА_3 від нього. До кімнати увійшла також медсестра і стала перевіряти крапельницю, а обвинувачена вийшла на кухню. Там вона голосно роздавала свої поради ОСОБА_8 , наговорюючи при цьому на неї, зокрема, нібито про прагнення заволодіти спадком. Вона повернулась з кімнати до кухні, і, зупинившись у дверях, звернулась до ОСОБА_2 аби та припинила втручатись у їх сімейні справи. Між ними виникла сварка під час якої обвинувачена, підійшла до неї, вдарила її правою рукою у груди. Від отриманого удару аби не впасти вона схопилась рукою за одяг обвинуваченої, а ОСОБА_2 іншою рукою зірвала їй з обличчя окуляри, які розбила до підлоги і завдала ще одного удару по обличчю. Після цього, штовхнувши її до одвірка, вийшла з будинку. Разом з нею пішла і ОСОБА_8 . В цей же час до будинку прийшов племінник ОСОБА_10 . Внаслідок заподіяних їй обвинуваченою ударів зазнала ушкоджень на обличчі, а також було пошкоджено її окуляри. Після цього конфлікту ОСОБА_4 вирішив зателефонувати до знайомого, але не зміг відшукати свій телефон. ОСОБА_14 вирішив піти запитати до ОСОБА_2 та переговорити з нею і ОСОБА_8 з приводу телефону. Однак ті заперечили, що брали телефон. Через деякий час виявила, що зі столу у кімнаті зникли також 2 тис. грн. Про подію, що сталась повідомила телефоном дочку, яка викликала працівників поліції. З приводу інциденту надала поліції пояснення. Того ж дня, через кілька годин разом з поліцейськими до будинку повернулась і ОСОБА_8 у супроводі ОСОБА_2 . В той час вона ще не була певною про обставини за яких зник телефон та гроші, тому про це поліції не заявляла. Лише згодом, проаналізувавши події, зрозуміла, що крадіжку ймовірно могла скоїти ОСОБА_2 . Вказала, що діями обвинуваченої їй заподіяно як майнову так і моральну шкоду і підтримала доводи, викладені у позовній заяві щодо її стягнення з обвинуваченої.

Свої показання щодо обставин заподіяння їй тілесних ушкоджень потерпіла підтвердила і послідовно відтворила під час слідчого експерименту.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_16 пояснила, що є медсестрою і за лікарським призначенням надавала необхідну допомогу ОСОБА_4 . В один із днів, коли вона перебувала біля хворого, до ОСОБА_4 прийшла сусідка ОСОБА_3 . Вона захотіла поговорити з ним наодинці і попросила її та ОСОБА_1 вийти, що вони і зробили. Через декілька хвилин ОСОБА_4 покликав їх і вони повернулись до кімнати, а ОСОБА_2 з ОСОБА_8 вийшли до кухні. Звідти було чути голосну бесіду і ОСОБА_1 вийшла з кімнати до них. В той час почула з кухні галас і шум. Зрозуміла, що відбувся конфлікт. Після того в кімнату повернулась ОСОБА_1 без окулярів і зі слідами ушкоджень на обличчі. Зокрема, біля ока бачила садно від подряпини, на якому виступила кров і почервоніння на обличчі. Ще деякий час була там і стала свідком того, що ОСОБА_4 не міг відшукати свій телефон. Згодом до будинку приїжджали працівники поліції.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_14 пояснив, що є племінником ОСОБА_1 і покійного ОСОБА_4 . В травні, коли останній хворів, він за дорученням ОСОБА_1 купував лікарства, надавав іншу посильну допомогу. 25.05.2021 року близько 18 год, коли він заходив до господарства ОСОБА_4 з будинку вийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . В будинку він довідався від тітки ОСОБА_1 про інцидент і бачив синці та садна на лівій частині обличчя потерпілої. Згодом, ОСОБА_4 виявив відсутність свого телефону. Спершу він намагався його відшукати в будинку, але не вдавалось, також телефонував на його номер, однак за повідомленням оператора абонент знаходився за межами досяжності. ОСОБА_4 припустив, що його могли забрати або дочка, або ОСОБА_2 . Тому він пішов додому до обвинуваченої аби про це запитати. Проте обвинувачена та ОСОБА_8 заперечили, що брали телефон. Того дня до будинку ОСОБА_4 двічі приїжджала поліція, один раз за викликом ОСОБА_1 , а інший по заяві ОСОБА_8 . Стосовно пропажі грошей пояснити нічого не міг, проте підтвердив, що гроші на придбання ліків давала йому, як правило, ОСОБА_1 .

Допитана ОСОБА_18 повідомила, що її мати ОСОБА_1 25.05.2021 року зателефонувала до неї і повідомила, що її в Солотвині побила сусідка ОСОБА_3 . Тому вона зателефонувала у поліцію і повідомила про даний факт.

Допитані судом працівники поліції ОСОБА_20 та ОСОБА_21 пояснили, що за дорученням чергового поліції прибули 25.05.2021 року у вечірній час за викликом ОСОБА_8 , яка заявляла, що не може безпечно через тітку потрапити до будинку хворого батька. Вони разом з нею і ОСОБА_2 , у якої перебувала ОСОБА_22 , зайшли у будинок ОСОБА_4 аби з`ясувати обставини. Там довідались, що між сторонами того дня уже був конфлікт за наслідками якого приїжджали інші працівники поліції. Переконавшись, що перешкод у доступі до житла немає, вони повернулись. Ніяких заяв того дня про вчинення крадіжки телефона та грошей ні від ОСОБА_1 , ні від ОСОБА_4 не отримували, хоч під час перебування у будинку ОСОБА_4 дійсно запитував у ОСОБА_2 чи не знає вона де його телефон. При цьому у руках ОСОБА_4 в той час знаходився телефон.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_23 повідомила, що довідалась від чоловіка про конфлікт між дочкою - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і попросила зятя ОСОБА_24 підвезти її туди. Близько 21 год, під`їхавши на вулицю де живе ОСОБА_3 , побачила на дорозі сусідів, свою дочку та ОСОБА_1 , які між собою сварились. На обличчі ОСОБА_1 були окуляри, а біля ока дійсно бачила подряпину. З розмови зрозуміла, що між ними був конфлікт, однак зі слів дочки вона навмисно ОСОБА_1 не била, а лише пошарпались. Жодних звинувачень стосовно крадіжки телефону та грошей від ОСОБА_1 тоді не звучало. Навпаки, ОСОБА_8 звинувачувала ОСОБА_1 у тому, що з батькового будинку пропали 3 тис.дол.США.

Пояснення ОСОБА_23 підтвердив також допитаний в суді ОСОБА_24 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 26.05.2021 року №09 у потерпілої ОСОБА_1 при огляді, який проведено 26.05.2021 року виявлені тілесні ушкодження у виді синців в ділянках обох очей, лівого плеча, правого передпліччя, садна в ділянках носа зліва, нижньої повіки лівого ока, надбрівній ділянці зліва, лобній зліва, кута нижньої щелепи справа, які утворились від дії тупих твердих предметів, могли утворитись як при нанесенні ударів тупими твердими предметами у вказані вище ділянки тіла так і при ударах цими ділянками тіла до тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну вказаному у постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість тілесних ушкоджень можна думати, що ОСОБА_1 було нанесено не менше 7-8 ударів у ділянку голови, одного удару в ділянку правої руки, одного удару в ділянку лівої руки.

Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вина ОСОБА_2 в умисному заподіянні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень встановлена.

Суд вважає, що позиція обвинуваченої, яка в суді доводила, що отримані потерпілою тілесні ушкодження були ймовірно заподіяні з необережності, не відповідає дослідженим обставинам справи. Характер ушкоджень, їх кількість та локалізація повною мірою відповідає поясненням потерпілої та свідків, а також матеріалам судово-медичної експертизи.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України, оскільки обвинувачена заподіяла потерпілій ОСОБА_1 умисні легкі тілесні ушкодження.

Разом з тим, на думку суду не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Так, сторона обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки посилалась на пояснення потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_26 і ОСОБА_14 . Проте допитані в суді свідки, не дали пояснень, які би прямо чи опосередковано вказували на вчинення згаданого корисливого злочину саме обвинуваченою. Натомість вони підтвердили лише той факт, що після конфлікту, який відбувся між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через деякий час ОСОБА_4 не міг відшукати свого телефону. Стосовно зникнення грошей взагалі конкретних пояснень свідки надати не могли. Твердження потерпілої ОСОБА_1 про вчинення крадіжки мобільного телефону та грошей саме ОСОБА_2 також базується лише на її припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами.

Так, суд звернув увагу на те, що з заявою про вчинення крадіжки мобільного телефону та грошових коштів у сумі 2000 грн. ОСОБА_1 звернулась до поліції лише 03.06.2021 року, в той час, як про заподіяння їй тілесних ушкоджень заявила 25.05.2021 року, хоч події, за версією обвинувачення трапились в один час.

Крім того, з 25.05.2021 року дізнавачем за участю ОСОБА_1 було проведено ряд слідчих та процесуальних дій під час яких ОСОБА_1 про вчинення крадіжки теж не згадувала.

Так, 26.05.2021 року ст.дізнавач Яблінчук В.І. оформив протокол прийняття від ОСОБА_1 заяви про вчинене кримінальне правопорушення. Зокрема за змістом заяви йшлось саме про заподіяння їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а у окремій графі бланку заяви щодо заподіяння матеріальної шкоди будь-яких відомостей не внесено (зроблено прочерк).

02.06.2021 року у приміщенні житлового будинку ОСОБА_4 з участю ОСОБА_1 було проведено огляд місця події і слідчий експеримент, під час яких також жодних заяв чи пояснень з приводу крадіжки ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_4 не зробили.

До матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення суду подано два протоколи огляду місця події від 02.06.2021 року та від 03.06.2021 року. Обидва протоколи є ідентичними за змістом і фактично відрізняються лише кінцівкою - посиланнями на пояснення ОСОБА_1 , хоч викладення пояснень у протоколі огляду місця події не відповідає суті вказаної слідчої дії. До обох протоколів додано одні і ті ж фотографії. Більше того, зміст протоколу не відтворює важливих деталей, які мають значення для справи. Так, проводячи 03.06.2021 року огляд місця події у межах розслідування факту крадіжки мобільного телефону і грошей, дізнавач описує обстановку в кімнаті, однак упускає деталі, які дійсно важливі для справи. Зокрема, на фотографії, що зроблена у спальній кімнаті ОСОБА_4 на столі під вікном, серед інших речей видно мобільний телефон із підключеним шнуром від зарядки. В той же час, слідчим жодним словом не описано речі, які знаходяться на столі, в тому числі не ідентифіковано цей мобільний телефон, відтак не зрозуміло, чи не є він тим, який згідно заяви вважався викраденим.

У судовому засіданні судом безпосередньо досліджено відеозапис, який у ході проведення досудового розслідування добровільно видала слідчому обвинувачена ОСОБА_2 . При перегляді файлу встановлено, що у ході розмови між ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та працівниками поліції, що відбувалась у присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , який лежить на ліжку, звертається з питанням: «ОСОБА_3 де мій телефон?». При цьому у руках ОСОБА_4 знаходиться не ідентифікований мобільний телефон. Будь-яких розмов про викрадення грошей під час розмови не ведеться взагалі. Допитані як свідки працівники поліції ОСОБА_21 та ОСОБА_20 підтвердили суду, що ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_1 не заявляли їм про крадіжку під час їх візиту.

Органом дізнання не допитано з приводу обставин справи безпосереднього учасника подій у будинку ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , яка також, з пояснень потерпілої та свідків перебувала у будинку і могла взяти телефон батька та/або грошові кошти.

Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.17, 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення (прокурора, орган досудового розслідування та у встановлених випадках, - на потерпілого).

Оцінка доказів проводиться на предмет їх належності, допустимості, достовірності.

З урахуванням наведеного, досліджені докази у своїй сукупності з точки зору їх належності, допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, не дають підстав поза розумним сумнівом визнати факт вчинення ОСОБА_2 дій, передбачених ч.1 ст.185 КК України, які їй ставляться у вину, а тому за вказаним обвинуваченням її слід виправдати.

Призначаючи покарання обвинуваченій за ч.1 ст.125 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, її позитивну характеристику з місця проживання, а також ставлення до скоєного, обставини, за яких кримінальне правопорушення було вчинено.

Обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання судом не встановлено.

За таких умов, суд вважає, що ОСОБА_2 слід обрати покарання в межах санкції ст. 125 ч.1 КК України у виді громадських робіт.

Цивільний позов потерпілої по справі слід задовольнити частково. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер немайнових втрат, обсяг душевних страждань, яких зазнала потерпіла, стан її здоров`я, інші обставини, що мають значення. Зважаючи на те, в якій матеріальній формі ОСОБА_1 оцінює заподіяну їй моральну шкоду та з яких міркувань при цьому виходить, обставини її заподіяння, суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити на суму 5000 грн. Також суд вважає обґрунтованою вимогу потерпілої про стягнення в її користь майнової шкоди, що заподіяна ОСОБА_2 внаслідок знищення окулярів, виходячи із підтвердженої їх вартості 2699 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_2 визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України і призначити їй покарання у виді громадських робіт строком на 60 год.

Визнати невинуватою ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.185 КК України та в цій частині обвинувачення виправдати її.

Цивільний позов потерпілої задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2699 грн заподіяної майнової шкоди та 5000 грн на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди, а також 3000 грн понесених витрат на правову допомогу адвоката.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя