Вирок № 101628213, 06.12.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1546/19

Провадження № 1-кп/175/83/19

Вирок

Іменем України

06 грудня 2021 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

суддів Озерянської Ж.М., Реброва С.О.,

при секретареві Головіній А.О.,

за участю сторін: прокурора Біленка Р.А.,

захисників Гусєва І.І., Науменка О.І., Петренко І.Ф.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12019040440000272 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Чумаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого без реєстрації по АДРЕСА_1 , раніше судимого 15.11.2007 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст.ст.121 ч.2, 69 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 22.09.2011 року за постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 14.09.2011 року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 3 дні на підставі ст.81 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у с. Чумаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_2 ,раніше судимого 19.12.2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.185 КК України до 240 годин громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого без реєстрації по АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

встановив:

21 лютого 2019 року близько 09.30 години ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 вживали алкогольні напої, де ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відкрито викрасти майно, що належить ОСОБА_10 , з чим останні погодилися, й таким чином вступили між собою у попередню злочинну змову.

З цією метою того ж дня приблизно о 10.00 годині ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прибули до будинку АДРЕСА_4 , куди незаконно проникли та всередині житла виявили ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 , діючи у групі з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , застосовуючи насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, озброївшись металевим прутом, умисно наніс ОСОБА_12 не менше 3 ударів по правому передпліччю, а потім умисно завдав один удар кулаком в обличчя ОСОБА_10 .

Після цього, погрожуючи потерпілим застосуванням насильства, яке не є небезпечним для їх життя і здоров`я, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою в групі осіб, з корисливих мотивів відкрито заволоділи приналежними ОСОБА_11 мобільним телефоном «Nokia TA-1010» вартістю 431,20 грн. із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар», що не представляє матеріальної цінності, та пластиковою банківською карткою «Укрсиббанк» із грошовими коштами на рахунку в сумі 5000 грн., а також приналежними ОСОБА_10 мобільним телефоном «Samsung Galaxy J2» вартістю 2944,05 грн. із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар», що не представляє матеріальної цінності, та грошовими коштами в сумі 1700 грн., і з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись майном на власний розсуд, чим завдали матеріальну шкоду потерпілим, а саме ОСОБА_11 в загальному розмірі 5431,20 грн. і ОСОБА_10 в загальному розмірі 4646,05 грн.

У результаті злочинних умисних дій обвинуваченихбули спричинені тілесні ушкодження: потерпілому ОСОБА_12 - у вигляді підшкірних гематом лівого плеча та лівого ліктьового суглобу, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки; потерпілому ОСОБА_10 - у вигляді параорбітальної гематоми ліворуч, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

У судових засіданнях вину по пред`явленому обвинуваченню за ч.3 ст.187 КК України ОСОБА_1 не визнавав, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - визнали частково. Після зміни прокурором обвинувачення на ч.3 ст.186 КК України всі обвинувачені свою провину визнали у повному обсязі, розкаялись у вчиненому та просили суворо не карати.

Провина ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_12 , який у суді пояснив, що 21.02.2019 року приблизно о 09.00 годині ОСОБА_10 разом із ОСОБА_11 запросив його у гості, з чим він погодився. По дорозі вони купили горілку та пішли на вул. Садову, 11 чи 13 у с. Чумаки, де сіли утрьох випивати. Приблизно о 10.00 годині в будинок прийшли обвинувачені. ОСОБА_1 запитав у нього, що він тут робить і без пояснень тричі вдарив його по лівому плечу металевим прутом (кочергою), який узяв у кімнаті біля печі. Оскільки він не мав грошей, то його більше не чіпали, та він сидів на ліжку, прикривши своє обличчя. Обвинувачені вимагали у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 гроші, на що ОСОБА_11 віддав барсетку. Обвинувачені нанесли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 багато ударів. Приблизно об 11.30 годині ОСОБА_10 вдалося втекти з будинку через вікно, а коли той повернувся, то мав припухле обличчя, але вже без слідів крові. Крім того, обвинувачені заволоділи двома мобільними телефонами ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , один із яких лежав на столі, а також банківською карткою ОСОБА_11 . Зі слів ОСОБА_10 йому відомо, що обвинуваченим повідомили ПІН-код до картки. Обвинувачені знаходилися у будинку приблизно 1,5 години та допили їхню горілку та ще одну пляшку, котру приніс ОСОБА_2 конкретно та скільки ударів спричинив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також забрав мобільні телефони, гроші та банківську картку не пам`ятає, але бачив, як ОСОБА_3 ліктем ударив ОСОБА_11 в обличчя та вимагав гроші. У поліції бачив у ОСОБА_11 синець на обличчі зліва. На даний час претензій до обвинувачених не має та не наполягає на суворому покаранні.

Показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який у судових засіданнях у режимі відеоконференції пояснив, що 21.02.2019 року він із ОСОБА_11 поверталися з нічної зміни додому на АДРЕСА_4 та по дорозі зустріли ОСОБА_12 і запросили в гості. Придбавши у магазині горілку, удома приготували їжу та сіли утрьох випивати. Згодом у будинок без запрошення прийшли ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які почали вимагати гроші та спричинили ОСОБА_11 та ОСОБА_12 тілесні ушкодження. Також усі троє били його руками й ногами по обличчю та тілу, вимагаючи гроші. Повідомивши, що у іншій кімнаті візьме та принесе гроші, він зумів утекти з будинку через вікно. У подальшому на вулиці за його проханням хтось із перехожих викликав поліцію. Особисто у нього зникли грошові кошти та мобільний телефон, котрі йому повернули. На даний час багатьох подробиць не пам`ятає. Претензій до обвинувачених не має та не наполягає на суворому покаранні.

Показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який у суді пояснив, що 21.02.2019 року після робочої зміни удома разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_12 утрьох випивати. Приблизно о 10.00 годині до будинку прийшли обвинувачені та одразу ОСОБА_1 наніс удари ОСОБА_12 . Особисто йому 3-4 удари в обличчя наніс ОСОБА_3 ОСОБА_1 примусово забрав у нього грошові кошти, мобільний телефон і банківську картку, і він на вимогу сказав ОСОБА_1 ПІН-код до неї, але невірний. У ОСОБА_10 також забрали гроші та мобільний телефон. Усі троє обвинувачених погрожували їм і спричиняли тілесні ушкодження. Через деякий час ОСОБА_10 вдалося втекти через вікно та викликати поліцію. На даний час претензій до обвинувачених не має та не наполягає на суворому покаранні.

Показаннями свідка ОСОБА_33 , яка у судовому засіданні повідомила, що взимку 2019 року приблизно об 11.00-12.00 годині вона на велосипеді поверталася з цвинтаря у с. Чумаки. У цей час на перехресті вулиць Центральної та Садової до неї підійшов молодий хлопець середнього зросту, який повідомив, що працює у селі на одному із заводів напівфабрикатів. Останній мав велику гематому на обличчі та закривавлений рот, трусився та просив про допомогу. Повідомив, що у будинку, куди він вже звертався, йому відмовили дати мобільний телефон, щоб зателефонувати до поліції. Цей чоловік їй розповів, що до нього хтось увірвався в кімнату, забрали мобільний телефон і били. Оскільки вона знала, що ОСОБА_34 , до якої він звертався, не має телефону, то надала тому для дзвінка свій. Так як потерпілий нерозбірливо розмовляв, то вона сама викликала поліцію. Потім вийшла з двору ОСОБА_34 , яка крикнула їй тікай, бо «вони утрьох ідуть з арматурою». Невдовзі прибули поліцейські, яким вона указала напрямок, в якому пішов потерпілий. Через день ОСОБА_34 повідомила їй, що злочин вчинили ОСОБА_1 , « ОСОБА_1 » і назвала прізвище третього, яке не запам`ятала.

Матеріалами кримінального провадження № 12019040440000272, а саме:

- рапортами старшого інспектора - чергового Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Жемірова С.В. від 21.02.2019 року, зареєстрованими того ж дня у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події під № 2714, № 2716 і № 2747, із яких убачається, що зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що цього дня троє відомих осіб напідпитку проникли до буд. АДРЕСА_4 , де спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_10 та його знайомому ОСОБА_11 , а також заволоділи грошовими коштами та мобільними телефонами (а.к.п.7-9);

- протоколом огляду від 21.02.2019 року з фото-таблицями до нього, з яких убачається, що з письмових дозволів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 цього дня у період часу з 15.25 години до 16.04 години у присутності вказаних потерпілих і спеціаліста ОСОБА_39 , а також понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 оглянуто територію домоволодіння АДРЕСА_4 , де у будинку та на подвір`ї виявлено та вилучено футболку і шматок простирадла зі слідами РБК, металевий прут довжиною приблизно 55 см з тканинним намотуванням на одному кінці, плями РБК на підлозі, тканинну барсетку чорного кольору з написом «Оріфлейм», змиви та чотири сліди папілярних візерунків, а також тканинну барсетку чорного кольору (а.к.п.10-23);

- протоколом огляду від 21.02.2019 року, з якого убачається, що з письмових дозволів ОСОБА_42 і ОСОБА_1 цього дня у період часу з 15.15 години до 15.55 години у присутності понятих ОСОБА_43 і ОСОБА_44 оглянуто територію домоволодіння АДРЕСА_1 , де у будинку виявлено та вилучено пластикову банківську картку «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 , мобільні телефони «Honor» і «Nokia» з сім-карткою «Київстар» (а.к.п.25-27);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21.02.2019 року, з якого убачається, що 21.02.2019 року по вул. Садовій, 11 у с. Чумаки обвинувачені спричинили ОСОБА_10 тілесні ушкодження та заволоділи приналежними останньому грошовими коштами та мобільним телефоном «Samsung Galaxy» (а.к.п.28-29);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21.02.2019 року, з якого убачається, що 21.02.2019 року по АДРЕСА_4 чоловік на ім`я ОСОБА_45 із двома невідомими відкрито заволоділи грошовими котами та мобільним телефоном «Nokia», які належать ОСОБА_11 (а.к.п.37-39);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 11.04.2019 року з фото-таблицями до них, відповідно до яких потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у присутності понятих і експерта розповіли та на статисті показали про обставини грабежу, який вчинили обвинувачені (а.к.п.76-79,119-121,142-144);

- висновком експерта № 1138е від 15.04.2019 року та додатковим висновком експерта № 1139е від 15.04.2019 року з фото-таблицями до них, відповідно до яких у ОСОБА_10 виявлене тілесне ушкодження у вигляді параорбітальної гематоми ліворуч, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки та могло утворитися від дії тупого твердого предмету. Враховуючи характер і локалізацію виявленого тілесного ушкодження, а також дані медичної документації, можливо вказати, що воно могло утворитися незадовго до звернення за медичною допомогою до медичного закладу, можливо і в термін, на який вказує обстежений, та не суперечить механізму його утворення, на який вказує потерпілий ОСОБА_10 у ході проведення слідчого експерименту за його участю (а.к.п.107-110,116-118);

- висновком експерта № 869е від 21.03.2019 року та додатковим висновком експерта № 870е від 21.03.2019 року, відповідно до яких у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді підшкірних гематом лівого плеча та лівого ліктьового суглобу, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки та спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область лівої верхньої кінцівки. Не виключено, що вони могли утворитися і в термін, на який вказує обстежений, та не суперечать механізму його утворення, на який вказує потерпілий ОСОБА_12 у ході проведення слідчого експерименту за його участю (а.к.п.132-133,139-141);

- висновком експерта № 1250/19 від 15.04.2019 року, із якого убачається, що станом на 21.02.2019 року ринкова вартість мобільного телефону «Samsung Galaxy J2» (був у використанні з 18.02.2019 року), складає 2944,05 грн., а мобільного телефону «Nokia TA-1010» (був у використанні з 2018 року), становить 431,20 грн. (а.к.п.158-161);

- речовими доказами, а саме футболкою та простирадлом зі слідами РБК, вилученими 21.02.2019 року під час огляду місця події в будинку АДРЕСА_4 (а.к.п.10-23,84,86-87).

Оцінивши зазначені докази, колегія суддів приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинувачених. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Суд, дотримуючись принципів змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані сторонами докази, які є достовірними, допустимими й достатніми, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у обвинувальному акті в редакції від 25.11.2021 року, і їх умисні дії кваліфікує за ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілих, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

За вимогами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судовим розглядом кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 має незняту та непогашену судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, однак слідчий у обвинувальному акті від 16.04.2019 року і прокурор у обвинувальному акті від 25.11.2021 року при кваліфікації його дій не вказали кваліфікуючу ознаку «вчинення кримінального правопорушення повторно».

Під час судового розгляду прокурор не скористався правом, передбаченим ст.338 КПК України, повторно змінити обвинувачення в частині його доповнення вказаною кваліфікуючою ознакою.

Виходячи з обмежень, установлених ч.3 ст.337 КПК України, колегія суддів не може самостійно визначити кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ознакою грабежу «вчиненого повторно», оскільки це виходить за межі висунутого обвинувачення.

Суд не посилається у вироку на інші матеріали кримінального провадження, досліджені у судовому засіданні, оскільки вони є процесуальними документами, не доводять та не спростовують вини обвинувачених.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу кожного з обвинувачених:

- ОСОБА_1 - тричі притягався до кримінальної відповідальності, останній раз із застосуванням ст.75 КК України та був звільнений від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, має одну незняту та непогашену судимість за злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

- ОСОБА_2 , - один раз притягався до кримінальної відповідальності, має одну незняту та непогашену судимість, перебуває на обліку в органі пробації як засуджений до громадських робіт, які не відбув, має на утриманні бабусю ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка потребує стороннього догляду, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

- ОСОБА_3 , - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання усіх обвинувачених, колегія суддів визнає щиросердне каяття, а відносно ОСОБА_2 - також і наявність на утриманні особи похилого віку.

Обставиною, що обтяжує покарання кожного з обвинувачених, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 має незняту та непогашену судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Разом з тим, у обвинувальних актах не зазначено обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_1 «рецидив кримінальних правопорушень».

Враховуючи обмеження, встановлені ч.3 ст.337 КПК України, суд не може самостійно встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст.91 КПК України), оскільки це виходить за межі висунутого обвинувачення та погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_1 , а тому не вправі визнати обставиною, що обтяжує покарання «рецидив кримінальних правопорушень» у відповідності до п.1 ч.1 ст.67 КК України.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З урахуванням наведеного, загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст.50, 65-67 КК України, обставин справи та даних про особу ОСОБА_1 , його ролі у вчиненні тяжкого злочину, а також думки прокурора щодо виду і міри покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити реальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.186 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень як ними, так і іншими особами.

Виходячи з положень, передбачених ст.ст.50, 65-67 КК України, з урахуванням обставин справи та даних про особу ОСОБА_2 , який вчинив умисний тяжкий злочин, не відбувши покарання у виді громадських робіт строком 240 годин за попереднім вироком від 19.12.2017 року, що свідчить про його небажання виправлятися, колегія суддів вважає за необхідне призначити реальне покарання у виді позбавлення волі за правилами ст.71 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Виходячи з наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_3 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, однак вчинив умисний злочин, віднесений ч.5 ст.12 КК України до категорії тяжких і має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретних осіб, а й для суспільства в цілому, колегія суддів вважає за необхідне призначити реальне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.3 ст.186 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

На переконання колегії суддів, призначення такого покарання кожному з обвинувачених буде відповідати таким принципам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неможливе при їх звільненні від відбування покарання з випробуванням, про що просили обвинувачені та їх захисники. З цих же підстав колегія суддів не враховує думку потерпілих щодо призначення покарання, не пов`язаного з ізоляцією обвинувачених від суспільства.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 цивільні позови не заявляли, оскільки не мають до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальних і моральних претензій.

Згідно зі ст.ст.122, 124 КПК України з обвинувачених підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 300 грн., що підтверджується звітом про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи (а.к.п.157).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідністю зі ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна

З протоколу огляду від 21.02.2019 року убачається, що за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено та вилучено подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, яку поміщено до спец-пакету № ЕХР0140494. По квитанції під порядковим номером 212/00000126 ця речовина, на яку ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду від 22.02.2019 року накладено арешт, зберігається у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП (нині ВП № 8 ДРУП) ГУНП в Дніпропетровській області. Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду від 14.03.2019 року по цій речовині доручено проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів експертам Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України (а.к.п.25-27,86,102,147).

Разом із цим, кримінальне провадження не містить постанови про виділення матеріалів в окреме провадження, висновку експерта щодо вказаної рослинної речовини та про визнання її речовим доказом. У зв`язку цим колегія суддів не вирішує питання щодо долі цієї речовини та щодо скасування накладеного на неї арешту.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 21 лютого 2019 року.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців.

На підставі частин 1, 4 ст.71, ч.1 ст.72 КК України до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання у виді 240 годин громадських робіт, призначене за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року, та остаточно, за сукупністю вироків, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців 30 (тридцять) днів.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 21 лютого 2019 року.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 21 лютого 2019 року.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експертів стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 (ІПН невідомий), ОСОБА_2 (ІПН невідомий) та ОСОБА_3 (ІПН невідомий) з кожного по 100 (сто) гривень на користь держави (Р/р - UА828999980314090544000004457, ОКПО казначейства - 37988155, ГУК у Дніпропетровській обл./ОТГ Слобожанське/24060300, Казначейство України (ЕАП), Код платежу - 4060300, призначення платежу - за судову товарознавчу експертизу № 1250/19 від 15 квітня 2019 року, проведену судовим експертом Зєлєніною Є.В.).

Дві барсетки та мобільний телефон «Nokia» з сім-карткою у паперових конвертах, мобільний телефон «Honor» і банківську картку, поміщені до спец-пакетів №№ ЕХР0163428 і ЕХР0163427, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області по квитанціях під порядковими номерами 666/000000372, 642/000000398 і 644/000000400 на підставі постанов слідчого СВ Дніпровського РВП Скрипника А.П. від 21 лютого 2019 року, - після набрання вироком законної сили повернути власникам за належністю.

Футболку та шматок простирадла зі слідами РБК, два змиви з підлоги, контрольний змив, контроль марлі та чотири сліди папілярних візерунків на липких стрічках, поміщені до паперових конвертів, і металевий прут, запакований у папір, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області по квитанціях під порядковими номерами 642/000000398 і 644/000000400 на підставі постанови слідчого СВ Дніпровського РВП Скрипника А.П. від 21 лютого 2019 року, - після набрання вироком законної сили знищити як такі, що не мають матеріальної цінності.

Грошові кошти у сумі 511 грн., передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_10 по розписці від 11 квітня 2019 року, - залишити у його розпорядженні після набрання вироком законної сили.

Арешт на пластикову банківську картку «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_11 , мобільні телефони «Honor» і «Nokia» з сім-карткою, накладений за ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2019 року, - скасувати після набрання вироком законної сили.

Оптичний диск і карту пам`яті з відеозаписами слідчих дій від 21.02.2019 року - зберігати у опечатаному конверті та файлі на 81 і 83 аркушах при матеріалах кримінального провадження № 12019040440000272.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченими - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий суддя В.В. Бровченко

Суддя Ж.М. Озерянська

Суддя С.О. Ребров