Рішення № 101622282, 25.11.2021, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1472/21

2/323/638/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

25.11.2021 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Н.В.Фісун, за участю секретаря А.О.Мірошниченко, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом в якому вказує, що 10 травня 2021 року за місцем його офіційного працевлаштування надійшли документи від приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, з яких він дізнався, що виконавчим написом за № 4649 від 01.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною, з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» було стягнуто заборгованість у розмірі 17682,64 грн. та на підставі даного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 63408664. 27.05.2021 року, на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.05.2021 року з його заробітної плати було стягнуто у розмірі 20 % від заробітної плати, що становить 1741,30 грн.

Вказує, що він особисто не укладав ніяких договорів та жлдних правовідносин з відповідач у нього не було.

Крім того зазначає, що приватний нотаріус взагалі не мав права вчиняти вказаний виконавчий напис по стягненню заборгованості за споживчим кредитом, так як чинна редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Вважає, що виконавчий напис № 4659 від 01.10.2020 року вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. з порушенням вимог законодавства.

Тому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4659 від 01.10.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 17682,64 грн.; стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 6362,00 грн.; стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 незаконно списані кошти у сумі 1741,30 грн.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 23.06.2021 року відкрито позовне провадження за правилами загального позовного провадження, у якій роз`яснено відповідачу, право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Відзив обґрунтовує тим, що приватний нотаріус, при видачі нотаріального напису, діяв в межах своїх повноважень та чинного законодавства України, яке регулює їх видачу. Приватному нотаріусу відповідачем були надані всі необхідні документи для видачі такого напису.

Крім того, від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому останній просить у стягненні витрат на правничу допомогу, які заявлені позивачем, відмовити. Дане клопотання обґрунтовує тим, що витрати на правничу допомогу значно завищені та не відповідають складності справи. Також зазначає, позивачем до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували оплату такої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату.

Від позивача відповіді на відзив відповідача до суду не надходила.

У судове засідання позивач не з`явився, до суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю., у судове засідання повторно не з`явилися, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://court.gov.ua/sud0819 в розділі «Виклики до суду».

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. у судове засідання не з`явилася, до суду надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. винесено виконавчий напис, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке набуло право нового кредитора до боржника за кредитним договором № 961204247 від 16.04.2018 року, укладеним ОСОБА_1 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість за кредитним договором у розмірі 25371,94 грн. що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3499,50 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 1368,27 грн., строкової заборгованості за комісією - 995,70 грн., строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 9009,47 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями - 10499,00 грн. Крім того, за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача в розмірі 1000,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 26371,94 грн. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 4659.

26.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Дмитром Юрійовичем винесена постанова у виконавчому провадженні ВП № 63408664 про відкриття виконавчого провадження, згідно з якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 4659, виданого 01.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суми боргу у розмірі 26371,94 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 винагороду приватного виконавця у розмірі 2637,19 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 Постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному віснику України 21.03.2017 року.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд Ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Крім того, розглядаючи правову природу відносин, що виникають у зв`язку з вчиненням нотаріусом виконавчого напису, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц зазначила про таке.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Проте, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №158/2157/17.

Оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 01.10.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Договір № 961204247 від 16.04.2018 року, який підписаний особистим підписом директора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Лизанець М.С. та ОСОБА_1 - в електронному вигляді із застосуванням одноразового ідентифікатора, та який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Буждиганчук Є.Ю. вийшла за межі своїх повноважень, що потягло й порушення прав позивача.

Крім цього, позивачем, у своїй позовній заяві, зазначається, що між ним та відповідачем жодних кредитних договорів не укладалося та відповідачем дані посилання позивача жодним чином не спростовані, що також підтверджує той факт, що заборгованість, яка була встановлена приватним нотаріусом у своєму виконавчому написі не є безспірною.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, позов в цій частині є законним та обґрунтованим, і підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача незаконно списаних коштів суд зазначає наступне.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що 27.05.2021 року, на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.05.2021 року з його заробітної плати було стягнуто у розмірі 20 % від заробітної плати, що становить 1741,30 грн.

Позивачем до позовної заяви в якості доказу на підтвердження заявлених позовних вимог в частині незаконного списання коштів з його заробітної плати було додано лист головного лікаря КНП «Оріхівська БЛІЛ» Н. Бєлової, в якому зазначається, що з ОСОБА_1 27.05.2021 року було відраховано 20% із заробітної плати, що становить 1741,30 грн. згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 63408664 на користь ТОВ «Вердиткт Капітал». Інших доказів, які підтверджували факт списання коштів з його заробітної плати позивачем суду не надано, як і не надано доказів перебування позивача у трудових відносинах з КНП «Оріхівська БЛІЛ».

Таким чином, на переконання суду, в даній частині позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Позивач, у своїй позовній заяві, окрім іншого, просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно до вимог ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат представником відповідача було надано договір № 13-ф/о про надання правової допомоги від 20.05.2021 року, Акт прийняття-передачі наданих послуг від 10.06.2021 року.

Заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., на думку суду, становлять не співмірні і не розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу, а тому суму, яку суд вважає за необхідне покласти на відповідача, слід зменшити до 3000,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у сумі 4362,00 грн., що складаються з сплаченого судового збору в розмірі 1362,00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 274- 279, 280-289, 353,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ТОВ «Вердикт Капітал» (адреса: вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 36799749) , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна ( адреса: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка,38, прим.147, кім.5,7), приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович (адреса: 69041, м.Запоріжжя, бул. Вінтера,26, офіс 1,2) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4659 від 01.10.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» заборгованості в розмірі 17682,64грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (адреса: вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 36799749), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), судові витрати у сумі 4362,00 грн., що складаються з сплаченого судового збору в розмірі 1362,00грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03.12.2021 року.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області Н.В.Фісун