Вирок № 101620207, 03.12.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2291/19

Провадження № 1-кп/0182/98/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2021 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Клименко І. В.

секретар судового засідання Степанова О. Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2019 за № 12019040340000096 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , працює слюсарем в Нікопольському відділенні ПАТ «Дніпропетровськгаз», із освітою середньою-технічною, розлучений, на утриманні має малолітню дитину, сина ОСОБА_2 , 2011 року народження, судимості немає,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Кахути І. Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Яремчук Л. В.,

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої Перевертало Л. Т.,

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Обвинувачений ОСОБА_1 03.11.2018 приблизно о 17:00 год. знаходився в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , де у нього на ґрунті довготривалих неприязних відносин виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 (згідно свідоцтва про шлюб від 27.01.2021 - ОСОБА_3 )

ОСОБА_1 знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1 приблизно о 17:10 год., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , двома пальцями лівої руки схопив ОСОБА_4 за шию, та, тримаючи в правій руці металевий газовий ключ, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, завдав ним ОСОБА_4 не менше семи ударів у різні частини тіла, а саме: один удар в ліве плече, один удар в лівий плечовий суглоб, один удар в лівий ліктьовий суглоб, два удари по спині, один удар в ліве стегно та один удар по четвертому пальцю лівої кисті, чим заподіяв останній, згідно висновку експерта № 143 від 18.03.2019 тілесні ушкодження у вигляді - синця лівого плеча, синця лівого плечового суглобу, синця лівого ліктьового суглобу, двох синців спини, синця лівого стегна, синця лівої кисті, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та тілесне ушкодження у вигляді - закритого перелому нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті, яке відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби.

Своїми умисними діями, які виразилися в спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.

Позиція обвинуваченого

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе не визнав. Суду показав, що потерпіла його колишня дружина. Жили вони разом з 2000 року. У них довго не було дітей і вона умовила його і вони усиновили дитину з дитячого будинку. Взяли хлопчика 3-х місячного віку, також він удочерив доньку потерпілої, яка жила з ними з 4-х річного віку. Жили вони разом у будинку по АДРЕСА_1 . Офіційно розлучилися вони у 2015 році. Потерпіла переїхала та проживала на квартирі разом з сином, але періодично привозила до нього сина. У нього дохід був невеликий, тому він вирішив поїхати за кордон на заробітки. Запропонував потерплій пожити у будинку, поки він буде за кордоном. Потім, коли повернувся, вони так і продовжували жити в будинку. Вони просто жили під одним дахом, але потерпіла жила своїм життям. Він їй говорив, що необхідно вирішити, хто буде жити в будинку, але потерпіла не давала чіткої відповіді. Він вирішив знову поїхати на заробітки, але швидко приїхав назад, так як донька зателефонувала і сказала, що його мати захворіла і потрібно за нею доглядати. Після він влаштувався на роботу. Із-за того, що потерпіла не хотіла доглядати за сином, у них відбувалися скандали. Вона взагалі робила, що хоче, постійно влаштовувала сварки. Все це призвело до того, що на початку серпня 2018 року він пішов від потерпілої, так як познайомився з дівчиною на дні народження брата, і вони вирішили зійтися та жити разом. Переїхав жити до цієї дівчини, але додому приїжджав часто. Коли потерпіла дізналася, що він живе з іншою жінкою, то їй це не сподобалося і вона почала його переслідувати, погрожувати, зверталася до поліції з неправдивими заявами. Так, до нього приїжджали працівники поліції і сказали, що він нібито на вул. Кооперативній перегородив потерпілій дорогу і погрожував їй. Але насправді, він просто проїхав мимо її автомобіля і подивився на неї. Коли він пішов від потерпілої проживати до іншої жінки, то попросив дати йому можливість ставити автомобіль в гаражі на території домоволодіння, вона відмовила йому, сказала, що він буде її все життя утримувати. Одного дня він виявив, що з гаража було вивезено інструмент, метал, а з будинку - практично всі меблі, при цьому було видно, що в будинку ніхто не живе. Він вирішив, оскільки в будинку ніхто не проживає, а взимку можуть замерзнути труби без опалення, то він вирішив запустити опалення, щоб жити у будинку. Він запустив опалення, поміняв замок. Почалися погрози, потерпіла заперечувала, щоб він жив у будинку. На початку листопада 2018 р. він вирішив поїхати у будинок, щоб забрати свої речі і попросив товариша поїхати з ним, так як з потерпілою розмова у них не складалася. Коли вони з товаришем їхали до будинку, потерпіла їхала їм на зустріч. Знаходячись у будинку, він виніс телевізор, а потім вирішив зняти колонку, бо її віддав його брат. Протерпіла опломбувала котел, викликавши для цього монтерів, тому він зрозумів, що колонкою теж ніхто користуватися не буде. Коли він почав знімати колонку, прийшла потерпіла, стала його трясти, шарпала і говорила, «що ти робиш?». У нього в руці був металевий газовий ключ, за допомогою якого він знімав колонку, потерпіла його тормошила, шарпала, а тому він не втримався на ногах і впав на потерпілу разом з колонкою. Він впав на спину з металевим ключем та колонкою на потерпілу, як саме впала потерпіла, він не бачив. Але він падав на потерпілу і разом з нею впав на стіл та табуретку, які були позаду. Потерпіла почала кричати і вибігла з будинку, він їй говорив - давай розберемось, але вона кричала, що він зламав їй палець і вибігла на вулицю. При цьому удари потерпілій він не наносив. Як потерпіла отримала тілесні ушкодження, він не знає, але він її не бив, можливо, вона їх отримала, коли він упав на спину з колонкою. Можливо, у потерпілої вже на той момент були синці, вона все спланувала заздалегідь. Позовні вимоги потерпілої не визнає. Моральну шкоду не визнає.

Захисник обвинуваченого - адвокат Яремчук Л. В. просить врахувати, що потерпіла сама спровокувала конфлікт, однак тілесних ушкоджень обвинувачений їй не спричиняв. Обвинувачення базується лише на показах потерпілої. Факт спричинення моральної шкоди потерпілої не доведений, тому у позові просить відмовити.

Позиція потерпілої та її представника

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні суду показала, що обвинувачений її колишній чоловік. На даний час вони не можуть знайти компроміс з приводу поділу майна. Проживали разом з 2001 року до 2008 року у цивільному шлюбі. Потім з 2008 року до лютого 2015 року у зареєстрованому шлюбу. У лютому 2015 року розлучилися. У них є спільна дитина, син, який проживає з нею. Після розірвання шлюбу вона почала жити на квартирі, потім обвинувачений поїхав на заробітки і вона жила в будинку, потім вона поїхала на заробітки, а обвинувачений залишився у будинку. Вони жили в одному будинку, але спільного господарства не вели, купували разом продукти, платили за комунальні послуги, але не жили разом. В серпні 2018 року обвинувачений сказав, що йде в другу сім`ю. Вона тоді якраз збиралася на заробітки поїхати. Але залишилася вдома, так як син не хотів йти з батьком. Вона залишилася жити в будинку по АДРЕСА_1 , а обвинувачений пішов жити в інше місце, але приїжджав в будинок і ранком, і вечором. Влаштовував сварки, ревнував її невідомо до кого і невідомого до чого. І все це відбувалося у присутності дитини. До поліції вона звернулася в червні 2018 року, коли обвинувачений полив її бензином, до того він її бив, але синців не було, а тому вона не зверталася. 03.11.2018 вона була вдома по АДРЕСА_1 . Близько 16.30 год. їй потрібно було поїхати. Коли вона їхала вулицею, то побачила, що їде обвинувачений, і в машині він не один. Обвинувачений, швидше за все, думав, що її немає, тому їхав вивозити речі з дому. Вона розвернулася і поїхала додому. Коли під`їхала, то побачила, що в машині сидить товариш обвинуваченого ОСОБА_6 . Обвинувачений в це час якраз відкривав хвіртку на подвір`я, вона його окликнула і сказала, щоб не закривав хвіртку. Вони разом зайшли до будинку. Обвинувачений почав збирати свої носильні речі. Також він взяв телевізор і почав його виносити. Вона перепони йому не чинила. Обвинувачений сказав, щоб вона прийшла в понеділок до нотаріуса і він відпише частину будинку сину в рахунок аліментів. Вона погодилася. Разом вони вийшли на вулицю. В цей час до неї подзвонила донька і вони з нею почали говорити, вона розповіла доньці про пропозицію обвинуваченого стосовно аліментів. Під час розмови вона побачила, що обвинувачений з гайковим ключем пішов до будинку і виніс з будинку газову колону та поставив її в машину. Товариш обвинуваченого ОСОБА_6 запитав, що у них відбувається, потім до нього хтось зателефонував і він вийшов з автомобіля. Вона відійшла і продовжувала розмовляти з донькою. Обвинувачений в цей час виніс з будинку тумбочку з-під телевізора. Потім вона взяла миску для котячої їжі і зайшла до будинку на кухню. Побачила. що обвинувачений присів і відкручує опалювальний котел, який опалює ввесь будинок. Вона запитала, що він робить, бо так він залишить їх з сином без опалення. Обвинувачений в цей час сидів навприсядки. Після її слів він підскочив і повернувся до неї та лівою рукою схопив її за горло. Тримав він її на витягнутій руці, вона не могла до нього в цей час дотягнутися. В цей час у неї з рук випав мобільний телефон і включився гучний зв`язок. У обвинуваченого були такі шалені очі і він почав наносити газовим ключем удари в ліву сторону - стегно, лікоть, голову. При цьому він зажав її в куток і вона, як могла, ухилялася від ударів, при цьому вона кричала і запитувала у нього, що він робить. Донька по телефону почула її крики і у відповідь кричала «мама, мама». Вона крикнула їй, щоб донька викликала поліцію. Телефон відключився. Вона говорила обвинуваченому: «пожалій матір, ти заб`єш мене, вона і діти залишаться сиротами», але обвинувачуй продовжував її бити газовим ключем. Потім їй все-таки вдалося вискочити на вулицю. ОСОБА_6 стояв біля воріт, вона запитала у нього, чому він їй не допоміг, той сказав, що розмовляв по телефону і нічого не чув. За нею вибіг обвинувачений і вона ховалася за ОСОБА_6 . При цьому обвинувачений говорив їй: «давай поговоримо». Потім прийшов сусід, до якого зателефонувала донька. Вона зателефонувала до доньки і запитала, чи викликала остання поліцію, донька сказала, що не викликала, бо вона з іншої області. І тоді вона сама зателефонувала на номер «102» і викликала поліцію. Обвинувачений хотів поїхати, але сусіди не давали йому це зробити. Співробітники поліції довго не приїздили, тоді вона вдруге зателефонувала до поліції і запитала, що їй робити, бо у неї дуже болів палець і почувала вона себе погано, їй відповіли, щоб вона їхала до лікарні, вона викликала швидку медичну допомогу і її відвезли у лікарню. Працівники поліції її опитували у лікарні, дали направлення до судово-медичного експерта. 05.11.2018 пішла до судово-медичного експерта, вони сказали прийти після зняття гіпсу, що вона і зробила. Нею подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на її користь спричиненої моральної шкоди в розмірі 70 тис. грн. Через переламаний палець вона змушена була водити дитину до школи, так як не могла дитину возити на автомобілі. Дитину потрібно було переодягати, але вона не могла цього робити, бо палець сильно болів. Посуду помити, приготувати їжу вона теж не могла. Просила дитину допомагати їй. Відчувала страждання. У дитини теж була травма, вона водила сина до психолога. Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень, було порушено нормальний ритм її життя. З 03.11.2018 до 02.01.2019 вона не могла вийти на роботу, стояла на обліку в центрі зайнятості, але взяти на роботу її не могли через те, що у неї був гіпс. Обвинувачений не пропонував їй ніякої допомоги.

Просить призначити покарання обвинуваченому у виді реального позбавлення волі. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник потерпілої ОСОБА_3 - адвокат Перевертайло Л. Т. - просила врахувати, що вина обвинуваченого доведена показами потерпілої, свідків, письмовими доказами. Просила врахувати, що обвинувачений притягувався до адміністративної відповідальності за насилля в сім`ї. Цивільний позов просила задовольнити у повному обсязі.

Досліджені в судовому засіданні докази

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що потерпіла його сестра. З обвинуваченим особистих неприязних відносин у нього не було. До нього зателефонувала сестра і попросила допомогти перевезти холодильник, це було осінню 2018 року. Він збирався їхати ввечері. Сестра зателефонувала і сказала, щоб він їхав швидше, бо обвинувачений її вбиває. На вулиці тоді вже було темно. Хвилин через 10-15-ть він приїхав, зайшов через хвіртку на територію подвір`я. Біля будинку стояв обвинувачений та інші люди - чоловіки, сусіди. Сестра теж стояла там. Він підійшов, облаяв обвинуваченого, бо як він міг вдарити жінку. Сестра сказала, щоб він обвинуваченого не чіпав і він пройшов далі. Потерпіла трималася за руку і говорила, що у неї болить рука. Які ще у неї були тілесні ушкодження, він не знає. Вони з сестрою зайшли до будинку і вирішили, що холодильник перевозити буде він сам. Також у будинку сестра сказала, що обвинувачений ударив її гайковим ключем в руку. На кухні був якийсь безлад, але розбитого скла він не бачив. Чи жили вони в тому будинку на той час, він не знає, у їх особисте життя він не влазив. Холодильник стояв справа на кухні, він його забрав, на обстановку не звертав уваги. Завантажити холодильник йому допоміг водій автомобіля, з яким він приїхав. Обвинувачений йому нічого не говорив. Він стояв на території подвір`я, біля будинку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що у нього дружні відносини і з обвинуваченим, і з потерпілою. В листопаді 2018 року вони з обвинуваченим приїхали до його будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Їхали на мікроавтобусі обвинуваченого, за кермом був обвинувачений. Їхали з метою перевірити будинок. Дорогою побачили, що на зустріч їм їде автомобіль «Славута» потерпілої. Зупинилися вони навпроти будинку. Обвинувачений пішов до будинку, а він залишився у автомобілі. Обвинувачений зайшов у будинок, виніс газову колонку, поклав її в автомобіль, знову пішов у будинок. Потім він побачив потерпілу, яка повернулася, пройшла мимо нього, привіталася. Автомобіль вона залишила в стороні. В автомобілі потерпіла ніби була не одна, так як вона за кермом не їздила. Потерпіла пройшла мимо нього і пішла на територію подвір`я будинку. Потім він вийшов з автомобіля і пішов, при цьому він розмовляв по мобільному телефону. Він ходив по вулиці і розмовляв по мобільному телефону. Нічого не чув. Коли вийшов з мобільним телефоном із-за рогу, побачив, що вийшла з двору потерпіла, і запитала, чи чув він, як вона кликала на допомогу, що її бив ОСОБА_1 , він відповів, що нічого не чув. Він не запитував, чому вона кликала на допомогу, так як потерпіла почала відразу ж комусь телефонувати по мобільному телефону. Сусіди прийшли, які саме він не знає, вони там про щось розбиралися, він особисто на територію подвір`я не заходив, він ввесь час був на вулиці. Бачив автомобіль, у який завантажували холодильник. Зрозумів він тоді, що там якась сімейна драма, і не хотів туди влазити. Тілесних ушкоджень на потерпілій він бачив. У його присутності потерпіла викликала швидку медичну допомогу і говорила, що її побив обвинувачений. Обвинувачений потім теж вийшов з будинку на вулицю. Вони розмовляли: обвинувачений, потерпіла та 2-є хлопців-сусідів. Розмови їх він не чув, так як стояв далеко. Приїхала швидка медична допомога і потерпілу швидка забрала. Він поїхав до приїзду поліції.

З обвинуваченим він товаришує більше 20-ти років. Охарактеризувати обвинуваченого може лише з позитивної сторони. Обвинувачений завжди спокійний, урівноважений, не курить, не п`є. Вони їхали до будинку подивитися, так як у будинку, бо тоді там ніхто не жив.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що з обвинуваченим і потерпілою у нього сусідські відносини. Особистих неприязних відносин з ними не було. Це було осінню 2018 року, він був вдома. У другій половні дня до нього зателефонувала ОСОБА_12 - донька обвинуваченого та потерпілої і сказала, що «тато б`є маму, сходіть подивіться». Коли він вийшов, на вулиці біля будинку обвинуваченого і потерпілої стояли знайомі, які вийшли покурити. Він зайшов на територію подвір`я. Перед будинком стояла потерпіла і плакала, у неї була розпухла ліва рука, вона її тримала і плакала. Він запитав, що сталося, потерпіла сказала, що її побив обвинувачений. Обвинувачений в це час був у будинку, потім вийшов. Він запитав у нього, що сталося. Обвинувачений відповів, що він зняв колонку і випадково вдарив потерпілу. Він відповів тоді йому: «навіщо ти знімаєш колонку, адже у будинку будуть жити твої діти». У його присутності конфліктів між ними не було. Потерпіла сказала, що вона викликала швидку медичну допомогу. Тоді він запитав, чи він їм потрібний. Потерпіла сказала, що ні, і він пішов додому. В будинок він не заходив. Про відносини між потерпілою і обвинуваченим йому нічого не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вона донька потерпілої. 03.11.2018 вона була у м. Запоріжжі. Зазвичай вона приїжджає на вихідних додому, але тоді не приїхала. В той день вона розмовляла з мамою по телефону. Спочатку вона подзвонила до мами, і остання сказала, що вона до неї передзвонить. Потім мама передзвонила і сказала, що батько, обвинувачений у справі, приїхав додому. Вона тоді у неї запитала про батька, а саме, що він робить. Мама сказала, що батько в будинку. Потім з мамою вони продовжували говорити, почула, що мама зайшла в будинок і запитала у батька: «що ти робиш?», чула, як батько відповів: «знімаю котел». Мама йому сказала: «навіщо, тут же будуть жити твої діти». Потім почула крики мами, чула як вона кричала, що їй боляче. Шум ударів вона не чула, але чула шум каструль, скла битого. Тоді вона почала кликати маму, але вона їй не відповідала. Потім вона скинула дзвінок і стала намагатися додзвонитися до поліції, але не змогла, через те, що була у м. Запоріжжі. Тоді вона зателефонувала до сусіда дядька ОСОБА_1 і попросила його сходити додому і подивитися, що там у них сталося. Він погодився. Вона знову почала телефонувати до мами, додзвонилася і мама їй сказала, що батько її побив. Вона також намагалася викликати швидку медичну допомогу, але не змогла, так як знаходилася у м. Запоріжжі. Потім до неї подзвонила мама і сказала, що вона додзвонилася та викликала швидку медичну допомогу. Це все відбувалося за адресою: АДРЕСА_1 . На той момент мама жила на квартирі, у будинку ніхто не жив. З батьком вона не спілкується з липня 2018 року. Мама приїжджала в будинок за речами, а батько туди не їздив, тому його поява була неочікуваною.

У них раніше з батьком були нормальні відносини. Частина будинку належить їй, частина батьку.

Судово-медичний експерт ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що свій висновок підтверджує. Удари металевим ключем могли спричинити виявлені у потерпілої тілесні ушкодження. Чи могли бути вказані тілесні ушкодження утворитися при падінні, не може сказати, оскільки таке питання перед ним як експертом не ставилося. На шиї у потерпілої синців не було (згідно медичних документів).

У судовому засіданні досліджено письмові докази, законність, належність та достовірність яких учасниками судового провадження не оспорювалася та визнані судом допустимими, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12019040340000096:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 14.12.2018 потерпілої ОСОБА_4 , у якому вона вказує, що 03.11.2018 приблизно о 17.00 год. колишній чоловік ОСОБА_1 , знаходячись в будинку АДРЕСА_1 на ґрунті сварки, спричинив їй тілесні ушкодження, тяжкість яких встановлюється. (а.п. 8);

- протокол проведення слідчого експерименту від 05.03.2019, в ході якого потерпіла ОСОБА_4 розповіла та показала, як стосовно неї було скоєно злочин, продемонструвала яким саме чином та куди саме їй було нанесено удари її колишнім чоловіком ОСОБА_1 (двома пальцями лівої руки ОСОБА_1 взяв її за шию; показала ділянки тіла, по яким їй було нанесено удари металевим ключем; показала механізм спричинення тілесних ушкоджень газовим ключем по четвертому пальцю лівої руки). До протоколу проведення слідчого експерименту додано фото-таблицю та DVD-диск з відеозаписом слідчого експерименту. (а.п. 24-31). Відеозапис слідчого експерименту від 05.03.2019 за участю потерпілої ОСОБА_4 переглянуто судом у судовому засіданні;

- висновок судово-медичної експертизи № 143 від 18.03.2019, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлене тілесне ушкодження у вигляді - закритого перелому нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті - відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби (строк зростання кісткової тканини більше 21 доби) (згідно пункту 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження у вигляді - синця лівого плеча, синця лівого плечового суглобу, синця лівого ліктьового суглобу, двох синців спини, синця лівого стегна, синця лівої кисті (форма, розміри, точна локалізація в медичних документах не вказані) - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (згідно пункту 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, або від ударів об такі предмети. Давність спричинення тілесних ушкоджень може відповідати строку, вказаному в ухвалі суду. В зв`язку з невизначеністю клінічної картини, відсутність яких-небудь об`єктивних ознак тілесних ушкоджень в області голови (при судово-медичному обстеженні, та в наданих медичних документах), вказаний в наданих медичних документах діагноз: струс головного мозку, при визначенні ступеня тяжкості (згідно пункту 4.13.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень) врахований бути не може. (а.п. 43-44);

- висновок експерта (додатковий) № 144 від 18.03.2019, згідно якого: механізм виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не суперечить механізму, вказаному у протоколі слідчого експерименту, за участю потерпілої ОСОБА_4 від 05.03.2019. (а.п. 48).

Оцінка доказів судом

Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, за якими він обвинувачується.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом в контексті рішень ЄСПЛ означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Хоча обвинувачений ОСОБА_1 вину свою не визнав, однак суд вважає, що його вина доведена у повному обсязі.

Твердження обвинуваченого про те, що він, знімаючи газову колонку, впав на потерпілу разом з колонкою, а також його інше твердження про те, що потерпіла все заздалегідь спланувала і синці у неї вже були на той момент, нічим, крім показів обвинуваченого, не підтверджується. Потерпіла і на досудовому розслідуванні, і в ході судового розгляду категорично стверджувала, що обвинувачений металевим газовим ключем наносив їй удари, внаслідок чого вона і отримала тілесні ушкодження.

Суд приймає як належні та допустимі докази по даній справі покази потерпілої та покази свідків, протокол проведення слідчого експерименту та висновки експертизи, які між собою є взаємоузгодженими щодо того, що у обвинуваченого та потерпілої на момент події були неприязні довготривалі відносини, пов`язані з розірванням шлюбу, припиненням спільного проживання, розподілом майна. 03.11.2018 потерпіла, коли заходила до будинку була спокійна, про що показав свідок ОСОБА_8 , а після спілкування із ОСОБА_1 з будинку потерпіла вийшла схвильованою, сказала, що її побив ОСОБА_1 і почала викликати швидку медичну допомогу, телефонувала до поліції. Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 також підтвердили ту обставину, що потерпіла говорила, що її побив ОСОБА_1 та факт виклику потерпілою швидкої медичної допомоги та поліції. Потерпіла як під час проведення слідчого експерименту, так і під час судового розгляду чітко вказала механізм спричинення їй тілесних ушкоджень, який не суперечить висновку судово-медичної експертизи. Свідок ОСОБА_13 підтвердила, що вона чула по телефону, як потерпіла просила обвинуваченого не бити її, однак вона не бачили їх в цей момент.

Крім цього, потерпіла відразу ж зателефонувала до швидкої медичної допомоги для отримання допомоги та звернулася до поліції із заявою про спричинення їй тілесних ушкоджень, вказавши їх у своїй заяві. Тому посилання обвинуваченого на те, що тілесні ушкодження потерпілій міг спричинити хтось інший і до 03.11.2018, є неспроможними.

Що стосується твердження обвинуваченого про те, що він, знімаючи за допомогою металевого ключа газову колонку, яка була закріплена на стіні, а його в цей час шарпала за плече потерпіла і він не втримався та впав на потерпілу з газовою колонкою, суд також вважає неспроможними, так як судом за клопотанням захисника обвинуваченого - адвоката Павлійчука В. А., яке було підтримане обвинуваченим, було призначено проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого для перевірки і уточнення механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій за обставин, на які вказує обвинувачений та призначено за результатами слідчого експерименту додаткову судово-медичну експертизу. Однак слідчий експеримент проведено не було, так як обвинувачений ОСОБА_1 надавав заяву про відмову від проведення слідчого експерименту за його участі у зв`язку з небажанням проводити вказану слідчу дію.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 повністю підтвердив дані ним висновки, вказав, що удари металевим ключем могли спричинити виявлені у потерпілої тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_8 , у якого дружні відносини з обвинуваченим, у судовому засіданні показав, що обвинувачений відразу виніс газову колонку та поклав її в автомобіль, а потім потерпіла вже прийшла. Коли потерпіла прийшла, то вона була спокійна.

Покази потерпілої ОСОБА_3 є логічними та послідовними і у суду нема підстав для сумніву в їх достовірності.

Як встановлено розглядом провадження, показання потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 в основному, узгоджуються між собою. Наявність незначних розбіжностей у показах, на думку суду, можуть бути пояснені, як часом, що сплинув з моменту події, так і особливостями сприйняття, пам`яті окремих осіб.

Всі досліджені докази є взаємоузгодженими між собою, та спростовують покази обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не наносив удари потерпілій.

Пояснення потерпілої, свідків у сукупності з доказом перебування обвинуваченого на місці вчинення злочину в час його вчинення, підтверджує версію обвинувачення про те, що тілесні ушкодження потерпілій були спричинені саме обвинуваченим. За відсутності будь-якого розумного пояснення обвинуваченим, за яких інших обставин могли бути спричинені потерпілій тілесні ушкодження, ці докази поза розумним сумнівом доводять версію обвинувачення.

Аналізуючи всі дослідженні в процесі судового розгляду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному спричиненні ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті, які не є небезпечними для життя і не потягли наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я та вірно кваліфіковано його дій за ч. 1 ст. 122 КК України.

Вина ОСОБА_1 у скоєному доведена у повному обсязі.

Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає його способом захисту, який пов`язаний з бажанням обвинуваченого уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Призначення покарання

При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином (ч. 1 ст. 122 КК України).

Також суд враховує фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер дій ОСОБА_1 при його вчиненні; дані про особу винного.

Так, ОСОБА_1 судимості немає (а.п. 53). Працює слюсарем у відділі обслуговування вузлів обліку газу в Нікопольському відділенні ПАТ «Дніпропетровськгаз», за місцем роботи характеризується позитивно (а.п. 54). Має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, схильний до насильства та сварок в сім`ї, перебуває на обліку в Нікопольському РУП ГУНП в Дніпропетровській області як домашній насильник (а.п. 55 - 57). Розлучений, на утриманні має малолітню дитину, сина ОСОБА_2 , 2011 року народження. Також суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.п. 51, 52).

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнав, та не визнав позовні вимоги потерпілої.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

Враховуючи всі зазначені обставини, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції частини статті, за якою кваліфіковані його дії, у виді обмеження волі.

При цьому, враховуючи обставини справи, позицію обвинуваченого, який навіть не просив вибачення у потерпілої, позицію потерпілої, яка наполягає на призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд не вбачає підстав для застосування ст.. 69, 75 КК України.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Вирішення цивільного позову

Потерпілою ОСОБА_3 (на момент пред`явлення позову - ОСОБА_4 ) у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 , згідно якого вона просить суд стягнути з ОСОБА_1 спричинену їй моральну шкоду в сумі 70 000 грн.

В обґрунтування спричинення моральної шкоди потерпіла ОСОБА_3 вказує, що внаслідок спричинення обвинуваченим їй тілесних ушкоджень, їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з побиттям та ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого та приниженні її честі та гідності. Після того, як вона звернулася до поліції з приводу спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 погрожує їй, залякує, шантажує малолітньою дитиною. Паплюжить її ім`я та вчиняє дії спрямовані на відібрання дитини, при цьому обіцяє залишити її з дитиною у спокої, якщо вона відмовиться від обвинувачення. Обвинувачений не вибачився перед нею. Вигнав її з дитиною з дому, продовжує ображати її та розповсюджує про неї різні плітки.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказала, що внаслідок спричинення їй обвинуваченим тілесних ушкоджень було порушено нормальний ритм її життя, з 03.11.2018 до 02.01.2019 вона не могла вийти на роботу. Не могла керувати автомобілем, внаслідок чого не могла відвозити дитину до школи. Не могла мити посуду, готувати, так як на руці був гіпс. Для цього допомогу просила у дитини. Для дитини це теж була травма, вона водила сина до психолога.

Обвинувачений ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , згідно якого просить в задоволенні позовних вимог потерпілої відмовити. В обґрунтування відзиву вказав, що його вина у скоєнні злочину не доведена. Характеризує потерпілу як неврівноважену та скандальну. Вважає, що метою позову потерпілої є бажання поліпшити своє матеріальне становище та заволодіти його будинком. Вважає, що перелом нігтьової фаланги лікується накладенням гіпсової лангети чи полімерною пов`язкою, а кістка зростається за 3 - 3,5 тижні. Четвертий палець лівої руки є малорухомим і не використовується ні у яких виробничих процесах, крім професійного друкування. Вказує, що інформація, яка паплюжить чи ганьбить потерпілу ніким не розповсюджується, а саме потерпіла намагається надати подіям суспільного резонансу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував.

При вирішенні цивільного позову суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 9. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що внаслідок спричинення тілесних ушкоджень, потерпілій ОСОБА_3 було спричинено моральну шкоду, що виразилась в фізичному болю, душевних стражданнях, вимушених змінах в її житті внаслідок ушкодження здоров`я, необхідності проходження курсу лікування.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілій, суд вважає доведеним, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій спричинено моральну шкоду, так як мало місце ушкодження її здоров`я, що потягло за собою лікування, було змінено звичний уклад її життя, внаслідок чого вона переносила певні моральні страждання. Так, суд вважає обґрунтованими доводи потерпілої про відчуття фізичного болю та стан стресу, оскільки такі явища є природними наслідками спричинення тілесних ушкоджень і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання. Тому, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких потерпіла зазнала, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, пов`язаних з необхідністю витрачати час на лікування, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає, що підлягає відшкодуванню на користь потерпілої ОСОБА_3 моральна шкода в розмірі 40 000 грн. і вважає, що визначений розмір відшкодування є достатньою справедливою сатисфакцією.

При вирішенні цивільного позову суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви,- з іншого.

Вирішення питання про запобіжний захід

У даному кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Вирішення питання про долю речових доказів

Речові докази відсутні.

Вирішення питання про процесуальні витрати

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченню за ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 міс.

Строк покарання рахувати з моменту прибуття ОСОБА_1 до виправного закладу.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 40 000 (сорок тис.) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку у суді.

Суддя: І. В. Клименко