Рішення № 101620176, 01.12.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1216/20

Провадження № 2/177/139/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 грудня 2021 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Данилової А. А.,

представника позивача Романовського Д.С.

представника відповідача ОСОБА_3

рпредставника позивача Романовського Д.С.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

25.09.2020 представник позивача звернувся до суду з позовом, уточнивши який, шляхом зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором б/н від 19.07.2012, в розмірі 11746,04 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 11012,92 грн. та заборгованість за відсотками нарахованими за простроченим тілом кредиту згідно ст. 625 ЦК України - 733,12 грн. Також просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_2 19.07.2012 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву б/н, чим підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вказаний договір є договором приєднання, а вказані Умови та Правила, Тарифи є формулярами та стандартними формами. Укладений договір є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

ОСОБА_2 ознайомився з умовами договору, погодився на них. Йому було відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт, яким він користувався, використовуючи кредитні кошти, про що свідчать дані виписки по рахунку.

В договорі передбачено порядок зміни кредитного ліміту та можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору.

В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019, згідно п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення забовязань Клієнта з погашення кредиту, він повинен сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна», 84 % для картки «Універсальна Голд». Надаючи заяву на усунення недоліків позову, банк вказав, що кредитування ОСОБА_2 здійснювалося за умовами кредитування «Універсальна ГОЛД», з відповідними умовами щодо відсотків та пені (а.с. 66).

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, а останій умови договору порушував, допускаючи періодичне прострочення, у зв`язку з чим станом на 09.09.2020 у нього сформувалася заборгованість в розмірі 11746,04 грн., з яких заборгованість за простроченим тілом кредиту - 11012,92 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 733,12 грн., яку представник позивача просив стягнути в судовому порядку.

ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_3 вимоги не визнавали, надали суду відзив на позов, в якому заперечуючи позовні вимоги вказували на те, що анкета-заява як єдиний підписаний ОСОБА_2 документ, не містить істотних умов кредитного договору, зокрема процентної ставки за кредитним договором. Додатки до позовної заяви у вигляді Правил надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не може вважатися складовою кредитного договору. Тарифи не містять підпису позичальника, а роздруківка із сайту позивача, зміст якої повністю залежить від волевиявлення банку, який може постійно вносити в неї зміни, не можуть бути належними доказами по справі та вважатися частиною кредитного договору.

У зв`язку з чим, вважали неправомірним нарахування відсотків у порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки вони не передбачені анкетою-заявою про отримання кредиту, яка є єдиним підписаним позивачем документом, що підтверджує факт укладення договору.

АТ КБ «Приват Банк» надали відповідь на відзив, а відповідач заперечення на відповідь на відзив (а.с. 120-137, 148-149).

В ході судового засідання представник ОСОБА_3 надала суду контррозрахунок заборгованості за вказаним кредитом, копія якого вручена представнику банку. Повідомила про часткове визнання відповідачем ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором б/н від 19.07.2012, в загальному розмірі 6521,89 грн, що є неповернутою частиною тіла кредиту.

Вказувала про не визнання вимог щодо стягнення відсотків з підстав викладених у відзиві, а саме не підписання Умов та Правил надання кредиту та відсутністю відповідних умов щодо відсоткової ставки в анкеті-заяві. Вважала за необхідне виключити з розрахунку заборгованості за тілом кредиту суми нарахованих (списаних) відсотків, штрафних санкцій, на які збільшувалося тіло кредиту та які не обумовлені договором між сторонами.

Представник банку заперечив контрозрахунок представника відповідача в частині зарахування до сум сплачених ОСОБА_2 суми 100 грн за платежем 22.04.2019 (а.с. 67), яка є не сумою внесеною ОСОБА_2 , а є сумою штрафу яка спочатку була нарахована банком, а потім самостійно списана ним.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, надавши оцінку доказам наданим сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, ознайомившись з заявами сторін по суті справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.07.2012 ОСОБА_2 (а.с. 44) підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк (а.с. 16), що визнано відповідачем. Анкета-заява містить інформацію про те, що особа, яка її підписала, погоджується, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, правилами користування та основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким позичальник ознайомлена до укладення договору, а зі змінами погоджується ознайомлюватися на сайті банку (а.с. 16 зворот).

На виконання умов, визначених в анкеті-заявці, банк відкрив відповідачу картковий рахунок та встановив кредитний ліміт 2000 грн, видав кредитну картку, що підтверджується довідками АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 14-15) та не заперечується відповідачем.

В підтвердження існування між сторонами кредитного договору, як договору приєднання, банк надав суду роздруківку Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не містять підпису позичальника ОСОБА_2 (а.с. 18-50).

У відзиві на позов та в ході судового засідання, відповідач заперечив той факт, що додані до позову Правила надання банківських послуг, Тарифи є складовою укладеного між банком та відповідачем договору, оскільки вони не містять його підпису, а отже не підтверджено те, що саме з цими документами ознайомлювався відповідач при підписанні анкети-заяви, враховуючи їх мінливий характер та повну залежність від волевиявлення Банку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором як станом на 09.09.2020, так і станом 24.12.2020 становиал 11746,04 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 11012,92 грн. та заборгованість за відсотками нарахованими за простроченим тілом кредиту згідно ст. 625 ЦК України - 733,12 грн. (а.с. 13, 113).

Відповідач з вказаним розрахунком не погодився на надав свій контррозрахунок.

Суд, дослідивши вказані розрахунки, інші докази наявні в матеріалах справи, зокрема виписку по рахунку ОСОБА_2 , не в повній мірі погоджується з вказаними розрахунками, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У зв`язку з вищевикладеним, при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В даній справі, в анкеті-заяві, яка є єдиним документом, що містить підпис позичальника, процентна ставка за користування кредитним коштами, в тому числі процента ставка за ч.2 ст. 625 ЦК України на рівні 84 % річних, яка як слідує з позову застосовується позивачем (а.с. 3), не визначена (а.с. 16).

Однак, предметом даного спору є стягнення не лише тіла кредиту, а й відсотків нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 3, 10-13, 113).

Обгрунтовуючи вимоги про стягнення тіла кредиту та відсотків по ч.2 ст. 625 ЦК України, банк посилався в тому числі на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які вважав невід`ємними частинами спірного договору.

Однак, з урахуванням заперечень відповідача щодо вказаного факту, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема у заявленому позивачем розмірі.

Роздруківка цих документів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Вказаний договір укладався з ОСОБА_2 як споживачем. Доказів протилежного суду не надано.

ОСОБА_2 , як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не міг ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку та Витяг з «Тарифів», з огляду на їх мінливий характер, заперечення їх відповідачем та відсутності підпису останнього на них, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВП ВС у справі № 342/180/17 від 03.07.2019.

Відповідно, суд приходить до висновку про неможливість застосування до відповідача умов 2.1.1.2.12 Умов та Правил в редакції, що почала діяти з 01.03.2019 щодо нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України, за картками «Універсальна Голд» - 84 %, адже підписана відповідачем заява не містить погодження відсотків за кредитом, в тому числі за ч.2 ст. 625 ЦК України, їх збільшення, або нарахування кредитором без згоди позичальника.

Відповідно суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 84 % на суму 733,12 грн. (а.с. 113).

У зв`язку з визнанням відповідачем факту користування кредитними коштами, що також підтверджено перед судом випискою по рахунку, та за відсутності належних доказів на підтвердження погодження між сторонами процентої ставки за кредитом, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача лише заборгованість за тілом кредиту та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків. При цьому суд виходить з того, що розмір погоджених між сторонами договірних відсотків перед судом не доведено, а відсотки в розмірі визначеному законом (ст. 625, 1048 ЦК України) позивач не нараховував та не просив суд стягнути.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги про стягнення тіла кредиту (простроченого тіла кредиту) підлягають частковому задоволенню. Так, з виписки по рахункам ОСОБА_2 слідує, що він був активним користувачем кредитних коштів, оскільки він активно знімав готівку, розраховувався за придбані товари та при цьому, частково погашав заборгованість, що підтверджується копією виписки по рахунку (а.с. 51-60, 67-76), у зв`язку з чим сальдо на його рахунку періодично ставало позитивним (востаннє позитивне сальдо було 14.07.2018).

Однак, починаючи з 14.07.2018 відповідач, продовжуючи користуватися кредитними коштами, в тому числі шляхом оформлення сервісу «Оплата частинами», лише частково повертав кошти на рахунок (зокрема, але не виключно 16.07.2018, 17.07.2018, 18.10.2018), у зв`язку з чим сальдо за рахунком було мінусовим (мала місце заборгованість) (а.с. 51-60, 67-76), що узгоджується з даними контррозрахунку відповідача.

З наданої позивачем виписки за рахунком відповідача ОСОБА_2 слідує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за простроченим тілом кредиту 11012,92 грн. (зафіксована на дату 20.09.2020 та 24.12.2020), збільшувалася частково за рахунок списання банком відсотків за користування кредитом та пені (зокрема, але не виключно станом на 18.08.2018 заборгованість відповідача складала 2583,59 грн., а за рахунок списання відсотків та пені станом на 01.09.2018 склала 2751, 91 грн.). Аналогічне збільшення заборгованості за рахунок списання платежів, нарахування яких судом визнано незаконним спостерігається по виписці по рахунку й в інші дати, зокрема, але виключно, 01.10.2018, 01.11.2018, 01.01.2019.

Однак, збільшення суми заборгованості за тілом кредиту за рахунок неправомірних нарахувань відсотків та пені, які не обумовлені в договорі між сторонами, є недопустимим, таким що не ґрунтується ні на вимогах закону, ні на умовах договору.

Наданий відповідачем контррозрахунок складений виходчи з сум отриманого відповідачем кредиту (зняття готівки, розрахунки за товари та послуги, тощо), а також суми коштів, які сплачені (повернені) позивачу шляхом поповнення карткового рахунку, при цьому не враховує суми нарахованих та списаних відсотків, пені, а тому суд погоджується з правильністю здійсненого контррозрахунку, за виключенням суми 100 грн. за платежем 22.04.2019 на суму якого зменшено заборгованість, оскільки як слідує з виписки вказаній платіж є поверненням штрафу, який як пояснював представник позивача попередньо нарахований банком, а 22.04.2019 за власною ініціативою списаний банком.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне вимоги позивача обгрунтованими частково, та з урахуванням часткового визнання позову відповідачем на суму 6521,89 грн., яка підлягає збільшенню на суму 100 грн., які не підлягають віднесенню до коштів сплачених ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6621,89 грн. В іншій частині, вимоги задовленню не підлягають.

Оскільки позивачем при зверенні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн (а.с. 9), при цьому вимоги задоволено частково на суму 6621,89 грн., що складає 56,38 % від заявлених вимог (6621,89 грн х100%/11746,04 грн), керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційного розміру задоволених позовних вимог, що складає 1185,11 грн. (2102 грн х56,38 %/100%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий Шлях Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) заборгованість за кредитним договором б/н від 19.07.2012, в загальному розмірі 6621 (шість тисяч шістсот двадцять одна) гривень 89 копійок станом на 09.09.2020, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 6621 (шість тисяч шістсот двадцять одна) гривня 89 копійок.

В іншій частині позовних вимог, про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий Шлях Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п`ять) гривень 11 копійок, в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого при поданні позову до суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.12.2021

Суддя М.В. Березюк