Рішення № 101618740, 29.11.2021, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/990/20

Провадження № 2/282/15/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Носача В.М.,

при секретарі судового засідання - Поварчук Н.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката - Забродського А.С.,

представника служби у справах дітей

Любарської селищної ради - Матійчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Любарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, служба у справах дітей Любарської селищної ради, про встановлення батьківства та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- встановити, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Кучук-Алкали Джанкойського району Автономної Республіки Крим, українець, громадянин України, житель села Березівка Любарського району (надалі по тексу також - відповідач), є батьком ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Велика Волиця Любарського району у гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- внести зміни до актового запису № 4, складеного 25 квітня 2014 року виконавчим комітетом Великоволицької сільської ради Любарського району, про народження ОСОБА_3 , записавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кучук-Алкали Джанкойського району Автономної Республіки Крим, українця, громадянина України, жителя села Березівка Любарського району Житомирської області;

- ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі, що становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що з липня 2013 року до лютого 2016 року вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_2 , з яким в цей період проживали разом та були пов`язані спільним побутом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 , народження якого зареєстровано виконавчим комітетом Великоволицької сільської ради Любарського району Житомирської області 25 квітня 2014 року, актовий запис №4.

Запис про батька дитини зроблено на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, що стверджується витягом № 00025284725 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України від 21.01.2020.

Відповідач є батьком вказаної дитини, однак відмовляється подати в органи державної реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію свого батьківства, що спонукало позивача звернутися з даною заявою до суду.

Ухвалою судді від 01.10.2020 по вказаній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02.11.2020 призначено судово-медичну експертизу з використанням ДНК, на вирішення якої поставлено питання щодо встановлення того, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв`язку з чим провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 05.04.2021 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.04.2021 повторно призначено судово-медичну експертизу з використанням ДНК, на вирішення якої поставлено питання щодо встановлення того, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв`язку з чим провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 20.07.2021 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК порядку, причини неявки суду не повідомив, правом на подачу відзиву не скористався, заяви про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, тому суд дійшов висновку, що справу слід розглядати у порядку заочного провадження у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Представник служби у справах дітей Любарської селищної ради - Матійчук О.В. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Представник Любарського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у судове засідання на розгляд справи не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника відділу, проти задоволення заявлених вимог не заперечує.

Заслухавши позивача та її представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3 . Відповідно до актового запису про народження від 25 квітня 2014 року батьком зазначено: ОСОБА_2 , запис про батька зроблено на підставі заяви матері відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Як пояснила ОСОБА_1 в судовому засіданні, фактично батьком дитини у свідоцтві про народження вона вказала відповідача по справі, зазначивши його ім`я та по батькові, проте прізвище своє - " ОСОБА_1 ", оскільки на той момент у відповідача був відсутній паспорт.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що її донька ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 з червня 2013 року по лютий місяць 2016 року проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство. В період спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_8 народився син ОСОБА_3 , який був записаний за прізвищем матері. Свідок ОСОБА_6 вказала, що в момент народження ОСОБА_3 позивач проходила навчання у місті Вінниці де і проживала з відповідачем. Після народження сина, ОСОБА_2 разом з нею та ОСОБА_7 забрав ОСОБА_3 з полового будинку, оскільки визнавав його своїм сином.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з червня 2013 року по лютий місяць 2016 року проживали разом. В період спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_8 народився син - ОСОБА_3 , який був записаний за прізвищем матері. Шлюб в органах державної реєстрації актів цивільного стану не реєстрували через те, що обоє не досягли шлюбного віку, а відповідач ще й не мав паспорта громадянина України. Свідок також повідомив про те, що ОСОБА_2 забирав ОСОБА_1 з пологового будинку разом з дитиною та за період проживання із ОСОБА_1 відносився до ОСОБА_3 як до сина.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з червня 2013 року по лютий місяць 2016 року проживали разом та в період спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_8 народився син, ОСОБА_3 , який був записаний за прізвищем матері. Свідок також вказав, що відповідач за час спільного проживання з ОСОБА_1 піклувався про ОСОБА_3 та ставився до нього як до сина.

Свідок ОСОБА_9 вказала, що працювала на посаді секретаря Великоволицької сільської ради Любарського району. Так, свідок вказала, що десь з липня 2013 року разом з ОСОБА_1 в будинку її батьків без реєстрації почав проживати відповідач - ОСОБА_2 . У період їх спільного проживання у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3 , однак до сільської ради для реєстрації його народження завітала лише позивач - ОСОБА_1 .

Статтею 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У відповідності до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. 2,3 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Таких висновків також дійшов Верховний суд у своїй постанові від 16 травня 2018 року в справі № 61-6030св18.

В постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Так, ухвалою суду від 30 квітня 2021 року за клопотанням представника позивача призначено по справі судово-медичну експертизу з використанням ДНК, проведення якої доручено Київському міському бюро судово-медичної експертизи. Копію зазначеної ухвали направлено відповідачу, поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою "адресат відмовився".

Також на адресу відповідача судом направлено повідомлення про необхідність явки останнього для відбору зразків крові, який відбудеться 09 липня 2021 року о 13 год 00 хвилин у приміщенні відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою "адресат відмовився".

Згідно повідомлення відділення судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 12.07.2021 №100-458/1438 вбачається, що ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явився, тому проведення судово-медичної експертизи ідентифікації є неможливим.

Таким чином, судом вжито заходи для проведення експертизи та забезпечення явки до експертної установи відповідача для відібрання біологічного матеріалу, необхідного для проведення експертизи, проте останній від проведення експертизи ухилився.

Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та, з урахуванням інших доказів, таких як показання свідків, фотоматеріалів, встановити походження дитини ОСОБА_3 від ОСОБА_2 .

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Як передбачено ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів ( ст. 182 СК України).

Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд, з урахуванням інтересів дитини, вирішуючи справу в межах наданих до суду доказів та матеріалів, враховуючи встановлені судом обставини, дійшов висновку про наявність підстав для встановлення батьківства та стягнення аліментів, а відтак, також підлягають задоволенню вимоги щодо внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Відповідно до квитанції від 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 сплатила 500 грн. за отримання юридичної консультації.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати у зв`язку з отриманням юридичної консультації в сумі 500 грн.

Оскільки рішення ухвалено на користь позивача, то з відповідача у відповідності до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь Держави судовий збір в розмірі 2520 грн.

Керуючись ст. ст. 4,13,58,259,263-265,268-273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Любарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, служба у справах дітей Любарської селищної ради, про встановлення батьківства та стягнення аліментів задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Кучук-Алкали, Джанкойського району, Автономної Республіки Крим, українець, громадянин України, житель села Березівка, Любарського району, Житомирської області, є батьком ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Велика Волиця, Любарського району Житомирської області, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису № 4, складеного 25 квітня 2014 року виконавчим комітетом Великоволицької сільської ради Любарського району Житомирської області про народження ОСОБА_3 , записавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кучук-Алкали Джанкойського району Автономної Республіки Крим, українця, громадянина України, жителя села Березівка Любарського району Житомирської області.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі, що становить 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнення розпочати з 21 вересня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати пов`язані з отриманням юридичної консультації в сумі 500 (п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід Держави витрати по сплаті судового збору в сумі 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) гривень: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: казначейство України; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте Любарським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06.12.2021.

Головуючий суддя В.М. Носач