Ухвала суду № 101618532, 03.12.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7404/21

Провадження №2-ваі/265/2/21

У Х В А Л А

03 грудня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Говорунова М.Д.,

розглянувши заяву про відвід головуючому судді Копиловій Л.В. по адміністративній справі № 265/7404/21,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Копилової Л.В. знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

30 листопада 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого судді Копилової Л.В., оскільки судом порушено право Позивача на справедливий суд, з боку суду виявляється брак неупередженості з ознаками недбалості під час здійснення правосуддя. Суд навмисно не вчиняє процесуальні дії на заяви Позивача, вилучає докази з матеріалів справи, не допускає позивача та свідка у відкрите судове засідання щодо розгляду справи за позовом цього Позивача. Також в обґрунтування заяви посилається на те, що суддя Копилова Л.В. раніше розглядала справи за його позовами, а саме: справи № 265/6197/20 та 265/23/21 під час розгляду яких, суддя зволікала з відкриттям провадження у справі, не сприяла і обмежувала право позивача на доведення обґрунтованості позовних вимог, ухилялась від повного і всебічного з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами. За даною справою суддя не побачила клопотання про виклик свідка, чим намагалася знову не сприяти і обмежити право позивача на доведення обґрунтованості позовних вимог. В подальшому суд розглянув клопотання про виклик свідка та його допит. Проте, разом з поданням позовної заяви до суду був направлений оригінал нотаріально засвідчених показань свідка, де чітко зазначена адреса свідка, яка також зазначена в клопотанні про виклик цього свідка, але у судовій повістці про виклик свідка зазначена адреса позивача, внаслідок чого він отримав цю повістку. Діями головуючого у справі судді Копилової Л.В. грубо були порушені права Позивача щодо належного інформування про час та місце проведення судового засідання, було порушено право на завчасне отримання процесуальних документів, Позивача було позбавлено права захищати себе у провадженні, було позбавлено можливості надати свої пояснення до суду, проігноровані клопотання Позивача, суддею зруйновано принцип змагальності сторін, рівності всіх учасників справи перед судом та принцип верховенства права. Вважає, що характер зазначених порушень судді Копилової Л.В. руйнують поняття справедливого та неупередженого суду, що є підставою для повторного відводу судді Копиловій Л.В. за даною адміністративною справою.

Суд, відповідно до ч. 8 ст.40 КАС України, в якій зазначено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження, вирішує заяву ОСОБА_1 про відвід судді Копилової Л.В. в порядку письмового провадження.

Згідно ст.ст. 2, 6 Закону України «Про судоустрій та статус судів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді .

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Обставинами, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві про відвід складу судді Копилової Л.В., є передбаченими у п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України як інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; (далі - Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

На питання неупередженості суду звертає увагу Європейський суд з прав людини у рішенні Суду від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартенко проти України» було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Таким чином, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб`єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об`єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.

Зі змісту ст. 6 Конвенції неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватися, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «Мікаллеф проти Мальти», п. 93). Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П`єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначає, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 даного Закону встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

У справі «Преда і Дардарі проти Італії» Суд вказав, що метою норми ст. 17 Конвенції є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу у порядку і строки, визначені чинним процесуальним законом.

Відповідно до Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією і законами України, а суддя при здійсненні правосуддя незалежний і підпорядковується лише закону.

Таким чином, в руслі суб`єктивної складової поняття безсторонності ЄСПЛ притримується позиції, що не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Така позиція викладена у рішеннях Суду по справам «Хаушильд проти Данії» та «Ветштайн проти Швеції».

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.

Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.

Таким чином, на думку суду, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.

Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Крім цього, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, за окремою підставою відводу визначеною саме як наявність «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді», особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про недоведеність підстав для відводу судді Копилової Л.В. у адміністративні справі № 265/7404/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди оскільки Позивачем не надано доказів щодо аргументів відводу судді, викладених в заяві, тому робити висновки щодо упередженого ставлення до Позивача в цій справі, саме через призму суб`єктивного критерію безсторонності, не виявляється за можливе.

Суд зауважує, що лише незгода Позивача з прийнятими судом процесуальними рішеннями стала підставою для заявленого відводу судді за обставинами, які зазначені в заяві про відвід, та які не підтверджені жодним доказом, відповідно доказів упередженості судді Копилової Л.В. відносно позивача ОСОБА_1 не встановлено.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, відповідно до п.4 ст.36 КАС України, не може бути підставою для відводу. Оцінку діям головуючого на предмет дотримання норм процесуального права під час розгляду конкретної справи може робити лише суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду, а у разі їх підтвердження це є самостійною та достатньою підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову у задоволені повторної заяви ОСОБА_1 про відвід судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Копилової Л.В. у справі № 265/7404/21.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36, 40 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області Копилової Л.В. у справі № 265/7404/21, відмовити.

Ця ухвала оскарженню не підлягає, свої заперечення проти неї учасники процесу можуть включити до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.О. Костромітіна