Рішення № 101618007, 02.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/12341/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення десятої сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 10.06.2021 № 269 «Про відмову в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині відмови ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 . адреса: АДРЕСА_1 ) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (за межами населених пунктів);

зобов`язати Варвинську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372, адреса: 17600, Чернігівська область. Прилуцький район, смт Варва, вул. Шевченка, буд. 38) надати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (за межами населених пунктів).

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу для подання відзиву на позов і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову або заяви про визнання позову – 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому з позицією позивача не погоджується. Вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене позивачем в графічних матеріалах суперечить вимогам статей 181-183 Земельного кодексу України, статей 2, 6 Закону України «Про землеустрій» в частині формування раціональної системи землеволодіння та землекористування. 19 жовтня 2021 року відомості про земельні ділянки з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби було внесено до Державного земельного кадастру. Також, вказали, що розмір витрат на правничу допомогу підлягають доказуванню в судовому процесі, проте позивачем не надано суду доказів понесених витрат на правничу допомогу разом. Вважають, що дана категорія справ є справою незначної складності, представником позивача подано декілька аналогічних справ до суду. До відзиву на позов відповідачем надано документи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій вказав, що ним до клопотання було додано графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, в межах масиву площею 17,4728 га, за цільовим пизначенням:16.00 землі запасу (кадастровий номер 7421182800:03:000:0563) та вказав, що відповідачем не надано рішення ради, на підставі якого було зроблено поділ бажаної земельної ділянки, а саме масиву 17,4728 га за цільовим пизначенням:16.00 землі запасу (кадастровий номер 7421182800:03:000:0563). Крім того, зауважив, що рішення про поділ цієї земельної ділянки було прийнято відповідачем вже після отримання радою його клопотання про виділення земельної ділянки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області з клопотанням від 11.05.2021 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (за межами населених пунктів), до якого було додано копії паспорту, ідентифікаційного коду та графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання Публічної кадастрової карти України.

Рішенням десятої сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 10.06.2021 № 269 «Про відмову в наданні дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» вирішено відмовити, зокрема, ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, суперечить вимогам статей 181-183 Земельного кодексу України, статей 2, 6 Закону України «Про землеустрій» в частині формування раціональної системи землеволодіння та землекористування.

Рішенням 21 сесії 7 скликання Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 13.12.2018 № 10-21/18отг надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності площею 5,2190 га (кадастровий номер 7421182800:003:000:0559) та площею 11,9231 га (кадастровий номер 7421182800:003:000:0560) для сінокосіння та випасання худоби (01.08), з метою створення громадських пасовищ на території Леляківського старостинського округу Варвинської селищної ради.

З Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.10.2021 вбачається, що Відділ Держгеокадастру у Варвинському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Відділ у Варвинському районі Міжрайонного управління у Варвинському та Срібнянському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 15.07.2021 та 19.10.2021 здійснили державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7421182800:03:000:0597; 7421182800:03:000:0052; 7421182800:03:000:0053; 7421182800:03:000:0054; категорія земель – землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення – 01.08. для сінокосіння та випасання худоби; вид використання земельної ділянки - для сінокосіння та випасання худоби.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частин першої та другої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно частин шостої та сьомої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами дев`ятою та десятою статті 79-1 Земельного кодексу передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно статті 25 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі – Закон №858-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Видами документації із землеустрою, зокрема є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 56 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

З системного аналізу норм земельного законодавства випливає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (пункт «й» частини другої статті 25).

За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із статтею 56 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; матеріали польових геодезичних робіт; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на матеріали справи, слід вказати на те, що земельна ділянка, площею 2,00 га, щодо якої ОСОБА_1 висловив бажання реалізувати своє право на безоплатну приватизацію, входила до складу земельної ділянки, площею 17,4728 га, за цільовим призначенням: 16.00 землі запасу в адміністративних межах Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, яка сформована та мала єдиний кадастровий номер 7421182800:03:000:0563.

При цьому суд зауважує, що позивач звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із складу земельної ділянки, площею 17,4728 га, за цільовим призначенням: 16.00 землі запасу в адміністративних межах Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, яка була сформована та мала єдиний кадастровий номер 7421182800:03:000:0563, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України та Закону №858-IV.

Земельна ділянка, щодо якої позивач звернувся до відповідача, має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер.

Таким чином, дане звернення позивача ґрунтується не на вимогах закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність у спосіб не передбачений законодавством.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 823/1179/17, від 03.10.2019 у справі № 823/1172/17, від 25.11.2019 у справі № 823/1178/17, від 26.11.2019 у справі № 823/1180/17, від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно вищевказаним рішенням відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а отже відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.

Позовна вимога про зобов`язання Варвинську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (за межами населених пунктів), також, не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої позовної вимоги, в задоволенні якої відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, вул.Шевченка, 38,смт Варва,Варвинський район, Чернігівська область,17600, код ЄДРПОУ 04412372.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Заяць