Рішення № 101617870, 25.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/12009/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участю секретаря Гарига Л.О.,

представника позивача Васильцова В.М.

представника відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СНОВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «СНОВСЬКЕ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4537/25010700 від 20.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4 978 681 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 497 868 грн 10 коп.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2507/25010700 від 02.06.2021, яким було зменшено від`ємне значення з ПДВ на суму 118 293 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу власної продукції позивачем не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, які визначені законодавством України.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що, дослідивши інформацію щодо цін реалізації соняшника з різних джерел, встановлено, що ціна 3333,35 грн. без ПДВ за тону реалізованого 03.04.2020, 06.04.2020 та 19.05.2020 СТОВ «СНОВСЬКЕ» соняшника не є звичайною ціною. З метою досягнення максимальної зіставності ціни реалізованого соняшника, для визначення рівня звичайних цін враховано рівень цін встановлених на дні реалізації найменшої ціни реалізації соняшника з урахування дат поставок, а саме: 03.04.2020 - 8725 грн без ПДВ; 06.04.2020 - 8725 грн без ПДВ; 19.05.2020 - 7372,5 грн без ПДВ. Дані щодо сум ПДВ з реалізації соняшнику за даними платника, суми ПДВ за даними перевірки, та суми заниження податкових зобов`язань з ПДВ за даними операціями, які встановлені за результатами перевірки, наведені в додатку 18 до акту. Вказали, що з урахуванням даних обставин СТОВ «СНОВСЬКЕ» порушено н. 188.1 ст. 188 ПК України, у результаті чого підприємством при реалізації соняшника ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» занижено суму податкових зобов`язань у розмірі 5092633 грн, у тому числі: за квітень 2020 року - у сумі 2911492 грн.; за травень 2020 року - у сумі 2181141 грн. Таким чином, за результатами перевірки, зокрема, зроблено висновок, що СТОВ «СНОВСЬКЕ», зокрема, порушено вимоги: п.188.1 ст.188 п.200.1. п.200.4 ст.200 ПК України, п.5 p.VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, у результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4978681 грн. та завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2020 року на суму 118293 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято ППР від 02.06.2021 № 2506/25010700 про донарахування 4978681 грн ПДВ та застосування 1244670,25 грн., № 2507/25010700 про зменшення від`ємного значення ПДВ на суму 118293 грн.

За результатами розгляду скарги позивача на вказане ППР, Державною податковою службою України прийнято Рішення від 12.08.2021 № 18544/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу товариства задоволено частково. Головним управлінням ДПС у Чернігівській області на підставі прийнятого Рішення ДПС було винесено нове податкове повідомлення - рішення від 20.08.2021 № 4537/25010700, яким донараховано 4978681,00 грн. основного платежу та застосовано штрафну санкцію в розмірі 497868,10 грн.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій вказав про безпідставність доводів відповідача.

У судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові та просив задовольнити його повністю.

Відповідач у судовому засіданні заперечував щодо позову та просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ «СНОВСЬКЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2021 № 1985/07/30849610 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області, встановлено, що СТОВ «СНОВСЬКЕ» за квітень-травень 2020 року виписано та зареєстровано покупцю ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» податкові накладні від 03.04.2020 № 1, від 06.04.2020 № 2, від 19.05.2020 № 2 на поставку соняшника за договором поставки № ПЛТ-Ф-138 від 30.03.2020 на загальну суму 21600108 грн, в т.ч. ПДВ 3600018 грн. (кількість - 5400.0005 т: ціна постачання одиниці товару - 3333,35 грн).

Зазначені вище податкові накладні виписані на попередню оплату та відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 2020 року взаєморозрахунки з ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» мають наступний вигляд: початкове сальдо за Дт та Кт - відсутні: обороти за Дт 13568067.84 грн.; обороти за Кт - 21600108.00 гри.; Кінцеве сальдо Кт 8032040.16 грн.

З метою проведення перевірки дотримання платником податків вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України контролюючим органом було здійснено комплекс заходів з визначення рівня ринкових цін, що склалися на соняшник.

Враховуючи викладене, за результатами перевірки зроблено висновок, що СТОВ «СНОВСЬКЕ» порушено вимоги:

- п. 188.1 ст.188 гі.200.1. п.200.4 ст.200 ПК України, п.5 p.VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, у результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4978681 грн та завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2020 року на суму 1 18293 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято ППР від 02.06.2021 № 2506/25010700 про донарахувапня 4978681 грн ПДВ та застосування 1244670,25 грн, № 2507/25010700 про зменшення від`ємного значення ПДВ на суму 1 18293 грн.

За результатами проведеної документальної перевірки, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.06.2021 № 2506/25010700, № 2507/25010700.

СТОВ «СНОВСЬКЕ», не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями звернулось зі скаргою від 16.06.2021 № 23 до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги позивача, Державною податковою службою України прийнято рішення від 12.08.2021 № 18544/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу товариства задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 02.06.2021 № 2506/25010700 в частині 746802,15 грн штрафних санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 2507/25010700 залишено без змін.

Таким чином, відповідачем на підставі прийнятого рішення ДПС України від 12.08.2021 № 18544/6/99-00-06-01-01-06 про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2021 № 2506/25010700 було винесено нове податкове повідомлення - рішення від 20.08.2021 № 4537/25010700, яким донараховано 4978681,00 грн основного платежу та застосовано штрафну санкцію у розмірі 497868,10 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг. база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отже, датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН.

У подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Собівартість - це витрати підприємства на виробництво (виробнича собівартість) та реалізацію (собівартість реалізації) власної продукції. Сума витрат на виробництво і реалізацію товару називається повною собівартістю. Собівартість формується безпосередньо на підприємстві і відображає індивідуальні витрати та умови виробництва, а також конкретні результати господарювання цього виробничого підприємства (постанова Верховного Суду від 16.12.2019 в справі № 200/12345/18-а).

Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.

Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 в справі № 200/12345/18-а зазначив, що з таких справах особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Ураховуючи викладене, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.06.2019 в справі № 818/2186/14.

Відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) а неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Тобто, з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 року в справі № 818/2186/14, від 12.09.2019 року в справі № 815/527/14.

Пунктом 14.1.71. Податкового кодексу України зазначено, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов`язковим є проведення оцінки, вартість об`єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом.

Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф`ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф`ючерсній ціні на дату укладення такого контракту.

Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.

Тобто, закон передбачає презумцію відповідності договірної вартості ціні товарів, визначених сторонами договору, що в свою чергу враховують рівень ринкових цін.

Натомість відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту неправильного визначення позивачем бази оподаткування податку на додану вартість по операціям, які розглядалися, а саме: невідповідності договірної вартості придбаних товарів їх звичайній ціні.

Таким чином, відповідачем звичайною ціною визначено ціну на рівні опосередкованої вартості врожаю соняшнику, але врожаю не 2020 року, а 2019 року, ціни на який формувалися на ринку за наслідком собівартості саме в 2019 році, а за договором поставки укладеним позивачем, в майбутньому повинен був бути поставлений врожай соняшнику саме 2020 році, і не обов`язково, що ціна на врожай соняшнику 2020 року не могла бути меншою за врожай 2019 року. Зокрема, контролюючий орган не зіставляв такі умови договору, як момент (дата) підписання, кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, передоплату, розподіл обов`язків сторін та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни Договору та є обов`язковими умовами.

Для визначення звичайної ціни податковий орган застосував та прийняв до уваги ціни на соняшник, що укладалися іншими суб`єктами господарювання та відносно соняшнику, який реалізовувався у березні 2020 року, але врожаю 2019 року, тобто співставні ринкові умови були не ідентичними, при цьому відповідачем не враховано такі основні умови як кількість (об`єм) товарів, строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, інші об`єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Також, повинні враховуватися звичайні під час укладення договорів між непов`язаними особами умови, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), неможливість визначити кількість врожаю, що буде зібрано, з врахуванням погодних умов, родючості ґрунту, якості посівного матеріалу та багато інших чинників, які мають місце у сільськогосподарському виробництві. Отже, для визначення звичайної ціни закладено основний принцип - порівняння у співставних умовах.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі № 818/35/17, в якій було досліджено питання визначення звичайної ціни товару.

Пунктом 14.1.219 ПКУ визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Оскільки, в Договорі поставки № ПЛТ-Ф-138 від 30.03.2020, з Додатковою угодою № ПЛТ-Ф-138/2 від 10.02.2021, яка є невід`ємною частиною Договору поставки, ціна товарів визначена сторонами договору, то відповідно така реалізація відбулась за звичайною піною, проведена операція не є контрольованою відповідно до вимог ст. 39 ПКУ, ціна на товар що був реалізований не підлягає державному регулюванню, на реалізований товар жодним нормативним актом не встановлюються мінімальні або індикативні ціни, проведення оцінки товару не є обов`язковим для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування, реалізація товару відбувалась не з аукціону (публічних торгів) тощо, а отже у відповідності до вимог п. 14.1.71 ПКУ, товар був реалізований за звичайною ціною, визначеною сторонами договору, та яка становить 18980,51 грн за 1 тону з ПДВ, а не за ціною 7 103,50 грн, за тону (собівартість однієї тони соняшника, яка відображена по рахунках 271 та 2311), як вказано відповідачем у своїх висновках.

Позивачем зазначено, що на дату укладення Договору поставки йому була не відома собівартість соняшника, оскільки собівартість продукції можна вирахувати виключно після того, як врожай буде вирощено, зібрано, встановлено його точну кількість, та підраховано всі витрати, які будуть зроблені за весь час (посівна компанія, вартість палива, добрив, збирання та транспортування продукції, послуги елеватора по сушінню та зберіганню, клас та якісні показники готової продукції, заробітна плата, податки та ін.).

Собівартість насіння соняшнику врожаю 2020 року, посадові особи контролюючого органу могли встановити лише під час перевірки СТОВ «Сновське», оскільки така перевірка проводилась вже в квітні 2021 року, а отже в бухгалтерському обліку за наслідками господарської діяльності за 2020 році така собівартість була вирахувана, що очевидно не можливо було зробити на час укладення Договору поставки соняшника урожаю 2020 року на адресу ТОВ «Кернел-Трейд».

Також відповідачем не враховано, що фактично поставка врожаю відбулась в жовтні- листопаді 2020 року, та партія вирощеного та поставленого врожаю, внаслідок низької врожайності склала всього 3 392 тони, замість запланованої за Договором поставки в кількості 5400,000 тон.

Зазначене вище свідчить, що на момент укладення Договору він був спрямований на досягнення певної економічної мети, за договором була отримана попередня оплата, та за кожним фактичним надходженням коштів в якості попередньої оплати, були виписані на адресу покупця податкові накладні, а в подальшому, після визначення остаточної ціни на врожай соняшнику врожаю 2020 року, яка склалася на ринку ідентичних товарів у порівняних економічних (комерційних) умовах, було погоджено остаточну ціну товару, проведені остаточні розрахунки та проведено відповідні коригування податкової накладної за 2020 рік, за ціною вдвічі вищою за ту, яка визначена податковим органом.

Позивачем був реалізований соняшник за ринковою ціною, а саме за ціною 18980,51 грн за 1 тону з ПДВ, тобто за цінами, які склалися на ринку ідентичних товарів у порівняних економічних (комерційних) умовах, на соняшник врожаю 2020 року.

Пунктом 1.1 Договору поставки чітко встановлено, що Предметом Договору поставки с поставка та оплата товару українського походження врожаю 2020 року на умовах, зазначених у цьому Договорі. Так, ключове значення тут має саме рік врожаю, який буде посіяно, вирощено та зібрано у 2020 році, та строки поставки, а не дата укладення договору та отримання попередньої (часткової) оплати.

Пунктом 1.2 Договору визначено орієнтовну кількість товару, який планується виростити та поставити в 2020 році, а також його попередню ціну за одну тону та попередню вартість всієї партії товару. На дату укладення зазначеного Договору Поставки, а саме на 30.03.2020, ні позивачу, ні покупцю не було відомо, яка буде ціна на врожай 2020 року, яка його буде собівартість, оскільки на зазначені показники впливає безліч чинників, такі як погодні умови, вартість та кількість добрив, які потрібно буде використати в залежності від погодних умов, вартість паливно-мастильних матеріалів, вартість послуг елеватору, та інші.

Тож, позивач з метою досягнення кращого економічного ефекту і уклав зазначений договір поставки.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що строк поставки товару - до 30.11.2020 включно. Порядок здійснення розрахунків та формування остаточної ціни товару детально викладено в пункті 3.1. Договору, де зазначено, що Покупець сплачує покупцю 10800054 грн. з ПДВ в якості попередньої оплати на протязі 3-х днів після підписання Договору, та решту попередньої оплати 10800054 грн. з ПДВ після виконання Постачальником умов визначених в п. 3.1.1.

Згідно з п. 3.1.2 Договору Поставки сторони домовились, що різниця між остаточною сумою коштів за Товар та отриманою попередньою оплатою сплачується Покупцем після узгодження Сторонами остаточної ціни Товару, складання Акту формування остаточної ціни і підписання додаткової угоди до цього Договору відповідно до п.3.2 цього Договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що Постачальник у строк до 28.02.2021 має право одноразово ініціювати зміну ціни на весь поставлений Товар. Після доплати Постачальник забезпечує реєстрацію в ЄДРПН розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної.

З аналізу зазначених взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» вбачається, що в пункті 1.2 Договору поставки визначена не ціна Договору, а попередні кількісні показники можливого врожаю в тонах, та попередня вартість Товару. Оскільки, в Договорі чітко визначено, що це попередня вартість, то податковий орган безпідставно визначає її як ціну договору, не враховуючи вимоги розділу 3 Договору поставки, та сутності господарської операції, яка була підтверджена наданими на перевірку первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, ГУ ДПС у Чернігівській області взяло за основу ціни реалізації насіння соняшника врожаю 2019 року, який реалізовувався на різних ресурсах весною 2020 року, та не врахувало, що предметом поставки соняшника за договором, є насіння врожаю 2020 року, ціни на який не можливо було визначити у березні 2020 року, про що вказано в пункті 1.2, а саме, що це не ціна реалізації, а попередня ціна.

Остаточна ціна за вищевказаним договором була сформована раніше, за договором проведені остаточні розрахунки та сплачено всі відповідні податки до бюджету. Така остаточна ціна за Договором Поставки була визначена в Додатковій угоді № ПЛТ-Ф-138/2 від 10.02.2021, якою була погоджена остаточна кількість та вартість товару, визначена в пункті 1.2 Договору і вона склала 18 980,51 грн. за 1 тону товару з ПДВ.

Також, слід зазначити, що Договір поставки насіння соняшника не може розглядатися без врахування Додаткової угоди від 10.02.2021 та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які були виписані за фактом надходження попередніх оплат, а саме від 10.02.2021 до податкової накладної від 06.04.2020, від 10.02.2021 до податкової накладної від 19.05.2020, а також Договору застави майбутнього врожаю № ПЛТ-Ф-138/1 від 30.03.2020, з якого вбачається, що сторонам на час укладення договору поставки не було відомо кількісні та якісні показники продукції, що буде вирощена та зібрана у 2020 році.

Відповідно до звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2019 року та звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01.12.2019 року, позивач у 2019 році не здійснював посіву та збирання соняшника, а здійснював посіви лише однієї культури - сої. Тож, висновки відповідача про те, що ним зроблено аналіз ринка у співставних (ідентичних) комерційних умовах є безпідставними.

Пунктом 201.7 ст. 207 ПК України врегульовано, що податкова накладна складається па кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що —дійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За фактом надходження грошових коштів, в якості попередньої оплати за товар, позивачем складалися та реєструвалися податкові накладні, а за наслідком проведення остаточних розрахунків 10.02.2021 складений та зареєстрований розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної попереднього періоду.

Відповідач отримавши дані з органів статистики про ціну продажу соняшнику врожаю 2019 року не надав доказів, що він дослідив відповідний ринок цін та провів аналіз цін на продукцію позивача за період, що перевірявся; не надав доказів, на підставі яких фактичних даних ним встановлено, що ціни, з якими позивач у перевіряємий період реалізовував продукцію власного виробництва, не були звичайними цінами (або не відповідали їх рівню), і що такі дії ґрунтувалися на вимогах законодавства. Отже, відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 4537/25010700 від 20.08.2021 та № 2507/25010700 від 02.06.2021.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI видами адвокатської діяльності є складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн позивачем надано до суду: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ № 1019839 від 21.09.2021, копію договору про надання професійної правничої допомоги № 05-09/21 від 20.09.2021; рахунок-фактуру № СФ-0000034 від 20.09.2021, платіжне доручення № 86 від 20.09.2021 на суму 30 000,00 грн.

Враховуючи наведене вище та за відсутності клопотань та заперечень щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи є обґрунтованою.

З огляду на вказане, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що включають: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн та судовий збір у розмірі 24 970, 00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4537/25010700 від 20.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4 978 681 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 497 868 грн 10 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2507/25010700 від 02.06.2021, яким було зменшено від`ємне значення з ПДВ на суму 118 293 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СНОВСЬКЕ» судовий збір у розмірі 24 970 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СНОВСЬКЕ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «СНОВСЬКЕ», вул.Лісна,1,с.Заріччя,Семенівський район, Чернігівська область,15409, код ЄДРПОУ: 30849610.

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ ВП: 44094124.

Повний текст рішення суду виготовлено 03 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Заяць