Рішення № 101616669, 24.11.2021, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/11/21

Єдиний унікальний №733/152/20

Рішення

Іменем України

24 листопада 2021 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді: Т.В. Карапиш

при секретарі: В.Ю. Литвиненко

за участі позивача ОСОБА_1

та відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Ічнянська міська рада Чернігівської області та державний нотаріус Ічнянської районної державної нотаріальної контори Шара Валентина Василівна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , треті особи: Ічнянська міська рада Чернігівської області та державний нотаріус Ічнянської районної державної нотаріальної контори Шара В.В. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 . Після смерті останньої відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , яку своєчасно прийняли по ј частині кожен він та його батько ОСОБА_6 , так як проживали та були зареєстровані за однією адресою в АДРЕСА_1 разом із спадкодавицею. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 . Після смерті останнього відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , що належала йому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 лютого 2009 року та на 1/4 частину даного житлового будинку з надвірними будівлями, яку успадкував ОСОБА_6 після померлої дружини ОСОБА_5 , але за життя юридично не оформив. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 являється позивач по справі та його сестра ОСОБА_7 , так як проживали та були зареєстровані за однією адресою в АДРЕСА_1 разом із спадкодавцем. Але 13 листопада 2019 року звернувшись до нотаріальної контори про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом йому повідомили, що на ім`я ОСОБА_7 були видані Свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 листопада 2019 року на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та Свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 листопада 2019 року на 3/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що дані Свідоцтва про право на спадщину лише одному спадкоємцю – ОСОБА_7 видані незаконно, в зв`язку з чим просить визнати їх недійсними.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Також додатково пояснив, що до нотаріальної контори із заявою про видачу Свідоцтва про право га спадщину за законом звернувся лише 13 листопада 2019 року, так як вважав себе таким, що своєчасно прийняв спадщину після смерті батьків, так як був зареєстрований з ними за однією адресою. Також сестра ОСОБА_7 запевнила його, що не потрібно звертатись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Всі дії з приводу прийняття спадщини зробить вона сама. Після того, як він дізнався про видачу вищевказаних свідоцтв, останній звернувся до правоохоронних органів та було відкрито кримінальне провадження № 42020271210000092 за ст. 366 КК України. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2021 року було встановлено про внесення неправдивих відомостей шляхом складання та видачі завідомо неправдивих офіційних документів на прохання ОСОБА_7 – довідок про реєстрацію осіб № 275 та № 276 за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт є підставою для визнання Свідоцтв про право на спадщину недійсними.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, викладених й відзиві на позовну заяву.

Державний нотаріус Ічнянської районної державної нотаріальної контори Шара В.В. в судове засідання не з`явилась, але надала суду пояснення по справі, в яких вказує що позивач не звертався до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті своїх батьків та не отримував відмови у вчиненні нотаріальної дії, а тому позовні вимоги в частині визнання свідоцтв про право на спадщину заявлені передчасно, а тому не підлягають задоволенню.

Представник Ічнянської міської ради Чернігівської області в судове засідання не зявився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона проживає поряд із відповідачем по справі. Вказала, що в період, коли були живі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з ними проживала їх донька ОСОБА_7 разом із своїм сином. Також з ними проживала бабуся. Після смерті ОСОБА_5 проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зі своєю сім`єю. Позивач разом зі своїми батьками не проживав, так як мешкає в м. Києві разом зі своєю цивільною дружиною. На вихідних ОСОБА_3 разом з дружиною приїжджали в с. Іржавець до батьків останньої, а до своїх батьків позивач лише періодично заходив в гості. По господарству він їм не допомагав. Коли захворіла ОСОБА_7 , то вона приходила допомагати останній, так як ОСОБА_4 в той період працював на двох роботах, а ОСОБА_7 потребувала сторонньої допомоги.

Свідок ОСОБА_9 також підтвердив, що позивач не проживав разом з своїми батьками, так як мешкає в м. Києві. Він приїздив разом з цивільною дружиною в с. Іржавець до батьків останньої. До своїх батьків заходив лише в гості. Підтвердив, що ОСОБА_7 разом зі своєю родиною проживала АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 допомагала своїм батькам, вони разом вели спільне господарство.

Вислухавши учасників справи, дослідивши наявні матеріали та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 (а.с.5,9).

Після смерті останньої відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Відповідно до довідки № 366 від 13 листопада 2019 року, виданої Іржавецьким старостинським округом Ічнянської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_3 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_6 (а.с.9,10).

Після смерті останнього відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , що належала йому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 лютого 2009 року (а.с.6,7) та на 1/4 частину даного житлового будинку з надвірними будівлями, яку успадкував ОСОБА_6 після померлої дружини ОСОБА_5 , але за життя юридично не оформив.

Згідно довідки № 367 від 13 листопада 2019 року, виданої Іржавецьким старостинським округом Ічнянської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_3 хоча був і зареєстрований, але за даною адресою не проживав (а.с.11).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1222 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Ст. 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Норми ч. 1 ст. 1267 Цивільного кодексу України вказують,що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

З пояснень позивача вбачається, що в силу положень ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, він, як спадкоємець першої черги, вважається таким, що прийняв спадкове майно, оскільки на момент смерті батьків був зареєстрований разом з ними.

Але в судовому засіданні встановлено та підтверджено показами свідків, а також самим ОСОБА_3 , що останній хоча був зареєстрований в АДРЕСА_1 , але на момент смерті батьків за даною адресою разом з ними не проживав, так як має інше місце проживання.

Згідно п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи.

08 листопада 2019 року державним нотаріусом Ічнянської районної державної нотаріальної контори Шарою В.В. була прийнята від ОСОБА_7 заяви про прийняття спадщини після смерті батьків та видачу свідоцтв про право на спадщину, які зареєстровані в книзі для реєстрації спадкових справ, спадкові справи № 388/2019 та № 389/2019. В заяві ОСОБА_7 про прийняття спадщини вказана інформація про наявність іншого спадкоємця першої черги – позивача ОСОБА_3 (а.с.32-38).

Цього ж дня державним нотаріусом були видані ОСОБА_7 два свідоцтва про право на спадщину за законом, які були зареєстровані в реєстрі за № 907 та № 908 (а.с.12-13).

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

ОСОБА_3 в якості підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину посилався на те, що ОСОБА_7 не мала права на спадкування, на не повідомлення позивача про право прийняти спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори, тому вважає, що нотаріус незаконно видав вищевказані свідоцтва про право на спадщину лише одному спадкоємцю – ОСОБА_7 .

Відповідно п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

П. 1.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказує, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно з п. 4.14 вказаного Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Під час розгляду справи було встановлено, що державний нотаріус видав свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_7 на підставі заяви останньої на доданих до неї документів.

Крім того, суд ураховує, що особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, яке за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року № 916/780/18 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Таким чином, суд встановив, що оспорені свідоцтва про право на спадщину видані ОСОБА_7 , станом на час розгляду цієї справи у суді не порушують прав позивача, так як судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 спадщину після смерті матері та батька не прийняв, так як виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України, не подання заяви на прийняття спадщини позивачем, слід вважати фактичним неприйняттям спадщини, а тому суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що видачею оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були порушені його права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, залишивши понесені судові витрати за позивачем відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.12, 13, 43-44, 47-49, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. 1267,1296,1297,1301 ЦК України, Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Ічнянська міська рада Чернігівської області та державний нотаріус Ічнянської районної державної нотаріальної контори Шара Валентина Василівна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення виготовлено 03 грудня 2021 року.

Суддя Т. В. Карапиш