Рішення № 101615648, 02.12.2021, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2113/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі: судді Мельник А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви поданої на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 06.10.2021, звернувся до суду із позовом до відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області, у якому просить скасувати постанову серії БАВ №528288 від 27.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його на підставі ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КупАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, так як 27.07.2021 у час, вказаний у оскаржуваній постанові його транспортний засіб не перебував у русі, позивач ним не керував, а відтак законних підстав для здійснення перевірки документів ОСОБА_1 у працівників поліції не було. Зазначає, що докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП у сторони відповідача відсутні.

Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06.10.2021 позовну заяву було залишено без руху, вказано на її недоліки та надано строк на їх усунення.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11.11.2021 поновлено позивачу пропущений строк на звернення до суду з цим позовом та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання.

24.11.2021 від Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача вказує на те, що оспорювана позивачем постанова є законною та обґрунтованою, оскільки позивач допустив порушення Правил дорожнього руху (далі ПДР), а тому працівником поліції правомірно було розглянуто справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення та винесено постанову, яка повністю відповідає вимогам законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову, розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, однак на електронну адресу суду від представника позивача адвоката Сампари Н.М. надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять позов задовольнити.

Представники відповідачів відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області у судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили. Від Управління патрульної поліції в Тернопільській області надійшов лист, у якому вказано про те, що Управління патрульної поліції в Тернопільській області є неналежним відповідачем по справі, оскільки інспектор СРПП ВП №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП Стасишин Я.С., який виніс оскаржувану постанову, не перебуває на службі в Управлінні патрульної поліції в Тернопільській області.

Згідно частини четвертої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З врахуванням викладеного, судовий розгляд даної справи проведено в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

27.07.2021 поліцейським СРПП відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області інспектором поліції Стасишином Я.С. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №528288, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП та з урахуванням ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. ОСОБА_1 від підпису оскаржуваної постанови та отримання її копії відмовився, про що зроблено відповідний запис.

У вказаній постанові зазначено, що 27.07.2021 о 19 год 45 хв. в місті Теребовля по вулиці Князя Василька, водій керував транспортним засобом БМВ не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та не мав медичної аптечки, чим порушив п. 2.1 а та п. 31.4.7 ПДР.

Не погоджуючись із винесеною постановою серії БАВ №528288 від 27.07.2021, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до пункту 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Адміністративним правопорушенням за правилами ч.1 ст. 126 КУпАП визнається: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Пунктом 2.1.а ПДР зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Адміністративним правопорушенням за правилами ст.125 КУпАП визнаються: інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу та тягнуть за собою попередження.

Пунктом 31.4.7є ПДР зазначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутні медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж.

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, за яке на позивача оскаржуваною постановою накладено штраф, необхідно встановити, що позивач дійсно керував транспортним засобом та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.

В оскаржуваній постанові вказано, що до постанови додається відео на вимогу суду із боді камер 00789.

Разом з тим, представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до відзиву на позов не було додано жодних доказів керування позивачем 27.07.2021 о 19 год 45 хв транспортним засобом БМВ без посвідчення водія та без медичної аптечки. Жодних відеозаписів подій, описаних у постанові представником відповідача подано не було.

Натомість, позивач, на обґрунтування своїх позовних вимог, подав до суду диск із відеофіксацією з реєстратора патрульного автомобіля, на якому відображено рух патрульного автомобіля поліції вулицею міста Теребовля та зафіксовано автомобіль позивача, який не здійснює рух, а стоїть ближче до краю дороги.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єкта приватного права, що знаходиться у нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, для підтвердження порушення позивачем ПДР відповідач Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, відповідно до вимог статті 251 КУпАП зобов`язаний був надати відповідні докази. Проте, відповідач не надав жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем п.2.1а та 31.4.7 ПДР, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Єдиним наданим доказом порушення позивачем ПДР та вчинення адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Враховуючи вказане вище, суд, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові від 27.07.2021 не підтверджується жодним допустимим доказом, окрім постанови про адміністративне правопорушення, складеної поліцейським СРПП відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області не надано суду належних доказів на спростування доводів позивача, наявні у справі докази, зокрема постанова, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив вказане у ній правопорушення, а будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, тому, з огляду на вищевказане, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню та справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

Водночас, при вирішенні спору, суд, серед іншого, зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Позивач у позові визначив трьох відповідачів - відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області.

Підставою спору у даному випадку є оскаржувана постанова, складена поліцейським СРПП відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області інспектором поліції Стасишином Я.С.

Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, а не Головного управління Національної поліції. В свою чергу, Департамент патрульної поліції є самостійним органом в складі Міністерства внутрішніх справ України. Таким чином, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції є неналежним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у позові до вказаного відповідача.

Крім того, суд зазначає, що належним відповідачем у справі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення має бути саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, тобто, у даному випадку - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.

Відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, не є окремою юридичною особою, а є підрозділом ГУНП в Тернопільській області, а тому є неналежним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у позові до вказаного відповідача.

З огляду на викладене позов необхідно задовольнити частково.

На підставі наведеного, керуючись статтями 72-77, 90,241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №528288 від 27.07.2021, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425грн - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

У позові до відповідачів відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області та Управління патрульної поліції в Тернопільській області в частині позовних вимог про визнання постанови протиправною - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с.Гумниська, Тернопільський район, Тернопільська обл.;

Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул.Валова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська область, ЄДРПОУ 40108720;

Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, місцезнаходження: вул.Котляревського, 24, м. Тернопіль, Тернопільська область, ЄДРПОУ 40108646;

Відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 13, м.Теребовля, Тернопільська область.

Повний текст рішення складено та підписано 02 грудня 2021 року.

Суддя А.В. Мельник