Рішення № 101615586, 29.11.2021, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/896/21

Справа № 2-о/951/44/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Братків І. І.,

за участі секретаря судового засідання Гордіци Х. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Козова в порядку окремого провадженняцивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,-

ВСТАНОВИВ:

04.11.2021 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Заявник ОСОБА_1 , який проживає в селі Яструбове, у своїй заяві просить суд встановити факт, що диплом НОМЕР_1 , виданий 30 грудня 1981 року, диплом НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , виданий 28 грудня 1985 року, трудова книжка серії НОМЕР_4 , заповнена 26 лютого 1986 року належить йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення факту належності правовстановлюючих документів, потрібно заявнику для оформлення пенсії.

Рух справи у суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.11.2021 справу № 951/896/21 за відповідною заявою передано на розгляд судді Братків І. І.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 08.11.2021 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Заявник у судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подав заяву, відповідно до якої заявлені вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити, а справу розглядати у його відсутності.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, однак скерував до суду заперечення, згідно з якого просить залишити дану заяву без розгляду, з підстав, що у заяві про встановлення фактів не надано жодних доказів про те, що відповідні трудова книжка і диплом належать саме заявнику. Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту необхідне йому для признаяення пенсії. Отже, встановлення даного факту пов`язане з вирішенням спору про право, а саме - права на пенсію.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 1 квітня 2010 року Тернопільським МВ УМВС України у Тернопільській області, прізвище заявника записано як ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_1 02.09.2011 року видана довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, що підтверджується копією такої.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_6 , яка заповнена10.05.1983 року, вбачається, що така видана ОСОБА_3 .

Згідно з копії трудової книжки серії НОМЕР_4 , яка заповнена 26.02.1986 року, вбачається, що така видана ОСОБА_3 .

Відповідно до копії диплому серії НОМЕР_1 , виданого Тернопільським міським середнім професійно-технічним училищем №1 від 30.12.1981 року, вбачається, що такий виданий ОСОБА_1 .

При цьому, із копії диплому серії НОМЕР_2 , виданого Теребовлянським культурно-освітнім училищем від 28.12.1985 року, вбачається, що такий виданий ОСОБА_1 .

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 вказаної постанови, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції, яка діяла до редакції відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Згідно із п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 348/576/18 відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У зв`язку із вказаними розбіжностями у написанні по-батькові в правовстановлюючих документах Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області не може прийняти вищевказані документи для оформлення пенсії.

Факт належності правовостановлюючих документів має для заявника юридичне значення, а саме для реалізації права на пенсійне забезпечення. Разом з тим, суд зазначає, що що твердження заінтересованої особи про необхідність залишення заяви без розгляду є безпідставним, так як встановлення факту належності заявнику трудової книжки, яку він має намір у майбутньому подати до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії, на даній стадії судового процесу жодним чином не пов`язано із вирішенням спору про право.

Таким чином, судом встановлено та доведено, що відповідні дипломи та трудова книжка належать ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду справи

При викладених обставин, дослідивши усі докази в їх сукупності, суд вважає, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.259, 265, 315-316, 319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів – задовольнити.

Встановити факт, що диплом НОМЕР_1 , виданий 30 грудня 1981 року, диплом НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , виданий 28 грудня 1985 року, трудова книжка серії НОМЕР_4 , заповнена 26 лютого 1986 року належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , дані паспорта: серія НОМЕР_5 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 01.04.2010.

Заінтересована особа – Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область.

Суддя І. І. Братків