Постанова № 101615463, 03.12.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1861/21

Номер провадження 2-а/950/16/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2021 р. Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Бакланова Р. В.

за участю секретаря - Гладкової С.В., за участю позивача – ОСОБА_1 , представник позивача – адвката Стеценка В.М., представника другого відповідача - Панової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині Сумської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ГРПП відділення № З (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області

Думчикова А.Ю., Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 01.09.2021 року серії БАВ № 495776, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Лебединського районного суду Сумської області із вищевказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.09.2021 року в 00 год. 20 хв. інспектор ГРПП відділення № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Думчиков Андрій Юрійович відносно Коробкіна виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії БАВ №495776 за ч. 1ст. 122 КУпАП. та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за порушення п.8.4 Правил дорожнього руху.

Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав: 01.09.2021 року в 00 год. 01 хв. він їхав на автомобілі VOLVO днз: НОМЕР_1 з напівпричепом днз: НОМЕР_2 та був зупинений працівниками поліції на вул. Карпова м. Лебедин. Працівник поліції ОСОБА_2 пояснив, що позивач порушив вимоги дорожнього знаку 3.15, оскільки маса автомобіля перевищує допустиму. Він прояснив, що маса автомобіля не перевищує максимально допустиму 24 тони. Заїзд у місто Лебедин здійснив по вул. Будильська м. Лебедин. За перехрестям вул. Будильська - вул.Новопостроєна з правого боку перед дорожнім знаком 5.41 «Місце зупинки автобуса» розміщений дорожній знак 3.15 « Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 24 тони, заборонено». Надалі рухався по вул Будильська по пл. Соборна до продовольчого ринку до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_3 , де здійснив розгрузку частини товару. Потім проїхав навколо продовольчого ринку та повернув вправо на головну дорогу. Далі звернув вліво по головній дорозі на вул. Карпова, щоб проїхати на вул. Партизанська м. Лебедищде повинен був здійснити повну розгрузку овочів у склад-магазин. Однак на вул. Карпова, був зупинений працівником поліції.

На вимогу надав працівнику поліції, він надав посвідчення водія, страхові поліси на автомобіль і причеп, а також товарно-транспортну накладну на вантаж. Так, згідно технічного паспорта НОМЕР_3 на автомобіль Volvo днз. НОМЕР_1 маса автомобіля без навантаження становить 7440 кг. Згідно технічного паспорта на причіп днз. НОМЕР_2 , його маса без навантаження становить 6781 кг. Згідно товарно- транспортної накладної № 17/8 від 31.08.2021 року маса брутто овочів в асортименті становить 8270 кг. Тобто загальна фактична маса автомобіля з причепом та вантажем, до розгрузки, становила 22491 кг. (6781+7440+8270=22491)

Однак доводи ОСОБА_2 проігнорував та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії БАВ №495776 за ч. 1ст. 122 КУпАП. та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за порушення п.8.4 Правил дорожнього руху. Тому він просить визнати неправомірними дії інспектора ГРПП відділення № 3(м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Думчикова Андрія Юрійовича, щодо винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії БАВ № 495776 за ч.1 ст.122 КУпАП. та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за порушення п.8.4 Правил дорожнього руху. Стягнути з Головного Управління Національної поліції в Сумській області кошти сплачені у виді судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката. Провадження у адміністративній справі у відношенні нього за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка від 11 листопада 2021 року, надіслав відзив (а.с. 38-39) в якому позовні вимоги заперечив, в додатку надав лише копію протоколу про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача - ГУНП в Сумській області позовні вимоги не визнала, проти позову заперечила, а також надіслав відзив у якому заперечив проти скасування постанови серії БАВ 495776 від 1 вересня 2021 року, мотивуючи тим, що 01.09.2021 року поліцейський СРПП відділення поліції № 3 (м. Лебедин) думського РУП ГУНП в Сумській області ст. лейтенант поліції Думчиков А.Ю. згідно книги нарядів, перебував в складі групи реагування патрульної поліції відділення поліції на службовому автомобілю Шкода Рапід, держ. номер НОМЕР_4 ., в м. Лебедин. Того ж дня близько 00 год. 01 хв. ОСОБА_2 , на вул. Карпова у м. Лебедин, було виявлено факт порушення вимог Правил дорожнього руху, а саме рухався вантажний автомобіль марки VOLVO FH 42Т, н.з. НОМЕР_1 , в зоні дії дорожнього знаку Правил дорожнього руху (далі ПДР) 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 24 т, заборонено», що є порушенням п. 8.4 «В» ПДР України, після цього на підставі п. п. 1,2 :т. 35 ЗУ «Про національну поліцію» автомобіль був зупинений за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, тому безпідставність зупинки вважають не обґрунтованою. ОСОБА_2 звернувся до водія, відрекомендувавшись, попросивши пред`явити для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. При перевірці реєстраційних документів та номерних вузлів було встановлено, що автомобіль VOLVO FH 42Т, н.з. НОМЕР_1 перевозив вантаж, повна маса якого становила 30 т. і перевищувала масу вказану на дорожньому знакові 3.15, що є порушенням вимог п. 8.4 «В» ПДР. Поліцейський, пояснив водію ОСОБА_1 , що останній порушив п. 8.4 «В», 33.3 Правил дорожнього руху, а саме: дорожні знаки поділяється на групи: в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі, за до передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Поліцейським повідомлено водія ОСОБА_1 що за вказані порушення Правил дорожнього руху передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Поліцейський Думчиков А.Ю. виніс відносно водія ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП серії БАВ № 495776, в якій вказав суть правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, підписав, ознайомив з постановою ОСОБА_1 та надав можливість підписати постанову.

Поліцейським СРПП ВП №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Думчиковим А.Ю. при складенні оскаржуваної постанови дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси позивача.

Оскаржувана постанова є правомірною, винесено уповноваженою особою, у порядку та спосіб передбачений чинним законодавством та безпідставно оскаржується позивачем. Під час винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 роз`яснено права визначені статтею 268 КУпАП та статті 289 КУпАП, що підтверджується підписом Коробкіна О.П. у постанові серії БАВ № 495776 від 01.09.2021. Тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою відповідача ОСОБА_2 від 1 вересня 2021 року Серії БАВ №495776 (а.с.8) на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1ст. 122 КУпАП. та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за порушення п.8.4 Правил дорожнього руху.

Дана постанова була винесена відповідачем-інспектором з порушенням вимог ст.ст. 245, 251, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» ст. 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Так, відповідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (ч. 5 ст. 122 КУпАП).

Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.

При цьому, у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, ухвалюється на місці вчинення адміністративного правопорушення.

У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Поліцейський в своїй діяльності зобов`язаний керуватися як вказаними законодавчими актами, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про адміністративне правопорушення, що оскаржується, не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, оскільки у ній не зазначено технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення. Верховний Суд у своїй Постанові від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Разом з тим, відповідачами не було надано жодного доказу, які б стверджували сам факт фіксації адміністративного правопорушення технічними засобами

Отже, відповідач-поліцейський допустив порушення щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Проте, жоден із вказаних доказів не має пріоритету над іншим і повинні оцінюватися в сукупності або ж спростовуватися іншими доказами. Отже, на підставі вказаних доказів неможливо встановити наявність адміністративного правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17 зазначено, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Натомість відповідач ОСОБА_2 не виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача не надав.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить жодного доказу порушення позивачем Правил дорожнього руху України, про які йдеться в постанові, тому суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_4 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до статті 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 454 гривні.

Стосовно відшкодування 2000 грн. витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що у розумінні ч.1 ст.132 та п.1 ч.3 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу є витратами, пов`язаними із розглядом справи, і тому входять до складу судових витрат.

Частиною 4 ст.132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд доходить висновку, що стороною позивача на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, наданий договір про надання правової допомоги №356 від 8 вересня 2021 року (а.с.15), ордер про надання правничої правової допомоги, по договору №356 адвокатом Стеценко В.М. (а.с.16), копія свідоцтва про право наа зайняття адвокатською діяльністю№ 180 (а.с.17), додаткова угода (а.с.18), акт прийняття виконаних робіт від 9 вересня 2021 року на суму 2000 грн. (а.с.19), розрахунок суми витрат (а.с.20), а також документ, що свідчать про оплату гонорару, розрахункова квитанція на суму 2000 грн. (а.с.23). За таких обставин суд вважає зазначені витрати документально підтвердженими та доведеними.

Тому, підсумовуючи викладені вище міркування, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу і беручи до уваги обґрунтованість розрахунку, а також прийняття адвокатом участі у розгляді справи, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 2000 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції в Сумській області області, Інспектора ГРПП відділення № З (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Думчикова А.Ю. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 01.09.2021 року серії БАВ № 495776 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення бе6зпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 01.09.2021 року серії БАВ № 495776 винесену Інспектором ГРПП відділення № З (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Думчиковим А.Ю. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП..

Закрити провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , (місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Сумській області (ЄДРПОУ40108777, вул. Герасима Кондратьєва, 23 м. Суми) кошти на відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 454 грн. та 2000 грн. витрат на професійну правову допомогу, всього стягнувши 2454 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Р. В. Бакланов