Рішення № 101615422, 01.12.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/12615/21

Провадження №2/592/2500/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дядечко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, та вимоги мотивує тим, що 04.10.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 495217016 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу було надано кредит на суму 9070 грн. 00 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до додаткової угоди від 02.11.2019 продовжено строк, на який був наданий кредит за договором № 495217016 на 29 днів.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК “Онлайн Фінанс”» укладено договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого до ТОВ «ФК “Онлайн Фінанс”» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 28792 грн. 41 коп., з яких 9069 грн. 84 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19722 грн. 57 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.

02.09.2020 позивачем було направлено відповідачу вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка на момент подання позовної заяви, становить 33327 грн. 41 грн., яка складається з: 9069 грн. 84 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19722 грн. 57 коп. - сума заборгованості за відсотками, 4535 грн. 00 коп. - штраф та пеня. Також судовий збір та витрати на правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить стягнути з відповідача заборгованість в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав відзив (а.с.74-80), в якому зазначає, що жодних доказів на те, що додатковою угодою продовжено строк дії договору, про який ведеться мова у п. 1.2 Договору позивачем не надано. Пунктом 1.3 Договору спочатку було визначено, що кредит надається строком на 30 днів, і після укладення додаткової угоди строк продовжився ще на 29 днів. Таким чином загальний строк кредитування становив 59 днів. Нарахування відсотків за договором 495217016 повинно бути обмеженим періодом з початку перерахування коштів 04.10.2019 до 03.11.2019.

Крім того, матеріали, надані позивачем не містять підтверджень, що саме договір 495217016 від 04.10.2019 та Додаткову угоду розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ним, а також те, що цей договір та угода на момент спілкування відповідачки з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» взагалі містив умови щодо кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цьому договорі розмірах і порядках нарахування. На сайті була зовсім інша редакція та умови. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді предмет договору, ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та Правила надання грошових коштів у редакції станом на 04.10.2019.

Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 встановлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 956 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 22 липня 2020 р. № 641 в Україні продовжено карантин до 31.12.2020.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 р. № 691-IX у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження правовірності вимог до відповідачки, оскільки в матеріалах відсутня копія договору факторингу між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також реєстр прав вимоги із зазначенням прізвища відповідачки. Вказані обставини не можуть підтверджуватися лише довідкою товариства. Враховуючи також той факт, що відповідно до ст. 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. У даному випадку, враховуючи надані докази, заперечення відповідача, неможливо встановити дійсність такої правової вимоги. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.10.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 495217016 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу було надано кредит на суму 9070 грн. 00 грн. (а.с. 10-13).

Відповідно до додаткової угоди від 02.11.2019 продовжено строк, на який був наданий кредит за договором № 495217016 на 29 днів (а.с. 14).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК “Онлайн Фінанс”» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого до ТОВ «ФК “Онлайн Фінанс”» має перейти право грошової вимоги до відповідача (а.с. 34-39).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Так, звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач не довів факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс», а як наслідок і від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Як зазначає сам позивач у позові, 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 495217016 від 04.10.2019, тобто як слідує з позову, 28.11.2018 перейшло право вимоги за договором від 04.10.2019, тобто таким, якого ще фактично не існувало.

Позивач, стверджуючи про те, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, надав суду лише копію довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 02.07.2021 № 17/07 та копію витягу з додаткової угоди № 25 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , укладеної 21.10. 2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» (а.с. 33, 45-46). Проте з вказаних документів не можна встановити змісту договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, на який посилається позивач у своєму позові, та сама додаткова угода складена після укладення договору факторингу між ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження правовірності вимог до відповідача, оскільки в матеріалах відсутня копія договору факторингу між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Вказані обставини не можуть підтверджуватися лише довідкою товариства, яка навіть не завірена печаткою. Враховуючи також той факт, що відповідно до ст. 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 1079 ЦК України).

У даному випадку, враховуючи надані докази, заперечення відповідача, неможливо встановити дійсність такої правової вимоги.

Крім того, матеріали, надані позивачем не містять підтверджень, що саме договір 495217016 від 04.10.2019 та Додаткову угоду розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ним, а також те, що цей договір та угода на момент спілкування відповідачки з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» взагалі містив умови щодо кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цьому договорі розмірах і порядках нарахування. На сайті була зовсім інша редакція та умови.

Обґрунтування не може базуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді предмет договору, ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та Правила надання грошових коштів у редакції станом на 04.10.2019.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 встановлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 956 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 22 липня 2020 р. № 641 в Україні продовжено карантин до 31.12.2020.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 р. № 691-IX у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку із їх необґрунтованістю, і як наслідок щодо відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Катрич