Рішення № 101615320, 03.12.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1776/21

Номер провадження 2-а/573/17/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Білопіллі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, поліцейського СРПП ВП №1 м. Білопілля Мойсеєнка Ярослава Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище адміністративним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 17 жовтня 2021 року поліцейським СРПП ВП №1 (м. Білопілля) винесено щодо нього постанову в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Вважає постанову незаконною, винесеною з порушенням його прав, оскільки на вимогу поліцейського надав всі необхідні документи, доказом чого є постанова серії БАВ №581892 від 17 жовтня 2021 року, у якій зазначено серію та номер посвідчення водія, а також фотофіксація з місця події. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою від 28 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 04 листопада 2021 року, після усунення позивачем недоліків, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

19 листопада 2021 року від відповідача - поліцейського СРПП ВП №1 м. Білопілля Мойсеєнка Я.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову ОСОБА_1 заперечує, зазначає, що останнім, при перевірці документів, не було пред`явлено водійського посвідчення, у зв`язку з чим винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. На підтвердження правомірності своїх дій надав диск з відеозаписом події (а. с. 40-42).

23 листопада 2021 року представником відповідача – Головного управління Національної поліції в Сумській області Пановою М.М. подано відзив на позовну заяву, в якому вона проти позову заперечує, зазначає, що поліцейським при винесенні постанови дотримані вимоги процесуальних норм, права та інтереси позивача, оскаржувана постанова є правомірною та винесеною у порядку та у спосіб, що передбачений чинним законодавством (а. с. 43-45).

30 листопада 2021 року від позивача поштою надійшла відповідь на відзив, у якому він зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис з місця події, а тому диск з відеозаписом є недопустимим доказом. Крім цього, при перевірці ним були надані всі необхідні документи, що підтверджуєтья інформацією, зазначеною в постанові (а. с. 51-64).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач - поліцейський СРПП ВП №1 м. Білопілля Мойсеєнко Я.О. та представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області Панова М.М. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.

Заслухавши сторони, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси та просити про їх захист.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 КАС України).

Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 8 КАС України).

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

За приписами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 винесено постанову про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматчному режимі серії БАВ №581892 та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 17 жовтня 2021 року о 18:00 год. в смт Миколаївка по вул. Поповича, керуючи т/з ВАЗ 21072 р.н. НОМЕР_1 , не мав при собі або не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а. с. 9, 10).

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16.

Оскільки оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, даних про фіксацію на відеокамеру усних пояснень позивача та, як наслідок, в силу положень ч. ч. 3, 4 ст. 70 КАС України відеозапис з нагрудної камери поліцейського є недопустимим доказом.

Також на відеозапису не зафіксовано вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З огляду на це, суд наданий відповідачем відеозапис з нагрудної камери до уваги не приймає.

Як пояснив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи не пристебнутим паском безпеки. Це правопорушення виявив поліцейський ОСОБА_3 , він же зупинив ОСОБА_1 і у подальшому з цього приводу вів спілкування з правопорушником теж ОСОБА_4 А ОСОБА_2 лише склав постанову, бо ОСОБА_3 поїхав на виклик.

На відео, що надав суду ОСОБА_2 , також зафіксовано, що спілкування з ОСОБА_1 вів не ОСОБА_5 , а інша особа.

Отже, постанову щодо ОСОБА_1 склав поліцейський Мойсеєнко Я.О., який факт порушення ОСОБА_1 ПДР України не виявив, останнього з цього приводу не зупиняв.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що у постанові вказано, що ОСОБА_1 не мав при собі або не пред`явив для перевірки відповідні документи.

Таким чином, у порушення вимог ст. 283 КУпАП, у постанові зазначено два взаємовиключаючі правопорушення, оскільки ОСОБА_2 зазначив протиставний сполучник або.

Суд враховує, що поліцейським Мойсеєнком Я.О. під час винесення постанови не було роз`яснено права та обов`язки позивачеві згідно зі ст. 268 КУпАП та не було запропоновано надати свої пояснення у письмовій формі.

ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 відмовився підписувати постанову і отримувати її копію. Але у постанові нічого про не вказано.

Також суд зазначає, що з фото, яке суду надав позивач і на якому зображено ОСОБА_2 під час складання постанови щодо ОСОБА_1 , вбачається, що поряд з ним знаходяться страховий поліс та ще один документ, схожий на реєстраційне посвідчення або водійське посвідчення, встановити точно це неможливо з-за неналежної якості фото (а. с. 12).

Як позивач, так і відповідач ОСОБА_2 суду зазначили, що це страховий поліс та посвідчення водія.

Отже, маючи у ропорядженні документи позивача, ОСОБА_2 виніс постанову про їх не пред`явлення.

Відповідачі наполягали на тому, що ОСОБА_1 їх спочатку не надав, а лише потів надав пізніше.

Але такі аргументи відповідчів належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Окрім того, не змогли відповідачі пояснити у який саме момент надав ОСОБА_1 документи і чи було ним вже вчинено правопорушення на момент їх надання.

Суд зазначає, що сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.

Відповідачами не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про необґрунтованість заявлених позовних вимог та правомірність прийнятого рішення як суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Отже, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати постанову про адміністративне правопорушення.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив лише скасувати пстанову щодо нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача від дій відповідачів, які є суб`єктами владних повноважень, суд вважає за можливае вийти за межі позовних вимог і закрити провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 454 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241, 243-246 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №581892 від 17 жовтня 2021 року, винесену поліцейським СРПП ВП №1 м. Білопілля Мойсеєнком Я.О. щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя