Вирок № 101614977, 03.12.2021, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/792/18

провадження №1-кп/457/7/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

у складі:

головуючого судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В., Юркевич Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці матеріали кримінального провадження № 12018140140000279 від 06 липня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маргілан Узбекистан, громадянина Узбекистану, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю: прокурора Романського Н.Я., Дзерина О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Мидзки Р.В.,

захисника Крамара Ю.М.,

перекладача Гаврилик Ж.І.,-

в с т а н о в и в :

05 липня 2018 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись біля входу у кафе «Узбекська чайхана» по вул. Стебницькій, 9 в м. Трускавці Львівської області, під час конфлікту з ОСОБА_2 , що раптово виник в них на грунті особистих неприязних відносин, наніс останньому один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи зліва, заподіявши ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній щелепі зліва; саден на нижній щелепі зліва, в лівій потилично-тім`яній ділянці, на лівому ліктьовому суглобі, які згідно висновку судово-медичної експертизи №316 від 21 серпня 2018 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, забійно-рваної рани в присінку рота зліва, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, які згідно вищевказаного висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я, гострого травматичного періодонтиту 42, 41, 32 зуба з адентією 42, 41, 31, 32 зуба, яке згідно вищевказаного висновку судово-медичної експертизи відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження, що викликало тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю та у судовому засіданні пояснив, що 05 липня 2018 року працював поваром в кафе «Узбекська чайхана», що у АДРЕСА_3 , разом з дружиною, яка є приватним підприємцем. Вони дізнались, що на вулиці, біля кафе є місце щоб поставити парасолю. До них підійшов незнайомий мужчина і почав говорити йому, що він немає права цього робити, що у ОСОБА_1 будуть проблеми. Повідомив, що його звати ОСОБА_3 . Коли почав розпаковувати парасолю, потерпілий не привітавшись, підійшов і почав розпитувати чи є документи у нього. Тоді його дружина підійшла і сказала до ОСОБА_2 по-українськи: «Вибачте, а Ви хто?», на що останній відповів до неї з нецензурними словами: «А ти взагалі хто така!». Після цього він наніс правою рукою, а саме кулаком, один удар потерпілому в щелепу, той впав, і побачивши це, попросив дівчат з кафе, щоб принесли крісло. Коли вони принесли крісло, він підняв ОСОБА_2 і посадив його на крісло. Потерпілий почав говорити, що у нього будуть проблеми і провокував його. ОСОБА_2 нецензурно звернувся до його дружини і висловлювався некоректно в його сторону, хоча він перебуває і працює в Україні, не порушуючи закону. До цього моменту конфлікту жодного не було. Зазначає, що приїхав в Україну, м. Трускавець йому сподобалось, тут перебуває у цивільному шлюбі, має малолітню дитину, яка ходить в садок. З моменту конфлікту з ОСОБА_2 пройшло вже три роки і нічого поганого він не зробив, натомість потерпілий звинувачував його, що він є терорист. Вказує, що дійсно ударив ОСОБА_2 , про що дуже жалкує, намагався попросити у нього вибачення, приходив з дружиною в лікарню, проте потерпілий не хотів спілкуватись. Також вказує, бажав відшкодувати завдану шкоду, але ОСОБА_2 не хотів погодити з ним розумний розмір такої і хотів надто велику суму грошей - 360 000 гривень. Так як він на даний момент не працевлаштований і має на утриманні дитину 4 роки, пропонував відшкодувати 1000 доларів США. Цивільний позов визнає частково. Вважає, що вказана потерпілим сума є занадто великою.

Крім визнання вини обвинуваченим, його винуватість також підтверджується наступними доказами.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 04 липня 2018 року він був на вулиці біля магазину який орендує. Вийшла власниця магазину ОСОБА_4 і він побачив, що обвинувачений розкладає на дорозі, з незнайомим йому чоловіком, меблі (столи, парасолі, крісла). Тоді ОСОБА_4 запропонувала йому підійти і поцікавитись у них, що там відбувається. Підійшовши разом з нею, ОСОБА_4 спиталась де вони планують розміщення цього обладнання і повідомила, що на такі дії має бути відповідний дозвіл міської ради. На наступний день, 05 липня 2018 року, в обідній час, вийшовши з свого магазину, пішов в кіоск за газетою, в цей час побачив, як ОСОБА_1 виніс велику парасолю і почав її розкручувати. Тому, підійшов до обвинуваченого і сказав, що йому наголошували на те, що для встановлення парасоль потрібний відповідний дозвіл і погодження. В цей час, незнайома жінка підійшла до нього і з злістю почала запитувати хто він такий і чому тут знаходиться. ОСОБА_2 , не зрозумівши хто це така, не мав бажання з нею розмовляти і про це їй сказав. І після цього, ОСОБА_1 несподівано наніс йому один удар правою рукою, від якого він впав та мабудь вдарився в камінь і втратив свідомість. До цього моменту, він не знав та не був знайомим з ОСОБА_1 . Прийшов до свідомості коли вилили на нього воду і викликали швидку медичну допомогу. Після госпіталізації, до нього приїхала дружина ОСОБА_1 . Зазначає, що перед конфліктом, в момент спілкування з обвинуваченим, йому не було відомо, що жінка яка стояла біля нього була його дружина, і вважає, що він її нічим не образив. Після такого конфлікту, нанесенні йому ушкоджень ОСОБА_1 не вирішивши такий конфлікт та не цікавившись, поїхав відпочивати за кордон. Після виходу з лікарні, він зустрічався з ОСОБА_1 та обговорювали вирішення даного конфлікту. Щодо цивільного позову, то ОСОБА_2 звертався до ліцензованої стоматологічної клініки, для з`ясування суми, яка потрібна для здійснення імплантації зубів, що були видалені внаслідок нанесення удару. Зазначає, що він не може нормально харчуватись, оскільки порушена жувальна функція. Порушений режим сну, внаслідок переживань та стресу. Наголошував ОСОБА_1 , що потрібно відшкодувати витрати, які він поніс внаслідок лікування, проте ніякого відшкодування та вибачення не було.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_1 особисто не знає, потерпілого ОСОБА_2 знає та перебуває з ним у ділових відносинах. 05 липня 2018 року, близько обіднього часу, перебуваючи у магазині, що знаходиться поряд, почула крики, що потерпілого побили і що потрібно воду. ОСОБА_2 був в крові та не реагував на її звернення, не міг встати самостійно, тому вона з допомогою ОСОБА_6 завели його в магазин, щоб він сів. Чи надавав обвинувачений ОСОБА_1 допомогу ОСОБА_2 вона не бачила. Зі слів дружини обвинуваченого їй стало відомо, що ОСОБА_1 наніс удар в обличчя потерпілому.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що 05 липня 2018 року в обідній час, перебуваючи біля кафе навпроти Будинком учнівської творчості, почув словесний конфлікт між обвинуваченим та невідомим йому на цей час чоловіком. ОСОБА_1 потерпілому був нанесений удар в обличчя, від якого він впав на землю. Під час конфлікту біля ОСОБА_1 перебувала його дружина ОСОБА_8 .

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що в липні 2018 року в денну пору доби, побачили сварку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо встановлення палаток. Поруч стояла дружина обвинуваченого. Почув, що після нанесення удару ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2 , що той образив його жінку. Коли потерпілий впав, він з ОСОБА_1 намагався його підняти. Під час нанесення удару ніяких сторонніх предметів в обвинуваченого він не бачив.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що вона є власницею приміщення в якому працює ОСОБА_2 , тому знає і обвинуваченого ОСОБА_1 і потерпілого ОСОБА_2 на рівні робочих відносин. В цей день, 05 липня 2018 року, перебувала в магазині, по АДРЕСА_3 , близько 14 год.00 хв., почула крики і їй повідомили, що ОСОБА_2 побили. Коли вона вийшла на вулицю, то побачила потерпілого на кріслі, в якого була кров на голові та обличчі, в нижній частині щелепи була заглибина, був в несвідомому стані та не реагував на неї. Вона за допомогою інших дівчат ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) завели його магазин та викликали швидку медичну допомогу і поліцію. Обвинуваченого не бачила. Дружина ОСОБА_1 , була стривожена і просила вибачення у потерпілого. До 25 числа поточного місяця ОСОБА_2 сплачував орендну плату. Торгівлю в магазині завжди здійснював ОСОБА_2 . Після цієї події магазин не працював, проте оренду потерпілий оплачував.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що в липні 2018 року, в обідній час доби, знаходилась на робочому місці і підбігла працівниця кіоску ОСОБА_14 і повідомила, що ОСОБА_2 б`ють. Через пару хвилин, вона вийшла і побачила, що потерпілий сидить на кріслі, потилиця і футболка були в крові. Він був не у свідомому стані, не відповідав їй. ОСОБА_1 був в збудженому стані та висловлював свої обурення та погрози. Дружина ОСОБА_1 повідомила, що її чоловік вдарив ОСОБА_2 . Обвинувачений підходив до магазину де вже перебував ОСОБА_2 і хотів попросити вибачення у нього за вчинене, проте працівниці магазину не пустили його. Самого інциденту не бачила. Зі слів дружини ОСОБА_1 , йому не сподобався тон розмови ОСОБА_2 з нею, тому так сталось.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що вона перебуває у громадянському шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_1 . Перебуваючи 05 липня 2018 року з чоловіком біля закладу кафе, власником якого вона є, раптово до них підбіг ОСОБА_2 , якого магазин знаходиться поруч, і почав щось викрикувати. Намагаючись щось вияснити, що йому потрібно і сказавши до нього «Вибачте…», ОСОБА_2 почав розмахувати руками, кричати та лаятись нецензурною лексикою. В цей момент чоловік ОСОБА_1 його вдарив, подумавши, що ОСОБА_2 може нанести їй удар. ОСОБА_1 наніс лише один удар. Потерпілий впав на землю. ОСОБА_2 висловлював обурення з приводу того, що вона з чоловіком на своїй території на вулиці хотіли виставити столи та парасольки, запитуючи чи є на це дозвіл та відповідні документи. Після удару, ОСОБА_1 підняв потерпілого та посадив на стілець. Після чого його завели в магазин, і туди її з чоловіком не пустили та не повідомляли як почувається ОСОБА_2 . В перші дні після події, вона з ОСОБА_1 їздила в лікарню відвідати потерпілого, проте останній не йшов на контакт і казав що йому нічого не потрібно. Вона з чоловіком мала намір відшкодувати завдану шкоду, проте ОСОБА_2 відмовлявся від спілкування і не дав ніякої згоди для такого відшкодування. Коли вони були у лікарні, то потерпілому ще не було видалено жодного зуба. А тому стверджувати, що видалення стількох зубів є внаслідок одного удару не може, так як у ОСОБА_2 були проблеми з зубами. Потерпілий відмовлявся разом йти в стоматологічну клініку для оцінки проблем з зубами. Після цієї події магазин у ОСОБА_2 працював. Приходила його донька і виставляла рекламу. ОСОБА_1 у скоєному щиро розкаюється, так як він ніколи ні з ким конфліктів не мав.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що інциденту, що трапився в липні 2018 року в обідній час доби, вона не бачила, але перебуваючи в приміщенні магазину вийшовши з нього, побачила потерпілого ОСОБА_2 , який сидів на кріслі в крові і ОСОБА_13 , яка стояла також там. Поцікавившись у ОСОБА_1 , який був поруч, що трапилось той агресивно висловлював обурення. Потерпілий не реагував на запитання, після чого побігла за водою для нього. Приходила дружина ОСОБА_1 просити вибачення. Магазин ОСОБА_17 на момент його перебування на лікарняному, не працював.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 , яка повідомила, що вона не вела торгівлю в магазині її батька, так як він здійснював торгівлю сам, окрім часу коли перебував на лікарняному - приблизно два місяці. Після виходу з лікарняного, робота магазину продовжилась. В період коли батько перебував в лікарні, торгівля магазину не здійснювалась.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , про те, що близько трьох років тому, в липні місяці 2018 року, йдучи в обідню пору доби по вулиці, оскільки працює поблизу, несла постільну білизну, почула крики і побачила ОСОБА_2 побитого. Також там стояв ОСОБА_1 разом з дружиною, яка плакала. Попросила офіціантку, щоб потерпілому дали склянку води і викликали швидку медичну допомогу. Самого інциденту та які були ушкодження вона не бачила, проте дружина ОСОБА_1 , їй повідомила, що чоловік вдарив ОСОБА_2 в обличчя. Після того, коли викликали швидку медичну допомогу вона пішла геть.

Крім цього, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними письмовими доказами:

- заявою ОСОБА_2 від 05 липня 2018 року /арк. справи 145, том 3/;

- протоколом огляду речей від 17 липня 2018 року /арк.справи 156, том 3 /;

- фототаблицею до протоколу огляду речей від 17 липня 2020 року /арк. справи 157-160, том 3/;

- постановою слідчого СВ Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській

області про визнання речових доказів від 17 липня 2018 року /арк. справи 161, том 3 /;

- медичною картою стоматологічного хворого № 46688 ОСОБА_2 /арк. справи 151-155, том 3/;

- ухвалою слідчого судді про призначення судово-медичної експертизи тілесних

ушкоджень ОСОБА_2 від 06 липня 2018 року /арк.справи 146, том 3 /;

- висновком експерта № 292 від 16 липня 2018 року, відповідно до якого експертиза проведена на підставі ухвали слідчого судді Трускавецького міського суду Львівської області від 06 липня 2018 року. Висновком встановлено, що у ОСОБА_2 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній щелепі зліва; саден на нижній щелепі зліва, в лівій потилично-тімяній ділянці, на лівому ліктьовому суглобі; забійно-рвана рана в присінку рота зліва; за даними медичної документації: адентія 31 зуба, підвивих 41 та 32 зубів із рухомістю II ст., закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку. Вказані тілесні ушкодження у вигляді синців та саден могли виникнути в термін: для синця близько 4-7 діб, садна нижньої губи 4-6 діб, саден руки 6-9 діб до моменту огляду, зокрема всі вказані тілесні ушкодження могли виникнути 05 липня 2018 року незадовго до моменту звернення в Трускавецьку МЛ та госпіталізацію в ДМЛ №1 під дією (удар) твердого(их) предмета (ів), якими могли бути кулаки. Дані ушкодження по ступеню тяжкості кваліфікується за: синець, садна, підвивих 41 та 32 зубів із рухомістю II ст. за ознакою легких тілесних ушкоджень; забійно-рвана рана, адентія 31 зуба, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку за ознакою легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я /арк.справи 147-148, том 3/;

- ухвалою слідчого судді про призначення додаткової судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_2 від 19 липня 2018 року /арк.справи 163-165, том 3 /;

- висновком експерта № 316 від 21 серпня 2018 року, відповідно до якого експертиза

проведена на підставі ухвали слідчого судді Трускавецького міського суду Львівської області від 19 липня 2018 року. Висновком встановлено, що у ОСОБА_2 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній щелепі зліва; саден на нижній щелепі зліва, в лівій потилично-тімяній ділянці, на лівому ліктьовому суглобі; забійно-рвана рана в присінку рота зліва; гострий травматичний періодонтит 42, 41, 32 зуба з адентією 42, 41, 31, 32 зуба, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку. Вказані тілесні ушкодження у вигляді синців та саден могли виникнути в термін: для синця близько 4-7 діб, садна нижньої губи 4-6 діб, саден руки 6-9 діб до моменту огляду, зокрема всі вказані тілесні ушкодження могли виникнути 05 липня 2018 року незадовго до моменту звернення в Трускавецьку МЛ та госпіталізацію в ДМЛ №1 під дією (удар) твердого(их) предмета (ів), якими могли бути кулаки. Гострий травматичний періодонтит 42, 41, 32 зуба, що в подальшому зумовив їх видалення, знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із вказаною травмою. Дані ушкодження по ступеню тяжкості кваліфікується за: синець, садна за ознакою легких тілесних ушкоджень; забійно-рвана рана, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку за ознакою легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я; адентія 42, 41, 31, 32 зуба за ознакою тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я /арк.справи 166-167, том 3/.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Суд також вважає, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб прийти до висновку про визнання обвинуваченого винним у вчиненні пред`явленого йому обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки обвинувачений заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. Відповідно до ст. 12 КК України вчинений обвинуваченим злочин є нетяжким злочином.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, при яких його вчинено, особу обвинуваченого, який є людиною молодого віку, сімейний та матеріальний стан, офіційно не працює, відповідно не має постійного доходу, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку в лікаря-психіатра чи в лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не надходили, відсутність обставин, що обтяжують покарання та приходить до висновку, що покарання за вчинене слід призначити відповідно до санкції ч. 1 ст. 122 КК України.

Крім цього при призначенні обвинуваченому покарання, судом враховано досудову доповідь старшого інспектора Дрогобицького міськрайонного відділу з питань пробації (м.Трускавець) Романської О.В. про обвинуваченого ОСОБА_1 , в якій вказано, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобіганню вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Одночасно враховуючи, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався та посткримінальна поведінка якого є виключно позитивною, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, а тому його слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, призначивши іспитовий строк з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 є його щире каяття.

Обставин, які обтяжують обвинуваченому покарання, судом не встановлено.

Крім цього, 24 жовтня 2018 року потерпілим ОСОБА_2 було подано позовну заяву про відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров`я внаслідок вчинення правопорушення, з відповідними заявами (доповненнями) від 02 червня 2020 року, 19 червня 2020 року, 15 вересня 2020 року, 05 жовтня 2020 року та 31 травня 2021 року про уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 167503, 00 грн., з яких: витрати на лікування – 34733,00 грн., упущена вигода в сумі 132770 грн., моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. та судові витрати на правничу допомогу на загальну суму 151300,00 грн. Так, зазначає, що внаслідок нанесення йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, він поніс витрати на амбулаторне лікування, що підтверджується копіями квитанцій про придбання медикаментів, листком непрацездатності та висновком експерта, витрати пов`язані зі зверненням в клініку стоматології внаслідок травм та втрати зубів на нижній щелепі. Крім того, внаслідок перебування на стаціонарному лікуванні, не здійснюючи підприємницьку діяльність в період з 05 липня 2018 року по 08 серпня 2018 року, сума доходів яку він міг би отримати за вказаний період становить 132 770 грн., вартість пошкоджених речей внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, що підлягає відшкодуванню становить 6600 грн. Щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., то така є об`єктивною з точки зору пережитих страждань, та як ним було отримано ушкодження здоров`я, пригнічення психологічного стану, тривалий фізичний біль та моральне приниження, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 некоректно висловлюється та погрожує.

Окрім цього, захисником обвинуваченого ОСОБА_20 подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просить зменшити розмір витрат потерпілого ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу до 20 000 грн., враховуючи встановлення співмірності наданих адвокатом послуг із складністю справи.

Тому вирішуючи поданий потерпілим ОСОБА_21 до обвинуваченого ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди у кримінальному провадженні, суд приходить до такого висновку.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Згідно з частиною 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Частина 1 ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В п. 2 Постанови Пленуму ВС України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз`яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Так, суд вважає доведеним факт спричинення потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди, яка понесена ним у зв`язку із лікуванням впродовж тривалого часу. Під час судового розгляду справи було встановлено факт заподіяння ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило його довготривалий розлад здоров`я. Майнова шкода, завдана потерпілому ОСОБА_2 , яка полягає у придбанні на лікування останнім необхідних медичних препаратів та ліків, що належно підтверджується відповідними фіскальними чеками та товарними чеками на придбання зазначених засобів, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні. Також, судом оглянуто видаткові накладні, фіскальні чеки, згідно яких потерпілий поніс матеріальні витрати внаслідок отриманих травм. Відтак, враховуючи наведені обставини, майнова шкода в частині витрат на лікування підлягає до задоволення у розмірі 30000 грн.

Щодо майнової шкоди, в частині упущеної вигоди, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, зокрема, упущеної вигоди, у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявність збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

А тому, вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

При цьому, суд враховує, що підприємницька діяльність здійснюється без найманих працівників та враховує сплату потерпілим ОСОБА_2 як підприємцем єдиний податок в період липень-серпень 2018 року, а також витрати на утримання орендованого ним майна для здійснення підприємницької діяльності в цей період, що підтверджуються відповідними чеками /арк. справи 14-15, том 3/.

Однак, судом не встановлено та потерпілим не доведено суду матеріальну шкоду в частині упущеної вигоди на суму 137770 грн. і така є завищеною і підлягає задоволенню в розмірі 10000 грн.

А тому, суд вважає, що цивільний позов в частині матеріальної шкоди, слід задоволити частково на загальну суму доведену матеріалами справи, а саме – 40000 грн .

Крім цього, потерпілий ОСОБА_2 звертаючись до суду з цивільним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 200 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, оскільки позивач зазнав фізичного болю та продовжує його відчувати у зв`язку з отримання ушкоджень. Крім цього, потерпілий ОСОБА_2 зазнав душевних страждань, переніс душевні хвилювання та внаслідок вказаної події, значно змінився звичний уклад його життя, до сих пір відчуває фізичний біль, продовжує лікування, він не міг належно харчуватись, в повній мірі не відновив своєї працездатності. А тому враховуючи сукупність негативних наслідків, які настали для потерпілого, характер та обсяг страждань, яких він зазнав та зважаючи на те, що відшкодування моральної шкоди не повинно бути засобом збагачення, а має ґрунтуватися на принципах розумності, справедливості та з врахуванням призначеного судом покарання, що впливатиме на реальну можливість обвинуваченого відшкодувати завдану шкоду, а також враховуючи матеріальний стан підсудного, який на даний час не працює, має тимчасові підробітки, має на утриманні малолітню дітину та можливість ним покрити завдані збитки, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 грн. моральної шкоди, що є в межах розумності, справедливості та співмірності. Оскільки, розмір відшкодування моральної шкоди, який потерпілий у своєму позові просить стягнути з обвинуваченого, є суттєво завищений і такий, що не відповідає реально спричиненій шкоді та наслідкам, які настали.

Що стосується позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу у розмірі 151300 гривень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.48 постанови № 10 Пленуму ВССУ від 17 січня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Главою 8 КПК України визначено процесуальні витрати у кримінальному провадженні, ст.120 КПК України до них віднесено витрати на правову допомогу, частиною 2 даної статті передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, відповідач.

У разі ухвалення обвинувального вироку, відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 464/5823/17 зазначив, що правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

В справі №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу заявленого потерпілим у розмірі 122 800 грн. про надання йому правової допомоги адвокатом Мазуром В.В., то у матеріалах справи відсутній оригінал квитанції на підтвердження оплати послуг на цю суму.

Окрім цього, у матеріалах кримінального провадження наявні договір, укладений між потерпілим ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Марусяк і Партнери» про надання правничої допомоги, акти приймання-передачі послуг, дублікати квитанцій та оригінали квитанцій про сплату правничої допомоги у розмірі 30 000 грн.

Відтак, суд вважає, що витрати потерпілого ОСОБА_2 на правову допомогу, надану йому Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Марусяк і Партнери», у сумі 30 000,00 грн. підтверджуються документально, а тому підлягають відшкодуванню обвинуваченим.

Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

На підставі наведеного, цивільний позов підлягає до часткового задоволення.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покараня у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, якщо він впродовж встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 - 40 000 грн. матеріальних збитків, 20 000 грн. моральної шкоди та 30 000 грн. витрат на правову допомогу.

Речовий доказ – футболку синього кольору «Campione black club», штани – джинси синього кольору марки «Colins», туфлі чорного кольору марки «Welfare», що предані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 , повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Трускавецький міський суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: В. І. Марчук