Рішення № 101614805, 26.11.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6042/21

пр.№ 2/464/1661/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2021 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання – Цуняк А.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участі третьої особи – Шостої львівської державної нотаріальної контори, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання членом сім`ї наймача, визнання права користування житлом, визнання наймачем, визнання права на приватизацію, –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з серпня 2012 року до 13.09.2017 у квартирі АДРЕСА_1 та визнання членом сім`ї наймача, визнання права користування вказаним житлом, визнання наймачем, а також визнання права на приватизацію. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 є двоюрідним онуком ОСОБА_1 , а матір ОСОБА_3 – ОСОБА_4 відповідно племінницею позивача. Фактично з 1997 року, а саме з моменту смерті чоловіка ОСОБА_4 ОСОБА_1 допомагав останній з вихованням сина, з лікуванням, оскільки вона хворіла, а також з утриманням квартири АДРЕСА_1 . У 2012 році ОСОБА_1 вселився у цю квартиру як член сім`ї та у подальшому спільне господарство вели спільно. У 2017 році ОСОБА_4 померла та особові рахунки зі сплати вартості комунальних послуг оформлено на ОСОБА_3 . Звернувшись після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 дізнався, що квартира АДРЕСА_1 не була приватизована. У зв`язку з цим, виникла необхідність звернення до суду з метою подальшої реалізації права на спадщину за законом.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 позовну заяву підтримали з підстав, що в такій викладені. Позивач додатково зазначив, що розлучився з дружиною у 1990-х роках, місця реєстрації та іншого житла на праві власності не має. Просили суд позов задовольнити.

Представник відповідачів, третьої особи в судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності та щодо задоволення позовних вимог не заперечили.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 2, 23 постанови № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» звернув увагу на те, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно з положеннями ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною 2 ст. 65 ЖК України передбачено, що особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.03.1985, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також його матір ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та позивач ОСОБА_1 є родичами, оскільки матір ОСОБА_4 – ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є рідними сестрою та братом (а.с. 10-19, 23, 74-78).

ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_8 та син ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_1 . У зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_8 особовий рахунок на вказану квартиру переоформлено на дружину ОСОБА_4 , а після смерті останньої – на сина ОСОБА_9 (а.с. 20-22, 33, 36-40).

Згідно з довідкою ТОВ «Сихівська управляюча компанія» від 19.10.2017, актами ОСББ «Стрийська 87-А» від 27.05.2020, 04.08.202, довідкою ОСББ «Стрийська 87-А» від 04.08.2021 позивач ОСОБА_1 з 2012 року до моменту смерті ОСОБА_3 проживав з останнім у квартирі АДРЕСА_1 та вів спільне господарство (а.с. 24-27).

Допитана в судовому засіданні як свідок голова ОСББ «Стрийська, 87-А» ОСОБА_10 викладене в вищевказаних актах та довідці повністю підтвердила. Також зазначила, що ОСОБА_1 постійно здійснював догляд за ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , і після їх смерті займався їх похованням, сплачував кошти на утримання квартири, допомагав влаштувати благоустрій прибудинкової території. Бачила ОСОБА_1 у будинку часто, останній саме звідти зранку йшов на роботу та ввечері повертався.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 з 2012 року у квартирі АДРЕСА_1 та ведення спільного господарства з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у нотаріально посвідчених заявах підтвердили також сусіди ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 72-73)

Відповідно до довідки Шостої львівської державної нотаріальної контори від 26.03.2019 ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31).

Оцінюючи вищевказані докази, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 уперіод часу з серпня 2012 року до 13.09.2017, тобто до моменту смерті ОСОБА_3 , постійно проживав з останнім однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 вселився у квартиру АДРЕСА_1 не самовільно, а зі згоди своїх родичів – ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , з якими протягом тривалого часу здійснював ведення спільного господарства та побуту. Вказане житло є постійним місцем проживання ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині встановлення факту постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з серпня 2012 року до 13.09.2017 у квартирі АДРЕСА_1 , а також визнання за ОСОБА_1 права користування вказаною квартирою необхідно задовольнити.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити, оскільки встановлення факту постійного проживання однією сім`єю не потребує додаткового визнання членом сім`ї наймача. Крім цього, визнання судом права користування житлом є підставою для укладення договору найму, у зв`язку з чим відсутня необхідність у визнанні особи наймачем. Право на приватизацію за наявності відповідних підстав може бути реалізоване особою у встановленому законом позасудовому порядку.

Керуючись статтями 61, 64, 65, 106 ЖК України, ст. 1268 ЦК України, статтями 2, 89, 263, 265, 293, 294, 315 ЦПК України, –

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з серпня 2012 року до 13.09.2017 у квартирі АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.12.2021.

Головуючий Дулебко Н.І.